Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №199/11286/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6412/26 Справа № 199/11286/25 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів: Макарова М.О., Агєєва О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06 березня 2026 року у складі судді Якименко Л.Г.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, який розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року, у сторін народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю з дитинства.

На даний час позивач здійснює постійний догляд за дитиною, у зв`язку з чим не має можливості працювати та забезпечувати себе, тому вимушена звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю, у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, починаючи стягнення з 14 серпня 2022 року і на весь час проживання та опікування дитиною інвалідом.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06 березня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю у розмірі 1/5 частки від усіх видів доходу, починаючи стягнення із 18 серпня 2025 року і на весь час проживання та опікування дитиною інвалідом. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки виходячи з положень статті 88 СК України позивач, з якою проживає дитина з інвалідністю, має право на своє утримання від відповідача, який є батьком дитини. Відмовляючи в іншій частині позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів вжиття відповідних заходів з метою одержання аліментів від відповідача або їх несплата зумовлена ухиленням останнього від виконання відповідного обов`язку.

Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись неправильне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду в частині визначеного судом розміру аліментів змінити, визначивши їх у розмірі 1/6 частки всіх видів його доходу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив фактичні обставини справи та не надав обґрунтовану оцінку матеріалам справи, тому рішення суду не може вважатися законним та обґрунтованим. Вказує, що при визначенні розміру аліментів суд не врахував стан здоров`я відповідача, витрати на лікування та реабілітацію, не встановив фактичну можливість працювати. Крім того, суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, які підтверджують, що єдиним доходом, якій отримує відповідач є пенсія по інвалідності. Також, вказує, що не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, а тому не міг підготуватися до судового засідання, що фактично позбавило його права надати відповідні пояснення, клопотання, докази та інше.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , який рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року розірвано. Від спільного життя у сторін народилася дитина ОСОБА_3 , 2008 року народження, яка згідно висновку Лікарсько-консультативної комісії «Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні» ДОР» від 28 червня 2014 року № 137, є дитиною з інвалідністю, потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку із чим проживає з матір`ю, яка фактично й здійснює такий догляд.

Відповідач має регулярні грошові надходження, зокрема у вигляді щомісячної пенсійної виплати по інвалідності, процентів за депозитними вкладами, субсидій та інших коштів, які зараховуються на належні йому карткові рахунки, відкриті в різних банківських установах, що свідчить про наявність доходів та реальної можливості здійснювати матеріальне утримання позивача, з якою проживає дитина з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України дружина і чоловік зобов`язані матеріально підтримувати один одного.

Згідно з ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Отже, вирішуючи спір, суд має встановити: факт проживання позивачки з дитиною з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду, факт здійснення догляду, а також наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу.

Встановивши, що неповнолітня дитина з інвалідністю потребує постійного стороннього догляду, проживає разом з матір`ю, яка фактично здійснює такий догляд, дослідивши доходи відповідача, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про наявність достатніх підстав для стягнення аліментів на утримання позивача як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю у розмірі 1/5 частки доходу відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру аліментів суд не врахував стан здоров`я відповідача, витрати на його лікування та реабілітацію, не встановив фактичну можливість працювати, у зв`язку з інвалідністю, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, які підтверджують, що відповідач хворіє та регулярно потребує коштів на лікування, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно досліджено всі обставини, що мають значення для справи, надано належну оцінку поданим доказам у їх сукупності та враховано стан здоров`я, матеріальне становище відповідача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що після сплати аліментів на утримання дитини та дружини у відповідача залишається 8687,21 грн., що становить нижче реального прожиткового рівня та не забезпечить мінімальний рівень існування відповідача, як особи з інвалідністю, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем не доведено, що зазначеної суми недостатньо для забезпечення його основних потреб.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт встановлення ІІІ групи інвалідності за відсутності обмежень щодо працевлаштування, не свідчить про повну неможливість отримання доходу та не виключає можливості надання матеріальної допомоги.

Разом з тим, згідно матеріалів справи, ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не був повідомленим про дату та час судового засідання, яке відбулося 06 березня 2026 року, що згідно положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є порушенням норм процесуального права, та є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю у розмірі 1/5 частки від усіх видів доходу, починаючи стягнення із 18 серпня 2025 року на весь період проживання з дитиною з інвалідністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

О.В. Агєєв