Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №734/2573/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/2573/26 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І.

Провадження № 33/4823/715/26

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Александрова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника Александрова Дмитра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в становить 17 000,00 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою, 08.06.2026 о 06 год. 11 хв. в с. Кіпті, траса М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, 98 км, громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» ALCOTEST ARСD-0467, проба позитивна 0,65‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Александров Д.О., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду та повідомив поліцейському, що вживав алкоголь напередодні ввечері, однак не вважав, що на час керування перебував у стані алкогольного сп`яніння. Результат 0,65‰ був для ОСОБА_1 несподіваним. Поліцейський не з`ясував волевиявлення водія щодо згоди з результатами тесту чітко, прямо та до заповнення акта, не забезпечив усвідомленого вибору між погодженням із результатом і проходженням огляду в закладі охорони здоров`я, а суд не встановив наявності згоди водія з результатами огляду та оцінив запис «згоден» відокремлено від реальної послідовності спілкування, зафіксованої на відео. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив, чи було до внесення такого запису поставлено пряме питання про згоду, якою була безпосередня реакція водія на результат, чи висловив він самостійне волевиявлення, а не лише виконав указівки щодо заповнення документа. Крім того, суд помилково ототожнив калібрування приладу з його періодичною повіркою. Окремим істотним порушенням є оцінка метрологічної придатності спеціального технічного засобу. Суд послався на те, що міжповірочний інтервал для вимірювачів умісту алкоголю становить один рік, а на роздруківці тесту зазначено дату останнього калібрування - 31 березня 2026 року. На цій підставі суд дійшов висновку про дотримання міжповірочного інтервалу. Такий висновок юридично та логічно необґрунтований. Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» розмежовує повірку і калібрування як різні метрологічні операції. За частиною першою статті 17 цього Закону законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці. Натомість за частиною першою статті 27 калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, що застосовуються як у сфері, так і поза сферою законодавчо регульованої метрології. Пункт 3 Порядку №1103 прямо вимагає застосування на місці зупинки законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, який відповідає законодавству про метрологію та метрологічну діяльність. Тому дата калібрування в роздруківці не замінює документа про періодичну повірку й не підтверджує сама по собі, що конкретний прилад був допущений до експлуатації на дату огляду. Постанова не містить посилання на номер і дату свідоцтва про повірку, орган, який її провів, строк чинності результатів повірки, модель та серійний номер приладу, зазначені в такому документі, а також не встановлює відповідності цих реквізитів технічному засобу, яким фактично проведено огляд ОСОБА_1 . Із переліку доказів, наведеного в постанові, убачається, що суд поклався саме на роздруківку з позначкою про калібрування, а не на належний документ про повірку. Посилання суду на наявність приладу в реєстрі медичної техніки та його загальну дозволеність до використання також не підтверджує проходження періодичної повірки конкретним екземпляром приладу. Допуск типу засобу до обігу та метрологічна придатність конкретного засобу на дату вимірювання є різними обставинами. Без належного доказу другої обставини суд не мав підстав визнавати показник 0,65% достовірним і допустимим доказом. Отже, місцевий суд не перевірив ключову передумову використання результату вимірювання, а замінив її припущенням, що калібрування в межах року автоматично означає чинну повірку. Оскільки кількісний результат спеціального технічного засобу є основним доказом стану алкогольного сп`яніння, зазначена помилка істотно вплинула на висновок про винуватість. Вказує, що визнання ОСОБА_1 факту вживання алкоголю напередодні ввечері не є визнанням перебування у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом наступного ранку. Частина перша статті 130 КУпАП установлює відповідальність за керування саме у стані сп`яніння, а не за попередній факт вживання алкоголю. Ознаки, внесені до акту огляду, також не замінюють установленого у визначеному законом порядку стану сп`яніння. Запах алкоголю не може перевірений за відеозаписом, а твердження про тремтіння пальців рук і забарвлення шкіри суд не зіставив із відео та не навів конкретних спостережень, які підтверджують ці ознаки.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Д.О., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду, постанова судді першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

За змістом п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Аналогічні приписи містять і пункти 6, 7 розділу 1 та пункти 3 - 6 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, а також пункти 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08.06.2026 року, серії ЕПР1 №687015,08.06.2026 о 06 год 11 хв в с. Кіпті, траса М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, 98 км, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» ALCOTEST 6810 ARСD-0467, проба позитивна 0,65‰, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що 08.06.2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений поліцейським. Після зупинки, в ході спілкування з ОСОБА_1 , поліцейський виявив у останнього ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), повідомивши про які, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, на що останній погодився. За результатами тесту встановлено 0,65% проміле, з чим ОСОБА_1 погодився, поставивши свій підпис в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Такі обставини, крім протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського також підтверджуються: роздруківкою зі спеціального технічного засобу ALCOTES 6810 від 08.06.2026 року, згідно з якою встановлено наявність у ОСОБА_1 0,65% проміле алкоголю в крові; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який містить підпис ОСОБА_1 про згоду з результатом.

Зазначені вище докази, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно досліджені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено право вимагати проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, у зв`язку з чим його згода на проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу не була добровільною та усвідомленою, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до статті 266 КУпАП та положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів, а в разі незгоди водія на проведення такого огляду або незгоди з його результатами - у закладі охорони здоров`я.

Тобто, проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я є альтернативною процедурою, яка застосовується у разі незгоди особи з проведенням огляду на місці або незгоди з його результатом. При цьому, обов`язок поліцейського забезпечити проведення такого огляду виникає саме за наявності відповідного волевиявлення особи.

Як убачається з матеріалів справи та дослідженого судом відеозапису, ОСОБА_1 після пропозиції поліцейського без будь-яких заперечень погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, не висловлював незгоди із запропонованим порядком проведення огляду, не ставив під сумнів необхідність його проведення, не заявляв клопотання про проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а після отримання результату - не висловлював незгоди з ним та не наполягав на проведенні огляду в закладі охорони здоров`я.

Зокрема на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксовано, що після складання акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та ознайомлення з його змістом ОСОБА_1 , поліцейський повідомив, що у випадку незгоди з результатом тесту потрібно їхати в лікарню. На зазначене ОСОБА_1 ніяких заперечень не висловив та власноручно написав своє прізвище, ім`я та по батьків, дату народження, зазначивши, що з результатами згоден та поставив свій підпис.

Водночас, повідомлення поліцейського про необхідність проходження огляду в закладі охорони здоров`я у випадку незгоди з результатами тесту є чітким та доступним для розуміння.

Відтак, твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено можливості пройти огляд у закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатом огляду, спростовуються вищезазначеними доказами, зокрема відеозаписом, який є об`єктивним джерелом доказової інформації.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що після повідомлення працівником поліції про можливість пройти огляд у закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатом, ОСОБА_1 не скористався таким правом та не заявив про незгоду з показником 0,65‰.

Сама по собі подальша зміна ОСОБА_1 своєї позиції щодо результату огляду під час судового розгляду не спростовує факту його волевиявлення безпосередньо після проведення огляду та не є підставою для визнання огляду недійсним.

Отже, посилання захисника на те, що згода ОСОБА_1 з результатом огляду не була усвідомленою, чіткою та самостійною, не узгоджується з об`єктивно встановленими обставинами справи.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що в силу ст. 266 КУпАП та п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, поліцейський є особою, уповноваженою на виявлення ознак, які дають поліцейському підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння.

Як зазначено вище, поліцейським було виявлено у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, які відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, є ознаками алкогольного сп`яніння та в подальшому такі ж ознаки сп`яніння зафіксовані і в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Зазначене вище спростовує доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

Також, відсутні підстави вважати, що використаний під час огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 спеціальний технічний засіб - ALCOTEST 6810 - не відповідав вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Так, спеціальний технічний засіб був дозволений до використання, а його останнє калібрування проведено 31 березня 2026 року.

Пунктом 5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735 встановлено, що на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, поліцейський надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

В той же час, ні під час огляду на стан сп`яніння, не під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 та його захисник з відповідними вимогами не зверталися і чинним законодавством України не передбачено надання поліцією зазначених документів до суду разом з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

За наведеного, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. ст. 252, 280 КУпАП, з`ясувавши всі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який 08.06.2026 року керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.п. «а» п. 2.9 ПДР України.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, то підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу захисника Александрова Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Александрова Дмитра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Авраменко