Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №523/10420/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6176/26

Справа № 523/10420/25

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року,

за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 24.12.2020 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631557815, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник - в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування ним, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, а у випадку невиконання умов договору позичальник зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, а позичальник своїх зобов`язань не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 77 514,34 грн.

Акціонерне товариство «Сенс-Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №631557815 у розмірі 77 514,34 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 47 814,04 грн, заборгованість за відсотками 29 700,30 грн, а також витрати по сплаті судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хаджибейський районний суд м. Одеси рішенням від 23 лютого 2026 позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 77 514,34 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що 24.12.2020 між сторонами укладено договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631557815 на умовах строковості, зворотності, платності. Умови укладання договору дотримані, зокрема наявна згода сторін, пропозиція та прийняття, інформаційна прозорість. Інформація надана позичальнику з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Для укладення договору відповідачем активно використаний алгоритм послідовних дій із встановленням її особи та наданням відповідачем особистих даних. Відповідач мала можливість ознайомитися з умовами угоди перед її укладанням. Умови договору є чіткими, зрозумілими та доступними для обох сторін. Відповідач ознайомлена зі схемою кредитування, погодилась із нею. Договір підписаний відповідачем, що свідчить про адаптування договору до потреб та фінансового стану останньої. Кредитні кошти фактично отримані відповідачем, що підтверджується випискою по її рахунку, зазначене відповідачем не спростовано. Договір не оспорений. Заборгованість за спірним договором становить 77 514,34 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 47 814,04 грн, поточних відсотків за користування спірними коштами - 29 700,30 грн. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком, наданим позивачем. В той же час, відповідач не спростував розмір позовних вимог та не довів недобросовісності кредитора.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.02.2026 по справі №523/10420/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 16 124,38 грн, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказала, що 24.12.2020 року вона, як клієнт, підписала оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631557815, згідно якої узгоджено видачу кредитної картки MasterCard Debit World строком дії 5 років, відкриття кредитного рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії у розмірі 20 000,00 грн, з фіксованою ставкою за користування коштами при вчиненні торгових операцій та операцій з готівкою 39,99 %. Згідно паспорту споживчого кредиту, 24.12.2020 року між сторонами укладено споживчий кредит на споживчі потреби позичальника строком на 12 місяців (з можливістю пролонгації на новий строк за умови дотримання умов договору), відкрита кредитна лінія із кредитним лімітом 20 000,00 грн та фіксованою ставкою за користування коштами при вчиненні торгових операцій та операцій з готівкою 39,99 %. Згідно виписки по рахунку, 24.12.2020 року збільшено кредитний ліміт, баланс на рахунку складає 20 000,00 грн. Згідно виписки по рахунку та розрахунку заборгованості останнє використання грошей та внесення на рахунок відповідачем відбулось у лютому 2022 року. Прострочення тіла кредиту згідно розрахунку заборгованості почалось з періоду 24.07.2022-23.08.2022, в момент коли кредитор почав самостійно знімати на погашення наявної заборгованості за кредитом грошові кошти з кредитної лінії, збільшуючи розмір заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до умов угоди кредитна лінія відкривалась на обслуговування кредитної картки, виданої строком на 5 років, проте в матеріалах справи наявна довідка, з якої вбачається, що кредитна картка, випущена в межах оферти №631557815, була анульована 12.03.2023 року, що свідчить про припинення дії кредитного договору. Стороною позивача не надано жодних доказів щодо змін умов кредитної угоди, погодження збільшення кредитного ліміту, узгодження сторонами пролонгації договору при порушені умов договору або заміни кредитної картки. Таким чином, доведеним є лише строк кредитування, який обмежено строком дії та умовами договору, а отже право кредитора здійснювати нарахування відсотків існувало на строк до 12.03.2023 року. Нараховані після вказаної дати відсотки за користування кредитом, а також нарахування окремого прострочення за тілом кредиту і збільшення за вказаним нарахуванням розміру самого тіла кредиту не підлягає стягненню, оскільки вказані нарахування здійснювались поза межами дії кредитного договору.

Скаржник наголошує, що позивачем протягом дії договору було нараховано комісію РКО та овердрафт (несанкціонована заборгованість), які не передбачені жодним із наявних в матеріалах справи документах. Погашення даних безпідставних нарахувань позивач здійснював спочатку за рахунок коштів відповідача, які були призначені для погашення тіла кредиту, а в подальшому перераховував їх до простроченого тіла кредиту, тому дана сума включена до загальної заборгованості. Відповідно до розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості за договором на період 24.02.2023-23.03.2023 складає 38 695,89 грн, отже стягненню підлягає сума заборгованості без урахування комісії РКО та овердрафту за період з 24.12.2020 по 23.03.2023 у розмірі 16 124,38 грн, тобто 38 695, 89 (загальна заборгованість за договором за період 24.12.2020-23.03.2023) - 19 597,62 (сума нарахованого овердрафту за період 24.12.2020-23.03.2023) - 2 973,89 (сума нарахованої комісії РКО за період 24.12.2020-23.03.2023). В оскаржуваному рішенні суд вказує на інформаційній прозорості договору, чіткі, зрозумілі та доступні для обох сторін умови, що абсолютно не відповідає обставинам справи.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.04.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та Акціонерному товариству «Сенс Банк» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 10.04.2026 отримала 18.04.2026 року о 12:54:40 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Акціонерне товариство «Сенс Банк» копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття провадження від 10.04.2026 року отримало 09.04.2026 року о 11:37:50 та 18.04.2026 року о 12:55:43 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Сенс Банк» не скористалося.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.08.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором №631557815 від 24.12.2020 у розмірі 77 514,34 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 30 = 90 840,00 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 24.12.2020 між сторонами укладено договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631557815 на умовах строковості, зворотності, платності. Умови укладання договору дотримані, зокрема, наявна згода сторін, пропозиція та прийняття, інформаційна прозорість. Інформація надана позичальнику з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Для укладення договору відповідачем активно використаний алгоритм послідовних дій із встановленням її особи та наданням відповідачем особистих даних. Відповідач мала можливість ознайомитися з умовами угоди перед її укладанням. Умови договору є чіткими, зрозумілими та доступними для обох сторін. Відповідач ознайомлена зі схемою кредитування, погодилась із нею. Договір підписаний відповідачем, що свідчить про адаптування договору до потреб та фінансового стану останньої. Кредитні кошти фактично отримані відповідачем, що підтверджується випискою по її рахунку, зазначене відповідачем не спростовано. Договір не оспорений. Заборгованість за спірним договором становить 77 514,34 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 47 814,04 грн, поточних відсотків за користування спірними коштами - 29 700,30 грн. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком, наданим позивачем. В той же час, відповідач не спростував розмір позовних вимог та не довів недобросовісності кредитора.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, зокрема запропонувала банку укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що підтверджується офертою на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631557815 від 24.12.2020.

Вказана оферта зокрема містить умови обслуговування кредитної карти - відкриття банком поточного рахунку з електронним платіжним засобом у гривні, випуск міжнародної платіжної карти MasterCard DEBIT WORLD строком дії 5 років з моменту випуску; умови надання кредитної лінії - максимальна сума кредиту (кредитної лінії) складає 200 000,00 грн, сума доступного кредиту (кредитної лінії) на момент складання цієї оферти 20 000,00 грн, процентна ставка за користування кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою 39,99 % річних, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно розділу IV оферти, обов`язковий мінімальний платіж складає 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн. Дата сплати ОМП визначається відповідно до умов додатку №4 до договору. Платежі з повернення кредиту запропоновано здійснювати відповідно до договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості запропоновано навести в тарифах, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно застереження, викладеного наприкінці оферти, акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_1 отримала 24.12.2020.

24.12.2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк, в якій зазначила свої персональні дані, зокрема: прізвище, ім`я, по-батькові, дату та місце народження, дані свого паспорта, РНОКПП, адресу проживання та реєстрації, номер мобільного телефону, місце роботи, розмір основного доходу.

Відповідно до п. 2.1.1 вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердила акцепт публічної пропозиції та укладення договору між нею та АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сайті банку www.alfabank.ua.

Окрім того, до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, заяву (акцепт) №248.631557815.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегія суддів наголошує, що паспорт споживчого кредиту не є належним доказом погодження ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного між сторонами, оскільки відповідно до ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. 11, 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» цей документ є лише підтвердженням виконання позивачем встановленого законом для кредитодавця обов`язку з надання позичальнику, як споживачу, інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Більш того, в тексті самого паспорту споживчого кредиту наявне застереження: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.

Крім того, паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація в ньому зберігає чинність та є актуальною до 23.01.2021.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №333/5483/20 та від 15 червня 2022 року у справі №383/418/20.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, адже наведені докази містять істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування. При цьому, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Вказаний кредитний договір в частині або в цілому недійсним не визнавався, доказів цього не надано.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статті 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс

Колегія суддів наголошує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №362/3705/20).

Водночас стандарт доказування «баланс ймовірностей» чи «перевага доказів» не є просто припущенням, заснованим на здогадках або підозрах, він обов`язково має ґрунтуватися на певних доказах та їх оцінці судом.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

З долученої позивачем до матеріалів справи виписки з рахунка приватного клієнта №559292-2025/0414, розрахунковий період: з 24.12.2020 по 08.04.2025, вбачається рух грошових коштів та здійснення операцій по номеру основного рахунку: НОМЕР_1 , що свідчить про фактичне користування відповідачем кредитними коштами. Тобто, в матеріалах справи наявні належні докази існування договірних зобов`язань, які є обов`язковими до виконання кожною із сторін, підтвердження кредитодавцем надання позичальнику кредитних коштів та відповідно користування ними відповідачем.

Звертаючись до суду із даним позовом Акціонерне товариство «Сенс-Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №631557815 станом на 08.04.2025 у розмірі 77 514,34 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 47 814,04 грн, заборгованість за відсотками - 29 700,30 грн.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заборгованість по процентам за користування кредитом розрахована за період з 24 березня 2021 року по 08 квітня 2025 року в сумі 29700,30 грн.

Із інформації, наведеної у довідці АТ «Сенс Банк» вбачається, що в межах оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631557815, укладеної між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» випущено кредитну картку № НОМЕР_2 , термін дії якої до 31.12.2025 року, та яка 12.03.2023 року анульована.

З виписки з рахунка приватного клієнта №559292-2025/0414, розрахунковий період з 24.12.2020 року по 08.04.2025 року, вбачається, що після анулювання 12.03.2023 року картки виданої відповідачу, останнім не здійснювалися видаткові операції.

Оскільки договір у формі оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.12.2020 року укладався між сторонами для кредитування рахунку та кредитна лінія відкривалась на період обслуговування кредитної картки, яка АТ «Сенс-Банк» 12.03.2023 року анульована, то після анулювання кредитної картки припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що після 13.03.2023 року позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами, овердрафт, тому вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом, овердрафту за період з 13.03.2023 року по 24.03.2025 року не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

При цьому, слушними є доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі про те, що нарахування банком комісії за РКО (розрахунково-касове обслуговування) не охоплюється погодженими сторонами кредитного договору умовами, а тому є неправомірним.

Враховуючи, що нарахування плати за обслуговування кредиту є неправомірним, кошти у розмірі 2973,89 грн, які були зараховані банком у рахунок оплати як комісія за РКО (розрахунково-касове обслуговування) за період з 24.12.2020 року по 24.02.2023 року, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 2616,70 грн, а в рахунок погашення овердрафту у розмірі 357,19 грн, у відповідності до вимог ст. 534 ЦК України.

З урахуванням анулювання кредитної картки НОМЕР_2 12.03.2023, колегія суддів вважає, що стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» підлягає заборгованість, згідно наданого позивачем розрахунку, що виникла станом на 12.03.2023 у розмірі 35722 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 496,58 грн, заборгованість за тілом кредиту - 19 697,06 грн, овердрафт (несанкціонована заборгованість) - 528,36 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування кредитодавцем овердрафту (несанкціонованої заборгованості), адже у відповідності до п. 3.19 Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб, держатель зобов`язується у разі виникнення несанкціонованого овердрафту за будь-яким з рахунків за виключенням рахунку, що відкритий в рамках зарплатного проекту, повернути банку таку заборгованість та сплачувати проценти за користування ним у розмірі, визначеному тарифами, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після розрахункового циклу в якому виникла відповідна заборгованість.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року слід змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» з 77 514,34 грн до 35 722,00 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40грн, що підтверджується меморіальним ордером №901090 від 20.05.2025 року.

Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для його зміни в частині зменшення розміру стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Так, позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягають задоволенню частково на 46,08 % (35 722,00 грн х 100 / 77 514,34 грн), тому на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 116,24 грн (2 422,40 грн х 46,08 / 100).

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 3 633,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату АТ «Таскомбанк» №2120-2235-0421-1814 від 07.04.2026.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 53,92 %, то з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 53,92 % від суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, тобто від 3 633,60 грн, а саме 1 959,24 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 843,00 грн (1 959,24 грн - 1 116,24 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, з 77 514,34 грн до 35 722,00 грн, яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 15 496,58 грн, заборгованості за тілом кредиту - 19 697,06 грн, овердрафту (несанкціонована заборгованість) - 528,36 грн.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судового збору в розмірі 2 422,40 скасувати.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 843,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова