Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №211/5944/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5944/26

Провадження № 2/211/4861/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Сарат Н.О.

за участю секретаря судового засідання - Зоріної С.М.

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської районної військової адміністрації про визнання права власності , -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до Покровської районної військової адміністрації про визнання права власності, а саме на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що на підставі договору купівлі-продажу- житлового будинку від 04.07.2002 року позивачу ОСОБА_1 належить житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (копія договору купівлі-продажу житлового будинку додається). 04 липня 2002 року цей договір посвідчено державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В. Система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носія (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. Право власності на вказаний будинок зареєстрований в реєстровій книзі № 7 Бюро технічної інвентаризації м. Донецька за реєстровим № 295. Тобто, факт реєстрації за позивачем права власності на будинок підтверджується реєстраційним надписом від 22.07.2002 року. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за кадастровим номером 1425584300:01:000 :0044 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 . У зв`язку з військовим вторгненням російської федерації на суверенну територію України, позивач був вимушений переміститися на підконтрольну територію України. Остання мала намір зафіксувати факт пошкодження (знищення) власного нерухомого майна, через мобільний застосунок «Дія». Однак не змогла цього зробити через відсутність у ЄДР речових прав на нерухоме майно записів про право власності. У зв`язку з цим позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про внесення запису про його право власності до вказаного реєстру. Під час розгляду заяви державний реєстратор здійснив консолідований пошук інформації про зареєстроване право власності в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року. В результаті такого пошуку встановлено, що інформація про реєстрації права власності на вказаний будинок в Державному реєстрі відсутня. Тому реєстратором було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви та направлено запити до Покровської районної військової адміністрації Донецької області, яка повідомила, що інформація стосовно реєстрації права власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 - відсутня. Саме тому, 17.08.2024 року державним реєстратором було прийнято рішення 74633294 про відмову в проведенні реєстраційних дій (копія додається). Отже станом на зараз виникла та існує ситуація за якої позивач має право власності на житловий будинок, однак не має змоги належним чином та повноцінно здійснювати правомочності власника через відсутність можливості підтвердити рєстрацію такого права органом БТІ. Окремо варто зауважити до 01.01.2013 державну реєстрацію права власності об`єкти нерухомого майна, які розташовані у с. Орлівка Ясинуватського району Донецької області здійснювало Бюро технічної інвентаризації м. Донецька. Це підтверджується реєстраційним надписом від 22.07.2002 року. Таким чином, на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ інформації про зареєстровані права до 01.01.2013 на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований у с. Орлівка Ясинуватського району Донецької області. На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 04.07.2002 року позивачу ОСОБА_1 належить житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання цитованого положення Закону, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київсько міської ради Духновською O.A. направлено запит з метою підтвердження факту реєстрації права власності органом БТІ. Однак документів та інформації у встановленому законом порядку та строк реєстратор не отримав.

Ухвалою суду від 28.05.2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій просить цивільну справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить ухвалити рішення на розсуд суду за наявними у справі матеріалами.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що на підставі договору купівлі-продажу- житлового будинку від 04.07.2002 року позивачу ОСОБА_1 належить житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (копія договору купівлі-продажу житлового будинку додається).

04 липня 2002 року цей договір посвідчено державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В. Система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носія (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ.

Право власності на вказаний будинок зареєстрований в реєстровій книзі № 7 Бюро технічної інвентаризації м. Донецька за реєстровим № 295. Тобто, факт реєстрації за позивачем права власності на будинок підтверджується реєстраційним надписом від 22.07.2002 року.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за кадастровим номером 1425584300:01:000 :0044 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

У зв`язку з військовим вторгненням російської федерації на суверенну територію України, позивач був вимушений переміститися на підконтрольну територію України.

Остання мала намір зафіксувати факт пошкодження (знищення) власного нерухомого майна, через мобільний застосунок «Дія».

Однак не змогла цього зробити через відсутність у ЄДР речових прав на нерухоме майно записів про право власності.

У зв`язку з цим позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про внесення запису про його право власності до вказаного реєстру.

Під час розгляду заяви державний реєстратор здійснив консолідований пошук інформації про зареєстроване право власності в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року. В результаті такого пошуку встановлено, що інформація про реєстрації права власності на вказаний будинок в Державному реєстрі відсутня.

Тому реєстратором було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви та направлено запити до Покровської районної військової адміністрації Донецької області, яка повідомила, що інформація стосовно реєстрації права власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 - відсутня. Саме тому, 17.08.2024 року державним реєстратором було прийнято рішення 74633294 про відмову в проведенні реєстраційних дій (копія додається). Отже станом на зараз виникла та існує ситуація за якої позивач має право власності на житловий будинок, однак не має змоги належним чином та повноцінно здійснювати правомочності власника через відсутність можливості підтвердити рєстрацію такого права органом БТІ. Окремо варто зауважити до 01.01.2013 державну реєстрацію права власності об`єкти нерухомого майна, які розташовані у с. Орлівка Ясинуватського району Донецької області здійснювало Бюро технічної інвентаризації м. Донецька. Це підтверджується реєстраційним надписом від 22.07.2002 року. Таким чином, на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ інформації про зареєстровані права до 01.01.2013 на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований у с. Орлівка Ясинуватського району Донецької області. На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 04.07.2002 року позивачу ОСОБА_1 належить житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання цитованого положення Закону, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київсько міської ради Духновською O.A. направлено запит з метою підтвердження факту реєстрації права власності органом БТІ.

Однак документів та інформації у встановленому законом порядку та строк реєстратор не отримав. Тобто, попри наявність оригіналів правовстановлюючих документів позивач не може оформити право власності на будинок та внести інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки: в Державному реєстрі відсутні відомості щодо зареєстрованого права власності на спірну квартиру; отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності на цю квартиру в БТІ з тимчасово окупованої території на даний час не можливо. З незалежних причин позивач обмежена у можливості вільно (на власний розсуд) використовувати належне йому право власності. Для прикладу, вона позбавлена можливості претендувати на компенсацію за зруйноване житло через відсутність запису про його право власності в реєстрі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1ст. 328 ЦК України).

У постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою уже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

До 2013 року реєстрація права власності проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі N. 6 1622цс15. Тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Отже, стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Позивач у цій позовній заяві про визнання права власності є особою, яка вже є власником майна.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено право власності на будинок, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на будинок у БТІ з тимчасово окупованої території на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення судових витрат з відповідача позивачем не заявлено.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 247, 263-265, 354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Покровської районної військової адміністрації про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 38,1 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13.08.2026 року.

Суддя: Н. О. Сарат