Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №205/8955/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/8955/26

Номер провадження3/205/2347/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Шиян В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: не встановлено, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №707048 від 30.06.2026 року, 30 червня 2026 року о 15 годині 22 хвилини ОСОБА_1 , рухаючись у Новокодацькому районі м. Дніпра по вул. Данила Галицького поблизу будинку № 1, керував транспортним засобом Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом огляду на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Drager, тест № 3871, відповідно до якого вміст алкоголю в організмі становив 2,18 проміле.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, заперечив, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 30 червня 2026 року він разом із дружиною, дитиною та своїм знайомим перебував у автомобілі «Mercedes-Benz» по вул. Данила Галицького у м. Дніпрі. За його словами, автомобілем керував його знайомий, а сам ОСОБА_1 перебував на задньому пасажирському сидінні. Під час руху вони наблизилися до блокпоста, де перебували працівники ТЦК. Знайомий ОСОБА_1 , який перебував за кермом, побоюючись перевірки військово-облікових документів у зв`язку з наявністю у нього проблем із такими документами, зупинив автомобіль. Після цього вони відкрили капот автомобіля та увімкнули аварійну сигналізацію, а знайомий вийшов із автомобіля і пішов в сторону заправки. Дружина ОСОБА_1 разом із дитиною залишилися в автомобілі, а сам ОСОБА_1 перебував біля автомобіля. У цей момент до нього підійшли працівники поліції, які повідомили про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 зазначив працівникам поліції, що транспортним засобом не керував, однак огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено.

ОСОБА_1 наголосив, що транспортним засобом не керував, а доказів, які б підтверджували факт керування ним автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, на його думку, матеріали справи не містять. У зв`язку з цим вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є встановлення саме факту керування особою транспортним засобом у стані відповідного сп`яніння. Саме по собі перебування особи у стані алкогольного сп`яніння у транспортному засобі або поблизу нього не є достатнім для висновку про наявність складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 707048 від 30 червня 2026 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, рапорт працівника поліції, чек спеціального технічного засобу Drager, тест № 3871, із результатом 2,18 проміле, а також відеозапис із нагрудного відеореєстратора працівника поліції.

Судом встановлено, що відповідно до результату огляду із застосуванням спеціального технічного засобу Drager у ОСОБА_1 було встановлено стан алкогольного сп`яніння з показником 2,18 проміле. Вказана обставина судом не ставиться під сумнів.

Разом з тим, зазначений результат огляду підтверджує стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , однак сам по собі не підтверджує факту керування ним транспортним засобом.

На підставі п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

За п. 1.10 Правил дорожнього руху України водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Із дослідженого судом відеозапису з нагрудного відеореєстратора вбачається, що автомобіль «Mercedes-Benz» перебуває у нерухомому стані, у салоні транспортного засобу знаходяться жінка та дитина, а ОСОБА_1 перебуває біля автомобіля, капот якого відчинено. На відеозаписі зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , перевірку документів, повідомлення останнього про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, роз`яснення порядку проведення огляду та проведення такого огляду.

Водночас відеозапис не містить об`єктивної фіксації моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його перебування за кермом автомобіля або безпосереднього моменту зупинки транспортного засобу саме під його керуванням.

При цьому ОСОБА_1 послідовно заперечує факт керування транспортним засобом та пояснює, що автомобілем керував його знайомий, який після зупинки транспортного засобу вийшов із нього та відійшов у бік заправки, тоді як сам ОСОБА_1 перебував поза автомобілем.

Наведені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самі по собі не є безумовною підставою для закриття провадження, однак у даному випадку вони не спростовані іншими належними та допустимими доказами.

Зокрема, матеріали справи не містять відеозапису моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, фотофіксації такого факту або інших об`єктивних даних, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 саме за кермом автомобіля безпосередньо перед його зупинкою працівниками поліції.

Сам факт перебування ОСОБА_1 біля автомобіля після його зупинки, а також встановлення у нього стану алкогольного сп`яніння не дають достатніх підстав для висновку про те, що саме він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджений, однак факт керування ним транспортним засобом у такому стані належними та допустимими доказами не доведений.

Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути покладений в основу висновку про винуватість особи без підтвердження викладених у ньому обставин іншими належними та допустимими доказами. Водночас наявні у справі матеріали не містять достатньої сукупності доказів, яка б поза розумним сумнівом підтверджувала саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Таким чином, у суду відсутні достатні правові підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280 КУпАП, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня її проголошення.

Суддя: Шиян В.В.