Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №907/583/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/583/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гранітінвест»

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2026 (суддя А.А. Худенко)

у справі № 907/583/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс», с. Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гранітінвест», м. Київ

про стягнення заборгованості у розмірі 4 293 125,30 грн, з яких: 2 489 000 грн основного боргу, 389 245,94 грн 3% річних та 1 414 879,36 грн інфляційних втрат

Господарський суд Закарпатської області в ухвалі від 01.06.2026 у справі № 907/583/26 постановив матеріали позовної заяви від 27.05.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гранітінвест» про стягнення заборгованості у розмірі 4 293 125,30 грн, з яких: 2 489 000 грн основного боргу, 389 245,94 грн сума 3% річних та 1 414 879,36 грн інфляційних втрат із доданими до неї документами надіслати Господарському суду міста Києва (вул. Б. Хмельницького, будинок 44-В, м. Київ, 01054) за підсудністю.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд виходив із того, що заявлені позовні вимоги стосуються стягнення грошової заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів, а не фактичного виконання договірних зобов`язань у певному місці. Суд зазначив, що положення ч.5 ст.29 ГПК України щодо альтернативної підсудності застосовуються лише у випадках, коли договором визначено місце його виконання або коли виконання зобов`язання через його специфіку можливе виключно в певному місці. Оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів, а обов`язок зі сплати заборгованості не пов`язаний із виконанням зобов`язання лише в межах Закарпатської області, підстав для застосування правил альтернативної підсудності суд не встановив. Врахувавши, що місцезнаходження відповідача відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру знаходиться у місті Києві, суд застосував загальні правила територіальної підсудності, передбачені ст.27 ГПК України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить: - скасувати повністю ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2026 у справі № 907/583/26; - надіслати позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» з матеріалами за визначеною позивачем підсудністю до Господарського суду Хмельницької області .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що:

- суд безпідставно звузив зміст ч.5 ст.29 ГПК України, ототожнивши спір, який виник із договору, зі спором про фактичне виконання договірних зобов`язань. Водночас, зазначена норма передбачає, що для застосування альтернативної підсудності достатньо, аби спір виник із договору, в якому визначено місце його виконання. Закон не містить вимоги, що предметом позову має бути саме вимога про виконання договору в натурі, а тому висновок суду про неможливість застосування ч.5 ст.29 ГПК України до спору про стягнення заборгованості є помилковим;

- позовні вимоги ґрунтуються, виключно, на договорі купівлі-продажу нафтопродуктів № 1305/22, відтак, спір має договірний характер. При цьому, договір та первинні документи (видаткові та товарно-транспортні накладні) містять визначене сторонами місце виконання договору — Хмельницька область, Шепетівський район, с. Рудня-Новенька, де здійснювалася поставка товару. За таких обставин, наявна одна з передбачених ч.5 ст.29 ГПК України підстав для визначення підсудності за місцем виконання договору, а право вибору відповідного суду належить позивачу;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки умовам договору та долученим до позовної заяви доказам, які підтверджують визначення сторонами місця виконання договору. Внаслідок цього суд безпідставно застосував загальні правила територіальної підсудності, передбачені ст.27 ГПК України, замість правил альтернативної підсудності, встановлених ч.5 ст.29 ГПК України. Це призвело до необґрунтованого висновку про передачу справи за місцезнаходженням відповідача до Господарського суду міста Києва, хоча справа підлягала розгляду за місцем виконання договору за вибором позивача.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається, зокрема, на таке:

- право вибору суду, у випадках альтернативної підсудності, відповідно до ч.1 ст.29 ГПК України належить виключно позивачу як особі, яка ініціює судовий захист. Відповідач не наділений процесуальними повноваженнями визначати або змінювати обраний позивачем спосіб реалізації цього права. Доводи апеляційної скарги фактично спрямовані на оспорювання реалізації позивачем процесуального права щодо визначення територіальної підсудності, хоча такі повноваження процесуальним законом відповідачу не надані;

- предметом спору є стягнення грошової заборгованості, а не виконання договору в певному місці. Посилання апелянта на адресу доставки товару в Хмельницькій області не свідчить про визначення місця виконання договору у розумінні процесуального закону. Передача товару та перехід права власності відбувалися у місці його відпуску зі складу позивача відповідно до умов договору, тоді як подальше транспортування товару не впливає на визначення місця виконання зобов`язання. Крім того, на момент апеляційного перегляду місцезнаходження відповідача зареєстроване у місті Києві, що додатково підтверджує правильність визначення підсудності за ст.27 ГПК України.

З огляду на приписи ст.271 ГПК України, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гранітінвест» здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» (позивач, за договором – підприємство) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гранітінвест» (відповідач, за договором – клієнт) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 4 293 125,30 грн, яка складається з 2 489 000,00 грн основного боргу, 389 245,94 грн 3% річних та 1 414 879,36 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 1305/22 від 13.05.2026 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до умов зазначеного договору, продавець зобов`язався передавати у власність покупця нафтопродукти, а саме бензин А-95, А-92, дизельне паливо, газ (СПБТ), а покупець, у свою чергу, зобов`язався приймати поставлений товар та своєчасно і в повному обсязі оплачувати його вартість.

Позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару утворилася заборгованість в розмірі 2 489 000,00 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано інфляційні втрати у сумі 1 414 879,36 грн та 3% річних у розмірі 389 245,94 грн. Про стягнення зазначених сум заявлено цей позов.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності (ст.20 ГПК України).

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Приписами ст. 29 ГПК України передбачено також підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч.5 ст. 29 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даному випадку є спором, що виник із договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 1305/22 від 13.05.2026.

Разом з тим, сама по собі обставина виникнення спору з договору не є достатньою підставою для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, передбачених ч.5 ст.29 ГПК України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавцем передбачено дві самостійні підстави для її застосування: якщо у договорі визначено місце його виконання або якщо договір через особливість зобов`язання може бути виконаний лише у певному місці.

Водночас, застосування зазначеної норми обумовлюється характером спірних правовідносин та предметом заявлених вимог. Положення ч.5 ст.29 ГПК України спрямовані на визначення територіальної підсудності спорів, розгляд яких безпосередньо пов`язаний із виконанням договірного зобов`язання у визначеному сторонами або зумовленому природою зобов`язання місці.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, тобто спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спірні правовідносини не пов`язані з виконанням договору у певному місці, оскільки предметом спору не є вимога про передачу товару, його прийняття чи інше фактичне виконання договору за місцем поставки, натомість, заявлені вимоги стосуються виключно стягнення грошової заборгованості та похідних від неї сум, а грошове зобов`язання зі сплати вартості товару за своєю правовою природою не є таким, яке через свою особливість може бути виконане лише у певному місці.

Посилання апелянта на те, що договором та товаросупроводжуючими документами визначено місце поставки товару — Хмельницька область, Шепетівський район, с. Рудня-Новенька, не спростовує наведеного висновку. Визначення сторонами місця передачі товару характеризує порядок виконання продавцем свого обов`язку щодо поставки продукції, однак не змінює характеру заявлених позовних вимог, які пов`язані з невиконанням відповідачем саме грошового зобов`язання.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що для застосування ч.5 ст.29 ГПК України достатньо лише факту виникнення спору з договору, в якому визначено місце його виконання, є помилковими, оскільки вони не враховують предмет спору та зміст спірного матеріального правовідношення, щодо якого заявлено позовні вимоги.

Так само безпідставними є доводи апелянта про ненадання судом першої інстанції належної оцінки умовам договору та первинним документам. Місцевий господарський суд дослідив подані матеріали та дійшов обґрунтованого висновку, що зазначене у них місце поставки товару саме по собі не створює підстав для визначення територіальної підсудності цього спору за правилами ч.5 ст. 29 ГПК України.

Оскільки в даному випадку відсутні підстави для застосування правил альтернативної підсудності, спір підлягає розгляду за загальними правилами територіальної підсудності, встановленими ст.27 ГПК України.

Враховуючи, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гранітінвест» (ідентифікаційний код 43013793) – є: вул. Якубенківська, будинок 1, офіс 4, м. Київ, 04107, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність надіслання матеріалів позовної заяви за підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до ст. 27, 31 та ч.9 ст. 176 ГПК України.

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що справа підлягає передачі до Господарського суду Хмельницької області, ґрунтуються на помилковому застосуванні положень частини п`ятої статті 29 ГПК України, оскільки за відсутності підстав для застосування правил альтернативної підсудності спір підлягає розгляду за загальними правилами територіальної підсудності, визначеними статтею 27 цього Кодексу. Наведені доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд правильно встановив фактичні обставини, які мають значення для вирішення питання про територіальну підсудність спору, належним чином застосував норми процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильності його висновків не спростовують та зводяться до незгоди апелянта з наданою судом правовою оцінкою.

З огляду на викладене підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2026 у справі № 907/583/26 колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).

Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.

Відтак, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Питання розподілу судових витрат буде вирішено судом першої інстанції після розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гранітінвест» відмовити.

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2026 у справі № 907/583/26 залишити без змін.

Справу № 907/583/26 направити до Господарського суду міста Києва для розгляду за підсудністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік