Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №916/3630/23(916/882/25) — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3630/23(916/882/25)

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Діброви Г.І.,

при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" – Михайленко В.В.,

від Фермерського (селянського) господарства "Курінь" – участі не брали,

від розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" – участі не брали,

від Акціонерного товариства "Херсонобленерго" – участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія"

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025, прийняте суддею Райчевою С.І., м. Одеса, повний текст складено 29.12.2025,

у справі №916/3630/23(916/882/25)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача: Фермерського (селянського) господарства "Курінь"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

-розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія";

-Акціонерного товариства "Херсонобленерго"

про стягнення 399 937,88 грн

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/3630/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія".

10.03.2025 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" в межах справи про банкрутство №916/3630/23 надійшла позовна заява до Фермерського (селянського) господарства "Курінь", в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 399937,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії споживачу №37490987 від 01.01.2024 щодо оплати вартості електричної енергії, спожитої у квітні місяці 2024 року.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.03.2025 відкрито провадження у справі №916/3630/23(916/882/25).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3630/23(916/882/25) (суддя Райчева С.І.) відмовлено у задоволенні позову.

Судове рішення мотивоване тим, що позивач направив відповідачу акт прийому-передачі електричної енергії №4 від 30.04.2024 та виставив рахунок №37490987 від 30.04.2024 для здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію у квітні місяці 2024 року, які містять недостовірні дані щодо споживання електричної енергії у вказаному розрахунковому періоді в обсязі 71259 кВт/год та вартістю 413780,78 грн, при цьому доказів, за якими суд самостійно мав би змогу встановити спожитий відповідачем обсяг електроенергії за спірний період, Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" не надано, що, у свою чергу, позбавляє суд можливості самостійно здійснити розрахунок її вартості.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3630/23(916/882/25) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" до місцевого господарського суду подано належні та допустимі докази на підтвердження обсягів споживання відповідачем електричної енергії, при цьому поза увагою Господарського суду Одеської області безпідставно залишено те, що до повноважень Акціонерного товариства "Херсонобленерго" належить збір показів з лічильників щодо спожитої електроенергії та її наступна передача постачальнику електроенергії для здійснення розрахунків, а відтак позивач сформував платіжні документи, в яких зазначив суму до сплати за спожиту електричну енергію виключно на підставі таких даних, не маючи при цьому права визначати, скасовувати (списувати) та/або перераховувати обсяги спожитої електричної енергії за певні періоди, адже це є компетенцією оператора системи розподілу. Скаржник також стверджує про те, що саме внаслідок бездіяльності Фермерського (селянського) господарства "Курінь" і нехтування ним взятих на себе обов`язків щодо самостійної передачі показників лічильника Акціонерним товариством "Херсонобленерго" передано позивачеві обсяг спожитої електричної енергії у розмірі 71259 кВт/год для формування відповідного рахунка саме за квітень місяць 2024 року, при цьому у матеріалах справи відсутні як докази оскарження споживачем визначеного обсягу електричної енергії у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, чи у судовому порядку, так і докази того, що обсяги споживання електроенергії у спірний період були відмінними від тих, що підтверджені матеріалами справи.

У відзиві на апеляційну скаргу №19/01 від 19.01.2026 (вх.№127/26/Д1 від 20.01.2026) Фермерське (селянське) господарство "Курінь" просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3630/23(916/882/25) – без змін, посилаючись на те, що заявлений позивачем обсяг споживання електричної енергії не є фактичним споживанням відповідача саме за квітень місяць 2024 року, а був визначений оператором системи розподілу як різниця між зафіксованими показниками лічильника у серпні місяці 2022 року та у травні місяці 2024 року, при цьому позивач не надав до суду жодних первинних документів, які підтверджували б початкові та кінцеві показники засобів обліку саме за квітень місяць 2024 року; добові або погодинні профілі навантаження; акти контрольного зняття показників; належний алгоритм розподілу накопиченого обсягу по конкретних розрахункових місяцях, у зв`язку з чим, беручи до уваги також і порушення оператором системи розподілу вимог Кодексу комерційного обліку, що призвело до викривлення даних комерційного обліку, фактичний обсяг споживання електричної енергії у спірному розрахунковому періоді встановити неможливо.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 (головуючий суддя Аленін О.Ю., судді: Богатир К.В., Філінюк І.Г.) задоволено апеляційну скаргу; скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3630/23(916/882/25); задоволено позов; стягнуто з Фермерського (селянського) господарства "Курінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 399937,88 грн; стягнуто з Фермерського (селянського) господарства "Курінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" 4919,98 грн судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з Фермерського (селянського) господарства "Курінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" 7198,88 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Вказана постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що визначальним для формування постачальником рахунків на оплату вартості спожитої споживачем електричної енергії у розрахунковому періоді є дані, отримані від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, натомість відповідачем не було надано ні доказів, що підтверджують невідповідність вказаних в акті та рахунку відомостей даним фактичного споживання за адресами споживання відповідача, ні доказів оскарження споживачем визначеного обсягу електричної енергії в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, чи звернення до оператора систем розподілу щодо перевірки даних комерційного обліку; ні доказів на підтвердження споживання відповідачем електричної енергії в обсягах, відмінних від тих, що передані позивачеві оператором системи розподілу.

Постановою Верховного Суду від 01.06.2026 частково задоволено касаційну скаргу Фермерського (селянського) господарства "Курінь"; скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі №916/3630/23(916/882/25) та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування вищенаведеної постанови суд касаційної інстанції зазначив про те, що апеляційний суд передчасно прийняв як обґрунтовані надані позивачем відомості щодо обсягу спожитої електричної енергії та її вартості без фактичного їх дослідження, пославшись на повноваження оператора систем розподілу та неоскарження цих даних відповідачем, а також залишив поза увагою обставини окупації території місцезнаходження підприємства відповідача та подальшого включення території до переліку тих, на яких ведуться (велися) бойові дії.

25.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3630/23(916/882/25).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 для апеляційного розгляду справи №916/3630/23(916/882/25) сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Діброви Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 прийнято колегією суддів у вищевизначеному складі до свого провадження справу №916/3630/23(916/882/25) та призначено її до розгляду на 12.08.2026 о 10:00.

У судовому засіданні 12.08.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" підтримав апеляційну скаргу; представники інших учасників справи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.3 а.с.157-159).

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

14.06.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018).

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1268 від 26.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" є постачальником універсальних послуг у Херсонській області.

01.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" ("Постачальник") та Фермерським (селянським) господарством "Курінь" ("Споживач") укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №37490987 (далі – договір №37490987 від 01.01.2024) шляхом особистого надання відповідної заяви-приєднання до умов договору Постачальнику на умовах комерційної пропозиції "Вільний тариф "Фіксована ціна".

Пунктом 2.1 договору №37490987 від 01.01.2024 передбачено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За умовами пункту 5.1 договору №37490987 від 01.01.2024 Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (пункт 5.2 договору №37490987 від 01.01.2024).

В силу пункту 5.4 договору №37490987 від 01.01.2024 ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

У пунктах 5.5, 5.6 договору №37490987 від 01.01.2024 вказано, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Положеннями пункту 5.7 договору №37490987 від 01.01.2024 визначено, що оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до пункту 5.8 договору №37490987 від 01.01.2024 якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному Правил роздрібного ринку електричної енергії. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Підпунктом 1 пункту 6.2 та підпунктом 7.1 пункту 7 договору №37490987 від 01.01.2024 передбачено, що Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору, а Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Згідно з пунктом 8.4. договору №37490987 від 01.01.2024 якщо за ініціативою Споживача необхідно припинити постачання електричної енергії на об`єкт Споживача для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, Споживач має звернутися до оператора системи.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (пункт 9.1 договору №37490987 від 01.01.2024).

За умовами пункту 13.1 договору №37490987 від 01.01.2024 цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Розділом "термін надання рахунку за електричну енергію та строк його оплати" комерційної пропозиції визначено, що по закінченню розрахункового періоду Постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії та до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим надає Споживачу рахунок-фактуру на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді та акт прийому-передачі електричної енергії, який підлягає поверненню впродовж 5 (п`яти) днів. У разі не повернення та не оскарження акт приймання-передачі вважається погодженим.

Датою вручення рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії є дата його направлення будь-яким з наступних способів: електронною поштою, через особистий електронний кабінет, отримання особисто та іншим способом узгодженим зі Споживачем.

Відповідно до комерційної пропозиції обсяги спожитої та розподіленої Споживачу електричної енергії визначаються Оператором системи.

Акціонерне товариство "Херсонобленерго" як оператор системи розподілу на виконання договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №1111147 щомісяця надає Товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" реєстри за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання.

В якості доказів отримання від Акціонерного товариства "Херсонобленерго" даних щодо спожитих відповідачем обсягів електричної енергії у квітні місяці 2024 року позивач надав до суду першої інстанції довідку Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" про обсяги споживання по споживачу – Фермерському (селянському) господарству "Курінь" та відповідь на адвокатський запит, згідно з якими відповідачем у квітні місяці 2024 року було спожито 71259 кВт/год електричної енергії.

На підставі вказаних даних позивачем було складено акт прийому-передачі електричної енергії №4 від 30.04.2024 та виставлено відповідачеві рахунок №37490987 від 30.04.2024 для здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію у квітні місяці 2024 року, відповідно до яких обсяг споживання електричної енергії у вказаному розрахунковому періоді складає 71259 кВт/год, а вартість спожитої електричної енергії – 413780,78 грн.

Вищенаведені акт та рахунок були направлені відповідачу у його особистий кабінет на сайті позивача, що підтверджується роздруківками даних з програмної платформи-білінгу EnergyХОЕК.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" додатково здійснено направлення відповідачу зазначених рахунку та акту засобами поштового зв`язку у паперовій формі листом з описом вкладення, про що свідчить поштова накладна №6503400065148 від 18.02.2025.

18.02.2025 з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №000385/2 від 17.02.2025 з вимогою щодо термінового погашення суми заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідач надав до суду першої інстанції власні розрахунки, в яких зазначив, що з урахуванням даних акту виконання робіт з розмінування місцевості від вибухонебезпечних предметів №10 від 06.07.2023 та акту технічної перевірки вузлів обліку №010855 від 07.05.2024, в яких зафіксовані показники приладу обліку, обсяг спожитої електричної енергії за період з 06.07.2023 по 07.05.2024 складає 20212 кВт/год, вартість 20212 кВт/год електричної енергії складає 80552,65 грн.

За період з 07.02.2022 по 26.05.2025 відповідачем на рахунок позивача було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 105973,43 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електричну енергію, спожиту у квітні місяці 2024 року, у загальній сумі 399937,88 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з недостовірності відомостей щодо споживання відповідачем електричної енергії у квітні місяці 2024 року в обсязі 71259 кВт/год та вартістю 413780,78 грн, а також відсутності у матеріалах справи доказів, на підставі яких суд самостійно мав би змогу встановити спожитий відповідачем обсяг електроенергії за спірний період, що, у свою чергу, позбавляє суд можливості самостійно здійснити розрахунок її вартості.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, у тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пунктом 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (далі – Правила роздрібного ринку електричної енергії), постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Положеннями пункту 1.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Пунктами 3.1.7, 3.1.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Отже, договір №37490987 від 01.01.2024 став підставою виникнення у сторін господарського зобов`язання відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Укладаючи договір, сторони останнього мають право очікувати на те, що все, що обумовлено укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Зазначене випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

За умовами пунктів 2.3.13, 2.3.14 Правил роздрібного ринку електричної енергії обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (пункт 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії).

Відповідно до пунктів 4.12, 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

В силу підпункту 37 пункту 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії оператор системи зобов`язаний щомісяця надавати електропостачальнику інформацію про значення попередніх та поточних показів засобу вимірюваної техніки по кожному EIC-коду та обсяги споживання, у тому числі за періодами часу доби.

Таким чином, відповідно до умов укладеного між сторонами договору №37490987 від 01.01.2024 та комерційної пропозиції до нього, а також виходячи з приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії, визначальним для формування Постачальником рахунків на оплату вартості спожитої Споживачем електричної енергії у розрахунковому періоді (календарний місяць) є дані, отримані від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне розмежувати питання повноважень оператора системи розподілу щодо формування та передачі даних комерційного обліку і питання доказового значення таких даних у господарському спорі про стягнення заборгованості. Саме по собі надання електропостачальнику відповідної інформації оператором системи розподілу не означає, що у разі виникнення спору суд звільнений від обов`язку перевірити порядок формування таких даних, їх зміст, джерело походження, часовий період, за який вони сформовані, та відповідність вимогам законодавства, що регулює комерційний облік електричної енергії. Такий підхід відповідає як положенням статей 13, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, так і вказівкам Верховного Суду у постанові від 01.06.2026 у цій справі, якою попередню постанову апеляційного суду скасовано саме у зв`язку з прийняттям відомостей щодо обсягу споживання без їх фактичного дослідження.

Посилання апелянта на те, що саме оператор системи розподілу відповідно до законодавства наділений повноваженнями щодо зчитування показів засобів комерційного обліку та формування відповідних даних, саме по собі не спростовує обов`язку позивача довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог. Повноваження певного суб`єкта щодо формування інформації та обов`язковість використання такої інформації учасниками ринку у звичайному порядку не перетворюють будь-який сформований ним показник на неспростовну презумпцію фактичного споживання відповідного обсягу електричної енергії конкретним споживачем у конкретному розрахунковому періоді. У разі обґрунтованого заперечення споживачем достовірності такого показника суд має встановити не лише факт його передачі постачальнику, а й обставини та спосіб його формування, зокрема джерело початкового та кінцевого показників, період, за який здійснено розрахунок, а також відповідність алгоритму визначення обсягу вимогам спеціального нормативного регулювання.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем заперечуються наведені позивачем кількість спожитої у квітні місяці 2024 року електроенергії і, як наслідок, розмір оплати за тарифом, що діяв у зазначеному розрахунковому періоді, для встановлення наявності/відсутності у Фермерського (селянського) господарства "Курінь" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" заявленої до стягнення заборгованості та її розміру (у разі наявності) необхідним є дослідження відомостей, наданих позивачу адміністратором комерційного обліку (Акціонерним товариством "Херсонобленерго"), стосовно обсягу споживання відповідачем електричної енергії саме у квітні місяці 2024 року.

Згідно зі звітом ОСР щодо звітного корисного відпуску електричної енергії за точкою комерційного обліку 62Z6283373052802 (м. Херсон, автодорога Одеса-Мелітополь, 212 км) за розрахунковий період – квітень місяць 2024 року зафіксовано наступні покази приладу обліку: на початок розрахункового періоду – 871036 кВт/год, на кінець розрахункового періоду – 942258 кВт/год, тобто споживання 71222 кВт/год та втрати в ЛЕП – 37 кВт/год.

При цьому колегія суддів звертає увагу на принципову обставину, яка має визначальне значення для вирішення даного спору. Сам факт наявності зафіксованої у травні 2024 року величини показника засобу комерційного обліку 942258 кВт/год та визначеної оператором системи різниці між цим показником і попереднім показником 871036 кВт/год не свідчить про те, що вся така різниця у розмірі 71222 кВт/год була спожита відповідачем саме протягом квітня місяця 2024 року. Для такого висновку необхідно встановити достовірний показник на початок саме квітня місяця 2024 року, який повинен бути сформований у передбаченому порядку, а не визначений ретроспективно шляхом перенесення на початок квітня показника, що фактично відображав стан обліку за попередній тривалий період.

Наявність достовірного кінцевого показника сама по собі не доводить достовірності початкового показника, а достовірність різниці між двома показниками не означає достовірності її розподілу за окремими календарними місяцями. У даному випадку предметом позову є не загальна різниця між двома послідовно зафіксованими показниками лічильника, а вартість електричної енергії, яка, за твердженням позивача, була спожита відповідачем саме у квітні 2024 року. Відтак доказуванню підлягає саме обсяг електричної енергії за цей розрахунковий період, а не лише загальний обсяг електроенергії, який припадає на невизначений проміжок часу між двома фактично зафіксованими показниками.

Так, показники на кінець періоду за відомостями Акціонерного товариства "Херсонобленерго" були передані самим відповідачем і підтверджені актом технічної перевірки вузлів обліку №010855 від 07.05.2024.

Водночас щодо показників на початок розрахункового періоду Акціонерне товариство "Херсонобленерго" у поданих до місцевого господарського письмових поясненнях зазначило, що відповідач самостійно не передавав показники лічильника, а обсяги споживання до квітня місяця 2024 року були розраховані по середньодобовому споживанню.

При цьому з довідки позивача по особовому рахунку Фермерського (селянського) господарства "Курінь" вбачається, що у період з серпня місяця 2022 року по березень місяць 2024 року середньодобові значення обсягів споживання відповідачем електроенергії були розраховані по показнику 0 (нуль) кВт/год.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №311 від 14.03.2018 затверджено Кодекс комерційного обліку електричної енергії.

Положеннями пунктів 1.1.1, 1.1.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлено, що цей Кодекс визначає основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії. Дія цього Кодексу поширюється на відносини у сфері забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також усіх учасників ринку електричної енергії, адміністратора комерційного обліку (АКО) та постачальників послуг комерційного обліку електричної енергії (ППКО).

Комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО та здійснюється ППКО відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відібраної, відпущеної, збереженої, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку (пункти 2.1.1, 2.1.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії).

В силу пунктів 8.1.1, 8.1.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії ППКО (у ролі ОЗД) повинен у межах регламентів, встановлених АКО, провести збір (або забезпечити прийом) результатів вимірювання та даних про стан з лічильників для всіх ТКО, за які він несе відповідальність, та передати їх ППКО (у ролі ОДКО). Покази лічильників для кожної ТКО за період інтеграції мають зчитуватися АС ППКО зі всіма цифрами після коми. Покази лічильників в індивідуальних побутових та малих непобутових споживачів мають зчитуватися в цілих кВт/год.

У пункті 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії вказано, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця. У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання (пункти 8.6.7-8.6.9 Кодексу комерційного обліку електричної енергії).

За умовами пунктів 8.6.10, 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії перевірка достовірності даних ЗКО безпосередньо на місці їх установлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців. Дані про перевірку можуть фіксуватись як на паперових носіях, так і за допомогою електронних засобів (мобільний телефон, планшет тощо). Середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт/год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів). У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження проведення Акціонерним товариством "Херсонобленерго" перевірки достовірності даних ЗКО безпосередньо на місці їх установлення раз на шість місяців, а також здійснення визначення середньодобового обсягу споживання відповідачем електричної енергії з наданням відповідних розрахунків постачальнику – Товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія".

Між тим, невжиття Акціонерним товариством "Херсонобленерго" вищенаведених заходів, передбачених Кодексом комерційного обліку електричної енергії, призвело до викривлення інформації про стан споживання Фермерським (селянським) господарством "Курінь" електричної енергії за період з серпня місяця 2022 року по квітень місяць 2024 року.

Натомість вказаний позивачем обсяг споживання відповідачем електричної енергії у розмірі 71259 кВт/год за розрахунковий період – квітень місяць 2024 року був безпідставно та необґрунтовано визначений як різниця між показами приладу обліку Фермерського (селянського) господарства "Курінь", зафіксованими у серпні місяці 2022 року та у травні місяці 2024 року.

Тобто величина 71259 кВт/год фактично є результатом арифметичного співвідношення між кінцевим показником засобу обліку, зафіксованим після спірного розрахункового періоду, та показником, який оператор системи розподілу прийняв за початковий показник квітня місяця 2024 року. Однак така арифметична операція сама по собі не є доказом того, що відповідний обсяг електричної енергії був спожитий саме у квітні місяці 2024 року. Для набуття такого доказового значення необхідно було встановити правомірність та фактичну основу визначення початкового показника, а також довести, що проміжок між двома показниками відповідає саме одному розрахунковому періоду. Натомість матеріали справи свідчать про те, що між фактично зафіксованими показниками існував значний часовий проміжок, протягом якого належний помісячний облік споживання електричної енергії відповідача не здійснювався.

Колегія суддів не залишає поза увагою доводи апелянта про невиконання відповідачем обов`язку щодо самостійного передання показів засобу комерційного обліку. Разом з тим, невиконання споживачем такого обов`язку не створює правової презумпції фактичного споживання ним будь-якого обсягу електричної енергії, визначеного постачальником або оператором системи розподілу, та не звільняє останніх від дотримання встановленого законодавством порядку визначення обсягу спожитої електричної енергії у разі відсутності фактичних показів. Навпаки, саме для таких випадків Кодекс комерційного обліку електричної енергії передбачає спеціальний механізм розрахункового визначення обсягу споживання. Отже, можливе порушення відповідачем обов`язку щодо передачі показів може мати правове значення лише для визначення способу розрахунку обсягу споживання, але не може бути використане як підстава для автоматичного віднесення до квітня місяця 2024 року всієї електричної енергії, що накопичилася між двома фактичними показниками засобу обліку.

За відсутності переданих або дистанційно зчитаних фактичних показників, а також контрольного огляду засобу комерційного обліку протягом відповідного розрахункового періоду, законодавством передбачено не довільне визначення обсягу споживання як різниці між будь-якими двома наявними показниками, а спеціальний розрахунковий механізм, визначений пунктами 8.6.7-8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Такий механізм має імперативний характер, оскільки спрямований на забезпечення достовірності комерційного обліку та недопущення ситуації, за якої весь обсяг електричної енергії, накопичений протягом невизначеного періоду, без належних підстав буде віднесений до одного розрахункового місяця. Відтак посилання апелянта на те, що оператор системи розподілу мав повноваження визначати обсяги споживання, не відповідає суті встановленого законом регулювання. Наявність повноваження визначати обсяг споживання передбачає одночасне дотримання встановленого нормативно-правовими актами способу реалізації такого повноваження.

За таких обставин, недотримання зі сторони Акціонерного товариства "Херсонобленерго" передбаченого Кодексом комерційного обліку електричної енергії алгоритму встановлення обсягу споживання електричної енергії призвело до помилкового визначення останнім за точкою комерційного обліку 62Z6283373052802 (м. Херсон, автодорога Одеса-Мелітополь, 212 км) показника приладу обліку на початок розрахункового періоду (квітень місяць 2024 року) у кількості 871036 кВт/год.

Суд не може ототожнити загальну кількість електричної енергії, що припадає на різницю між двома віддаленими у часі показниками засобу обліку, з обсягом електричної енергії, спожитої в одному конкретному календарному місяці. Такий підхід фактично означав би покладення на відповідача обов`язку оплатити у квітні місяці 2024 року електричну енергію, яка, за відсутності належного помісячного розподілу, могла бути спожита в інших розрахункових періодах. При цьому саме позивач визначив предмет позову та заявив до стягнення вартість електричної енергії, нібито спожитої виключно у квітні місяці 2024 року, а тому саме на ньому відповідно до процесуального закону лежить обов`язок довести обсяг такого споживання.

Суд апеляційної інстанції також зауважує на тому, що точки комерційного обліку Фермерського (селянського) господарства "Курінь" знаходяться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. автодорога Одеса-Мелітополь, 212 км, тобто на території Херсонської міської територіальної громади.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, вбачається, що Херсонська міська територіальна громада з 10.03.2022 по 11.11.2022 була тимчасово окупована Російською Федерацією; з 11.11.2022 по 01.05.2023 дана громада включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, а з 01.05.2023-по цей час – до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Разом з тим, наказом Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022 затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану (далі – Положення).

В силу пункту 1 Положення учасники роздрібного ринку електричної енергії керуються вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням цього Положення, для забезпечення стабільної роботи ринку електричної енергії в умовах воєнного стану.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 9 Положення обсяги споживання електричної енергії визначаються з урахуванням таких особливостей:

1) обсяги споживання електричної енергії на об`єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу КОЕЕ, крім об`єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях;

2) обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:

-з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);

-приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;

-приймаються рівними нулю – з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;

-у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи.

З урахуванням викладеного, обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, є застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Оператору системи розподілу належать повноваження щодо розрахунку коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу, який (оператор) має здійснювати зазначений розрахунок за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим. При цьому визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, що об`єктивно може бути зумовлено непостійністю електропостачання в звітний період з причин знеструмлення або відключення електроустановок споживачів у зв`язку з пошкодженням чи руйнуванням об`єктів енергетичної інфраструктури (електричні станції, трансформаторні підстанції, лінії та вузли електромереж тощо) внаслідок ведення бойових дій під час воєнного стану.

Норми підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення, на відміну від пункту 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, зобов`язують електропостачальника застосовувати коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії для всіх категорій споживачів, а не лише для індивідуальних побутових споживачів.

Незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призводить до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року, як це допускається пунктами 8.6.9, 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, оскільки викладене в підпункті 1 пункту 9 зазначеного Положення застереження виключає поширення норм цього Кодексу щодо такого майна, як об`єкти (електроустановки) споживачів, розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2024 у справі №905/644/22, відповідно до якої за особливих умов функціонування ринку електричної енергії під час воєнного стану визначення обсягів споживання не може здійснюватися довільно, а має відповідати спеціально встановленому нормативному алгоритму, зокрема щодо використання середньодобових показників та коефіцієнта приросту/зниження споживання у випадках, охоплених відповідним спеціальним регулюванням. Верховний Суд наголосив, що недотримання такого алгоритму може призвести до неправильного визначення вартості фактично спожитої електричної енергії.

Відтак, як слушно зазначив в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, за відсутності даних споживача щодо показів лічильника за розрахунковий місяць та можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця Акціонерне товариство "Херсонобленерго" повинно було здійснювати визначення обсягів спожитої (розподіленої) електричної енергії за кожний розрахунковий місяць розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання, чого останнім безпідставно зроблено не було. При цьому у період з 06.05.2022 до 05.12.2023 порядок визначення обсягів спожитої відповідачем електричної енергії підлягав визначенню у порядку, встановленому підпунктом 2 пункту 9 Положення.

Колегія суддів окремо зазначає, що Положення втратило чинність 06.12.2023, а тому його приписи не регулюють безпосередньо порядок визначення обсягу споживання електричної енергії за квітень місяць 2024 року. Натомість посилання на Положення у цій постанові має значення виключно для оцінки правомірності формування та розподілу даних комерційного обліку за попередні розрахункові періоди, які, як вбачається з матеріалів справи, у подальшому були використані оператором системи розподілу для визначення початкового показника, від якого фактично було обчислено заявлений позивачем обсяг споживання за квітень місяць 2024 року.

Отже, навіть за умови того, що безпосередньо до розрахункового періоду квітня місяця 2024 року підлягають застосуванню приписи чинних на той час редакцій Кодексу комерційного обліку електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, апеляційний господарський суд не може залишити поза увагою встановлені у справі обставини попереднього формування показника, який був використаний як початковий для квітня місяця 2024 року. Якщо такий показник сформований шляхом накопичення або нерозподіленого перенесення обсягів електроспоживання за попередні періоди без дотримання передбаченого законодавством алгоритму, його використання як доказу фактичного споживання саме у квітні місяці 2024 року не може вважатися належно обґрунтованим.

За таких обставин, недостовірні дані щодо обсягів спожитої Фермерським (селянським) господарством "КУРІНЬ" у квітні 2024 року електричної енергії, передані позивачу Акціонерним товариством "Херсонобленерго", зумовили невірний розрахунок Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" вартості цієї електричної енергії, адже зазначене призвело до розрахунку усієї спожитої на ТКО електричної енергії за період з серпня місяця 2022 року по квітень місяць 2024 року за тарифом споживання, що діяв у квітні місяці 2024 року, що, у свою чергу, порушує право відповідача на оплату вартості електроенергії за тарифами (цінами), які мали б бути застосовані за кожен окремий місяць як розрахунковий період відповідно до вимог пункту 4.18 Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Визначення заявленого до стягнення обсягу електричної енергії як різниці між показниками, що охоплюють тривалий період, призводить не лише до невизначеності щодо кількості електричної енергії, спожитої саме у квітні місяці 2024 року, а й безпосередньо впливає на правильність визначення її вартості. Оскільки відповідно до умов договору та Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунковим періодом є календарний місяць, вартість електричної енергії має визначатися виходячи з обсягу, віднесеного до відповідного розрахункового періоду, та ціни, яка підлягає застосуванню саме до такого періоду. Тому встановлення лише загальної кількості електричної енергії за сукупністю кількох розрахункових періодів не дає можливості достовірно визначити грошове зобов`язання відповідача за квітень місяць 2024 року. Інше тлумачення фактично дозволило б постачальнику перенести на один розрахунковий період обсяги електричної енергії, які могли бути спожиті у попередні періоди, та застосувати до них ціну, чинну у спірному місяці, що суперечило б як погодженому сторонами помісячному характеру розрахунків, так і принципу визначеності грошового зобов`язання.

Водночас у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано доказів, на підставі яких суд міг би встановити достовірний обсяг спожитої відповідачем електроенергії саме за спірний у цій справі розрахунковий період (квітень місяць 2024 року), що, як наслідок, унеможливлює самостійне проведення судом перерахунку її вартості. Суд не вправі підміняти собою оператора системи розподілу або постачальника та самостійно створювати відсутню у матеріалах справи систему помісячного обліку споживання шляхом припущень щодо характеру та інтенсивності споживання електричної енергії у різні періоди. Такий розрахунок не був би результатом оцінки доказів, а означав би встановлення судом фактичних даних, які не підтверджені жодним належним доказом. При цьому відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство ґрунтується на засадах змагальності, а суд не може перебирати на себе процесуальну функцію сторони щодо формування доказової бази на підтвердження заявленої нею грошової вимоги.

Не може бути підставою для іншого висновку і положення комерційної пропозиції про те, що у разі неповернення та неоскарження акта приймання-передачі протягом встановленого строку такий акт вважається погодженим. Зазначена умова визначає договірний порядок документообігу та підтвердження сторонами розрахункового документа, однак не може тлумачитися як безумовне визнання споживачем будь-якого фактично зазначеного у такому документі обсягу електричної енергії незалежно від способу його формування та відповідності імперативним вимогам законодавства про комерційний облік. У протилежному випадку договірна умова фактично усувала б встановлений законом порядок визначення обсягу спожитої електричної енергії та позбавляла б суд можливості перевірити достовірність складових грошової вимоги, що суперечило б природі судового доказування.

Оцінюючи акт виконання робіт з розмінування місцевості №10 від 06.07.2023 та акт технічної перевірки вузлів обліку №010855 від 07.05.2024, колегія суддів виходить з того, що зазначені документи не дають підстав безпосередньо визначити обсяг електричної енергії, спожитої саме у квітні місяці 2024 року, але мають істотне значення для перевірки достовірності запропонованого позивачем способу формування такого обсягу. Зокрема, зафіксовані у них показники засобу обліку підтверджують існування фактичних показників у різні моменти часу та, відповідно, ставлять питання про те, який саме часовий проміжок охоплює різниця між показниками, використаними оператором системи розподілу для визначення обсягу 71259 кВт/год. При цьому сам по собі акт №10 від 06.07.2023 не свідчить про відсутність споживання електричної енергії після 06.07.2023, так само як акт №010855 від 07.05.2024 не є доказом того, що весь обсяг різниці між показниками був спожитий у квітні місяці 2024 року. Доказове значення цих документів полягає у тому, що вони підтверджують наявність об`єктивної часової межі та фактичних показників засобу обліку, які повинні були бути враховані при визначенні помісячних обсягів споживання. За відсутності такого розподілу посилання лише на кінцевий показник та арифметичну різницю між показниками не забезпечує достовірного встановлення обсягу споживання саме за спірний місяць.

У цій справі встановлено не просто наявність розбіжностей між позиціями сторін щодо обсягу спожитої електричної енергії, а об`єктивні обставини, які перешкоджають ототожненню визначених оператором системи розподілу 71259 кВт/год із фактичним споживанням відповідачем саме у квітні місяці 2024 року. Зокрема, кінцевий показник засобу обліку був зафіксований після спірного розрахункового періоду; належний початковий показник квітня місяця 2024 року не підтверджений первинними даними його фактичного зчитування, як не підтверджено належними доказами і помісячний облік за попередні періоди, при цьому наявні у справі матеріали свідчать про відсутність належного розподілу накопиченого обсягу між відповідними розрахунковими періодами, а докази відповідача та встановлені судом історичні показники споживання ставлять під обґрунтований сумнів віднесення всього заявленого обсягу до одного місяця.

Твердження позивача про те, що відповідні дані були отримані позивачем від оператора системи розподілу, не усуває їх доказової недостатності у цьому конкретному спорі. Для задоволення позову необхідно встановити не лише те, що оператор системи передав постачальнику певний показник, а також й те, що цей показник у своїй кількісній та часовій складовій відповідає обсягу електричної енергії, фактично спожитої відповідачем саме у спірному розрахунковому періоді, а визначена на його основі грошова сума відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги недоведеність позивачем обґрунтованості розміру заявленої до стягнення заборгованості та об`єктивну відсутність у суду можливості здійснення власного розрахунку вартості електроенергії, спожитої відповідачем у спірному розрахунковому періоді, яка зумовлена неподанням належних і допустимих у розумінні процесуального закону доказів на підтвердження обсягу споживання саме у квітні місяці 2024 року, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аналогічний правовий висновок про те, що недоведеність конкретного обсягу фактичного використання споживачем електричної енергії за спірний розрахунковий період унеможливлює задоволення позову про стягнення з такого споживача заборгованості за електричну енергію, поставлену у цей період, відображений у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №910/6757/23.

При цьому відмова у позові за таких обставин не означає висновку про те, що відповідач взагалі не споживав електричної енергії у відповідний період або що у нього за договором не могло виникнути грошового зобов`язання перед позивачем. Предметом судового розгляду є конкретно заявлена позивачем вимога про стягнення 399937,88 грн за електричну енергію, нібито спожиту саме у квітні місяці 2024 року. Невстановлення належними доказами кількісної та вартісної основи саме цієї вимоги унеможливлює її задоволення, оскільки господарський суд не може присуджувати до стягнення суму, розмір якої ґрунтується на припущенні щодо періоду та обсягу споживання.

Крім того, як обґрунтовано враховано судом першої інстанції, історичні дані, відображені у наданій позивачем довідці по особовому рахунку Фермерського (селянського) господарства "Курінь", свідчать про те, що обсяг спожитої енергії за календарний місяць з січня місяця 2019 року не перевищував 11000 кВт/год, а замовлені обсяги електричної енергії на 2024 рік згідно з додатком до договору №37490987 від 01.01.2024 складали від 4500 кВт/год до 7000 кВт/год на місяць. Відтак споживання відповідачем електричної енергії в обсязі 71259 кВт/год на місяць не відповідає ні меті вказаного договору, ні попередній практиці електропостачання Фермерського (селянського) господарства "Курінь".

Колегія суддів при цьому не покладає в основу висновку про недоведеність позовних вимог виключно історичні показники споживання або замовлені відповідачем обсяги електричної енергії, оскільки самі по собі такі відомості не визначають фактичного обсягу споживання у конкретному розрахунковому періоді. Водночас вони мають доказове значення у сукупності з іншими матеріалами справи, оскільки істотно розходяться із заявленим позивачем обсягом 71259 кВт/год за один календарний місяць та відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України підлягають врахуванню судом при оцінці доказової бази позивача. Така істотна розбіжність сама по собі не доводить відсутності споживання електричної енергії відповідачем, однак зумовлює необхідність особливо ретельної перевірки джерела та способу формування показника у розмірі 71259 кВт/год. Натомість належних доказів, які б усували таку розбіжність та достовірно підтверджували саме квітневий характер споживання всього заявленого обсягу, позивачем не надано.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що саме відповідач мав довести інший обсяг споживання електричної енергії. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, у спорі про стягнення плати за електричну енергію саме позивач повинен довести обставини, які утворюють склад заявленої ним грошової вимоги, зокрема факт постачання, обсяг електричної енергії, віднесений саме до спірного розрахункового періоду, ціну такої електричної енергії та правильність визначення заявленої до стягнення суми. Заперечення відповідача щодо недостовірності заявленого обсягу не означає покладення на нього первісного обов`язку довести точний альтернативний обсяг споживання. Такі заперечення лише породжують необхідність перевірки доказів, наданих позивачем на підтвердження власної вимоги. Інше тлумачення фактично означало б перенесення на споживача тягаря доказування обставин, які становлять підставу позову.

Посилання скаржника на те, що відповідач не скористався передбаченим Кодексом комерційного обліку електричної енергії механізмом оскарження даних комерційного обліку, також не спростовує наведених висновків. Право сторони скористатися спеціальною процедурою врегулювання суперечки щодо даних комерційного обліку не означає позбавлення її права заперечувати достовірність таких даних безпосередньо у господарському спорі, предметом якого є стягнення грошової суми, визначеної на підставі цих даних. У межах такого спору суд зобов`язаний встановити обставини, які входять до предмета доказування, а тому не може визнати заявлену суму доведеною виключно з тієї причини, що відповідач до звернення до суду не ініціював окрему процедуру перегляду даних комерційного обліку. Тим більше, що предметом доказування у цій справі є не абстрактна правильність даних комерційного обліку, а наявність у відповідача конкретного грошового зобов`язання перед конкретним постачальником у конкретному розмірі за конкретний розрахунковий період. Саме це питання підлягає вирішенню судом незалежно від того, чи звертався відповідач раніше до оператора системи розподілу із заявою про коригування відповідних даних.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 10.12.2025 у справі №916/3630/23(916/882/25) не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3630/23(916/882/25) – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.08.2026.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Л.В. Поліщук