Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №210/1615/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 210/1615/26

Провадження № 2/210/1335/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 липня 2026 року Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Літвіненко Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання вагітної дружини та до досягнення дитиною трьох років,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Кривенко І.М. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання вагітної дружини та до досягнення дитиною трьох років.

В обґрунтування позовної заяви адвокат Кривенко І.М. зазначає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 28.10.2025 було зареєстровано шлюб у Цифровому офісі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №970. У шлюбі ОСОБА_1 завагітніла та перебуває на обліку з діагнозом «Вагітність». Індивідуальна картка вагітної №688.

Відповідач ОСОБА_2 вчиняв психологічне насилля відносно дружини, погрожував фізичною розправою, як наслідок небезпека для подальшого сумісного життя. Окрім того, відповідач ОСОБА_2 особисто повідомляв позивачку про подружню зраду з його боку. У зв`язку з чим, з 17 грудня 2025 року їх шлюб фактично припинено, вони мешкають окремо, спільного господарства не ведуть та спільного побуту не мають. Позивачкою ОСОБА_1 було подано позовну заяву про розірвання шлюбу.

Відповідач ОСОБА_2 не несе жодної відповідальності перед позивачкою, як дружиною, матеріальної допомоги їй не надає, не дивлячись на те, що вона її потребує. Також, потребує додаткового утримання для збереження свого здоров`я та здоров`я дитини. Не зважаючи на те, що позивачка ОСОБА_1 повністю саме себе забезпечує під час вагітності, на разі настав час готуватися до пологів, що потребує значних матеріальних витрат, як придбання речей для неї так і для новонародженої дитини у пологовий будинок.

Відповідач ОСОБА_2 фізично здоровий та працездатний чоловік, інших утриманців не має, працює та має високий рівень доходів, а тому може сплачувати аліменти на утримання дружини під час вагітності та до досягнення їх спільною дитиною трьох років. Відповідач ОСОБА_2 за фахом є графічний дизайнер, а тому з 17.12.2023 здійснює свою підприємницьку діяльність як фізична особа підприємець.

За таких обставин, позивачка ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду та просить суд стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання під час вагітності у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дитиною трьох років. Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 06 березня 2026 року розгляд справи вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачу ОСОБА_2 на адресу місця реєстрації було направлено позовну заяву з додатками та ухвалу про відкриття провадження. Відповідачем 15.03.2026 було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, крім того, він має реєстрацію у ЄСІТС. За таких обставин Відповідач був обізнаний про розгляд справи, однак правом на відзив не скористався. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до суду також не подавав.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , 28 жовтня 2025 року зареєстровано шлюб у Цифровому офісі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №970.

Відповідно до довідки виданої КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР «Центр планування сім`ї та репродукції людини» від 23.02.2026, ОСОБА_1 перебуває на обліку з діагнозом «Вагітність». Індивідуальна картка вагітної №688.

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 09.03.2026 (справа № 210/502/26), шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син – ОСОБА_4 , де в графі батько зазначено: ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом серії НОМЕР_1 , яке видано Приморським відділом ДРАЦС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Як стверджується у позовній заяві позивачка та не спростовано відповідачем, відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дружини добровільно не надає. Однак, є фізично здоровий та працездатний чоловік, інших утриманців не має.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.02.2026, відповідач ОСОБА_2 має статус: зареєстрований; види діяльності - основний вид діяльності: 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну, додаткові: 74.20 Діяльність у сфері фотографії 96.09. Надання інших індивідуальних послуг.

Відповідно до ч. 1,6, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 84 СК України аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

Згідно ч. 6 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Виходячи з положень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже, позивачка є особою, яка потребувала матеріальної допомоги під час вагітності та до досягнення народженою дитиною трьох років, що у свою чергу є його обов`язком відповідно до вимог статті 84 СК України.

Згідно з частини першої статті 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

З урахуванням вище наведеного, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, взявши до уваги доведення позивачкою того факту, що відповідач може надавати матеріальну допомогу та не спростування його відповідачем, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки, рішення ухвалюється на користь позивачки, а позивачка за подання позову про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача у дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, що склали 10 000 грн.

В забезпечення заявлених вимог представником позивача надано суду ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, акт виконаних юридичних послуг від 26.02.2026 за договором про надання правничої допомоги від 20.01.2026 та квитанцію до прибуткового ордеру на суму 10 000 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг ); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі 275/150/22 виклав свою правову позицію, в якій зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішуватипитання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Відповідач не скористався свої правом та не подав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Отже, надавши оцінку наданим представником позивача доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, керуючись принципом співмірності розміру таких витрат складності справи та процесуальних дій адвоката в рамках цієї справи, суд дійшов висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

На підставі ст. 7, 75, 79, 80, 84, 85 СК України, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання вагітної дружини та до досягнення дитиною трьох років, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на її утримання під час вагітності у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 04 березня 2026 року, та до досягнення дитиною – ОСОБА_4 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати, що складаються з витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко