Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №366/1468/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1468/26

Провадження № 3/366/796/26

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

02 липня 2026 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не зазначено, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680111 від 31.05.2026, 31.05.2026 о 08:30 год. в с-щі Іванків вул. Поліська водій керував транспортним засобом Hyundai нз НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців тук та почервоніння обличчя. Від освідування на встановлення ступеню алкогольного освідування у встановленому законом порядку на приладі Драгер або в лікарняному закладі Іванківська ЦРЛ водій відмовився на службову відеокамеру, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Протокол склав поліцейський ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, сержант поліції ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 05.06.2026, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А.

З метою забезпечення прав гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, з посиланням на ст. 250 КУпАП, постановою Іванківського районного суду Київської області від 08.06.2026 було повідомлено Іванківський відділ Вишгородської окружної прокуратури про розгляд вказаної справи для організації участі в якості сторони обвинувачення у цій справі.

16.06.2026 ОСОБА_1 , за своєю заявою, ознайомився з матеріалами справи.

30.06.2026 через канцелярію суду ОСОБА_1 подав письмові пояснення щодо даної справи у яких зазначив, що з протоколом про адміністративне правопорушення не погоджується, вину не визнає, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю належних, допустимих та достатніх доказів події і складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що 31.05.2026 близько 08:30 год. його було зупинено працівниками поліції нібито за керування транспортним засобом без використання ременя безпеки. Після зупинки працівники поліції запитали його, чи вживав щось напередодні, на що він відповів, що трохи вживав алкоголь. Після чого працівники поліції, без належного роз`яснення процедури, без повідомлення конкретних ознак сп`яніння, без пропозиції пройти огляд у встановленому законом порядку, фактично поставили йому питання в загальній формі: чи погоджується він пройти «освідування», чи відмовляється. Жодних чітких роз`яснень, що саме пропонується: огляд на місці з використанням спеціального технічного засобу, чи огляд у закладі охорони здоров`я, а також порядок такого огляду, його права та наслідки відмови — ОСОБА_1 не було надано. Після відмови від проходження незрозумілого «освідування», працівники поліції одразу повідомили, що складатимуть протокол за ст. 130 КУпАП, зі змістом якого ОСОБА_1 не ознайомили, лише вказали підписати.

Звертає увагу суду, що йому не було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Поліцейські поставили загальне питання про «освідування», після чого одразу перейшли до складання протоколу за ст. 130 КУпАП, що є порушенням ст. 266 КУпАП. Стверджує, що відмова була отримана не від законного огляду, а від незрозуміло сформульованого «освідування».

Також зауважує, що працівники поліції не роз`яснили, які саме ознаки сп`яніння вони виявили, який саме огляд пропонується, яким технічним засобом та де він буде проводитись, які правові наслідки матиме відмова.

За таких умов, вважає, що його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не може вважатися свідомою, добровільною та належно зафіксованою в порядку ст. 266 КУпАП. Зокрема, поліцейські у встановленому Інструкцією порядку, не пропонували йому проходити огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу або, у разі відмови, у закладі охорони здоров`я.

Вважає, що поліцейські не мали на меті провести огляд у порядку, встановленому законом, а лише формально створити підстави для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, зауважує, що поліцейські не виконали обов`язку щодо відсторонення його від керування транспортним засобом як це передбачено ч. 1 ст. 266 КУпАП, не забезпечили передачу автомобіля іншій особі, не евакуювали транспортний засіб, а повернули документи та поїхали.

Також, перед складанням адміністративного протоколу, працівники поліції не роз`яснили йому прав та не повідомили наслідки можливої відмови саме від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та після оформлення протоколу вони лише вказали місце, де необхідно поставити підпис, не оголосивши зміст складеного документа, не запропонувавши ознайомитися з ним до підписання та не роз`яснивши правових наслідків.

Такі дії поліцейських, на думку ОСОБА_1 , суперечать вимогам ст. 256 КУпАП та фактично позбавили його можливості реалізувати своє право на захист.

Враховуючи викладене, вважає, що адміністративні матеріали не можуть вважатися належною та допустимою підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки з рекомендованим повідомленням про вручення, яке повернулось до суду з відміткою про отримання та шляхом направлення смс-повідомлення на особистий номер телефону, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, текст якого доставлено 08.06.2026.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зокрема у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність у суді даного провадження відносно нього, у судове засідання не з`явився, із заявами та клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, беручи до уваги, положення ст.268 КУпАП, відповідно до яких, присутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи за ст.130 КУпАП не є обов`язковою, суддя розцінює неявку ОСОБА_1 неповажною та вважає за можливе розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

Поліцейський ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержант поліції Харченко О.В., який викликався у судове засідання для надання пояснень, до суду не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник прокуратури у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені вчасно, належним чином, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №285293 від 29.03.2025, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення;

- DVD-R диск, який долучено до матеріалів справи, який містить один відеозапис «export-wgvnk», ID реєстратора 855643, на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу, під керуванням, як у подальшому буде встановлено ОСОБА_1 , до якого підходять поліцейські повідомляючи, що водій не пристебнутий паском безпеки та просять надати документи. Перевіривши документи водія, запитують, чи вчора вживав, на що водій відповів, що «вчора так, трішки вживав». Поліцейський повідомляє: «є запах» та запитує чи пройде водій «освідування», на що останній відповідає: «не будемо» та що він їде додому. Поліцейський зазначає, що оскільки зупинку автомобіля зафіксовано на бодікамеру, тому «поїхати не вийде, потрібно пройти освідування, або погоджуєтесь, або відмовляєтесь…». ОСОБА_1 повідомляє, що він відмовляється, оскільки поспішає на спортивну атестацію, так як є керівником місцевої школи східних єдиноборств «Берсерк», і у нього сьогодні атестація.

У подальшому поліцейські складають протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, другий примірник якого вручають водієві та від надання пояснень у якому ОСОБА_1 відмовився;

- документи ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, які підтверджують правомірність долучення оптичного диску до матеріалів справи (рапорт, доручення, лист про долучення доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, беручи до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 , керуючись положеннями ст.ст.7, 245, 280 КУпАП, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова від 20.05.2020).

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

У рішенні по справі «Карелін проти росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що оцінюючи докази, національні суди повинні мати на увазі можливості особи, яка притягується до відповідальності, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також збирати та подавати суду докази, на підтвердження своєї невинуватості (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11.07.2006, у справі «Биков проти РФ» від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін щодо доказів та доказування тих обставин, про які зазначають сторони. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 р. можна вважати справедливим.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680111 від 31.05.2026, ОСОБА_1 у провину ставиться порушення вимог п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2006 (далі – ПДР), передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 1.1 розділу 1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.10 ПДР водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у тому числі у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Питання, пов`язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок № 1103).

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Частинами 5, 6 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З цих норм слідує, що вимога поліцейського до водія транспортного засобу про проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння має бути законною. Законність такої вимоги полягає у наявності у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, а в силу вимог КУпАП, наявність таких обставин підлягає доказуванню, у тому числі шляхом збирання доказів особами, уповноваженими на складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пунктів 1-7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735:

- за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

- огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.

- поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

- огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

- перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

- огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції України або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

- установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Згідно з пунктом 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6 Порядку № 1103).

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (пункт 8 розділу ІІ Інструкції № 1452/735).

Суд зауважує, що відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб.

З оглянутого у судовому засіданні відеозапису, долученого до матеріалів справи, не вбачається, що поліцейським, взагалі були озвучені будь-які ознаки алкогольного чи наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , які б давали підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння. На вказаному відеозаписі зафіксовано, що поліцейський запитує у ОСОБА_1 , чи вживав він вчора, не конкретизуючи, що саме, на що останній відповів «так, вчора трошки», лише після цього працівник поліції, не конкретизуючи, повідомляє, що «є запах».

При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців тук та почервоніння обличчя». На оглянутому ж судом відеозаписі, зі слів поліцейського не можливо встановити, ознаки якого сп`яніння вбачаються у ОСОБА_1 , чи то алкогольного чи то наркотичного. Крім того, суд зауважує, що такі ознаки як «різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців тук та почервоніння обличчя» взагалі не були озвучені ОСОБА_1 , проте вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, в порушення Інструкції № 1452/735, виявлені поліцейським у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння не озвучені останньому належним чином, а тому законність вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного/наркотичного сп`яніння не підтверджено належними доказами.

Суддя звертає увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз`яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп`яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.

За наведених обставин, у конкретному випадку, суддя дійшов висновку, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак алкогольного сп`яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.

Крім того, в порушення вимог п.7 та п.6 Порядку № 1103, якими передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, поліцейськими, після відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, не було запропоновано водієві пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Також, аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим. При цьому, матеріали справи, що розглядається, направлення ОСОБА_1 на огляд на стан сп`яніння до медичного закладу не містять.

Крім того, на вказаному вище відеозаписі не зафіксовано пропозицію працівника поліції пройти водієві саме огляд на стан сп`яніння (алкогольного/наркотичного) та порядок проведення такого огляду. Працівник поліції під час спілкування з водієм декілька разів пропонує йому пройти «освідування», не роз`яснюючи, що це і яким чином це проводиться, зокрема, на 0:04:41 хв. запису поліцейський говорить ОСОБА_1 «дивіться, можем проїхати в лікарню для освідування», проте, у чому саме полягає процедура «освідування» працівник поліції роз`яснень не надає.

Суд вважає за необхідне зазначити, що освідування — це слідча дія, під час якої слідчий, прокурор або лікар оглядають тіло та одяг людини, щоб знайти сліди злочину, тілесні ушкодження або особливі прикмети. Детальний правовий порядок цієї процедури регулюється статтею 241 Кримінального процесуального кодексу України та відношення до порядку проведення огляду на стан (алкогольного/наркотичного чи іншого) сп`яніння особи не має.

Також, працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляд на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, зокрема на 0:17:13 хв. відеозапису працівник поліції повідомляє «якщо відмовляєтесь, складається протокол за 130-ю, тобто п.2.5», ОСОБА_1 запитує «що це означає?» та «що таке 130-та», поліцейський відповідає «це керування в стані алкогольного сп`яніння», на що ОСОБА_1 запитує «звідки ви взяли?», поліцейський у відповідь говорить «є запах, я пропонував вам пройти освідування, будете проходити?», ОСОБА_1 відповідає «ви зупинили за паски безпеки, складайте за це…».

Таким чином, за результатами розгляду даної справи судом встановлено, що працівниками поліції порушено процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 .

За таких обставин, наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.2.5 ПДР матеріалами справи не доведена.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Сулу України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Суд враховує письмові пояснення ОСОБА_1 щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду особи на виявлення стану сп`яніння, а саме, що йому, як водієві транспортного засобу, не було чітко озвучено ознаки алкогольного сп`яніння, а також щодо не роз`яснення працівниками поліції йому прав та не відсторонення його від керування транспортним засобом, оскільки з переглянутого у судовому засіданні відеозапису не вбачається, що працівники поліції належним чином роз`яснили ОСОБА_1 його права, зокрема право на правову допомогу, не надали чіткої відповіді щодо підстав складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно водія та, після складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, не відсторонили останнього від керування транспортним засобом у відповідності до ч.1 ст.266 КУпАП.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо порушення процедури його огляду на стан алкогольного сп`яніння, викладені ним у письмових поясненнях, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

За статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не доведено належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011).

При складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов`язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів.

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.

З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про порушення вимог до процедури проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, передбачених ст.266 КУпАП.

Відтак, матеріали цієї справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У свою чергу, суд враховує, що Законом України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-9, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ