Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №295/12592/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12592/26

Категорія 69

2/295/5581/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомир у складі:

головуючого судді Перекупки І.Г.,

при секретарі судового засідання Городнюк Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомир в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В :

До Богунського районного суду м. Житомир звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 12.07.2010 по 08.08.2021 вона, ОСОБА_1 , (далі позивач), та ОСОБА_2 , (далі відповідач), проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу (у цивільному шлюбі) у м. Херсон. 08.08.2021 відповідач виїхав за кордон з метою працевлаштування з чим дуже успішно впорався, влаштувався водієм-далекобійником в міжнародну організацію. Від спільного життя у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні від 15 листопада 2012 року відповідач, записаний батьком дитини, таким чином, походження дитини від відповідача встановлено у передбаченому законом порядку і ним не оспорюється.

Незважаючи на від`їзд відповідача за кордон, вони продовжували підтримувати сімейні відносини та спілкування. ОСОБА_2 спілкувався з нею, ОСОБА_1 та дитиною по телефону (відеозв`язок). ОСОБА_2 підтримував фінансово, вона з дитиною неодноразово відвідували відповідача за кордоном.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, введенням воєнного стану та виникненням прямої загрози для життя і здоров`я її родині, вона, ОСОБА_1 була змушена разом із малолітньою дитиною змінити місце проживання, евакуюватися до більш безпечного регіону України - м. Житомир. Наразі вона з дитиною мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що підтверджується відповідними довідками, а дитина влаштована та навчається у Ліцеї № 3 м. Житомира.

Однак, з 8 квітня 2026 року її відносини з відповідачем повністю припинилися, але до червня 2026 року включно, відповідач добровільно продовжував допомагати фінансово. З липня 2026 року відповідач припинив добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, хоча є працездатною особою, має стабільний дохід і не має інших утриманців чи дітей від інших шлюбів. Стан здоров`я відповідача дозволяє йому працювати та утримувати свою дитину.

Дитина проживає разом з нею та перебуває на її, ОСОБА_1 повному утриманні, забезпечує її харчуванням, одягом, медикаментами, оплачує навчання, розвиваючі гуртки тощо. Стан здоров`я дитини є задовільним, хронічних захворювань немає.

Нею як позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення перемовин із відповідачем щодо добровільного утримання та матеріального забезпечення спільної малолітньої дитини. Проте компромісу між сторонами досягнуто не було, відповідач відмовився від позасудового врегулювання питання щодо матеріального забезпечення неповнолітньої дитини що і стало підставою для звернення до суду.

Просить суд винести рішення яким зобов`язати ОСОБА_2 сплачувати аліменти на її, ОСОБА_1 користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) частки всіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка до судового засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином. Надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

З 12.07.2010 по 08.08.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у м. Херсон.

Під час спільного проживання у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні від 15 листопада 2012 року відповідач, записаний батьком дитини, таким чином, походження дитини від відповідача встановлено у передбаченому законом порядку і ним не оспорюється.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, введенням воєнного стану та виникненням прямої загрози для життя і здоров`я її родині, вона, ОСОБА_1 була змушена разом із малолітньою дитиною змінити місце проживання, евакуюватися до більш безпечного регіону України - м. Житомир. Наразі ОСОБА_1 з дитиною мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що підтверджується відповідними довідками, а дитина влаштована та навчається у Ліцеї № 3 м. Житомира.

Однак, з 8 квітня 2026 року її відносини з відповідачем повністю припинилися, але до червня 2026 року включно, відповідач добровільно продовжував допомагати фінансово. З липня 2026 року відповідач припинив добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, хоча є працездатною особою, має стабільний дохід і не має інших утриманців чи дітей від інших шлюбів. Стан здоров`я відповідача дозволяє йому працювати та утримувати свою дитину.

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 141 СК України, мати та батько права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтею 150 СК України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.

Суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вони б мали тоді, коли утримувалася обома батьками, оскільки стягнення аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст. ст.181,182 СК України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

При визначенні способу стягнення аліментів, суд погоджується з обраним позивачем способом стягнення аліментів та вважає, що він повинен бути визначений у частці від заробітку за вибором позивача, з яким проживає неповнолітня дитина, в силу вимог ч. 3 ст. 181 СК України.

При визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач працездатний, має обов`язок брати участь в утриманні своєї неповнолітньої дитини, а також те, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини.

Таким чином, зважаючи на норми чинного законодавства, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що для забезпечення достатнього рівня життя неповнолітньої дитини, виходячи з засад розумності та справедливості, до стягнення підлягають аліменти в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 17 липня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, суд роз`яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку статті 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1 331 грн 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 200, 206, 259,263 - 265, 268, 430 ЦПК України, ст. ст. 105 ч. 3, 110, 112, 180 - 183 СК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17 липня 2026 року в розмірі 1/4 (однієї чверті) частки всіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна грн.) 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстрована: АДРЕСА_1 ,фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрований: с. Борисів, Ізяславський район, Хмельницька область.

Повний текст рішення складено 12.08.2026.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомир І.Г. Перекупка