Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №369/12639/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12639/24

Провадження № 2/369/1643/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

за участю секретаря судового засідання Худинець Д.С.

за участі

представника позивача адвоката Герасимова П.О.

представника відповідача адвоката Крушинської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 27.09.2013 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб. Шлюб на даний час між сторонами не розірвано. З 20.04.2024 р. сторони спільно не проживають.

Вказав, що за час перебування у шлюбі сторонами придбано спільне майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 2,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 3,3 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_4 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_5 ; автомобіль Volkswagen Touran 2015 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN – НОМЕР_2 .

Вказує, що право власності на вище зазначене майно було зареєстровано на відповідача. Транспортний засіб відчужено відповідачем на користь третьої особи без згоди позивача, кошти витрачені не в інтересах сім`ї. Після припинення спільного проживання дійти згоди щодо поділу майна не можуть.

В позовних вимогах просив суд:

визнати спільною сумісною власністю: нежитлове приміщення загальною площею 2,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 3,3 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_4 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_5 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на частину майна: нежитлове приміщення загальною площею 2,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 3,3 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_4 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_5 ;

стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості автомобіль Volkswagen Touran 2015 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN – НОМЕР_2 , в розмірі 292 231,31 грн.;

судові витрати стягнути з відповідачки.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 року відкрито провадження у справі, надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та призначено підготовче засідання.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року за клопотанням представника позивача адвоката Герасимова П.О. та клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 витребувано:

у Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області копії документів, на підставі яких за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , було зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 38.4 кв.м., житлова площа 17.3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_6 .

від ЖБК «Трипілля» копії документів, на підставі яких ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , набуто право власності на нежитлове приміщення загальною площею 2,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

від приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Юрової Олени Євгенівни копію договору купівлі-продажу, укладеного 07.04.2017, зареєстрованого за № 754 та інших документів, на підставі яких за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , було зареєстроване право власності на нежитлового приміщення загальною площею 3,3 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 .

від ОСОБА_4 копії документів, що підтверджують розрахунок за попереднім договором № 45/109 від 11.10.2021 р. та попереднім договором № 52/45 від 11.10.2021 р., а також відомості про те, чи укладено на підставі вказаних попередніх договорів основні договори (договори купівлі-продажу) квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_7 , загальною площею 32,3 кв.м., яка на момент укладення договору перебуває на стадії будівництва та споруджується за адресою: АДРЕСА_8 .

від Територіального сервісного центру МВС України № 3246 копію договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3246/2021/2701829 від 27.07.2021 р., та копію договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3246/2023/3991274 від 12.08.2023 р., укладених в ТСЦ МВС № 3246.

у Головного сервісного центру МВС України інформацію про усі транспортні засоби, які зареєстровані чи були зареєстровані на ім`я ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_4 , в період з 27 вересня 2013 року по теперішній час; надати завірені належним чином копії документів, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на транспортні засоби.

у Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Херсонській області належним чином завірені копії правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_9 , який належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_4 .

у Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області належним чином завірені копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , площею 0,1008 га з кадастровим номером 6520680200:01:001:0096, яка належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_4 .

11 березня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява. Не погоджуючись з доводами позову у повній мірі, вказала, що дійсно вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2013 року та мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , 2014 року народження, ОСОБА_6 , 2016 року народження. Дійсно за час зареєстрованого шлюбу ними придбано майно: нежитлове приміщення загальною площею 2,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 3,3 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_4 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_5 .

Крім того, ними також придбано майно: автомобіль марки Ford Focus, 1999, 2016 року випуску, № кузова НОМЕР_5 ; автомобіль марки Opel Astra, 1598, 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_6 ; автомобіль марки Skoda Fabia, 1598, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_7 ; автомобіль марки Volkswagen Touran, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN – НОМЕР_9 ; автомобіль марки Daimler Chrysler, 2005 року випуску.

Вказала, що відповідач ОСОБА_1 забезпечений житлом, проживає в іншій країні, має можливість подорожувати іншими країнами, відпочиває. Але не приймає участь у матеріальному утриманні своїх дітей. А ті кошти, які перераховує є недостатнім для утримання дітей. Також вона має інвалідність та пожиттєво приймає ліки.

Просила суд:

визнати спільним сумісним майном подружжя: нежитлове приміщення загальною площею 2,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 3,3 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_4 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_5 ; автомобіль марки Ford Focus, 1999, 2016 року випуску, № кузова НОМЕР_5 ; автомобіль марки Opel Astra, 1598, 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_6 ; автомобіль марки Skoda Fabia, 1598, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_7 ; автомобіль марки Volkswagen Touran, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN – НОМЕР_9 ; автомобіль марки Daimler Chrysler, 2005 року випуск;

у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на: квартиру АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення № 12 загальною площею 2,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_10 ; нежитлове приміщення № 48 загальною площею 3,3 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_11 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_5 ; автомобіль марки Volkswagen Touran, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN – НОМЕР_9 ;

у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на: майнові права на квартиру АДРЕСА_4 ; автомобіль марки Ford Focus, 1999, 2016 року випуску, № куз. НОМЕР_5 ; автомобіль марки Opel Astra, 1598, 2006 року випуску, № куз. НОМЕР_6 ; автомобіль марки Skoda Fabia, 1598, 2008 року випуску, № куз. НОМЕР_7 ; автомобіль марки Daimler Chrysler, 2005 року випуску;

судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_1

09 квітня 2025 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Остаточно просила суд:

визнати спільним сумісним майном подружжя: нежитлове приміщення загальною площею 2,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 3,3 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_4 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_5 ; автомобіль марки Skoda Fabia, 1598, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_7 ; автомобіль марки Daimler Chrysler, 2005 року випуск;

у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину майна: нежитлове приміщення загальною площею 2,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 3,3 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_4 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_5 ; автомобіль Volkswagen Touran 2015 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN – НОМЕР_2 ;

у порядку поділу майна визнати право власності за ОСОБА_1 на автомобіль марки Daimler Chrysler, 2005 року випуску;

у порядку поділу майна визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Skoda Fabia, 1598, 2008 року випуску, № куз. НОМЕР_7 ;

судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав повністю, зустрічний позов визнав в частині визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, в задоволенні інших вимог зустрічного позову просив відмовити.

В судове засідання з`явилася представник відповідача, зустрічні позовні вимоги підтримала повністю, первісний позов визнала в частині визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, в задоволенні інших вимог первісного позову просила відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

За ст. 18 СК України кожен учасник сімейних правовідносин має право звернутись до суду за захистом свого права або інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Судом встановлено, що 27 вересня 2013 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Комсомольського міського управління юстиції у Полтавській області зроблено відповідний актовий запис № 324 від 27 вересня 2013 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_7 , про що 06 грудня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Комсомольського міського управління юстиції у Полтавській області зроблено відповідний актовий запис № 502.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_8 , про що 24 травня 2016 року Комсомольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області зроблено відповідний актовий запис № 171.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (рішення набрало законної сили 04 жовтня 2024 року, справа № 650/3231/24).

Встановлено, що за час перебування сторін у шлюбі ними було придбано нерухоме майно:

07 травня 2015 року - квартира АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_10 (37264009), виданого 07.05.2015 Державним реєстратором реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Галкіним Є.В. Право власності зареєстроване за ОСОБА_2

07 квітня 2017 року - нежитлове приміщення № 48 загальною площею 3,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_11 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 07.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Юровою О.Є., зареєстрованого за № 754. Право власності зареєстроване за ОСОБА_2

01 лютого 2018 року - нежитлове приміщення № 12 загальною площею 2,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_10 , на підставі договору про сплату пайових внесків, укладеного з ЖБК «Трипілля». Право власності зареєстроване за ОСОБА_2

11 жовтня 2021 року - майнові права на квартиру АДРЕСА_4 за попереднім договором № 45/109, укладеним 11.10.2021 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;

11 жовтня 2021 року - майнові права на квартиру АДРЕСА_5 за попереднім договором № 52/45, укладеним 11.10.2021 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Крім того, за час перебування сторін у шлюбі були придбані наступні транспортні засоби:

08 жовтня 2019 року - транспортний засіб марки «Ford Focus», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , зареєстрований за ОСОБА_1 10 червня 2022 року транспортний засіб перереєстровано на нового власника згідно листа ГСЦ МВС № 31/3395АЗ22024 від 25.11.2024 (126829);

13 липня 2021 року - транспортний засіб марки «Skoda Fabia», номер кузова НОМЕР_7 . Право власності зареєстроване за ОСОБА_1

27 липня 2021 року – транспортний засіб марки «Volkswagen Touran», 2015 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 , зареєстрований за ОСОБА_2 12 серпня 2023 року транспортний засіб перереєстровано на нового власника згідно листа ГСЦ МВС № 31/3395АЗ22024 від 25.11.2024 (126829);

29 вересня 2021 року – транспортний засіб марки «Opel Astra», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , зареєстрований за ОСОБА_1 30 серпня 2023 року транспортний засіб перереєстровано на нового власника згідно листа ГСЦ МВС № 31/3395АЗ22024 від 25.11.2024 (126829);

19 січня 2024 року - транспортний засіб марки «Daimler» моделі «Chrysler», номер кузова НОМЕР_11 , зареєстрований ОСОБА_1 .

При розгляді справи, сторони не заперечували того, що вищевказане майно було придбано ними у шлюбі, а також, що транспортні засоби марки «Ford Focus», «Volkswagen Touran», «Opel Astra» були відчужені під час перебування в шлюбі.

Щодо посилань ОСОБА_2 на належність ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки № НОМЕР_12 площею 0,1008 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 та житлового будинку загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 40.3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 , то вказані об`єкти нерухомого майна були придбані ОСОБА_1 на підставі договору дарування, укладеного 30.06.2021 та зареєстрованого за № 269, що підтверджується інформаційною довідкою від 12.11.2024 р. № 403375957, а отже, є особистою приватною власністю ОСОБА_1 та не підлягають врахуванню під час поділу майна подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20), конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 Цивільного кодексу (далі ЦК) України.

За змістом частин першої-другої, четвертої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові від 1 квітня 2020 року у справі №462/518/18 (провадження№61-13422св19) Верховний Суд зазначив, що, хоча майно і може бути зареєстровано лише на одного з подружжя, проте факт реєстрації спільного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі.

Отже суд приходить до висновку, що поділ всього спільного рухомого та нерухомого майна між позивачем та відповідачем у рівних частках відповідає нормам чинного законодавства України.

Щодо доводів та вимог зустрічної позовної заяви про відступ від рівності часток подружжя у спільній сумісній власності з посиланням на ст. 70 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стороною позивача за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що мають істотне значення для справи, які б вказували на необхідність відступленні від рівності часток при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема, що розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.

Такої ж позиції притримується і Верховний суд по аналогічним справам, висновки по яких, викладені в Постановах Верховного суду від 01 травня 2024 року по справі № 756/189/22 (провадження № 61-13906св23) ; від 26 лютого 2024 року по справі № 754/16992/15-ц (провадження № 61-10173св22); від 15 листопада 2023 року по справі № 521/11825/20 (провадження № 61-3341 св 23).

Заявляючи вимоги про поділ майна шляхом визнання права власності позивача на однокімнатну квартиру АДРЕСА_12 , майнові права на квартиру АДРЕСА_7 , нежитлові приміщення та автомобіль, позивач за зустрічним позовом не надала доказів на підтвердження вимог, а по суті обмежилась лише посиланням на те, що діти залишились проживати разом з нею, на недостатність отримуваних нею аліментів та наявність у неї інвалідності. Водночас поділ майна шляхом визначення рівних часток сторін не призведе до порушення житлових прав позивача або інтересів дітей. Тому в цій частині позовні вимоги є і необґрунтованими, і не доведеними.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви про визнання за ОСОБА_9 права власності на транспортний засіб марки «Ford Focus» та транспортний засіб марки «Opel Astra», то судом встановлено, що 10 червня 2022 року та 30 серпня 2023 року вказані транспортні засоби було перереєстровано на нових власників згідно листа ГСЦ МВС № 31/3395АЗ22024 від 25.11.2024 (126829).

При цьому шлюб розірвано рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2024 року, що набрало законної сили в жовтні 2024 р.

Тому відсутні підстави для поділу вказаних автомобілей, так як вони не входили до складу спільної сумісної власності подружжя на час розірвання шлюбу.

За наявності факту перебування сторін у шлюбі та відсутності доказів використання коштів від продажу спільного майна не в інтересах сім`ї, вважається, що укладений одним із подружжя договір був в інтересах сім`ї.

Також щодо поділу автомобілей марки Daimler Chrysler, 2005 року випуску, та Skoda Fabia, 1598, 2008 року випуску, № куз. НОМЕР_7 , слід вказати.

Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Разом із цим, оцінюючи положення частини п`ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, слід ураховувати, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Указане узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).

Крім цього, у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15, від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі№ 371/1369/15-ц, та вказала, що: «приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні».

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 755/17641/18 (провадження № 61-13926св21), від 11 січня 2023 року у справі № 727/12392/19 (провадження № 61-4937св22).

Згідно з частиною другою статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

За змістом частини другої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Спірні автомобілі є неподільними речами, оскільки виділити в натурі будь-яку їх частку неможливо, вони не можуть бути реально поділені в натурі між сторонами.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

З поданого відзиву на зустрічну заяву, поданого ОСОБА_1 , вбачається, що по суті ОСОБА_1 не заперечує щодо виділу йому автомобіля марки «Daimler» моделі «Chrysler», номер кузова НОМЕР_11 , а ОСОБА_2 автомобіля Skoda Fabia, 1598, 2008 року випуску, № куз. НОМЕР_7 , навіть без вирішення питання про стягнення компенсації. Зважаючи на що, зустрічні позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та зустрічного позову частково.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись статтями 60, 61, 65, 70, 71 СК України суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на частку нежитлового приміщення № 12 загальною площею 2,7 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_10 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на частку нежитлового приміщення № 48 загальною площею 3,3 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_11 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на частку квартири АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на автомобіль марки Daimler Chrysler, 2005 року випуску, № кузова НОМЕР_11 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на частку нежитлового приміщення № 12 загальною площею 2,7 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_10 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на частку нежитлового приміщення № 48 загальною площею 3,3 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_11 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на частку квартири АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на автомобіль марки Skoda Fabia, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_7 .

Інформація про позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_13 ; РНОКПП: НОМЕР_4

Інформація про відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_14 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 13 серпня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ