Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №493/1477/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/473/26

Номер справи місцевого суду: 493/1477/25

Головуючий у першій інстанції Тітова Т. П.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Балтського районного суду Одеської обл. від 12.01.2026 відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ФОП « ОСОБА_2 », проживаючого: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції від 12.01.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн,з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Відповідно до вказаної постанови суду, 12.08.2025 о 17:33 год. в м. Балта Подільського р-ну Одеської обл. по вул. Визволення (колишня назва Комунарів), буд. 64, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW5», держ. знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився під відеозапис на технічні засоби відеозапису NC211932 та NC211934, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на такі обставини:

- суд 1-ої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування ним транспортним засобом тому вимоги поліцейського щодо проходження ним огляду на стан сп`яніння є незаконними, а отже в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- судом справу розглянуто без його участі, а також було безпідставно та необґрунтовано відхилено подані ним клопотання про виклик свідка та витребування доказів.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та провадження у справі відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судові засідання апеляційного суду, призначені на 09.04.2026, 14.05.2026, 04.06.2026, 09.07.2026, 06.08.2026 ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явився, водночас неодноразово подавав клопотання, в яких просив розгляд справи відкласти у зв`язку із перебуванням на військовій службі, при цьому доказів у підтвердження наведених у клопотанні обставин не надавав.

Крім того, у клопотанні від 09.04.2026 ОСОБА_1 просив допустити до участі його захисника Татаровського В.Ю., втім пізніше надіслав до суду інше клопотання від 09.04.2026, в якому просив не розглядати подане раніше клопотання про допуск до участі захисника Татаровського В.Ю., зокрема, зазначивши, що останній немає можливості брати участь у розгляді справи. Згодом, в клопотання про відкладення від 09.07.2026 просив судове засідання проводити в режимі відеоконференції.

Із наведених у клопотанні ОСОБА_1 причин, в тому числі щодо забезпечення його участі в розгляді справи в режимі відеоконференції, та з метою дотримання його прав, апеляційним судом неодноразово відкладався апеляційний розгляд справи, а в останнє судовий розгляд було призначено 06.08.2026 шляхом забезпечення участі ОСОБА_1 в режимі відеоконференції.

Попри це, 06.08.2026 об 11 год. ОСОБА_1 вкотре до апеляційного суду не з`явився та відеозв`язок за допомогою ВКЗ не вийшов, інших клопотань до суду також не подав, в тому числі про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), суд зазначив, що сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

При цьому, у рішенні «Пономарьов проти України» ЄСПЛ наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як встановлено у ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд постанови судді у справах про адміністративне правопорушення здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду, в той же час, вказана справа перебуває в провадженні апеляційного суду, з лютого 2026 року, тобто майже 6 місяців, та розгляд якої неодноразово відкладався виключно за клопотаннями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що, враховуючи значний проміжок часу, який було надано ОСОБА_1 для реалізації ним, передбачених ст. 268 КУпАП прав, свідчить про недоцільність подальшого відкладення вказаного провадження.

Натомість, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, водночас це не позбавляє особу, яка притягається до відповідальності, у разі неможливості безпосередньої участі в розгляді справи, подати до суду письмові пояснення та клопотання.

З матеріалі справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про апеляційний розгляд справи, зокрема, призначений в останнє на 11 год. 06.08.2026 (а.с. 72, зворот).

Апеляційний суд приймає до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що він перебуває на військовій службі та здійснює захист Батьківщини, проте зауважує, що вказані обставини останнім документально не підтверджені, в той же час подання ОСОБА_1 апеляційному суду численних клопотань про відкладення розгляду справи через підсистему «Електронний суд» свідчить про наявність у останнього технічної можливості за допомогою інтернет зв`язку звертатися до суду апеляційної інстанції, зокрема, надавати в письмовому виді пояснення щодо порушеного відносно нього провадження, брати участь в режимі відеоконференції, та відповідно у такий спосіб реалізовувати надані йому ч. 2 ст. 268 КУпАП права.

На переконання апеляційного суду наведені вище обставини, дозволяють дійти висновку, що відсутні об`єктивні перешкоди для можливості ОСОБА_1 брати участь в судових засіданнях, втім, останній в судове засідання з розгляду поданої ним скарги не з`явився, а отже - на власний розсуд розпорядився наданими йому законом правами.

Також апеляційний суд наголошує, що недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого Конвенцією право на справедливий суд, п. 1 ст. 6 якої надає кожній особі право на розгляд справи упродовж розумного строку, яке має на меті забезпечити аби обвинувачений не залишався занадто довгий час під тягарем обвинувачення, обґрунтованість якого має бути доведена (рішення ЄСПЛ у справі «Вемхофф проти Німеччини», заява № 2122/64).

На підставі викладеного, а також з метою дотримання розумних строків розгляду порушеного відносно ОСОБА_1 провадження, апеляційний суд не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи та враховуючи, що були вжиті всі можливі заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності останнього, при цьому фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 421015 від 12.08.2025, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2);

- копією рапорту про реєстрацію повідомлення № 4802 від 12.08.2025 року про порушення водієм ОСОБА_1 ПДР (а.с. 5-6);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5465254 за ч. 5 ст. 121 КУпАП від 12.08.2025 (а.с. 7), з якої вбачається, що 12.08.2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки «BMW5», держ. знак НОМЕР_1 , будучи не пристебнутим ременем безпеки та без реєстраційних документів (свідоцтва про реєстрацію ТЗ), чим порушив п. 2.3 ПДР;

- відеозаписами з нагрудної камери відео-реєстратору співробітників поліції (а.с. 11), на яких також зафіксований факт відмови ОСОБА_1 ,як особи, яка керує вищевказаним транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови місцевого суду, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, із відеозапису з нагрудної камери відео-реєстратора співробітників поліції вбачається, що ОСОБА_1 знаходився в автомобілі на водійському сидінні, вийшовши з автомобіля тримаючи у руках слабоалкогольний напій Revo.

На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння відмовився та повідомив, що вживав алкогольні напої. Запевняв працівників поліції, що він не керував транспортним засобом та реєстраційних документів на автомобіль немає. Водію ОСОБА_1 було двічі продемонстровано відео, де він керував автомобілем, за яким прямував патрульний автомобіль. ОСОБА_1 зупинився біля будинку і відразу під`їхали працівники поліції, де за кермом перебував саме він. Крім того, відеофайли були продемонстровані особі, якого ОСОБА_1 представив як свого адвоката.

Крім того, працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу, а саме керування автомобілем без пристебнутих ременів безпеки, що стало підставою для складення відносно останнього постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5465254 за ч. 5 ст. 121 КУпАП від 12.08.2025 (а.с. 7), з якої вбачається, що 12.08.2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки «BMW5», держ. знак НОМЕР_1 , будучи не пристебнутим ременем безпеки та без реєстраційних документів (свідоцтва про реєстрацію ТЗ), чим порушив п. 2.3 ПДР.

Згодом, відносно водія ОСОБА_1 працівниками поліції було складено адміністративні матеріали за ч. 1ст.130таза ч.5ст.121КУпАП.

Складені протокол про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанова за ч. 5 ст. 121 КУпАП були оголошені ОСОБА_1 , при цьому останній від надання пояснень та підпису відмовився.

ОСОБА_1 , оспорюючи факт керування т/з за викладених обставин, доказів оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5465254 за ч. 5 ст. 121 КУпАП від 12.08.2025, не надав, як і не надав доказів оскарження ним дій працівників поліції в установленому законом порядку, що спростовує доводи скарги у наведеній частині.

Резюмуючи наведене, апеляційний суд констатує, що всупереч тверджень ОСОБА_1 , факт керування останнім транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, як в суді 1-ої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість відмови суду у задоволенні йогоклопотань про виклик свідка ОСОБА_3 та витребування доказів, апеляційний суд такі відхиляє та звертає увагу апелянта на наступні обставини.

Так, з відеозапису події також вбачається, як пасажир на ім`я ОСОБА_4 , який був в автомобілі разом із ОСОБА_1 , підтвердив факт керування останнім т/з та намагався домовитися з працівниками поліції щодо нескладання останніми протоколу.

З цих підстав суд 1-ої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявленого ОСОБА_1 клопотання про допит свідка ОСОБА_3 , обґрунтувавши відмову тим, що не можливо встановити чи був він свідком вказаних подій, оскільки особу свідка встановлено не було, а саме: прізвище свідка не вказувалось.

Апеляційний суд частково погоджує висновки суду в наведеній частині та вважає, що особу пасажира авто, яким керував ОСОБА_1 , можливо було встановити шляхом допиту вказаної особи як свідка безпосередньо в судовому засіданні, водночас, враховуючи, що ця особа на відеозаписі підтвердила факт керування ОСОБА_1 автомобілем, а також намагалася домовитися із працівниками поліції у незаконний спосіб щодо нездійснення ними дій зі складання протоколу про адміністративне правопорушення, що спростовує версію події, наведену ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, в тому числі в обґрунтування клопотання про виклик ОСОБА_3 в якості свідка події, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання.

Як і відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування із Подільського РУП ГУНП в Одеській обл. висновків службового розслідування та прийняті за його результатами рішення стосовно його скарги на дії інспектора зазначеного ВП старшого лейтенанта поліції Горбатюка В.О. в частині складання протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №421015 за ч.1 ст. 130 КУпАП та затримання і евакуації автомобіля марки BMW5 держ. знак НОМЕР_2 , враховуючи, що доказів про подання останнім такої скарги надано не було, в тому числі до суду 1-ої інстанції.

Вказані обставини також були підставою для відмови у задоволенні відповідного клопотання під час розгляду справи місцевим судом, яким такі дії ОСОБА_1 з подання необґрунтованих клопотань визнані як зловживання процесуальними правами, що має на меті затягування розгляду справи, з чим й погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

З досліджених апеляційним судом доказів встановлено, що водієві ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було запропоновано пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння та наслідки відмови від проходження огляду, тобто, посадовими особами був дотриманий порядок складення протоколу, встановлений законом.

На підставі викладеного, апеляційний суд не вбачає перешкод для розгляду цього провадження, за фактом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що було беззаперечно встановлено судами обох інстанцій, за відсутності результатів службового розслідування наведених останнім фактів, в той же час, зауважує, що у разі встановлення таких порушень у передбачений законом спосіб вказане може бути підставою для порушення окремого провадження відносно винних осіб, зокрема дисциплінарного, або шляхом оскарження їх дій в порядку іншого судочинства, зокрема, адміністративного.

Втім, станом на дату апеляційного розгляду справи доказів неправомірних дій працівниками поліції, якими складались щодо ОСОБА_1 адміністративні матеріали у цьому провадженні, апелянтом не надано, як і не надано доказів скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5465254 за ч. 5 ст. 121 КУпАП від 12.08.2025, яка всупереч доводів ОСОБА_1 наявна в матеріалах справи, тож, на переконання апеляційного суду на даний час відсутні підстави стверджувати про можливі порушення поліцейськими процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Підстави для зворотних висновків судом апеляційної інстанції також не встановлені.

Наведене свідчить, що твердження ОСОБА_1 щодо незаконності дій працівників поліції зі складання протоколу про адміністративне правопорушення, є голослівними, оскільки спростовані наявними в матеріалах справи доказами, при цьому зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у якому викладені дата, час, місце та обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а також зазначені ознаки алкогольного сп`яніння і засвідчено факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відтак, вказані обставини дають підстави стверджувати про безпідставність доводів сторони захисту.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що судом 1-ої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 із раніше зазначених підстав, при цьому наголошує, що апеляційним судом були здійснені всі необхідні заходи з метою реалізації його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, втім, останній в судове засідання з розгляду поданої ним скарги не з`явився, а отже - на власний розсуд розпорядилася наданими йому законом правами.

Таким чином, зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Балтського районного суду Одеської обл. від 12.01.2026,про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца