Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №358/203/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/203/26 Провадження № 2/358/519/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки та відшкодування збитків (шкоди), завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Каршеринг Сольюшинз» звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства 66 750,00 грн, з яких 36 750 грн – відшкодування завданих збитків (шкоди) та 30 000 грн – штраф згідно умов п.21.2.2, 21.2.2.5 Договору каршерінгу.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Так, відповідач ОСОБА_1 приєднався до Публічного договору оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг) Позивача, текст якого розміщено на сайті getmancar.com.ua, шляхом проведення відповідної процедури реєстрації. Договір каршерінгу є договором приєднання. Відповідач ОСОБА_1 пройшов відповідну реєстрацію та отримав можливість користування послугою каршерінгу на умовах Договору каршерінгу. Відповідачем 20.09.2025 о 18:12 було здійснено бронювання автомобіля Hyundai Sonata LF 2017-2019 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено його огляд, заповнено електронний акт прийому-передачі шляхом додавання 2 фото через мобільний додаток Getmancar на початку поїздки та з 18:24 взято в користування на підставі договору каршерінгу вказаний автомобіль. Користування автомобілем було завершено 20.09.2025 о 19:02 та зроблено 2 фото автомобіля. Через 6 хвилин після завершення поїздки, а саме о 19:08 ОСОБА_1 знову здійснив бронювання автомобіля Hyundai Sonata LF 2017-2019 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив його огляд, заповнив електронний акт прийому-передачі шляхом додавання 2 фото через мобільний додаток Getmancar на початку поїздки та з 19:20 прийняв у користування на підставі договору каршерінгу автомобіль Hyundai Sonata LF 2017-2019 д.н.з. НОМЕР_1 . Користування автомобілем було завершено 20 вересня 2025 о 19:39, та зроблено 2 фото автомобіля. Відповідачем було здійснено фото автомобіля під час завершення поїздки 20 вересня 2025 о 19:39, однак фото було зроблене із ракурсів на яких були приховані допущені ним під час поїздки значні пошкодження автомобіля. Наступний користувач, при огляді автомобіля для можливості здійснення подальшої поїздки, виявив що автомобіль пошкоджено, та у відповідності до пункту 11.5. Договору, повідомив про це виконавця, та здійснив 2 фото, на яких чітко видно значне пошкодження автомобіля, яке було відсутнє на початку поїздки відповідача. Згідно з вимогами п. 5.1.23. Договору каршерінгу, після закінчення використання автомобіля, наймач зобов`язаний повернути його виконавцю в належному технічному стані не гіршому ніж при прийманні автомобіля користувачем в порядку, передбаченому цим Договором. Пунктом 17 договору каршерінгу передбачені дії наймача при настанні випадку пошкодження автомобіля. Відповідачем не було вчинено жодних дій передбачених вказаним пунктом договору. Крім того, відповідно до пункту 14.6 договору каршерінгу користувач вважається таким що повернув автомобіль (передав, здав автомобіль), а виконавець вважається таким що прийняв автомобіль з моменту, коли наступний користувач та/або працівник виконавця, уповноважена особа виконавця прийме автомобіль. Всі недоліки та пошкодження автомобіля до моменту фактичного прийняття автомобіля наступним користувачем та/або працівником виконавця, уповноваженою особою виконавця лягають на попереднього користувача, який лишив автомобіль. Відповідачем порушені умови договору та взяті на себе зобов`язання, оскільки він здійснив пошкодження автомобіля та залишив його. Згідно умов пункту 5.1.5. Договору каршерінгу, відповідач в такому випадку зобов`язаний компенсувати позивачу, збитки (шкоду), що виникли в результаті порушення ним будь-яких гарантій чи зобов`язань за цим Договором. З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих у результаті пошкодження автомобіля, а також ремонту автомобіля, позивач звернувся до СТО ФОП ОСОБА_2 . У результаті звернення було отримано рахунок № 1770208610086 від 25 вересня 2025 року на суму 36 750 грн, що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача. Крім того, п.21.2.2 Договору каршерігну, користувач оплачує виконавцю штраф в розмірі 75 000 грн, а також окремо відшкодовує Виконавцю збиток (шкоду), заподіяний Автомобілю в повному обсязі у випадку – п.21.2.2.5 Договору. Зважаючи на те, що збиток спричинений пошкодженням автомобіля становить 36 750 грн, позивач вважає за можливе зменшити накладений на відповідача за умовами Договору каршерінгу штраф 30 000 грн, що буде відповідати засадам розумності та справедливості. З цих підстав просить позов задовольнити ти вирішити питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

27.03.2026 ухвалою суду по справі відкрито спрощене провадження без повідомлення стоірн. Копія позовної заяви з додатками та ухвалою про відкриття провадження суду була направлена відповідачу за місцем реєстрації останнього рекомендованим поштовим відправленням.

30.04.2026 до суду повернуто вказане поштове відправлення із зазначенням причини повернення – «адресат відсутній».

Суд зазначає, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2021 у справі № 2-6236/11).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження № 61-185св23).

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.

Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо позовної заяви.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судовим розглядом встановлено наступне.

Так, Договір каршерінгу є договором приєднання. – а.с.11-27.

Відповідач ОСОБА_1 пройшов відповідну реєстрацію та отримав можливість користування послугою каршерінгу на умовах Договору каршерінгу. Відповідачем 20.09.2025 о 18:12 було здійснено бронювання автомобіля Hyundai Sonata LF 2017-2019 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено його огляд, заповнено електронний акт прийому-передачі шляхом додавання 2 фото через мобільний додаток Getmancar на початку поїздки та з 18:24 взято в користування на підставі договору каршерінгу вказаний автомобіль. Користування автомобілем було завершено 20.09.2025 о 19:02 та зроблено 2 фото автомобіля. Через 6 хвилин після завершення поїздки, а саме о 19:08 ОСОБА_1 знову здійснив бронювання автомобіля Hyundai Sonata LF 2017-2019 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив його огляд, заповнив електронний акт прийому-передачі шляхом додавання 2 фото через мобільний додаток Getmancar на початку поїздки та з 19:20 прийняв у користування на підставі договору каршерінгу автомобіль Hyundai Sonata LF 2017-2019 д.н.з. НОМЕР_1 . Користування автомобілем було завершено 20 вересня 2025 о 19:39, та зроблено 2 фото автомобіля. Відповідачем було здійснено фото автомобіля під час завершення поїздки 20 вересня 2025 о 19:39. – а.с.30-36.

Пунктом 11.1 договору каршерінгу передбачено, що прийом та передача Автомобіля сервісу проводяться між Виконавцем і Користувачем шляхом складання електронного акту приймання-передачі, а саме: фотографування Користувачем автомобіля, наявних пошкоджень, або відмови Користувача здійснити фото. Користувачу пропонується зробити фото автомобіля із 4-х ракурсів, вказані ракурси помічені в мобільному додатку. Кількість фото не обмежується чотирма та Користувач може зробити будь-яку кількість фото.

Пункт 11.2 Договору - прийом автомобіля Користувачем проходить шляхом огляду автомобіля та заповнення електронного акту прийому-передачі шляхом додавання фото через мобільний додаток Getmancar.

Пункт 11.3 Договору - під час прийому автомобіля, Користувач має право відмовитися від приймання автомобіля у випадку, якщо на автомобілі є значні пошкодження, бруд, інші причини, про що Користувач зобов`язаний попередньо повідомити до Служби підтримки.

Пункт 11.4 Договору - відмова Користувача від складання електронного акту приймання-передачі може бути зроблена шляхом відмови від початку чи завершення поїздки. При цьому, за відмови при початку поїздки, поїздка не може бути розпочата, при відмові при завершенні поїздки, поїздка не може бути завершена.

Пункт 11.5 Договору – якщо на автомобілі помічені пошкодження, що не відмічені Виконавцем спеціальними стікерами, Користувач має негайно повідомити про це Виконавцю телефоном та/або через мобільний додаток.

Пункт 11.6 Договору - у випадку, коли при початку та/або завершенні каршерінгу, Користувачем не зроблені фото Автомобіля, чи зроблені з іншого ракурсу та/або по фото неможливо визначити наявність/відсутність пошкоджень (зроблено з невидимого ракурсу фото), ризик неможливості доведення завдання пошкоджень лягає в повній мірі на Користувача. 11.7. У випадку якщо у Користувача виникли технічні труднощі із подаванням фото, він повинен негайно відправити Виконавцю фото Автомобіля з визначених такурсів на момент початку та закінчення поїздки, через будь-який месенджер (viber, Telegram, facebookmessenger).

Пункт 11.8 Договору - для приймання автомобіля, Користувач допускається до автомобіля, тобто замок на дверях авто буде розблокований. На огляд автомобіля надається безкоштовний час, встановлений в Мобільному додатку.

Відповідач завершив користування автомобілем 20 вересня 2025 року о 19 годині 39 хвилини, та зробив 2 фото автомобіля. – а.с.36.

Згідно п.14.1 Договору - для завершення каршерінгу (прокату, поїздки), Користувачу слід припаркувати (поставити на стоянку, парковку) автомобіль в безпечному місці, дозволеному для стоянки транспортних засобів відповідно до ПДР та умов викладених в цьому Договорі.

Пункт 14.2 Договору - для завершення каршерінгу (прокату), Користувач вимикає двигун повертаючи ключ так. щоб відімкнути панель приладів або натискає кнопку start/stop (в Автомобілях із заводським безключовим пуском), перевіряє щоб світло в салоні Автомобіля та ззовні (фари, габарити) було вимкнено, переводить режим автоматичної коробки* передач на позицію «Р» або залишає на першій передачі автомобіль з механічною коробкою передач, повністю зачиняє та перевіряє факт повного зачинення всіх вікон, ставить автомобіль на ручне гальмо.

Пункт 14.3 Договору - після виконання Користувачем всіх дій, визначених п. 14.2 даного Договору, Користувач полишає Автомобіль та зачиняє двері Автомобіля (закриває ззовні без зачинення ключем) та натискає кнопку «завершити» в мобільному додатку, завдяки чому двері замикаються.

Пункт 14.4 Договору - по завершені каршерінгу (прокату), в мобільному додатку Getmancar, з`являється розрахунок поїздки та пропозиція зробити фото в визначених ракурсах, задля фіксації стану Автомобіля, що повертається. При завершені каршерингу, Автомобіль зачиняється. У випадку, якщо Автомобіль ' не зачинився, Користувач зобов 'язаний повідомити Виконавця про вказані обставини та слідувати вказівкам Служби підтримки.

Пункт 14.5 Договору - ключі від автомобіля, поліс ОСАЦВ, картка на заправку машини, документи на автомобіль, інше додаткове обладнання, залишаються в салоні автомобіля, а саме - ключі в замку запалення, документи та паливна карта в бардачку, в спеціальному місці.

Пункт 14.6 Договору - користувач вважається таким що повернув автомобіль (передав, здав автомобіль), а Виконавець вважається таким що прийняв автомобіль з моменту, коли наступний Користувач та/або працівник Виконавця, уповноважена особа Виконавця прийме автомобіль. Всі недоліки та пошкодження автомобіля до моменту фактичного прийняття автомобіля наступним Користувачем та/або працівником Виконавця, уповноваженою особою Виконавця лягають на попереднього Користувача, який лишив автомобіль.

За твердженням представника позивача - відповідачем було здійснено фото автомобіля під час завершення поїздки 20.09.2025 о 19:39 з ракурсів, на яких були приховані допущені ним під час поїздки значні пошкодження автомобіля.

Наступний користувач, при огляді автомобіля для можливості здійснення подальшої поїздки, виявив що автомобіль пошкоджено, та у відповідності до пункту 11.5. Договору, повідомив про це Виконавця, та здійснив 2 фото, на яких чітко видно значне пошкодження автомобіля, яке було відсутнє на початку поїздки відповідача. – а.с.37-40.

Згідно з вимогами п. 5.1.23. після закінчення використання Автомобіля, Наймач зобов`язаний повернути його Виконавцю в належному технічному стані не гіршому ніж при прийманні Автомобіля Користувачем в порядку, передбаченому цим Договором.

Пунктом 17 договору каршерінгу передбачені Дії Наймача при настанні випадку пошкодження автомобіля, виявлення пошкодження автомобіля, потраплянні в ДТП, а саме: « 17.2.1 зупинити Автомобіль, не полишати місце пригоди, пошкодження Автомобіля, в тому числі не пересувати Автомобіль та предмети навколо; 17.2.2. зателефонувати до Служби підтримки сервісу Getmancar з місця пригоди, пошкодження або місця виявлення пошкодження, дотримуючись вказівок оператора викликати поліцію, або відповідний компетентний орган; 17.2.3. записати та передати дані інших учасників ДТП: номери автомобілів, марки та моделі автомобілів, ПІБ водія, його контактні дані, серія та номер полісу ОСАЦВ інших учасників ДТП співробітнику Служби підтримки сервісу Getmancar; 17.2.4. на вимогу Служби підтримки зробити фото пошкоджень та місця ДТП, пошкодження; 17.2.5. оформити, шляхом складання відповідних документів, випадок пошкодження по приїзду екіпажу поліції та пройти медичний огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння. 17.2.6. дочекатися прибуття евакуатору та/або представника Сервісу, страховика, інших осіб та компетентних органів; 17.2.7. передати всі документи про випадок пошкодження Виконавцю, не пізніше наступного дня. 17.2.8. Відшкодувати суму «обмеження відповідальності» та інші витрати, що не відшкодовуються та/або якщо пошкодження зроблені із порушенням умов даного Договору.

За твердженням представника позивача – відповідачем ОСОБА_1 не було вчинено дій, передбачених п.17 договору.

Відповідно до пункту 14.6 договору каршерінгу користувач вважається таким що повернув автомобіль (передав, здав автомобіль), а Виконавець вважається таким що прийняв автомобіль з моменту, коли наступний Користувач та/або працівник Виконавця, уповноважена особа Виконавця прийме автомобіль. Всі недоліки та пошкодження автомобіля до моменту фактичного прийняття автомобіля наступним Користувачем та/або працівником Виконавця, уповноваженою особою Виконавця лягають на попереднього Користувача, який лишив автомобіль.

Згідно умов пункту 5.1.5. Договору каршерінгу, користувач зобов`язаний компенсувати виконавцю, тобто позивачу, збитки (шкоду), що виникли в результаті порушення Користувачем будь-яких гарантій чи зобов`язань за цим Договором. Розмір збитку (шкоди) визначається самим Виконавцем в односторонньому порядку або за допомогою оцінки станції технічного обслуговування, експерта та/або оцінювача чи страхової компанії. Користувач беззастережно погоджується відшкодовувати Виконавцеві збитки (шкоду), визначені відповідно до умов цього пункту даного Договору протягом 7 (семи) днів з дня направлення Виконавцем відповідної вимоги Користувачу у тому числі, але не виключно шляхом направлення вимоги на електронну пошту Користувача.

Позивачем 22.10.2025 направлено на електронну пошту відповідача, вказану ним при реєстрації, відповідну вимогу. – а.с.44.

З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих у результаті пошкодження автомобіля, а також ремонту автомобіля, позивач звернувся до СТО ФОП ОСОБА_2 . У результаті звернення було отримано рахунок № 1770208610086 від 25 вересня 2025 року на суму 36 750 грн. Також, після проведення відновлюваного ремонту між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було складено акт виконаних робіт №1770208610086 від 07 жовтня 2025 року.

Відповідно до п. 21.4. Договору каршерінгу, Відповідальність Користувача не обмежується розміром франшизи відповідно до обраної програми, та Користувач несе повну відповідальність у випадку якщо пошкодження автомобілю завдане при наступних обставинах: 21.4.3. нездійснення належного оформлення та/або нездійснення належної реєстрації випадку пошкодження відповідно до умов п. 17.2 даного Договору; 21.4.4. втеча, зникнення чи залишення місця пригоди; 21.4.9. неповідомлення в поліцію, Службу підтримки про випадок пошкодження негайно, але у будь-якому випадку не пізніше двох годин з моменту пошкодження автомобіля.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним.

У зв`язку із порушенням Відповідачем правил сервісу, а саме полишення автомобіля з пошкодженнями, на останнього було накладено штраф.

Накладення зазначеного штрафу передбачене договором каршерінгу, а саме: пунктом 21.2.2. згідно якого, Користувач оплачує Виконавцю штраф в розмірі 75 000 грн, а також окремо відшкодовує Виконавцю збиток (шкоду), заподіяний Автомобілю в повному обсязі у випадку: 21.2.2.5. за використання Автомобіля в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, під впливом лікарських препаратів, що погіршують (знижують) реакцію й увагу, в хворобливому або стомленому стані в тому числі скоєння ДТП, пошкодження при вказаних обставинах, та/або залишення місця ДТП (зникнення та/або втеча з місця ДТП), залишення автомобіля з пошкодженнями.

Зважаючи на те, що збиток спричинений пошкодженням автомобіля становить 36 750 грн, позивач просив у позові зменшити накладений на відповідача за умовами Договору каршерінгу штраф до 30 000 грн, що, на переконання сторони позивача, буде відповідати засадам розумності та справедливості.

Відповідачем у порушення умов Договору каршерінгу збитків (шкоди)не відшкодовано.

Відповідно до п. 5.5.4. Виконавець має прав вимагати від Користувача виконання його зобов`язань за даним Договором.

Таким чином, загальна сума, яку просив стягнути представник позивача з відповідача 66 750,00 грн, з яких: відшкодування завданих збитків (шкоди) - 36 750 грн, штраф - 30 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень статті 787 Цивільного кодексу України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов`язується передати рухому річ наймачеві у володіння та користування за плату на певний строк.

Договір прокату є договором приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом.

Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними .

Договір прокату є публічним договором.

Відповідно до статті 788 Цивільного кодексу України предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Предмет договору прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень статті 1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір каршерингу (прокату) автомобіля. Також судовим розглядом встановлено факт бронювання та користування відповідачем 20.09.2025 автомобілем Hyundai Sonata LF 2017-2019 д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Загальними принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Положення статті 81 ЦПК України відображають приватноправові засади змагальності цивільного процесу, відповідно до чого тягар доказування цілком покладається на сторін. У такому контексті зазначений обов`язок із доказування характеризується специфічністю та виникає тоді, коли особа реалізує своє право на судовий захист. При цьому особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає до суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості і позиції у справі.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

З наявних у матеріалах справи фотозмінків вбачається пошкодження переднього правого крила та правої передньої двері автомобіля Hyundai Sonata LF 2017-2019 д.н.з. НОМЕР_1 . – а.с.37-40.

Разом із тим, фотографії, надані позивачем на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, не містять технічної інформації щодо дати й часу їх створення, отже, встановити час, на який такі ушкодження мали місце на автомобілі, неможливо.

Крім того, з фотознімків, наданих позивачем та на яких зафіксовано ушкодження автомобіля та із фотознімків, зроблених відповідачем після завершення прокату, вбачається, що частина вказаних фотознімків фіксує факт знаходження автомобіля не на тому місці, де його залишив ОСОБА_1 (різне дорожнє покриття). – а.с.37-40.

Крім того, представником позивача в обґрунтування вимоги щодо матеріальної шкоди наданий суду рахунок № 1770207596135 від 15.09.2026 на проведення ремонтних робіт автомобіля VW Jetta 7 д.н.з. НОМЕР_2 , в той час як у позові ставиться питання щодо відшкодування шкоди, завданої пошкодженнями автомобіля Hyundai Sonata LF 2017-2019 д.н.з. НОМЕР_1 . – а.с.41-42.

Таким чином, на переконання суду, представником позивача не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б безпосередньо підтверджували факт утворення механічних пошкоджень автомобіля Hyundai Sonata LF 2017-2019 д.н.з. НОМЕР_1 саме діями відповідача.

Враховуючи наведене вище, позовна вимога про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Каршеринг Сольюшинз» відшкодування завданих збитків (шкоди) задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині стягненя з відповідача суми штрафу відповідно до пунктів 21.2.2. та 21.2.2.5 договору каршерінгу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до підпункту 21.2.2.5. пункту 21.2.2. договору каршерінгу користувач оплачує виконавцю штраф у розмірі 75 000, 00 гривень, а також окремо відшкодовує виконавцю збиток (шкоду) заподіяний автомобілю в повному обсязі у випадку використання автомобіля в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, під впливом лікарських препаратів, що погіршують (знижують) реакцію й увагу, в хворобливому або стомленому стані, в тому числі скоєння ДТП, пошкодження при вказаних обставинах, та/або залишення місця ДТП (зникнення та/або втеча з місця ДТП), залишення автомобіля з пошкодженнями.

Згідно із частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження використання 20.09.2025 відповідачем автомобіля Hyundai Sonata LF 2017-2019 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, під впливом лікарських препаратів, що погіршують (знижують) реакцію й увагу, в хворобливому або стомленому стані, в тому числі скоєння ДТП, пошкодження при вказаних обставинах, та/або залишення місця ДТП (зникнення та/або втеча з місця ДТП) чи залишення автомобіля з пошкодженнями.

Суд вважає не доведеною представником позивача обставину порушення відповідачем підпункту 21.2.2.5 пункту 21.2.2. договору каршерінгу, яке є підставою для покладення на нього цивільної відповідальності у виді штрафу у зазначеному розмірі.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, оцінив надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність права вимагати стягнення з відповідача суми завданого збитку (шкоди) та штрафу у зазначеному розмірі, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В порядку ст.141 ЦПК України судові витрати не підлягають розподілу та вони підлягають залишенню за позивачем у зв`язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець