Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №175/1482/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6395/26 Справа № 175/1482/20 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач/відповідач за зустрічними позовами ОСОБА_1 ,

відповідач/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

третя особа/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Наше майбутнє.», ОСОБА_4 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026року, головуючий у суді першої інстанції Озерянська Ж.М.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020року ОСОБА_1 подав в суд позов проти ОСОБА_2 , з урахуванням заяви про зміну (збільшення) позовних вимог від 21 листопада 2024року, з вимогами про визнання права спільної сумісної власності подружжя на ряд майна та його поділ у зазначений ним спосіб.

Існування таких вимог позивач пов`язував з тим, що 25 серпня 2012року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019року шлюб між сторонами розірвано. За час перебування у шлюбі ними було придбано майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме: за договором купівлі-продажу житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами від 10 жовтня 2013року сторонами було придбано житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - право власності оформлено на ім`я відповідачки; за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10 жовтня 2013року було придбано земельну ділянку 0,1344 га, кадастровий номер 1221455400:02:009:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщений житловий будинок - право власності оформлено на ім`я відповідачки; автомобіль BMW-X3, 2015 року випуску, двигун дизельний об`ємом 1995 куб.см., колір білий, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 - право власності зареєстровано за відповідачкою; автомобіль BMW-X5, 2011 року випуску, двигун дизельний об`ємом 2993 куб.см., колір сірий, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 - право власності зареєстровано за позивачем; за договором купівлі-продажу від 15 жовтня 2016року, який зареєстровано в реєстрі за №540 та посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мамоновою Г.М., ОСОБА_1 та ОСОБА_5 придбали у спільну часткову власність по 1/2 часті кожному - будівлі та споруди, що складаються з «А-кафе (загальною площею 207,3 кв.м.), Б-навіс, В, Г, Д, Е, Ж, З, И – альтанки, К-колодязь, 1-2-мощення, 1-7 огорожі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказував, що у зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин між сторонами, виникла необхідність здійснити поділ спільного майна подружжя, добровільно поділити майно сторони не змогли, через що позивач звернувся в суд з даним позовом.

Наголошував, що ОСОБА_2 внесла до статутного капіталу ТОВ «Наше Майбутнє.» житловий будинок та земельну ділянку без його згоди, а тому оскільки спірні об`єкти були придбані в період шлюбу вони підлягають поділу між подружжям. Також ОСОБА_2 було незаконно відчужено автомобіль BMW-X3, який також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У серпні 2020року ОСОБА_2 подала в суд зустрічний позов проти ОСОБА_1 та в уточненій зустрічній позовній заяві від 26 грудня 2024року вимагала відмовити у задоволенні первісного позову щодо поділу будинку та земельної ділянки та здійснити лише поділ автомобілів, 1/2 частини кафе та стягнути компенсацію за половину техніки, яка була придбана в житловий будинок.

Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,134 га, кадастровий номер 1221455400:02:009:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності юридичній особі - ТОВ «Наше Майбутнє.», а тому не може бути об`єктом спільної сумісної власності та підлягати поділу.

Наголошувала, що 20 травня 2020року ОСОБА_2 подала до ТОВ «Наше Майбутнє.» заяву про прийняття її в якості одного з учасників товариства 99,8% за умови формування нею додаткового внеску за рахунок вищенаведеного нерухомого майна. Зазначила, що саме ТОВ «Наше Майбутнє.» є законним власником житлового будинку та земельної ділянки та будь-яке втручання у їх власність є незаконним.

Окрім того, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , з яких 1/2 частина є спільною сумісною власністю, що було придбано у шлюбі 05 жовтня 2016року за договором купівлі-продажу, право власності оформлено за відповідачем; банківські вклади –депозити (грошові кошти) в банківській установі АТ КБ «Приватбанк», які були покладені (оформлені) відповідачем під час шлюбу, що також ділиться відповідно до загальних принципів поділу всього майна подружжя.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог третьої особи

09 листопада 2020 року третьою особою ОСОБА_3 було подано позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 15 травня 2020року він придбав у ОСОБА_2 автомобіль BMW-X3, а ОСОБА_2 в свою чергу отримала грошові кошти за продаж зазначеного автомобіля.

Вказував, що наразі відповідачка грошові кошти не повернула з огляду на що, просив солідарно стягнути на його користь з відповідачів грошові кошти у розмірі 24000дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:02:009:0281 загальною площею 0,1344 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 1221455400:02:009:0281 загальною площею 0,1344 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 1221455400:02:009:0281 загальною площею 0,1344 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано автомобіль BMW Х3, 2015року випуску, двигун дизельний, об`ємом 1995 куб.см., колір білий, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Виділено у особисту приватну власність ОСОБА_2 автомобіль BMW Х3, 2015року випуску, двигун дизельний, об`ємом 1995 куб.см., колір білий, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля BMW Х3, 2015року випуску, двигун дизельний, об`ємом 1995 куб.см., колір білий, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 у розмірі 323 656,50грн.

Визнано автомобіль BMW Х5, 2011року випуску, двигун дизельний, об`ємом 2993 куб.см, колір сірий, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Виділено у особисту приватну власність ОСОБА_1 автомобіль BMW Х5, 2011року випуску, двигун дизельний, об`ємом 2993 куб.см, колір сірий, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля BMW Х5, 2011року випуску, двигун дизельний, об`ємом 2993куб.см, колір сірий, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 у розмірі 283 741,50грн.

Визнано 1/2 частину будівлі та споруди, що складається з «А-кафе (загальною площею 207,3 кв.м.), Б-навіс, В, Г, Д, Е, Ж, З, И – альтанки, К-колодязь, 1,2-замощення, 1-7 - огорожі, реєстраційний номер об`єкта 1046483812214, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Виділено у особисту приватну власність ОСОБА_1 1/2 частину будівлі та споруди, що складається з «А-кафе (загальною площею 207,3 кв.м.), Б-навіс, В, Г, Д, Е, Ж, З, И – альтанки, К-колодязь, 1,2-замощення, 1-7 - огорожі, реєстраційний номер об`єкта 1046483812214, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та припинивши право спільної сумісної власності подружжя. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/4 частку будівлі та споруди, що складається з «А-кафе (загальною площею 207,3 кв.м.), Б-навіс, В, Г, Д, Е, Ж, З, И – альтанки, К-колодязь, 1,2-замощення, 1-7 - огорожі, реєстраційний номер об`єкта 1046483812214, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 600 000грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію за 1/2 частину будівельних матеріалів, техніки, огорожі та інших поліпшень житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 737 836,26грн відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частину техніки, яка була куплена в житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 370 935,28грн відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що вищевказане майно є частково об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними в указаний судом спосіб.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог обох позовів та позову третьої особи, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

10 квітня 2026року ОСОБА_2 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026року.

В апеляційній скарзі заявниця не погодилась з висновками суду в частині відмови у задоволенні її позову та в частині задоволення первісного позову, і висловила вимогу про скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового про задоволення її позову повністю та відмову у задоволенні первісного позову.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявниці полягає у тому, що суд помилково не врахував, що власником спірного житлового будинку та земельної ділянки є ТОВ “Наше Майбутнє.”, оскільки 22 травня 2020року на виконання письмового рішення єдиного учасника від 20 травня 2020року ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Наше Майбутнє.» прийняв, як внесок до статутного капіталу, земельну ділянку площею 0,1344га, кадастровий номер 1221455400:02:009:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Наголошувала, що Товариство може бути протиправно позбавлене права на власне майно, частки свого статутного капіталу, що буде неправомірним втручанням в його діяльність.

Доводи апеляційної скарги стосувались також незгоди з присудженням ОСОБА_2 сплати компенсації за частину автомобіля BMW X3. Скаржниця вважала, що сума компенсації мала б вираховуватись з акту технічного стану автомобіля, а не з встановлених у вироку в іншій справі обставин щодо фактичної суми продажу автомобіля.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення через те, що обставини якими апелянт обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

14 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу №175/1482/20; та 16 квітня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2026року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

21 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 04 серпня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

25 серпня 2012року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, який зареєстровано у Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 325./т.1 а.с. 8/.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 ./т.1 а.с. 11-12/

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019року, яке набрало законної сили 05 грудня 2019року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 серпня 2012 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №325 – розірвано./т.1 а.с. 9-10/

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами від 10 жовтня 2013року, який зареєстровано в реєстрі за №1692 та посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М., ОСОБА_2 придбала житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . /т.1 а.с. 13/

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 жовтня 2013року, який зареєстровано в реєстрі за №1696 та посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М., ОСОБА_2 придбала земельну ділянку 0,1344 га, кадастровий номер 1221455400:02:009:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ./т.1 а.с. 18/

Згідно договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2016року, який зареєстровано в реєстрі за №540 та посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мамоновою Г.М., ОСОБА_1 та ОСОБА_5 придбали у спільну часткову власність по 1/2 частці кожному - будівлі та споруди, що складаються з «А-кафе (загальною площею 207,3 кв.м.), Б-навіс, В, Г, Д, Е, Ж, З, И – альтанки, К-колодязь, 1-2-мощення, 1-7 огорожі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . /т.1 а.с. 222-224/

Зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу BMW-X3, 2015року випуску, двигун дизельний об`ємом 1995 куб.см., колір білий, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником є ОСОБА_2 /т.1 а.с. 19/.

Зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу BMW-X5, 2011року випуску, двигун дизельний об`ємом 2993 куб.см., колір сірий, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником є ОСОБА_1 /т.1 а.с. 20/.

15 травня 2020року між ТОВ «СА ДРАЙВ» (комісіонер) в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (комітент) в особі ОСОБА_10 , який діяв на підставі довіреності від 30 квітня 2020року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А., укладено договір комісії №7296/20/015848. За цим договором комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу BMW-X3 УНІВЕРСАЛ-В, 2015року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрований за власником за ціною 459000 грн. /т.1 а.с. 53, 57-58/.

15 травня 2020року між ТОВ «СА ДРАЙВ» (продавець) в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №7296/20/015848. За цим договором ОСОБА_3 придбав транспортний засіб BMW-X3 УНІВЕРСАЛ-В, 2015року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 за ціною 459000грн. /т.1 а.с. 59-60/

Згідно листа територіального сервісного центру №1242 РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 07 серпня 2020року №31/4-1242-9оз встановлено, що: транспортний засіб BMW X5, 2011року виготовлення, об`єм двигуна 2993 см.куб., зареєстровано за гр. ОСОБА_1 від 24 грудня 2015 року; транспортний засіб ВМW X3, 2015року виготовлення, об`єм двигуна 1995 см.куб., зареєстровано за гр. ОСОБА_2 від 23 березня 2016року. Станом на 06 березня 2020року зазначенні транспортні засоби зареєстровані за вказаними власниками, відчуження та перереєстрації не відбувалися./т.1 а.с. 166/

Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» від 03 вересня 2020року №20.1.0.0.0/7-20200827/1649 встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні депозитні рахунки з 01 січня 2014року по 04 листопада 2019року. /т.1 а.с. 225/

Згідно листа АТ «Акцент-Банк» від 18 березня 2024року №20.1.0.0.0/7-20240314/0252 встановлено, що у ОСОБА_2 відкриті рахунки в АТ «Акцент-Банк» відсутні./т.3 а.с. 166/

Згідно фактичних обставин встановлених вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025року автомобіль BMW Х3, 2015року випуску, двигун дизельний, об`ємом 1995 куб.см., колір білий, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 було продано ОСОБА_3 за 24 000 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 30 квітня 2020року складало 647 313 гривень), де 1/2 частка становить 323 656,50грн.

Згідно висновку про вартість об`єкту оцінки від 27 квітня 2020року вартість автомобіль BMW Х5, 2011року випуску, двигун дизельний, об`ємом 2993 куб.см, колір сірий, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 567483грн, 1/2 частка якого складає 283 741,50грн.

Згідно довідки про надання інформаційно-консультаційних послуг від 19 серпня 2020року вартість 1/2 частини будівлі та споруди, що складається з «А-кафе (загальною площею 207,3 кв.м.), Б-навіс, В, Г, Д, Е, Ж, З, И – альтанки, К-колодязь, 1,2-замощення, 1-7 - огорожі, реєстраційний номер об`єкта 1046483812214, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 становить 1200000грн, 1/4 частка складає 600 000грн.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У даній справі скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду в частині вирішення первісного та зустрічного позовів – тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду щодо вирішення позову третьої особи, у задоволенні якого відмовлено, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.

У своїх висновках про часткове задоволення позовів, суд першої інстанції обираючи спосіб поділу майна подружжя, вирішального значення надав встановленим обставинам справи.

Суд зокрема виснував, що майно, передане одним із подружжя до статутного капіталу товариства без згоди іншого, залишається спільною сумісною власністю (або підлягає врахованому при поділі), якщо воно було набуте за час шлюбу за спільні кошти. Оскільки для розпорядження такою нерухомістю чи цінним майном потрібна нотаріальна згода другого з подружжя. Якщо майно відповідно до закону належить на праві спільної сумісної власності подружжю (колишньому подружжю), акт приймання–передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна, підписується кожним з подружжя (колишнього подружжя) незалежно від наявності державної реєстрації права власності лише в одного з них.

Проте, фактично акт прийому-передачі майна від 22 травня 2020року був вчинений без згоди іншого з подружжя – ОСОБА_1 , та доказів протилежного суду надано не було, а тому суд дійшов висновку про визнання будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя, яка підлягає поділу між ними.

Водночас, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поділу автомобілів подружжя, шляхом визнання права власності на один з них за позивачем, а на інший за відповідачем з виплатою відповідної компенсації кожному з них.

Такого ж висновку суд першої інстанції дійшов і при поділі 1/2 частини будівлі та споруди, що складається з «А-кафе (загальною площею 207,3 кв.м.), Б-навіс, В, Г, Д, Е, Ж, З, И – альтанки, К-колодязь, 1,2-замощення, 1-7 - огорожі, реєстраційний номер об`єкта 1046483812214, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , визнавши право власності на неї за позивачем з виплатою компенсації на рахунок відповідачки.

Щодо позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину будівельних матеріалів, техніки, огорожі та інших поліпшень житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 737 836,26грн та позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину техніки, яка була куплена в житловий будинок і знаходилася за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 370 935,28грн суд виходив з їх недоведеності.

Зауваживши зокрема, що ті докази, які підтверджують факт виконання будівельних робіт у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть бути предметом поділу, оскільки вони втратили свою індивідуальність, ставши частиною нерухомого майна. А також вказав, що доказів на підтвердження вивезення і приховання меблів та побутової техніки з будинку, що знаходилися за адресою: АДРЕСА_1 , саме ОСОБА_1 , як і доказів придбання ОСОБА_2 побутової техніки та меблів в будинок, суду не надано.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Визначальним для правильного вирішення даного спору є з`ясування питання про те, яке майно є спільним сумісним майном подружжя та яким саме чином слід поділити майно подружжя з урахуванням встановлених у справі обставин.

Згідно з частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними /стаття 63 Сімейного кодексу України - СК України/.

Статтею 60 СК України унормовано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя та заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019року у справі № 554/8023/15-ц, від 23 січня 2024року у справі № 523/14489/15-ц).

Встановлюючи право спільної сумісної власності подружжя на майно слід установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом /речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України/. Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Суть поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. Під час здійснення поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а у разі недосягнення згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022року у справі № 209/3085/20, від 23 січня 2024року у справі № 523/14489/15-ц).

Ухвалюючи рішення у справі про поділ майна подружжя, суд першої інстанції повністю дотримався вищевказаних вимог закону.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги тим, що суд помилково не врахував, що власником спірного житлового будинку та земельної ділянки є ТОВ “Наше Майбутнє.”, оскільки 22 травня 2020року на виконання письмового рішення єдиного учасника від 20 травня 2020року ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Наше Майбутнє.» прийняв, як внесок до статутного капіталу, земельну ділянку площею 0,1344 га, кадастровий номер 1221455400:02:009:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Наголошувала, що Товариство може бути протиправно позбавлене права на власне майно, частки свого статутного капіталу, що буде неправомірним втручанням в його діяльність.

Такі доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Дійсно, 20 травня 2020року єдиним учасником ТОВ «Наше Майбутнє.» прийнято письмове рішення про залучення в зв`язку з виробничою необхідністю 500000грн в якості додаткового внеску від третьої особи ОСОБА_2 для збільшення статутного капіталу товариства. Зазначеним рішенням, єдиний учасник товариства вирішив задовольнити заяву, що надійшла від ОСОБА_2 20 травня 2020року та прийняти її в якості одного з учасників товариства на частку в розмірі 99,8 % за умов формування нею додаткового внеску за рахунок наведеного судом вище нерухомого майна (земельної ділянки та житлового будинку).

22 травня 2020року між ТОВ «Наше Майбутнє.», в особі директора ОСОБА_11 та ОСОБА_2 складено акт приймання-передачі майна, за змістом якого, на виконання письмового рішення єдиного учасника від 20 травня 2020року ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Наше Майбутнє.» прийняв, як внесок до статутного капіталу, земельну ділянку площею 0,1344 га, кадастровий номер 1221455400:02:009:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

28 травня 2020року державним реєстратором – приватним нотаріусом Ричка Ю.О., на підставі акта приймання-передачі майна від 20 травня 2020року, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на згадану вище земельну ділянку та житловий будинок за ТОВ «Наше Майбутнє.».

Та суд слушно зауважив, що згідно із частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, часткою в статутному капіталі господарського товариства дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

Майно, передане одним із подружжя до статутного капіталу товариства без згоди іншого, залишається спільною сумісною власністю (або підлягає врахованому при поділі), якщо воно було набуте за час шлюбу за спільні кошти. Оскільки для розпорядження такою нерухомістю чи цінним майном потрібна нотаріальна згода другого з подружжя.

Якщо майно відповідно до закону належить на праві спільної сумісної власності подружжю (колишньому подружжю), акт приймання–передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна, підписується кожним з подружжя (колишнього подружжя) незалежно від наявності державної реєстрації права власності лише в одного з них./ Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений наказом Мін`юсту від 22 лютого 2012 № 296/5/

Доказів того, що акт прийому-передачі майна від 22 травня 2020року був вчинений за згоди іншого з подружжя – ОСОБА_1 , суду не надано.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона не надавала згоди на отримання грошової компенсації за належний їй автомобіль, а тому рішення суду в цій частині є незаконним, є безпідставними, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

Сторони у справі не заявляли вимог про припинення права власності на частку у майні подружжя. Компенсація різниці вартості майна, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу майна, яке неможливо поділити за кожним із подружжя по частині, не замість його частки у спільному майні, а за перевищення вартості виділеного одному з подружжя (зокрема позивача) спільного майна (реальної частки), яка перевищує вартість належної йому за законом частки (ідеальної частки), відтак на цей випадок не поширюється вимога про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду і перевірки платоспроможності того з подружжя, з кого стягується грошова компенсація.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 на те, що сума компенсації за автомобіль BMW X3 мала б вираховуватись з акту технічного стану автомобіля, а не з встановлених у вироку в іншій справі обставин щодо фактичної суми продажу автомобіля, є безпідставними з огляду на таке.

ОСОБА_2 відчужила автомобіль БМВ Х3, 2015року випуску, двигун дизельний, об`ємом 1995 куб.см., колір білий, VIN НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_5 одноособово за грошові кошти у розмірі 24 000 доларів США, що підтверджується власноруч написаною нею розпискою про отримання грошових коштів саме у такому розмірі. Зазначені обставини підтверджуються вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025року та наявними в матеріалах цього кримінального провадження доказами, а саме власноруч складеною останньою розпискою про продаж транспортного засобу, висновком експерта, який встановив відповідність підпису Відповідача на розписці та іншими доказами і показами свідків у цьому кримінальному провадженні.

Заразом вказане підтверджується поясненнями допитаного у судовому засіданні ОСОБА_3 , який пояснив та підтвердив, що передав саме 24 000 доларів США за придбання спірного транспортного засобу.

Відтак, оцінивши сукупність досліджених доказів, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку щодо вартості спірного автомобіля саме у розмірі 24 000 доларів США. Водночас під час розгляду даної справи, ОСОБА_2 не скористалась своїм правом та не заявляла клопотання про призначення у справі авто-товарознавчої експертизи тощо.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи /стаття 79 ЦПК України/.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування /частина перша статті 80 ЦПК України/.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції надав належну та вичерпну оцінку усім доводам і доказам ОСОБА_2 , на які вона посилалась, правильно оцінивши їх в сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про обсяг спільного майна подружжя та визначений ним спосіб поділу майна подружжя.

Доводи апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи докази не спростовують встановлених судом обставин.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вона не змогла повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявниця надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог та заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026року.

Судді: