Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №205/8091/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4459/26 Справа № 205/8091/25 Суддя у 1-й інстанції - Грона Д. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.,

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 14 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Грона Д.С., повний текст рішення складено 19 січня 2026 року),

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до Новокодацького районного суду м. Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 76519,78 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Новокодацького районного суду м. Дніпра від 14 січня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась відповідачка, та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування всіх обставин справи.

Скарга мотивована тим, що в справі мається ксерокопія паспорту відповідача на якій зазначено, що копія вірна зазначена дата 02.08.2016 року. Кредит, за заявою позивача, брався 19.05.2021 року, тоді як документи сформовані 02.08.2016 року. Це є явна ознака підробки документів при їх формуванні з ціллю умисної фальсифікації. Дана вимога не прийнята до відома суддею компанії НОВОКОДАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДНІПРА з корупційних підстав. На сторінці 50 справи мається копія протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, який датований 28.04.2025 року. i Кредит брався 19.05.2021 року, а електронний підпис складався 28.04.2025 року. Дана вимога не прийнята до відома місцевим судом.

В наданім компанією АТ «А-БАНК» документі за назвою: «Паспорт споживчого кредиту», сторінка справи № 11 - 12, відсутній підпис особи чи реальний чи електронний, зазначеної, як ОСОБА_1 , що до погодження умов зазначених в данім документі. В ч. 2 ст. 1055 ЦК України зазначено, що Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

ОСОБА_1 , просила рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 14 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Від представника АТ «Акцент-Банк» - Мальованого В.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що між сторонами було укладено кредитний договір і в даному випадку застосовуються умови кредитного договору. Так, перед отриманням кредиту відповідач був ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту, в п.6 (Додаткові умови) якого було зазначено наступне «В разі наявності заборгованості у Клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, Банк має право достроково розірвати Кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку Заборгованості, що виникла при користуванні Клієнтом Послугою "Швидка готівка".

У заяві Клієнта № ANECCT155101127026 від 19.05.2021 року зазначено номер картки клієнта на який було зараховано кошти кредиту (Додатково надаємо виписку по картці НОМЕР_1 , з якої, крім надходження кредитних коштів на картку, також вбачається і їх використання).

ОСОБА_2 , просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 76519,78 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3328х30=99840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено що між 02.08.2016 ОСОБА_3 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. 15.05.2021 ОСОБА_1 підписала Заяву про надання послуг «Швидка готівка» № ANECCT155101127026 від 19.05.2021 на суму 75 500,00 грн на строк 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50,00 % щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн, підпис підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_2 . Також відповідачем 19.05.2021 було підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, сума щомісячного платежу визначена у розмірі 3485,09 грн. Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» на суму 75 500,00 грн на строк 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50,00 % щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн, підпис підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_2 . Належність мобільного телефонного номеру НОМЕР_2 відповідачу підтвердив її представник у судовому засіданні. Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 75 500,00 грн підтверджується Меморіальним ордером № TR.17737697.22394.1589 від 19.05.2021.

З наданої до позову Виписки по кредиту та розрахунку заборгованості за кредитним договором ANECCT155101127026 від 19.05.2021 судом встановлено, що відповідач впродовж 2021-2024 років здійснювала платежі в рахунок часткового погашення заборгованості. Проте в подальшому припинила сплачувати щомісячні платежі, внаслідок чого станом на 28.04.2025 має заборгованість в розмірі 76 519,78 грн з яких: 53 637,58 грн- загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22 882,20 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем розрахунку заборгованість станом на 28.04.2025 знайшов своє підтвердження, борг відповідача за кредитним договором складає 76 519,78 грн з яких: 53 637,58 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22 882,20 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком місцевого суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено вище та вбачається з матеріалів справи у травні 19.05.2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 19.05.2021 року, в якій вона погодилась із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами використання, основними умовами надання послуг та кредитування, що містяться в рекламному буклеті, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, буде їх дотримуватись та самостійно ознайомлюватись із змінами до них на офіційному сайті банку.

Також 19.05.2021 року ОСОБА_1 за допомогою простого електронного підпису підписала з АТ «Акцент Банк» заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ANECCT155101127026 від 19.05.2021 року, щодо надання останній кредиту в розмірі 75500,00 грн. на 60 місяців з, під процентну ставку 50 % річних, розмір щомісячного платежу 3485,09 грн. Також аналогічні положення містяться в паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 за допомогою простого електронного підпису.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином, підписанням анкети-заяви та інших електронних документів ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором та визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях та підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису.

При цьому слід звернути увагу, що не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19);від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження№ 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20).

Таким чином після підписання заяви про надання послуг у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредитні кошти та оплатити інші погоджені сторонами платежі, що виникають в результаті укладеного між сторонами договору, зокрема відсотки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти, що підтверджується копією меморіального ордеру № TR.17737691.22394.1589 від 19.052021 року (а.с.21). А з наданих банком виписки по кредиту та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка користувалась кредитними коштами та здійснювала часткове погашення кредиту.

При цьому слід зазначити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо недоведеності отримання відповідачем кредитних коштів спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимим доказами, які у своїй сукупності підтверджують укладання кредитного договору між сторонами, отримання кредитних коштів та часткове погашення заборгованості.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, наголошено, що неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції

Враховуючи наведене позивачем підтверджено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором від 19.05.2021 року станом на 28.04.2025 року у розмірі 76519,78 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за кредитом - 53637,57 грн, заборгованості за відсотками - 22882,20 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає зазначений розмір відсотків спів мірним із заявленою сумою заборгованості по відсоткам.

Доводи скарги стосовно підробки документів при оформленні кредиту є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачка вже 02.08.2016 року укладала з позивачем кредитний кредит, отже у зв`язку із цим у позивача була наявна копія паспорту відповідачки завіреною нею особисто того ж дня.

Слід зазначити, що 19.05.2021 року між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», а тому відсутні підстави вважає. що підробки документів при укладенні даного правочину.

Що стосується доводів скарги про електронний підпис від 28.04.2025 року, то в даному випадку, це є дата протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису саме представника Банку під час підписання позовної заяви та подання її до суду. Тобто даний протоколом було підтверджено дійсність його електронного підпису та наявність повноважень представляти інтереси АТ «Акцент-Банк» у даній справі.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Доводи апеляційної скарги не створюють висновок про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 14 січня 2026 року залишити без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись статтями 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 14 січня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк