Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №914/471/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/471/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М., Желіка М.Б.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича б/н від 24.05.2026 (вх. суду від 26.05.2026 № 01-05/1630/26) та б/н від 24.05.2026 (вх. суду від 26.05.2026 № 01-05/1632/26)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 (суддя Коссак С.М.)

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2026 (суддя Коссак С.М.)

у справі № 914/471/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод”, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича, с. Запитів, Львівська обл.

про: стягнення 66 701,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень суду першої інстанції:

13.02.2026 Приватне акціонерне товариство “Львівський локомотиворемонтний завод” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича про стягнення заборгованості у сумі 66 701,64 грн, з якої: 52 500,00 грн основного боргу, 12 128,22 грн пені, 1 162,94 грн інфляційних втрат, 910,48 грн 3% річних.

В обґрунтування позову, позивач вказав, що на виконання укладеного між сторонами договору підряду, перерахував відповідачу 52 500,00 грн попередньої оплати, проте відповідач до виконання робіт не приступив, результат робіт позивачу не передав.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.05.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича на користь Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод” 52 500,00 грн основної заборгованості, 9 452,88 грн пені, 1 109,70 грн інфляційних втрат, 910,48 грн 3% річних та 3191,86 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції констатував, що з врахуванням умов договору , датою закінчення виконання робіт було 29.06.2025 року, проте станом на дату подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання за договором не виконав: роботи по розробці, виготовленні та зборці пресформи під ізолятор кр.8ТН.780.115 відповідно до розробленої документації не виконано, суму передоплати не повернуто, тому вимога позивача про повернення 52 500,00 грн попередньої оплати підлягає задоволенню.

Здійснивши перерахунок пені, із зазначенням правильного періоду (з 30.06.2025 року по 27.01.2026 рік), здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за вказаний період, суд вирішив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 9452,88 грн пені, 1109,70 грн інфляційних втрат та 910,48 грн 3% річних.

Також додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 06.05.2026 стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод” на користь Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича 597,12 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, ФОП Касьянов Олександр Дмитрович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі № 914/471/26 в частині стягнення з ФОП Касьянова Олександра Дмитровича на користь ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» пені, інфляційних втрат та 3% річних і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті частині рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 залишити без змін;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2026 у справі № 914/471/26 та здійснити перерозподіл судових витрат сторін відповідно до обсягу задоволених вимог в даній справі.

Скаржник вказує, що відповідно до пункту 5.10 Договору обов`язок повернути аванс виникає протягом 3-х днів лише після отримання письмової вимоги від Замовника. Оскільки позивач такої вимоги не надсилав, то строк повернення коштів не настав, а отже, і прострочення не відбулося.

Апелянт стверджує про неправомірність застосування судом першої інстанції ст. 625 ЦК України, оскільки обов`язок із повернення передоплати за ненаданий товар/послугу не є грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Скаржник зазначає, що виконавець не допускав повної бездіяльності, а фактично розпочав роботу — розробив конструкторську документацію та погодив її із замовником.

Скаржник наголошує, що замовник не надсилав офіційних повідомлень про односторонню відмову від договору чи встановлення додаткових строків для усунення недоліків.

Приватне акціонерне товариство “Львівський локомотиворемонтний завод” подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2026 у справі № 914/471/26 - залишити без змін.

Позивач вказує, що граничний строк виконання робіт (60 днів) закінчився 29.06.2025. З огляду на те, що відповідач роботу не виконав, з 30.06.2025 у ФОП автоматично виникло зобов`язання повернути аванс, а сам позов є фактом реалізації права на відмову від договору за ч. 2 ст. 849 ЦК України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 справу № 914/471/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича б/н від 24.05.2026 (вх. суду від 26.05.2026 № 01-05/1632/26) на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2026 у справі № 914/471/26.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича б/н від 24.05.2026 (вх. суду від 26.05.2026 № 01-05/1630/26) на рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2026 (суддя Коссак С.М.) у справі № 914/471/26; прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича б/н від 24.05.2026 (вх. суду від 26.05.2026 № 01-05/1632/26) на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2026 до спільного розгляду з апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича б/н від 24.05.2026 (вх. суду від 26.05.2026 № 01-05/1630/26) на рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2026 у справі № 914/471/26; постановлено здійснювати розгляд справи № 914/471/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

16.04.2025 року між Фізичною особою-підприємцем Касьяновим Олександром Дмитровичем, (виконавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством “Львівський локомотиворемонтний завод”, (замовник, позивач), укладено Договір № ВГТ-005/25, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи по розробці, виготовленні та зборці пресформи під ізолятор кр.8ТН.780.115 відповідно до розробленої документації.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору сторони визначили, що вартість робіт визначається виконавцем та оформляється у вигляді рахунків вартості робіт. Вартість послуг за договором становить 52 500,00 грн без ПДВ. Виконавець розпочинає проведення робіт з моменту отримання 100% попередньої оплати згідно виставлених рахунків.

Згідно п. 2.5 Договору, терміни виконання робіт за договором становлять 60 днів після отримання передоплати згідно п. 2.2. даного договору.

На виконання вищезазначених умов, позивач здійснив 30 квітня 2025 року на рахунок відповідача передоплату у сумі 52 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2577 від 30.04.2025 року на суму 35 000,00 грн з призначенням платежу: оплата рахунку №14 від 16.04.2025 року за виготовлення пресформи згідно договору ВГТ-005/25 від 16.04.2025 року без тендеру, без ПДВ та платіжною інструкцією 32576 від 30.04.2025 року на суму 17500,00грн. з призначенням платежу: оплата рахунку №17 від 16.04.2025 року за виготовлення пресформи згідно договору ВГТ-005/25 від 16.04.2025 року без тендеру, без ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що після закінчення проведення робіт Виконавець надає замовнику акт виконаних робіт та відповідну конструкторську документацію на виготовлену пресформу.

Згідно п. 4.1. Договору, виконавець зобов`язується надавати замовнику необхідну інформацію про хід виконання робіт згідно договору.

Відповідно до пункту 11.7 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 серпня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Пунктом 5.10 Договору сторони визначили, що у разі невиконання та/або порушення строків виконання робіт та/або їх виконання не в повному обсязі, виконавець повертає замовнику 100% попередньої оплати за роботи або їх невиконану частину, з урахуванням індексу інфляції, протягом трьох банківських днів з дня отримання відповідної вимоги. У випадку прострочення виконавцем строків повернення попередньої оплати за роботи замовнику, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

З огляду на повну відсутність виконання замовлених робіт та тривале прострочення виконання зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 52 500,00 грн, 12 128,22 грн пені, 1 162,94 грн інфляційних втрат та 910,48 грн 3% річних.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом позову у цій справі є стягнення 52 500,00 грн попередньої оплати за договором підряду, 12 128,22 грн пені, 1 162,94 грн інфляційних втрат та 910,48 грн 3% річних.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл (частини друга, третя статті 837 ЦК України).

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок (частина перша статті 839, частина перша статті 840 ЦК України).

Статтею 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Суд першої інстанції, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження відповідачем виконання робіт та тривале прострочення виконання зобов`язань, вирішив, що вимога позивача про повернення попередньої оплати підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 52 500,00 грн.

Як було зазначено вище, апелянт не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення 9 452,88 грн пені, 1 109,70 грн інфляційних втрат та 910,48 грн 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення оплати основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

В контексті доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 відповідно до якого повернення суми попередньої оплати є грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Як було встановлено судами, згідно з п. 2.5 Договору, терміни виконання робіт за договором становлять 60 днів після отримання передоплати згідно п. 2.2. даного договору. Позивач здійснив 30 квітня 2025 року на рахунок відповідача передоплату у сумі 52 500 грн.

Пунктом 5.10 Договору сторони визначили, що у разі невиконання та/або порушення строків виконання робіт та/або їх виконання не в повному обсязі, виконавець повертає замовнику 100% попередньої оплати за роботи або їх невиконану частину, з урахуванням індексу інфляції, протягом трьох банківських днів з дня отримання відповідної вимоги. У випадку прострочення виконавцем строків повернення попередньої оплати за роботи замовнику, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Отже, позивач нарахував відповідачу 12 128,22 грн пені (за період з 30.04.2025 року по 27.01.2026 рік), 1 162,94 грн інфляційних втрат (за період з червня 2025 року по грудень 2025 рік) та 910,48 грн 3% річних (з 30.06.2025 року по 27.01.2026 рік).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З 30 січня 2024 року до 3 вересня 2025 року діяла зупинка перебігу строків давності також із прив`язкою до воєнного стану.

Відповідно до ч.3 ст.263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Після 4 вересня почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності». Так, відповідно до Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання щодо виконання робіт мало бути виконано, а саме згідно п. 2.5 Договору, терміни виконання робіт за договором становлять 60 днів після отримання передоплати згідно п. 2.2. даного договору.

Таким чином, за прострочення відповідачем виконання зобов`язання пеню слід обраховувати з 30.06.2025 року по 27.01.2026 рік і така, як правильно вказав суд попередньої інстанції, становить 9 452,88 грн; розмір 3% річних за означений період становить 914,79 грн, однак, керуючись принципом диспозитивності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 910,48 грн 3% річних (в межах заявлених позовних вимог); розмір інфляційних втрат за період з 30.06.2025 по 27.01.2026 становить 1 109,70 грн.

На підставі викладеного, враховуючи те, що передоплату сплачено позивачем 30.04.2025, а граничний строк виконання робіт відповідно до умов договору закінчився 29.06.2025, відповідач роботи не виконав, що ним не заперечується, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 9452,88 грн пені, 1109,70 грн інфляційних втрат та 910,48 грн 3% річних.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення передоплати та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 53,24 грн інфляційних втрат, то такі знаходяться поза межами апеляційного перегляду в розумінні ч.4 ст. 269 ГПК України, колегія суддів під час розгляду справи не встановила порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судового рішення місцевим господарським судом в цій частині.

Також як було зазначено вище, відповідач просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2026, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод” на користь Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича 597,12 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що додаткове рішення – це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21.

При цьому, встановивши відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами розгляду спору по суті, колегія суддів констатує, що апеляційна скарга не містить жодних самостійних доводів, обґрунтувань, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення (зокрема, щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, порушення порядку їх доведення тощо).

Водночас апеляційний суд під час розгляду справи не встановив порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення у цій справі, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2026 у справі № 914/471/26 ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для їх скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Тому згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Касьянова Олександра Дмитровича б/н від 24.05.2026 (вх. суду від 26.05.2026 № 01-05/1630/26) та б/н від 24.05.2026 (вх. суду від 26.05.2026 № 01-05/1632/26) – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2026 у справі № 914/471/26 – залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції – покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя М.Б. Желік