Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №524/8754/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8754/26

Провадження №2-а/524/84/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2026 адвокатом Дроновим А.О. в інтересах ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» сформована позовна заява до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначає, що 31.03.2026 року т. в о начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП № R454237 за те, що позивач не став на військовий облік за новою адресою, чим допустив порушення правил військового обліку та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Вважає, що постанова має бути скасована, оскільки позивач не отримував повістку про виклик до ТЦК. Крім того, у позивача наявна відстрочка від мобілізації відповідно до п. 2 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» так як останній являється особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом МСЕК. Вважає, постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною та просить поновити строк звернення до суду та скасувати постанову.

Ухвалою судді від 29.07.2026 відкрито провадження у справі, залучено ІНФОРМАЦІЯ_4 як відповідача у справі та постановлено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін і запропоновано відповідачам подати відзив на позов та докази.

04.08.2026 до суду надійшов відзив на позов від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому представник відповідача зазначає, що позов не визнають, просять відмовити у його задоволенні. Вказують, що ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв`язку. Позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з» явився, про причини неявки не повідомив. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведений з дотриманням чинного законодавства, позивач був доставлений до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 24.03.2026, був присутній при складанні протоколу №255. Ваажають, що постанова № R454237 є законною.

04.08.2026 до суду надійшов відзив на позов від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач був повідомлений повісткою, направленою засобами поштового зв`язку за адресою його реєстрації, про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вищевказану повістку позивач не отримав на пошті протягом встановленого терміну і її повернуто відправнику. Через неявку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол про адміністративне правопорушення. Після розгляду справи про адміністративне правопорушення винесена постанова № R454237 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Вважають, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази, приходить до наступних висновків.

Як вбачається із позовної заяви, позивач оскаржує постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка ухвалені 31.03.2026. При цьому, до суду позивач звернувся 13.07.2026.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, та/або були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.08.2020 у справі № 536/2248/17, від 06.04.2021 у справі № 823/2363/18.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом позивач зазначає, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 03.07.2026, тобто після відкриття 01.07.2026 виконавчого провадження про примусове виконання оскаржуваної постанови.

Суд враховує, що оскаржувана постанова винесена у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не отримував

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тобто вказана норма відсилає до інших нормативно-правових актів.

Так, судовим розглядом встановлено, що постановою № R454237 від 31.03.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн..

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається зі змісту спірної постанови, в якості нормативної підстави порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію відповідачем зазначено ст.. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якими встановлено обов`язок громадянина України з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

В якості фактичної обставини вказано, що громадянин ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 22.12.2025 не з`явився за повісткою, надісланою засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням № 0505518220645 від 09.12.2025, яке повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та відповідно до пункту 41 Порядку № 560 вважається належним чином врученою.

Надаючи оцінку твердженню відповідачів про належне інформування позивача за вказаним поштовим відправленням, суд вважає за необхідне з`ясувати факт належного інформування позивача про обов`язок з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 22.12.2025.

З матеріалів справи в якості підтвердження належним чином інформування позивача про необхідність явки до РТЦК, надано копії : повістки № 5724571, список згуртованих відправлень та світлокопію чеку Укрпошти.

Суд зауважує, що у розумінні пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З аналізу наведених норм вбачається, що належним доказом оповіщення військовозобов`язаного у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, поштове повідомлення із відміткою про вручення, або про відмову отримати поштове відправлення або про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Натомість, відповідачами не надано суду опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення, тобто матеріали справи не містять будь-яких відомостей про направлення саме повістки позивачу. Відтиск календарного штемпеля установи поштового зв`язку про прийняття такого поштового відправлення опису вкладення не містить.

Не надано до матеріалів справи і поштового повідомлення із відміткою або про отримання позивачем повістки, або про відмову отримати поштове відправлення чи про день проставлення відмітки або про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

А відтак, твердження відзиву про належне повідомлення позивача про необхідність явки до РТЦК з метою проходження медичного огляду 22.12.2025, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням, яке повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", є таким, що спростовано дослідженими матеріалами справи.

Суд зауважує, що державні органи, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватись відповідних правил та процедур, установлених, у тому числі, нормами матеріального та процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або відтермінувати виконання своїх обов`язків.

У пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Разом з цим, як встановлено судом, у порушення вищенаведеного принципу відповідачем при прийнятті спірної постанови не враховано відсутність доказів про належне оповіщення ОСОБА_1 прибути 22.12.2025 на 9 год до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду.

Відтак, відповідач, як під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, так і при винесенні оскаржуваної постанови мав можливість перевірити обставини оповіщення та/або вручення повістки позивачу.

У свою чергу, не здійснення ІНФОРМАЦІЯ_5 перевірки належного оповіщення військовозобов`язаного про необхідність з`явитись до РТЦК, не може покладати на позивача, в діях якого відсутні ознаки протиправності, негативних наслідків.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови № R454237 від 31.03.2026, у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі, а позов задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову, звільненням позивача від сплати судового збору, на користь держави підлягає відшкодуванню витрати зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 11 8-119, 122, 243-244, 246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду - поважними.

Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин процесуальний строк для звернення до адміністративного суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовільнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № R454237 від 31.03.2026, винесену ТВО начальникам ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання.

Суддя: Олена Предоляк