Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №277/1472/25 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1472/25

РІШЕННЯ

іменем України

"12" серпня 2026 р. с-ще Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.В.

за участю секретаря с/з Лук`янчук Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ємільчине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, відшкодування втраченої вигоди та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 60000 грн., втрачену вигоду (упущену вигоду) у розмірі 32400 грн. та сплачену суму судового збору, зобов`язати відповідача вжити заходів щодо забезпечення безпеки пасіки: огородити територію пасіки відповідним парканом, дотримуватися ветеринарно-санітарних вимог та відстаней згідно із законодавством, погодити пасіку із Ємільчинською селищною радою та Звягельським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, виготовити паспорт на дану пасіку.

В позові представник позивача зазначила, що позивач разом з чоловіком та двома дочками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають в АДРЕСА_1 . В господарстві тримають 4 корів породи українська чорно-ряба молочна. Дані корови випасаються на належних їй земельних ділянках: кадастровий номер 1821755100:07:016:0097 площею 0,47 га, кадастровий номер 1821755100:07:016:0099 площею 0,70 га. Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_3 , який розташував на ній 14 вуликів. Інших пасік, які б знаходилися в безпосередній близькості із земельними ділянками позивача, немає.

В період з травня по кінець липня 2025 року сім`я позивача чотири рази зазнавала нападів бджіл, які не лише приносили шкоду здоров`ю членам сім`ї та худобі, а й тягнули за собою фінансові втрати.

31.07.2025 року стався наймасовіший напад бджіл. Так, в цей день дівчата зателефонували батькам та повідомили, що до корів наближається рій бджіл, а самі стали чекати дорослих. Приїхавши, батьки побігли рятувати худобу. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 хотіли їм допомогти. Як наслідок бджоли покусали корів та всіх членів сім`ї. Найбільше постраждала ОСОБА_5 та позивач. Вони були у важкому стані, а тому було викликано швидку медичну допомогу та доставлено до КНП «Ємільчинська лікарня». Кароліні виписали лікування в домашніх умовах, а позивача з діагнозом множинні укуси бджіл, анафілактичний шок 1-2 ступенів госпіталізовано до реанімаційного відділення.

Для допомоги тваринам зверталися до Ємільчинського відділу ЖОДЛВМ. Ветлікарі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , прибувши на місце події, оглянули корів та надали їм необхідну допомогу (крапельниці та інші ветеринарні препарати).

Представник позивача зазначила, що неправомірними діями та бездіяльністю відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у створенні незручностей у проживанні та користуванні земельною ділянкою, порушенні звичайного ритму життя, необхідності вжиття додаткових витрат на лікування та зусиль для подолання наслідків негативної діяльності відповідача, переживання за членів сім`ї. Позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у сумі 60000 грн.

Крім того, позивач зазнала збитків від продажу молока, оскільки корови через отримані укуси та стрес майже припинили давати молоко і надої значно знизилися. Від однієї корови позивач отримувала мінімум 6 л молока за один удій. За добу позивач від чотирьох корів отримувала 72 л молока. Після початку нападів бджіл добові надої молока знизилися до 12 л. Отже, добовий недобір молока становив 60 л. Було чотири напади бджіл, що разом склало 20 днів. Ціна, за якою позивач реалізовує 1 л молока – 27 грн. Фактично позивач могла отримати 32400 грн., що і є втраченим доходом.

Позивач 08.08.2025 року зверталася до ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області щодо можливого порушення ОСОБА_3 вимог при утриманні бджіл. 19.08.2025 року комісійно було проведено огляд території та складено акт, який направлено ОСОБА_3 з пропозиціями щодо усунення недоліків.

Представник позивача також вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає: 7267,20 грн. судового збору та витрати, пов`язані із отриманням професійної правничої допомоги 1000 грн. – консультація, 4000 грн. – підготовка позову, 1000 грн. – участь у кожному судовому засіданні.

Відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволені позову повністю, зазначивши, що поблизу земельної ділянки позивача знаходяться пасіки в радіусі до 450 м ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Він не погоджується з тим, що саме бджоли з його пасіки покусали тварин та сусідів. Пасіка знаходиться на його земельній ділянці, зареєстрована в Ємільчинській селищній раді. Він має ветеринарно-санітарний паспорт пасіки.

В судовому засіданні позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зіславшись на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов просила його задовольнити, зіславшись на обставини викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що бджільництвом він займається тривалий час. Постійно біля його пасіки сусіди випасають корів і жодного разу його бджоли нікого не кусали. Він не розуміє чому позивач вважає, що це саме його бджоли покусали її корів та її саму, оскільки поблизу його пасіки в радіусі до 300 метрів знаходяться пасіки інших людей. Крім того могли залітати дикі бджоли.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, просив відмовити в задоволенні позову, зіславшись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він є сусідом позивача та відповідача. У нього також є бджоли, дві сім`ї. Що саме сталось він не бачив. Також свідок вказав, що бджоли не нападають безпричинно ні на людей, ні на тварин, для того щоб це сталось бджоляр повинен зробити щось неправильно, тоді бджоли будуть агресивні. ОСОБА_1 прив`язувала своїх корів також і біля його пасіки і він просив її цього не робити, оскільки бджоли реагують на запахи. Конфліктів з позивачем та відповідачем він ніколи не мав.

Свідок ОСОБА_11 показав, що він є сусідом сторін, однак про те, що сталось йому стало відомо через місяць від ОСОБА_1 . Він також має бджіл, які огороджені і не літають далеко. Конфліктних ситуацій із позивачем та відповідачем у нього ніколи не було. Вважає, що корів позивача та її саму покусали бджоли ОСОБА_3 , оскільки вони знаходились близько біля корів.

Свідок ОСОБА_14 показав, що він перебуває в дружніх відносинах із сім`єю ОСОБА_1 . Часто допомагають їм по господарству, зокрема у заготівлі сіна. Кілька разів коли він допомагав чоловіку ОСОБА_1 перевозити сіно з присадибної ділянки, біля ОСОБА_3 його кусали бджоли. З іншої сторони ділянки бджоли не літають. Йому відомо де проживає відповідач і більше бджіл летить саме з його сторони, там стоїть багато вуликів.

В судовому засіданні ОСОБА_15 показала, що сім`ю ОСОБА_1 вона знає дуже давно та перебуває з ними у дружніх відносинах. Їй також відомо, що бджоли покусали корів, саму ОСОБА_1 та її дитину. Через це ОСОБА_1 постраждала психологічно, оскільки дуже переживала за стан здоров`я дитини, а також за стан корів. Неодноразово коли вона проїздила біля домоволодіння ОСОБА_3 з його боку летіло дуже багато бджіл. Вона не бачила, щоб з інших пасік летіли бджоли.

Свідок ОСОБА_16 показав, що він є чоловіком позивача. В період з травня по липень 2025 року бджоли ОСОБА_3 неодноразово кусали його корів, також бджоли кусали його дружину та дитину.

Першого разу в кінці травня 2025 року його дружина коли прийшла до корів на поле побачила, що біля корів літають бджоли та вкусили одну із корів. Після цього дружина зателефонувала дружині ОСОБА_3 і повідомила про це. Приблизно через два тижні бджоли знов покусали іншу корову, після чого вона хворіла і він змушений був викликати ветеринарного лікаря, купував ліки та лікував корову.

Після того як втретє бджоли ОСОБА_3 покусали його корів, він зателефонував йому і ОСОБА_3 прийшов на поле, де лежала корова, яку покусали бджоли. Він попросив його підняти огорожу, на що ОСОБА_3 погодився, однак цього так і не зробив. Через укуси бджіл вони понесли матеріальні збитки, оскільки внаслідок лікування корів вони стали давати менше молока, одну корову довелося здати, оскільки вона фактично припинила давати молоко та дуже схудла. Через це дружина потрапила в лікарню. Внаслідок цих подій вони витратили кілька тисяч гривень.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 15.05.2018 року та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 02.07.2004 року значаться зареєстрованими в АДРЕСА_1 (а. с. 14, 17).

Ксерокопіями свідоцтв про народження ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стверджується, що їх матір`ю є ОСОБА_1 , батьком – ОСОБА_16 (а. с. 18, 19).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №279687469 від 18.10.2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 1821755100:07:016:0097, площею 0,47 га належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а. с. 21).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5900527192022 від 16.02.2022 року слідує, що даний витяг сформовано відповідно до заяви ОСОБА_16 , земельна ділянка з кадастровим номером 1821755100:07:016:0099 розташована в смт Ємільчине Новоград-Волинського району Житомирської області, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, форма власності – інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, площа земельної ділянки – 0,7000 га (а. с. 20).

Згідно ксерокопій паспортів великої рогатої худоби серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , серії LQ №262258 ОСОБА_1 є власником чотирьох корів породи українська чорно-ряба молочна (а. с. 22-25).

З витягу з Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції від 03.09.2025 року слідує, що ОСОБА_1 має статус активного виробника сільськогосподарської продукції, загальна площа земель сільгосппризначення у власності або користуванні: 0,47 га (за даними Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав станом на 03.09.2025 року), загальна кількість тварин: 5 (за даними Єдиного державного реєстру тварин станом на 12.05.2025 року) (а. с. 26-28).

Відповідно до листа №2911/02-03/-ЗВГ від 21.08.2025 року ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області розглянуло звернення ОСОБА_1 від 08.08.2025 року щодо можливого порушення вимог при утриманні бджіл сусідом ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . 19.08.2025 року комісійно у складі головного спеціаліста апарату Ємільчинської селищної ради, начальника Звягельського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, головного спеціаліста відділу державного контролю за дотриманням санітарного законодавства, спільно із заявницею ОСОБА_1 , проведено огляд території земельної ділянки для ведення сільського господарства.

ОСОБА_1 надала документальне підтвердження щодо права власності на земельні ділянки – одна розміром 0,47 га (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №279687469 від 18.10.2021 року), друга – 0,70 га (витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5900527192022 від 16.02.2022 року).

Велика рогата худоба ОСОБА_1 випасається на вказаних земельних ділянках, які межують з земельною ділянкою ОСОБА_3 розміром 0,18 га, на якій розташовано вулики.

Між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розташована ґрунтова дорога загального користування, з якої чітко видно розташування 14 вуликів на території земельної ділянки ОСОБА_3 , яка огороджена не суцільним дерев`яним парканом, висотою близько 1,2-1,3 м, пасіка ОСОБА_3 розташована на земельній ділянці на відстані 170 м від житлового будинку заявниці ОСОБА_1 та не погоджена з Ємільчинською селищною радою та Звягельським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області.

Згідно даних Ємільчинського відділу Житомирської обласної державної лікарні ветеринарної медицини та Звягельського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області на вказану вище пасіку ветеринарно-санітарний паспорт не видавався.

Зі слів заявниці в період з травня по кінець липня 2025 року напади бджіл на сільськогосподарських тварин, які випасалися на земельних ділянках заявниці ОСОБА_1 на відстані від 20 до 137 м від розташування вуликів, здійснювалися неодноразово, про що свідчать записи в Ємільчинському відділі ЖОДЛВМ, а також зафіксовано укус дитини 10 років та заявниці.

З ОСОБА_3 , власником пасіки, зв`язатися не вдалося, у зв`язку з його відсутністю за місцем проживання.

Комісія рекомендувала ОСОБА_3 : 1) дотримуватися ЗУ «Про бджільництво», «Про ветеринарну медицину» та «Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл»; 2) облаштувати пасіку згідно вимог «Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл», затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30.01.2001 року №9, а саме: погодити розміщення пасіки з Ємільчинською селищною радою та Звягельським районним управлінням ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області; огородити пасіку огорожею висотою не менше 2,5 м для підвищення льоту бджіл та інших вимог; звернутися до Звягельського РУ ГУ ДПСС щодо отримання державної реєстрації та ветеринарно-санітарного паспорту на пасіку. Термін до 05.09.2025 року.

За результатами звернення було складено акт, підготовлено і направлено поштою лист з пропозиціями щодо усунення вказаних недоліків ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду для відшкодування збитків (а. с. 40-41).

Згідно довідки Ємільчинського відділу ЖОДЛВМ №131 від 26.08.2025 року 31.07.2025 року, ОСОБА_1 зверталася в Ємільчинський відділ ЖОДЛВМ про надання допомоги тваринам (4 коровам) у зв`язку з укусами їх бджолами. Спеціалісти Ємільчинського відділу, провідні лікарі ветмедицини ОСОБА_7 , ОСОБА_8 виїжджали на виклик ОСОБА_1 , де було проведено клінічний огляд тварин. Всі тварини (4 корови) мали опухи, алергію та задишку. Тваринам була надана лікувальна допомога у вигляді крапельниць та ветеринарних препаратів, про що зроблений запис в журналі реєстрації хворих тварин. Заключний діагноз – укуси тварин комахами (а. с. 29).

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2853 слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була направлена в стаціонар КНП «Ємільчинська лікарня» 31.07.2025 року та виписана 01.08.2025 року. Повний діагноз: множинні укуси бджіл в ділянку голови, шиї, тулуба, кінцівок, анафілактичний шок І-ІІ ст. Лікуючим лікарем було призначено лікування та рекомендовано нагляд сімейного лікаря (а. с. 30).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.07.2025 року перебувала в КНП «ЦПМСД» з діагнозом: укус бджоли. Лікуючим лікарем було призначено лікування (а. с. 31).

Згідно ст.15 ЗУ «Про бджільництво» фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №256700598 від 17.05.2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 1821755100:07:016:0096 площею 0,1818 га на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (а. с. 66).

П.4.1 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл, затвердженої Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини 30.01.2001 № 9, на кожну пасіку, незалежно від її форми власності, повинен бути запроваджений ветеринарно-санітарний паспорт, де фіксується санітарний стан пасіки.

Згідно ксерокопії ветеринарно-санітарного паспорту пасіки №ИА-1808129 ОСОБА_3 є власником пасіки, яка складається з 10 (десяти) бджолиних сімей породи «карніка». Вказана пасіка розміщена за адресою: АДРЕСА_3 . Дата реєстрації пасіки 02.12.2025 року (а. с. 67).

З додатку до ветеринарно-санітарного паспорта пасіки слідує, що 27.11.2025 року проводився огляд бджолиних сімей за місцем реєстрації пасіки, ветеринарно-санітарний стан пасіки задовільний, ознак хвороб бджіл не виявлено (а. с. 68).

Довідкою Ємільчинської селищної ради №2610 від 11.12.2025 року стверджується, що пасіка у кількості 10 бджолосімей, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_3 дійсно зареєстрована в Ємільчинській селищній раді Житомирської області (а. с. 70).

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що розглядається, позивач звернулася до суду з позовом до відповідача щодо відшкодування їй моральної шкоди завданої бездіяльністю відповідача, а також упущеної вигоди.

Відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди - є способами захисту цивільних прав та інтересів (п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з положенням частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У Постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.06.2022 року справі №569/20510/19 (провадження №61-13787св20) зазначено, що аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Згідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У Постанові від 24 листопада 2021 року по справі №161/14197/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі №910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №127/16524/16-ц (провадження №61-22106св18).

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі №908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі №922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі №910/14341/18).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 має пасіку з 10 бджолосімей, яка розташована на його земельній ділянці. На суміжній земельній ділянці позивач ОСОБА_1 випасає власних 4 корів. 31.07.2025 року сталася подія, а саме комахи (бджоли) покусали корів позивача, а також її саму та дочку ОСОБА_5 , в зв`язку з чим вони лікувалися.

Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_3 є особою, яка своєю бездіяльністю завдала їй та її дочці моральної шкоди, а також збитків, оскільки він місце розміщення бджіл не змінив, норм розміщення пасік, встановлених ЗУ «Про бджільництво», Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, не виконав.

Судом встановлено, що на той час, коли сталася подія 31.07.2025 року, пасіка ОСОБА_3 не була зареєстрована, він на неї не мав ветеринарно-санітарний паспорт.

Розділом 1 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл передбачено вимоги щодо розміщення і облаштування пасік.

Судом встановлено, що певні вимоги щодо розміщення і облаштування пасіки ОСОБА_3 не було дотримано, зокрема пасіка не була огороджена парканом заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл. Інших порушень щодо розміщення і облаштування пасіки матеріали справи не містять.

Проте позивачем не доведено, що недотримання ОСОБА_3 саме цих вимог щодо розміщення і облаштування пасіки призвело до укусів бджолами позивача, членів її сім`ї та тварин саме з його пасіки.

Показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 стверджується, що в радіусі кількасот метрів від земельної ділянки позивача, де випасаються корови, розміщені пасіки інших власників.

Матеріали справи не містять доказів, які б дали змогу суду дійти до висновку, що бджоли саме з пасіки ОСОБА_3 покусали позивача, її дочку та тварин.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сам факт укусів бджіл та нанесення ними тілесних ушкоджень може свідчити про отримання моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_17 зазнали моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я (укусами бджіл).

Однак, вирішуючи спір по суті судом не встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки не доведено вини ОСОБА_3 у завданні позивачу та її дочці моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між бездіяльністю ОСОБА_3 та її результатом – моральною шкодою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди не підлягає задоволенню.

З тих самих підстав суд відмовляє позивачу у задоволенні позову про стягнення на її користь упущеної вигоди в розмірі 32400 грн.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач в позовній заяві надає розрахунок розміру упущеної вигоди, однак жодного доказу на його підтвердження суду не надає.

Позивач не довела суду, що вона могла і повинна була отримати доходи від продажу молока.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що це є окремою підставою для відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення на її користь упущеної вигоди в розмірі 32400 грн.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання позивача вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Предмет спору – це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернулася до суду з вимогою зобов`язати відповідача вжити заходів щодо забезпечення безпеки пасіки: огородити територію пасіки відповідним парканом, дотримуватися ветеринарно-санітарних вимог та відстаней згідно із законодавством, погодити пасіку із Ємільчинською селищною радою та Звягельським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, виготовити паспорт на дану пасіку. Тобто, на час звернення позивача до суду між сторонами існував спір щодо розміщення і облаштування пасіки, її реєстрації, виготовлення паспорта.

Після відкриття провадження по справі, відповідачем було вчинено дії щодо отримання ветеринарно-санітарного паспорта, клінічного огляду бджолиних сімей та реєстрації пасіки, а також огородження території пасіки відповідним парканом.

У Постанові по справі №638/3792/20 від 20 вересня 2021 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, відшкодування втраченої вигоди та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Заполовський