Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №907/98/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/98/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро»

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2026 (суддя А.А. Худенко, повну ухвалу складено 22.04.2026)

у справі № 907/98/26

за позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро», м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 511 790,28 грн

Господарський суд Закарпатської області в ухвалі від 22.04.2026 у справі № 907/98/26 постановив: - відмовити в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро» в частині поновлення строку на подання клопотання про проведення земельно-технічної експертизи у справі № 907/98/26; - клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро» про проведення земельно-технічної експертизи залишити без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив із того, що клопотання ТзОВ «Мікро» про призначення земельно-технічної експертизи подано після завершення підготовчого засідання, на стадії розгляду справи по суті, із пропуском встановленого процесуального строку. Враховуючи, що заявником не наведено поважних причин пропуску строку та не надано доказів об`єктивної неможливості своєчасного подання клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку. У зв`язку з цим, керуючись положеннями ГПК України щодо обов`язку сторін своєчасно реалізовувати процесуальні права та з врахуванням наслідків пропуску процесуальних строків, суд відмовив у поновленні строку та залишив клопотання про проведення земельно-технічної експертизи без розгляду.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2026 у справі № 907/98/26.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що:

- ТзОВ «Мікро» заперечує проти стягнення коштів за користування всією площею земельної ділянки, оскільки на момент придбання нерухомого майна (03.10.2019) спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні іншої юридичної особи — ТзОВ «Ай-Бі-І-Барва». Право користування було припинено лише у грудні 2020 року, а відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав у січні 2021 року. У зв`язку з цим, апелянт не мав можливості користуватися всією земельною ділянкою, а тому для правильного визначення обсягу можливого користування та розміру коштів, які можуть підлягати стягненню, необхідним є проведення земельно-технічної експертизи;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у поновленні строку та не розглянув належним чином клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання щодо експертизи. Такий підхід призвів до обмеження права апелянта на подання доказів;

- залишення клопотання про призначення експертизи без розгляду лише з формальних підстав перешкоджає повному та об`єктивному встановленню обставин справи. Враховуючи, що спір стосується стягнення 1 511 790,28 грн, суд мав забезпечити дослідження всіх обставин, зокрема реального обсягу користування земельною ділянкою, а не застосовувати надмірний процесуальний формалізм.

Процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу прокурор та позивач не скористалися.

З огляду на приписи ст.271 ГПК України, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро» здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

На розгляді Господарського суду Закарпатської області перебувала позовна заява Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області, подана в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 511 790,28 грн за користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав, з посиланням на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.03.2026.

05.03.2026 підготовче засідання відкладено на 26.03.2026.

Ухвалою від 26.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.04.2026.

21.04.2026 ТзОВ «Мікро» через підсистему «Електронний суд» подано заяву б/н від 21.04.2025 про проведення земельно-технічної експертизи, в якій серед іншого відповідач просить поновити строк для подання відповідного клопотання.

За змістом ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за ч.3 цієї ж статті.

Згідно з положеннями ст. 181 ГПК України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Відповідно до ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд, вирішує питання про призначення експертизи, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною 2 ст. 118 ГПК України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, положення ч.2 ст.207 ГПК України передбачають, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, хоча положення ст.99 ГПК України не встановлюють окремого календарного строку для подання клопотання про призначення експертизи, системний аналіз положень ст. 181, 182, 185 та 207 цього Кодексу дає підстави для висновку, що питання про призначення експертизи за клопотанням учасника справи, підлягає вирішенню на стадії підготовчого провадження. Саме на цій стадії суд з`ясовує обставини, які входять до предмета доказування, забезпечує подання доказів та вирішує заяви і клопотання учасників справи, у тому числі питання щодо проведення експертизи.

При цьому, закриття підготовчого провадження означає завершення відповідної процесуальної стадії та перехід суду до розгляду справи по суті. Тому подання учасником справи після закриття підготовчого провадження клопотання, яке за своїм характером має бути вирішене на підготовчій стадії, можливе лише за наявності належного обґрунтування причин, які об`єктивно перешкоджали заявленню такого клопотання своєчасно.

Зазначений підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2019 у справі № 927/120/18, в якій суд касаційної інстанції, оцінюючи клопотання про призначення експертизи, подане після закриття підготовчого провадження, виходив із того, що за відсутності заяви про поновлення строку або обґрунтування об`єктивної неможливості своєчасного заявлення такого клопотання, посилання на порушення процесуальних прав є безпідставними.

У справі, що переглядається, підготовче провадження було закрито ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2026, після чого справу призначено до розгляду по суті на 21.04.2026. При цьому, клопотання про призначення земельно-технічної експертизи ТзОВ «Мікро» подано саме 21.04.2026, тобто після закриття підготовчого провадження та в день призначеного розгляду справи по суті.

Колегія суддів бере до уваги, що саме по собі посилання апелянта на необхідність проведення земельно-технічної експертизи для встановлення фактичного обсягу користування земельною ділянкою не свідчить про наявність об`єктивних причин, які перешкоджали відповідачу заявити відповідне клопотання до закриття підготовчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Мікро» було учасником справи з моменту відкриття провадження та мало можливість реалізовувати свої процесуальні права, у тому числі подавати докази, заяви та клопотання, необхідні для обґрунтування заперечень проти позову. При цьому, апелянтом не наведено обставин, які виникли саме після закриття підготовчого провадження та об`єктивно зумовили необхідність проведення земельно-технічної експертизи лише на стадії розгляду справи по суті.

Так само апелянтом не наведено обставин, які б свідчили про неможливість заявлення такого клопотання під час підготовчого провадження з причин, що не залежали від ТзОВ «Мікро»; не надано і доказів на підтвердження того, що необхідність у проведенні експертизи виникла лише після закриття підготовчого провадження або що відповідні матеріали, без яких проведення експертизи було неможливим, стали доступними відповідачу лише після цієї процесуальної стадії.

Посилання апелянта на те, що на момент придбання нерухомого майна 03.10.2019 спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ТзОВ «Ай-Бі-І-Барва», а право такого користування було припинено у грудні 2020 року, не спростовує наведеного висновку. Зазначені обставини стосуються безпосередньо предмета спору та, як вбачається з доводів апеляційної скарги, були відомі відповідачу ще до закінчення підготовчого провадження. Відтак, сам факт посилання на них не пояснює, чому клопотання про проведення експертизи не було заявлено у підготовчому провадженні.

Не є обґрунтованим і довід апелянта про те, що місцевий господарський суд мав повернутися до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про призначення експертизи.

За висновками Верховного Суду, суд першої інстанції за наявності відповідних обставин не позбавлений можливості повернутися до стадії підготовчого провадження після її закриття для вчинення процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на цій стадії. Водночас, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелювала б значення як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

У цій справі таких вагомих обставин апелянтом не наведено. Саме по собі твердження про необхідність встановлення фактичного обсягу користування земельною ділянкою та визначення відповідного розміру безпідставно збережених коштів не свідчить про те, що необхідність проведення експертизи виникла лише після закриття підготовчого провадження або, що відповідач був позбавлений можливості заявити відповідне клопотання раніше.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Тому, надання учаснику справи можливості без належного обґрунтування заявити на стадії розгляду справи по суті клопотання, яке могло і повинно було бути заявлене під час підготовчого провадження, суперечило б призначенню відповідної процесуальної стадії та принципу процесуальної економії.

Не приймає колегія суддів і доводи апелянта про надмірний процесуальний формалізм місцевого господарського суду.

Дотримання встановленого Господарським процесуальним кодексом України порядку та послідовності вчинення процесуальних дій саме по собі не може вважатися надмірним формалізмом. Процесуальні строки та визначені процесуальним законом наслідки їх пропуску спрямовані, зокрема, на забезпечення своєчасного розгляду справи, юридичної визначеності та рівності учасників судового процесу. Відповідно, сторона, яка не скористалася наданою їй можливістю заявити відповідне клопотання на стадії підготовчого провадження, не може обґрунтовувати необхідність відступу від встановленого порядку виключно значенням обставин, для встановлення яких вона має намір провести експертизу.

Сама по собі значна ціна позову 1 511 790,28 грн — не є передбаченою ГПК України підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, повернення до стадії підготовчого провадження або прийняття до розгляду клопотання, поданого після її завершення.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що призначення судової експертизи не є безумовним процесуальним правом учасника справи. Як зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст. 99 ГПК України, експертиза призначається за наявності сукупності визначених цією нормою умов. Отже, наявність клопотання про проведення експертизи не зумовлює автоматичного її призначення судом.

Доводи апеляційної скарги зводяться переважно до незгоди відповідача з процесуальним рішенням місцевого господарського суду та необхідності дослідження обставин, які, на думку апелянта, можуть бути встановлені за результатами земельно-технічної експертизи. Проте, такі доводи не свідчать про наявність передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд, встановивши факт подання ТзОВ «Мікро» клопотання про призначення земельно-технічної експертизи після закриття підготовчого провадження та не встановивши наявності поважних причин, які перешкоджали своєчасному заявленню такого клопотання, обґрунтовано відмовив у поновленні строку та залишив клопотання про призначення експертизи без розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2026 у справі № 907/98/26 є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро» задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).

Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.

Відтак, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Витрати зі сплати судового збору у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро» відмовити.

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2026 у справі № 907/98/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік