Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №482/1465/26 — Миколаївський апеляційний суд

13.08.26

33/812/340/26

Справа №482/1465/26

Номер провадження 33/812/340/26

Категорія: ч.5 ст.126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання - Соловйовим М.А.,

за участі захисників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокатів Ільїна О.В., Ільїної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Ільїна Олександра Валерійовича на постанову судді Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічули В.М. від 09 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 694806 від 16 червня 2026 р. водій ОСОБА_1 16 червня 2026 р. о 17 год. 50 хв. на автодорозі Н-24 Миколаїв - Благовіщенське, 189 км, керував транспортним засобом - мопедом Хонда Діо, без номер, не маючи такого прав, без посвідчення водія відповідної категорії А1, чим порушив вимоги пункту 2.1.а Правил дорожнього руху повторно протягом року(ЕНА7379286 від 15 червня 2026 р.).

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Вказаний протокол разом з іншими документами був скерований органами поліції на розгляд до Новоодеського районного суду Миколаївської області.

В судове засідання суду першої інстанції ОСОБА_1 не з`явився, надав письмову заяву, в якій свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та просив розстрочити йому сплату штрафу за вчинене правопорушення строком на 12 місяців, посилаючись при цьому на скрутне матеріальне становище.

Постановою судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Розстрочено виплату штрафу строком на 12 місяців щомісячним платежем у розмірі 3400 грн із підтвердженням його оплати до кінця кожного місяця, починаючи з дати набрання даною постановою законної сили і до повної сплати штрафу, з наданням суду оригіналів документів, що підтверджують таку сплату.

Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Ільїн О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що як на підставу повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення орган поліції та суд першої інстанції послалися на постанову серії ЕНА №7379286, винесену інспектором поліції 15 червня 2026 р. за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Водночас протокол про «повторне» правопорушення за ч. 5 цієї ж статті був складений патрульними вже наступного дня - 16 червня 2026 р. Так, згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У свою чергу, ст. 291 КУпАП імперативно встановлює, що постанова по справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, який сплачується на місці вчинення правопорушення. Отже, станом на 16 червня 2026 р. десятиденний строк на оскарження постанови від 15 червня 2026 р. лише розпочався, відповідно перша постанова поліції не набрала законної сили, отже суд помилково дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення повторно. Також, захисник вказує, що долучений поліцейським відеозапис не є доказом того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом; також ці записи не є безперервними; час, зазначений на них, не співпадають. Адвокат ОСОБА_1 зауважує, що інспектори поліції проводили огляд речей у мопеді ОСОБА_1 з порушенням вимог закону, одноособово, без залучення понятих, а також у матеріалах справи відсутній протокол такого огляду, а в самому протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №694806 не зроблено відмітки про застосування такого заходу забезпечення провадження. Така поведінка поліцейських суперечить імперативним вимогам адміністративного законодавства, що нівелює законність усього ланцюжка сформованих поліцією матеріалів. Захисник Ільїн О.В. вважає, що складений за таких обставин протокол про адміністративне правопорушення разом із усіма похідними матеріалами є класичним «плодом отруєного дерева», який не має юридичної сили, позбавлений доказового значення і не може бути покладений в основу судового рішення. Зокрема, наголошує, що суд першої інстанції розглянув справу без фактичної участі ОСОБА_1 та без надання йому реальної можливості реалізувати своє право на захист безпосередньо у судовому засіданні, позбавив його можливості надати усні пояснення, звернути увагу суду на хронологічні невідповідності у матеріалах фіксації та захистити свої права. Також, адвокат зазначає, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та на момент складання протоколу виконував поставлені бойові завдання за призначенням, проте, на місце події не було викликано екіпаж ВСП.

Заслухавши захисників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокатів Ільїна В.О. та Ільїну А.С., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила), ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 Правил передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п.1.9 Правил особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340 (далі - Положення), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Згідно із пунктом 3 Положення транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії. Зокрема, мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт віднесені до категорії А1.

Відповідно п.2.1.а Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП.

Так, згідно з ч. 2 ст.126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 5 ст.126 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Тобто диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 , що полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУАП, підтверджується доказами:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№694806 від 16 червня 2026 р., про те, що водій ОСОБА_1 16 червня 2026 р. о 17 год. 50 хв. на автодорозі Н-24 Миколаїв Благовіщенське 189 км, керував транспортним засобом - мопедом Хонда Діо, державний номер б/н, не маючи такого права, без посвідчення водія відповідної категорії А1, вчинив вказане правопорушення повторно протягом року(ЕНА№7379286 від 15 червня 2026 р.).

У вищевказаному протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, звання та прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції, ст.268 КУпАП, та повідомлено про розгляд справи за викликом суду. У графі «пояснення» зазначено «надав на окремому аркуші».

Будь-яких заперечень у протоколі про адміністративне правопорушення водієм ОСОБА_1 щодо його змісту не зазначено, останній своїм підписом підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений та його копію отримав.

Матеріали справи також не містять жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу або після його оформлення. Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та його захисником до суду апеляційної інстанції не надано.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 сумніву не викликає, оскільки складений та підписаний відповідно до вимог ст.ст.254,256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.

- поясненнями ОСОБА_1 поліцейському від 16 червня 2026 року, в яких він підтверджує, що дійсно керував транспортним засобом - мопедом без номерного знаку, а також те, що відповідної категорії на управління таким транспортним засобом не має та ніколи не отримував, а сів за кермо по нагальній потребі;

- змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7379286 від 15 червня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.;

- довідкою ВП № 6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія з правом керування транспортними засобами категорії «В»;

- довідкою, виданою інспектором СРПП ВП №6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, про те, що згідно наявних облікових даних ІПНП України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом поточного року піддавався адміністративному стягненню відділенням поліції №6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КупАП, згідно постанови про адміністративне правопорушення ЕНА7379286 від 15 червня 2026 р. накладено стягнення штраф 3400 грн;

- відеозаписом працівників поліції з відеореєстратора та бодікамер, в яких зафіксовано рух поліцейського автомобілю по автодорозі, а також рух на зустрічній смузі мопеду, яким керує водій без шолому, після чого поліцейський автомобіль розвертається та наздоганяє мопед, який вже зупинився. Далі відбувається перевірка поліцейськими змісту багажника мопеду, спілкування з водієм, яким виявився ОСОБА_1 , оголошення йому підстави зупинки (без наявності шолому, реєстрації транспортного засобу), а також те, що тільки вчора за аналогічне правопорушення на нього була складена постанова, на що водій відповідає, що діяв «по необходимости» та, що немає більше на чому поїхати, «попросили поехать за хлебом». Далі поліцейський роз`яснює волію, що на нього вже буде складено протокол у зв`язку з повторністю та складає протокол, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомлюють та він його підписує.

Наведені докази, які отримані у законний спосіб, узгоджуються між собою, в їх сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 16 червня 2026 р. керував транспортним засобом - мопедом Хонда Діо, державний номер б/н, тоді як не мав права керування таким транспортним засобом, а також що він повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частиною другою цієї статті.

З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.1.а Правил та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.

Доводи апеляційної скарги правильність рішення суду першої інстанції не спростовують.

Так, посилання на відсутність кваліфікуючої ознаки «повторність» в діях ОСОБА_1 є хибним.

Кваліфікуюча ознака вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частинами 2-4 ст. 126 КУпАП, - повторність підтверджена у цій справі долученою працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА7379286 від 15 червня 2026 р., відповідно до якої ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, та власним підписом ОСОБА_1 у вказаній постанові про її отримання.

Відповідно до пункту 2 статті 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається, серед інших повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення

Частинами 1 та 2 статті 291 КУпАП передбачено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Тобто у справах про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху передбачений інший момент набрання законної сили відповідної постанови, який настає після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

У справі, яка переглядається, постанова поліцейського про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7379286 від 15 червня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, стосується вчинення останнім саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, була вручена останньому, що підтверджено його особистим підписом.

На день складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№694806 від 16 червня 2026 р., ухвалення оскаржуваної постанови та апеляційного розгляду постанова серії ЕНА7379286 від 15 червня 2026 р. не скасована і є чинною, тому є підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Щодо аргументу апелянта про не здійснення судом перевірки законності дій поліцейських щодо огляду речей та транспортного засобу ОСОБА_1 , що дотримання порядку огляду транспортного засобу, яким керуванням ОСОБА_1 та його речей не є предметом дослідження у справі, яка переглядається. Наявність або відсутність передбачених законом підстав для таких дій поліцейських не спростовує доведеність вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на неможливості застосування у справі, яка переглядається, доктрини «плодів отруєного дерева», на чому наполягає апелянт, оскільки предметом розгляду є повторне вчинення ОСОБА_1 протягом року правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, - відсутність прав керування транспортним засобом категорії А1. Дії поліцейського щодо огляду транспортного засобу перебувають поза предметом розгляду у цьому провадженні, проте можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства чи в інший спосіб, встановлений законом.

Крім того, правомірність дій поліцейських щодо огляду транспортного засобу при складанні адміністративних матеріалів 16 червня 2026 року не є предметом дослідження у цій справі, а також не знаходяться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу мати посвідчення водія на керування транспортним засобом визначеної категорії. Тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Доводи захисника про те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП складений посадовими особами патрульної поліції з грубим порушення його прав та інтересів, а також норм чинного законодавства є безпідставними, оскільки істотних порушень співробітниками поліції при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП положень ст. 256 КУпАП судом не встановлено. Крім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів щодо встановлення компетентними органами протиправності дій працівників поліції при складанні протоколу, а також щодо оскарження таких дій та результатів оскарження.

Щодо посилання адвоката на недоведеність факту керування транспортним засобом, то таке спростовується наступним.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Відеозйомка керування транспортним засобом особою при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП, не є обов`язковим відповідно до положень КУпАП, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності. Також у цьому випадку не є обов`язковим для притягнення водія до відповідальності факт зупинки транспортного засобу виключно працівником поліції.

Так, як вбачається із відеозапису з відеореєстратора з поліцейського автомобілю, вбачається, що назустріч їхньому автомобілю рухається мопед без реєстраційних номерів, водій якого керує ним без шолома, після чого автомобіль розвертається та їде у зворотному напряму та через декілька хвилин наздоганяє той же мопед, що видно за характерними ознаками, зокрема на руця наявний помаранчевий пакет, а водій перебуває поряд. З відеозаписів з бодікамер видно, що цим водієм є саме ОСОБА_1 . Такі обставини підтверджені останнім у письмових поясненнях, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, а також заявою, що подана до місцевого суду.

Не спростовують ці обставини і різні показники у налаштуванні часу відеозапису на відеореєстраторі та боікамерах поліцейських. Зокрема, час керування транспортним засобом ОСОБА_1 саме о 17 год 50 хвил. зафіксованих на відеореєстраторі поліцейських та відповідає часу, зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення.

Тому у сукупності наведені докази, поведінка ОСОБА_1 під час складання матеріалів про адміністративні правопорушення, який не заперечував факт керування транспортним засобом, підтверджують висновок суду про доведеність цього факту.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозаписи, долучені поліцейським до протоколу, не є безперервними, та не дають можливості встановити обставини правопорушення та його фіксації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» №580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою виявлення або фіксування правопорушення.

Норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо порядку фіксації факту керування порушником транспортними засобами або наслідків відхилення від вимог внутрішньовідомчих інструкцій, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП).

Відеозаписи, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, як ті, що здійснені поліцейськими, сумнівів щодо їхньої достовірності та допустимості не викликають, оскільки не містять ознак фальсифікації та фабрикації, тому ці відеозаписи є належним та допустимим доказом.

Підстав для сумнівів у достовірності зазначених доказів судом не встановлено і апелянтом не доведено.

Істотних порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено.

Щодо неврахуванням судом першої інстанції того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд не може врахувати посилання апелянта на те, що право на керування транспортним засобом є важливим для ОСОБА_1 , який є військовим, оскільки такі обставини не впливають відповідно до положень КУпАП на обрання стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке є безальтернативним, та з урахуванням положень ст. 33 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушень поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У цій справі належними та допустимими доказами доведено факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом без наявного права керування відповідної категорії, повторно протягом року, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови відсутні.

Керуючись статтями 283, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Ільїна Олександра Валерійовича залишити без задоволення, постанову судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна