Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №587/837/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/837/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Вортоломей І. Г.

Номер провадження 33/816/332/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Кислої Ю. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 587/837/25 за апеляційною скаргою захисника МУЙДІНОВА Р. М. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 05.06.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник МУЙДІНОВ Р. М. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, оскільки т/з під керуванням останнього був зупинений поліцейськими без обґрунтованої підстави, ознаки алкогольного сп`яніння та процедура проходження огляду були повідомлені формально, не роз`яснено право пройти огляд у закладі охорони здоров`я. При цьому його підзахисний не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а лише просив дочекатись командира, так як є військовослужбовцем, тому огляд ОСОБА_1 мав бути проведений в порядку ст. 266-1 КУпАП, що не було дотримано поліцейськими.

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 05.06.2025 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування т/з строком на 1 рік.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 16.02.2025 о 10 год. 11 хв. у с. Н. Сироватка, пров. Першотравневий, буд. 23 керував т/з Nissan X-Trail, н. з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Алкотестер Драгер 6820 або проїхати до медичного закладу ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Вислухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу свого захисника, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Законодавство України про адміністративне правопорушення складається з КУпАП та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП), а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП). При цьому правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність (ст. 9 КУпАП), а на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність для особи, яка керує т/з, настає, крім іншого, за керування т/з у стані алкогольного сп`яніння, що кореспондується з вимогами п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). При цьому відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків тощо, а згідно ч. 2 обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 248485 від 16.02.2025, суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що ОСОБА_1 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на визначення відповідно як на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора, так і в закладі охорони здоров`я, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Разом з тим, висновки судді суду першої інстанції про вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, установленим в ході її апеляційного розгляду.

Зокрема, порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів). Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Будучи допитаним під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 категорично заперечив свою вину та пояснив, що він перебував на військовій службі і згідно бойового розпорядження командира у момент керування т/з безпосередньо виконував свої службові обов`язки військовослужбовця.

Вказані показання ОСОБА_1 об`єктивно узгоджуються з витягом з розпорядження командира в/ч від 16.02.2025 АДн…ОМБр № 272/р/дск КП - (…), згідно якого водій-електрик молодший сержант ОСОБА_1 виконував свої службові обов`язки військовослужбовця і повинен був перебувати в районі зосередження сил та засобів до окремого розпорядження для забезпечення життєдіяльності АДн .

Наведені у витязі з розпорядження командира АДн завдання для ОСОБА_1 підпадають під дію виконання ним 16.02.2025 безпосередньо обов`язків військової служби, передбачених ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки цей факт підтверджено належними, достовірними, допустимими і достатніми доказами.

Для вирішення питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння, в ході апеляційного розгляду справи було з`ясовано, що військовослужбовець ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими після зупинки т/з повідомив їх про те, що цей день у нього вихідний, що не відповідало дійсності, ввівши цим самим останніх в оману, тому доводи захисника Муйдінова Р. М. в апеляційній скарзі про необхідність застосування до ОСОБА_1 положень ст. 266-1 КУпАП є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, так як поліцейські не мали інформації щодо виконання ОСОБА_1 безпосередньо обов`язків військової служби і правильно застосували на той час до останнього загальний до водіїв порядок, передбачений ст. 266 КУпАП.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив свої дії тим, що був обурений діями поліцейських, які на його думку, безпідставно зупинили т/з, нервував з цього приводу і не бажав виклику військовослужбовців ВСП, хоч особисто повідомив свого командира про інцидент, а поліцейських просив дочекатись приїзду його командира.

Однак, відповідно ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності, а згідно ст. 18 цього Кодексу не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Таким чином, однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

У контексті встановлених у цій справі обставин підлягає врахуванню те, що в умовах дії правового режиму воєнного стану забезпечення обороноздатності держави, належне та своєчасне виконання бойових розпоряджень, підтримання бойової готовності військових підрозділів, а також захист життя, здоров`я і безпеки цивільного населення становлять першочерговий та безумовний обов`язок військовослужбовців Збройних Сил України.

Виконання покладених на військовослужбовців завдань у зазначений період має особливе суспільне і державне значення, оскільки безпосередньо спрямоване на забезпечення національної безпеки, територіальної цілісності і суверенітету України, відвернення збройної агресії та мінімізацію загроз життю і безпеці громадян.

Належне виконання військового обов`язку є не лише вимогою законодавства та військової дисципліни, а й необхідною передумовою ефективного функціонування сектору безпеки і оборони держави в період збройної агресії проти України, що кореспондується з положеннями ст. 30, 37 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України», згідно яких начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, характеру, мети та спрямованості дій водія, апеляційний суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, оскільки останній, будучи військовослужбовцем та виконуючи бойове розпорядження, здійснював слідування до місця виконання службово-бойових завдань, що беззаперечно підтверджується наведеними вище доказами, а відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з тим, що затримка, пов`язана з проведенням відповідної процедури, могла перешкодити своєчасному виконанню покладених на нього обов`язків і створити реальну загрозу інтересам оборони держави й безпеці інших осіб. Тобто, дії ОСОБА_1 були продиктовані службовим обов`язком та перебували в площині виконання наказу, незважаючи на те, що останній і повідомив поліцейських про те, що він нібито на службі не перебуває і є вихідним.

Вказана небезпека в конкретних умовах воєнного стану не могла бути усунута іншими способами, а тому дії ОСОБА_1 були зумовлені станом крайньої необхідності. При цьому потенційна шкода встановленому порядку безпеки дорожнього руху є менш значною порівняно зі шкодою, яку особа намагалася відвернути шляхом невідкладного прибуття до місця виконання поставленого йому завдання згідно бойового розпорядження командира АДн.

Наведене свідчить про те, що дії, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, були вчинені ОСОБА_1 саме в умовах крайньої необхідності, що виключає наявність у його діях суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме вини у формі умислу на ухилення від виконання обов`язків водія, передбачених п. 2.5 ПДР, тому провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення є слушними і заслуговують на увагу.

Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду всі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому постанову судді не можна вважати законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню через неправильне застосування норми матеріального права, а провадження у справі - закриттю.

Інші доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника МУЙДІНОВА Р. М. задовольнити частково.

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 05.06.2025 відносно ОСОБА_1 скасувати через неправильне застосування норми матеріального права, а провадження у справі закрити на підставі п. 4 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов