Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №204/11466/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11466/25

Провадження № 2/204/1951/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 1 000 000 гривень 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України (проходить військову службу за контрактом з 02 червня 2021 року) та має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.12.2022). З початку повномасштабного вторгнення РФ та під час проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони Позивач брав безпосередню участь у бойових діях у Донецькій та Луганській областях. 21 березня 2022 року, перебуваючи в н.п. Рубіжне Луганської області під час виконання бойового завдання, Позивач потрапив під мінометний обстріл з боку збройних формувань відповідача, внаслідок чого отримав мінно-вибухову травму, відкриту черепно-мозкову травму, акубаротравму та вогнепальне осколкове поранення лобової ділянки. Згідно з постановою ВЛК від 04 квітня 2025 року, отримане поранення пов`язане із захистом Батьківщини, а Позивач визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, але непридатним до служби в підрозділах спеціального призначення, ДШВ тощо. Фізичний біль від поранення, втрата повноцінного здоров`я, психологічний стрес від постійного ризику для життя, загрози загибелі та спостереження загибелі побратимів спричинили Позивачу глибокі душевні страждання та моральну шкоду, яку він оцінює у 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Відзив на позовну заяву не подав.

За інформацією Міністерства закордонних справ України 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території росії та діяльність її дипломатичних установ на території України, зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Згідно листа Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Відтак, у зв`язку з військовою агресією рф суд був позбавлений можливості здійснювати повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та здійснював виклик через оголошення на офіційному сайті судової влади України.

Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2022 у справі № 308/9708/19 викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії російської федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення російською федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, російська федерація заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни, немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від російської федерації або повідомлення про вручення такого запиту, не потрібно.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити в повному обсязі, по наступним підставам.

Указом Президента України № 64/20211 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 дійшов висновку, що звернення позивача до українського суду із позовом до російської федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією росії проти України, є можливим засобом захисту права. Національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Російська федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, окупувавши частину території України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією.

Наслідком саме збройної агресії російської федерації відносно України (що є загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню за нормами ч.3ст.82 ЦПК України) на території України ведуться бойові дії та відбулася окупація частини території України.

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

Відповідно до п.5 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того, на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», якою дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року визнано геноцидом Українського народу.

Згідно ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Указом Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Судом встановлено що ОСОБА_1 проходив та проходить військову службу у Збройних Силах України з 02.06.2021 року, є учасником бойових дій (посвідчення НОМЕР_1 ).

Наданими довідками (форма 5, довідки про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України) підтверджується перебування Позивача в районах виконання бойових завдань у Донецькій та Луганській областях протягом 2021–2025 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в н.п. Рубіжне Луганської області внаслідок мінометного обстрілу військами РФ Позивач отримав мінно-вибухову травму, відкриту ЧМТ, акубаротравму, вогнепальне осколкове поранення лобної ділянки.

Відповідно до довідки ВЛК від 04.04.2025 року, захворювання та поранення Позивача пов`язані з захистом Батьківщини. Внаслідок поранення встановлено обмеження придатності до проходження військової служби в окремих родах військ.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц.

Крім того у своїй постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд також дійшов висновку, що на російську федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд встановив, що такими діями російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН.

Суд враховує, отримання вибухової та черепно-мозкової травми під час ведення бойових дій.

Необхідність тривалого лікування, незворотні зміни у стані здоров`я та стійка втрата професійної придатності до окремих видів військової служби. Постійне перебування в умовах смертельної небезпеки та стресу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер допущеного державою агресором, якою є російська федерація, злочину, глибину фізичних та душевних страждань позивача, наслідки отриманих травм, що негативно вплинули на подальше життя та здоров`я позивача, перенесені ним оперативні втручання, зусилля, які довелось та ще доведеться прикладати для відновлення свого здоров`я.

Суд вважає, що заявлена позивачем сума морального відшкодування, цілком відповідає принципам розумності та справедливості.

Відтак, беручи до уваги глибину душевних страждань позивача, пов`язаних з отриманими пораненнями, внаслідок участі в бойових діях для забезпечення оборони України внаслідок збройної агресії російської федерації, характер немайнових втрат та можливість їх відновлення, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди в сумі 1 000 000,00 грн., що підлягає стягненню на користь позивача.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та враховує моральні страждання, які зазнав позивач.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 23, 317, 321, 328, 391, 392, 1216-1218, 1267, 1268, 1269, 1296 ЦК України, ст. ст. 2, 10, 19, 142, 263-265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 1 000 000 гривень 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Самсонова