Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №295/8661/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8661/26

Категорія 93

1-кп/295/1030/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060600000328 від 18.03.2026, стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей немаючого, непрацюючого, інваліда 2 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

17.03.2026 о 10 год. 00 хв. ОСОБА_4 проходив поряд із магазином «АТБ-Маркет» за адресою: м. Житомир, просп. Миру, 15, де побачив ОСОБА_5 , який спав в інвалідному візку, тримаючи в руках мобільний телефон.

Цього ж дня, у цей час, у цьому місці та за вказаних обставин у ОСОБА_4 з корисливих мотивів виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна за вказаних вище обставин, переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи умисно, ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом, пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими, підійшов до ОСОБА_5 , який у той час спав, та шляхом вільного доступу викрав із рук мобільний телефон марки «ZTE Nubia Neo 3», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , у корпусі золотистого кольору вартістю 8 112 грн 33 коп., після чого поклав його до кишені своєї жилетки, в яку був одягнений.

Надалі, утримуючи вказане майно при собі, ОСОБА_4 місце вчинення кримінального правопорушення залишив та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на суму 8 112 грн 33 коп.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та надав суду показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам кримінального правопорушення. У вчиненому щиро розкаявся, попросив пробачення у потерпілого, запевнив, що у майбутньому не буде вчиняти протиправних дій.

Показання обвинуваченого не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, які ним не оспорювались, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 06.05.2026 ОСОБА_4 у період часу, відповідному до інкримінованого правопорушення за психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у даний час психіатричної допомоги не потребує (а.с. 50-58).

Потерпілий у судовому засідання також підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті. Вказав, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, хоча шкода йому не відшкодована, на суворості покарання не наполягав.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, запропонував обмежитися допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів і процесуальних витрат.

Обвинувачений та потерпілий підтримали думку прокурора щодо запропонованого порядку дослідження доказів.

Зважаючи на те, що фактичні обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав їх встановленими у судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів.

При цьому суд переконався у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено про позбавлення права на оскарження в апеляційному порядку визнаних ними фактичних обставини справи.

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши надані прокурором письмові документи, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його умисні дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує обставини та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином проти власності, вчинений відносно військовослужбовця під час воєнного стану, дані про особу ОСОБА_4 , який раніше несудимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, звертався 16.10.2009 за допомогою до лікаря-нарколога та 15.12.2023 до лікаря психіатра, офіційно непрацевлаштований, неодружений, дітей не має, є інвалідом 2 групи, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг та повідомлень не надходило, однак зі слів зловживає алкогольними напоями та наркотичними речовинами.

Обставиною, яка відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Водночас при призначення покарання судом враховано висновок досудової доповіді Богунського районного відділу ДУ «Центр пробації» у Житомирській області від 11.08.2026, згідно з яким ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, є середнім, виправлення останнього без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Також при призначенні покарання суд враховує думку потерпілого, який на суворості покарання ОСОБА_6 не наполягає, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має.

З огляду на безальтернативний характер санкції статті щодо виду покарання, зважаючи на позицію державного обвинувача, розмір заподіяної матеріальної шкоди, характеристику обвинуваченого, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Разом із цим, зважаючи на наявність обставини, яка пом`якшує покарання (щире каяття), відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи думку потерпілого, наявність інвалідності в обвинуваченого, суд погоджується з позицією державного обвинувача та вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов до обвинуваченого у кримінальному провадженні не заявлено.

Арешт на майно не накладався. Питання стосовно речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягненню з обвинуваченого підлягають процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи № 201/26-25 від 26.03.2026 у сумі 3 664 гривні 08 копійок.

Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого та призначене судом покарання, підстав для обрання щодо нього запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 65 - 67, 75, 76, 185 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, ч. 3 ст. 349, 368 - 374, 394 - 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання / роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до положення ст. 165 Кримінально - виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази:

- 2 DVD-R диск із відеозаписом камер відеоспостереження - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- жилетку спортивну чорного кольору з капюшоном, на якій міститься напис ліворуч «NIKE», кофту зеленого кольору, на комірі внутрішньої сторони якої наявний напис «PIATTELLI» та зазначено розмір «L», штани спортивні сірого кольору, на внутрішній частині поясу наявний напис «HECTOR» та зазначений розмір «М», кепку чорного кольору з білою нашивкою ліворуч – повернути власнику ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта у сумі 3 664 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 08 копійок.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок суду в іншій частині може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя