Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №202/5867/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/5867/26

Провадження № 2/202/4951/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.,

за участю: секретаря судового засідання – Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Чехов Д.А. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпра із позовною заявою ОСОБА_2 до Лиманської міської ради Донецької області в якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок загальною площею 66,1 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є єдиною спадкоємицею після смерті її чоловіка – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 24 жовтня 2009 року нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 5,1400 га, кадастровий номер 1423086500:04:000:0307 та грошові вклади на ім`я ОСОБА_2 .

До складу спадщини також входить житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлому ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про прав власності, зареєстрованому Слов`янським бюро технічної інвентаризації в книзі № 49 від 20.09.1989 року.

Однак, враховуючи відсутність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на належний померлому ОСОБА_3 житловий будинок, у зв`язку з їх втратою, а також відсутність інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію будинку за ОСОБА_3 , постановою державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори № 101/02-31 від 25 червня 2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва на право власності в порядку спадкування на будинок АДРЕСА_1 , й запропоновано звернутись до суду відповідно до вимог діючого законодавства.

Наведене, порушує права позивача, унеможливлює отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому вона, за захистом своїх законних прав та інтересів, вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху і надано позивачеві строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання копії ухвали.

29 червня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Чехов Д.А. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду заяву про виконання ухвали судді від 16.06.2026 року.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 30 червня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справу в порядку загального позовного провадження.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, натомість представник позивача - адвокат Чехов Д.А. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, натомість представник Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області Анацький С.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС«Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Красний Лиман Донецької області, що підтверджується копіями наступних документів: паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого повторно 22.07.2025 року Дрогобицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції; свідоцтва про смерть серії № НОМЕР_3 , виданого повторно 22.07.2025 року Дрогобицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції.

Відповідно до Постанови виконуючої обов`язки завідувача Лиманської державної нотаріальної контори Донецької області Мигаль О.О. від 22 червня 2025 року № 101/02-31 про відмову.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина та 07.09.2007 року за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини, Лиманською державною нотаріальною конторою Донецької області відкрита спадкова справа № 508/2007. Дочка померлого – ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилась у встановлений законом термін, на користь ОСОБА_2 , про що подана заява від 21.09.2007 року за опр.№1111. Інші спадкоємці не звертались.

Наведені обставини зазначені в постанові виконуючої обов`язки завідувача Лиманської державної нотаріальної контори Донецької області Мигаль О.О. від 22 червня 2025 року № 101/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У даній постанові також зазначено, що 24.10.2009 року на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті померлого ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 5.1400 га, кадастровий номер 1423086500:04:000:0307 та грошові кошти

25 червня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з номером інформаційної довідки 432752314 від 25.06.2025 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На запит державного нотаріуса, заступником Лиманської міської ради Донецької області, листом від 26.052025 року № ДО 2246-02-13, повідомлено, що згідно з реєстрових книг, переданих до виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від КП «БТІ» м. Слов`янськ, згідно розпорядження начальника Лиманської міської військової адміністрації від 02.10.2023 року за № 976, право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано у КП «Бюро технічної інвентеріхзації» м. Слов`янськ станом на 01.01.2013 рік за ОСОБА_3 , з часткою 1/1. Документ на підставі якого виникло право власності – Свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Краснолиманської міської ради від 10.09.1989 року. Номер запису в реєстровій книзі – 49, дата реєстрації -20.09.1989 року. Технічна характеристика житлового будинку складає: загальна площа – 66,1 кв.м, житлова площа – 38,7 кв.м. В матеріалах інвентарізаційної справи, відомості стосовно перепланувань, переобладнань, добудов та перебудов, відсутні.

Зазначеними в постанові державного нотаріуса від 22 червня 2025 року № 101/02-31 причинами для відмови у вчиненні нотаріальної дії, слугувало відсутність у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про на спадщину документів, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно, оскільки такі документи було втрачено, а також відсутність реєстрації нерухомого майна у відповідному Державному реєстрі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 1.4. наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.98 «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» (далі – Наказ),чинний на момент реєстрації права власності, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).

Пунктами 1.5., 1.6. Наказу передбачено, що державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Розділом 2 Наказу передбачено, що реєстрація права власності провадиться на підставі правовстановлювальних документів за заявою; відповідальний працівник БТІ на підставі цих документів робить запис у реєстровій книзі; на оригіналі та копії правовстановлюваного документа робиться реєстраційний напис з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна з підписом особи, відповідальної за реєстрацію.

Проаналізувавши надані суду документи, можливо дійти висновку, що померлому ОСОБА_3 дійсно на праві приватної власності належало домоволодіння АДРЕСА_1 , право власності якої зареєстровано 20.09.1989 року КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов`янське і записано у реєстрову книгу за № 49.

Згідно з п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

В листі заступника Лиманської міської ради Донецької області, листом від 26.05.2025 року № ДО 2246-02-13 зазначено про наявність у виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області реєстрових книг, переданих до від КП «БТІ» м. Слов`янськ, згідно розпорядження начальника Лиманської міської військової адміністрації від 02.10.2023 року за № 976, в який міститься запис про право власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 1216 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК України) и спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1273 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З досліджених в ході судового розгляду документів, встановлено, що єдиним спадкоємцем, після смерті ОСОБА_3 є його дружина - позивач ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

При цьому, на даний час продовжує існувати, зазначена нотаріусом, причина відмови ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме відсутність у останньої правовстановлюючих документів на спадкове майно - домоволодіння АДРЕСА_1 та відсутність реєстрації даного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, зокрема, включає в себе право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо оцінки доказів, встановлення обставин, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" ; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Враховуючи, що зазначена державним нотаріусом, причина відмови ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину нерухомого майна, що залишилась після смерті після смерті чоловіка ОСОБА_3 , продовжує існувати, усунути її в позасудовому порядку неможливо, а тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання за нею, в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на житловий будинок загальною площею 66,1 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 66,1 кв.м., житловую площею 38,7 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський