Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №533/714/26 — Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/714/26

Провадження № 2/533/614/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2026 року представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Котяш Ірина Миколаївна від імені та в інтересах позивачки звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Прізвище після розірвання шлюбу залишити позивачці - « ОСОБА_1 ». Розгляд справи просила здійснювати без участі позивачки та її представниці, судові витрати, що складаються зі судового збору у розмірі 1064,96 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, - стягнути з відповідача.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 20 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 13-14).

У судове засідання сторони не з`явилися.

27.07.2026 відповідач ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовільнити (а.с. 16).

28 липня 2026 року від представниці позивачки ОСОБА_1 - адвоката Котяш І.М. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивачки. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити (а.с. 25).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив таке.

29 серпня 2020 року між позивачкою ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) та відповідачем ОСОБА_6 укладено шлюб у Горішньоплавнівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми), про що зроблено відповідний актовий запис № 164, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 29 серпня 2020 року серії НОМЕР_1 (а.с. 6 на звороті).

Подружжя має спільну дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.11.2020 (а.с. 7).

Місце проживання дитини подружжя - ОСОБА_7 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про місце реєстрації місця проживання особи, виданої сектором з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб виконкому Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області 06.11.2020 за № 20-22/11657 (а.с. 7 на звороті). За цією ж адресою зареєстровано місце проживання позивачки, що підтверджується копією копією витягу реєстру територіальної громади від 27.03.2026 № 2026/004918737 (а.с. 5 на звороті).

Відповідно до ч. 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 110, 111, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже, суд уважає, що позовна вимога позивачки про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, оскільки можливості відновлення подружніх стосунків між сторонами судом не встановлено, подальше спільне проживання суперечить інтересам подружжя, а примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

З врахуванням позиції позивачки суд вважає, що останній необхідно після розірвання шлюбу залишити право іменуватися прізвищем « ОСОБА_1 ».

Щодо судових витрат

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачкою при зверненні до суду судового збору (а.с. 1, 2).

З врахуванням того, що позов підлягає задоволенню, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивачки у розмірі 1064,96 грн.

Крім того представниця позивачка просила стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн, на підтвердження яких надала відповідні докази.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зі сторони позивачки на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правової допомоги від 06 липня 2026 року, укладений між адвокатом Котяш Іриною Миколаївною та ОСОБА_1 (а.с. 8), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику правову допомогу та консультації у спорі з ОСОБА_4 про розірвання шлюбу (п. 1.1); замовник доручає виконавцю представництво інтересів в судах всіх інстанцій, збір доказів, підготовку та подачу позовних заяв, заяв про забезпечення позову, клопотань, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку та подачу відзивів, заяв, клопотань, відповідей, заперечень, та інших необхідних документів по справі, а також отримання документів відносних до клієнта, що стосуються вказаної справи. Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання готувати та подавати заяви, запити, клопотання, отримувати довідки, відповіді, рішення судів, виконавчі документи, та будь-які інші документи належні або видані на ім`я замовника від усіх підприємств, установ, організацій без виключення (п. 1.2); розмір гонорару за послуги виконавця, надані в ході розгляду справи в суді першої інстанції визначений сторонами за домовленістю у фіксованій сумі та складає 5500,00 грн (п. 3.1); оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом готівкового або безготівкового розрахунку протягом 30 днів після вирішення спору по суті. Сторони мають право здійснювати розрахунки за цим договором в інший спосіб, не заборонений законодавством України (п. 3.2);

2) акт виконаних робіт від 14.07.2026, відповідно до якого загальна вартість за послуги з надання правової допомоги, наданої адвокатом, складає 5500,00 грн та складається з таких послуг: консультації та роз`яснення норм законодавства у спорі даного характеру. Дослідження документів, які необхідні для підготовки та подачі позовної заяви - вартість 1000,00 грн; оформлення (складення ) та подача позовної заяви з додатками до суду позовної заяви - вартість 5000,00 грн (а.с. 8 на звороті);

3) розрахункова квитанція від 14.07.2026 № 1, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила Котяш Ірині Миколаївні 5500,00 грн за надання правничої допомоги (а.с. 8 на звороті).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачкою надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених нею витрат на правничу допомогу, у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: договір про надання правничої допомоги; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги; квитанцію тощо. Такі докази завчасно були направлені відповідачу.

Відповідач клопотання про зменшення витрат позивачки на оплату правничої допомоги не заявляв.

Оскільки позовна заява позивача підлягає задоволенню, то на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141, ст. 137 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід було б стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 5500,00 грн.

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.

Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:

«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».

Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 № 712/15541/18 виснував, що не підлягають компенсації відповідачеві витрати, понесені у зв`язку з вивченням та аналізом позовної заяви, вивченням судової практики та консультуванням сторони з метою формування правової позиції сторони у справі, що узгоджується із згаданим правовим висновком Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22).

Верховний Суд у справі № 420/1109/20 (постанова від 21.11.2021, п. 124 - 127) зробив такий висновок: «вивчення матеріалів справи, правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовка позовної заяви до суду це є фактично однією послугою адвоката, яка включає в себе правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовку позовної заяви до суду».

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідач не заперечував проти позовних вимог. Також суд уважає, що консультації та роз`яснення норм законодавства у спорі з даного характеру, дослідження документів, які необхідні для підготовки та подачі позовної заяви (вартістю 1000,00 грн) фактично охоплюються послугою з оформлення (складання) та подачі позовної заяви з додатками до суду (вартістю 4500,00 грн). Тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачці у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу у сумі 1000,00 грн та, відповідно, стягує з відповідача на користь позивачки 4500,00 грн (5500,00 - 1000,00 = 4500,00) у рахунок понесених позивачкою витрат на правничу допомогу.

На думку суду, судові витрати, понесені позивачкою, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (1000,00 грн) слід залишити за позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 56, 104, 105, 110-113 СК України, ст. 12, 14, 19, 76, 133, 137, 141, 223, 247, 263-265, 274, 354 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 29 серпня 2020 року у Горішньоплавнівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 164, між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити право іменуватися прізвищем « ОСОБА_1 ».

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 гривень.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію рішення після набрання законної сили направити для реєстрації до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса: 39800, м. Горішні Плавні, пр. Героїв Дніпра, 40; телефон: (05348)2-24-02; електронна пошта: info.krmnch.rn.plt.dracs@sumyjust.gov.ua ).

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; тел.: НОМЕР_4 ).

Представник позивача: адвокат Котяш Ірина Миколаївна (адреса: АДРЕСА_3 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; тел. НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 13.08.2026.

Суддя В.П. Козир