Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №932/2923/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6687/26 Справа № 932/2923/25 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т.С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору, Управління служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Журавель Т.С.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти ОСОБА_2 , визначивши третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Управління служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вимогами про встановлення факту самостійного виховання і утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Існування таких вимог позивач пов`язував з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . Починаючи з 2019року позивач самостійно здійснює догляд за дитиною та її утримання, виконуючи всі батьківські обов`язки. Відповідачка матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, участі у її вихованні не бере, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання їх спільної дитини.

Позивач зазначав, що встановлення факту самостійного виховання та утримання доньки необхідне йому, зокрема, для подальшого вирішення питання щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з метою забезпечення належного догляду за дитиною. Та відповідачка фактично не проживає разом із дитиною, а донька є емоційно прив`язаною до батька.

Враховуючи, що відповідачка протягом тривалого часу самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, а також з метою недопущення порушення прав та інтересів дитини у разі мобілізації позивача, останній і звернувся до суду із даним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що під час розгляду справи не знайшов підтвердження щодо факту самостійного виховання та утримання позивачем дитини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

20 квітня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через систему “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення суду та просив про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду скаржник пов`язував з тим, що суд першої інстанції не надав доказам у справі належної правової оцінки та фактично підмінив аналіз доказів припущенням про нібито «штучне створення умов» для отримання відстрочки.

Стверджував, що суд у мотивувальній частині детально переписав зміст наданих позивачем доказів, але не пояснив, чому сукупність цих доказів, які у взаємному зв`язку послідовно підтверджують проживання дитини з батьком і вказують на відсутність участі матері з 2019року в утриманні дитини, не доводить факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Зазначав, що суд безпідставно звів мотиви позову лише до питання відстрочки від мобілізації.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

23 квітня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано цивільну справу №932/2923/25 із суду першої інстанції; та 30 квітня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2026року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

25 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 04 серпня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Дніпровського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Ноолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області зроблено актовий запис №27. Батьком дитини записаний – ОСОБА_1 , матір`ю – ОСОБА_2 .

З довідки про реєстрацію місця проживання особи №5002 від 10 березня 2024року вбачається, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 02 лютого 2024року №2024/001135762, ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

05 лютого 2024року спеціалістами управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпропетровської міської ради, на підставі заяви ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком, було складено акт обстеження умов проживання. Зі змісту складеного акту спеціалістами було обстежено житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживають бабуся дитини - ОСОБА_5 , дідусь дитини – ОСОБА_6 , Батько дитини – ОСОБА_1 та дитина. За результатами відвідування було встановлено, що для дитини створені умови проживання та навчання.

Згідно наданої інформації керівником колективу «Тамдем» благодійної організації «Перлина 7878» від 06 лютого 2024року, ОСОБА_3 відвідує танцювальний колектив «Тандем» під керівництвом фонду «Перлина» з 2022року по теперішній час. За весь час відвідування колективу, дитиною опікується тільки батько, ОСОБА_1 , який завжди завчасно приводить дитину на тренування. Дівчинка завжди охайна та доглянута, гарно вихована та ввічлива. При цьому, матір дівчинки – ОСОБА_2 , за весь час перебування ОСОБА_7 в колективі жодного разу не бачили.

Згідно довідки комунального закладу дошкільної освіти №207 Дніпровської міської ради від 23 січня 2024року за вих. №11 надано наступну інформацію: ОСОБА_3 , була вихованкою групи «Дзвіночки» КЗДО№ 207 ДМР з 02 вересня 2019року по 04 липня 2023року. За весь час перебування дівчинки в закладі нею опікувався лише батько - ОСОБА_1 . Він щодня приводив та вчасно забирав дитину, завжди цікавився у вихователів її поведінкою, успіхами у навчанні, як харчується. На поради та рекомендації педагогів відгукувався, реагував адекватно. Регулярно сплачував рахунки за харчування ОСОБА_7 в садочку, дбав про її зовнішній вигляд, забезпечував канцелярським приладдям для навчання. Брав активну участь в благоустрою території закладу. Поряд з батьком дитина завжди виглядала усміхненою, веселою, впевненою в собі. Мати дівчинки, ОСОБА_2 , за весь час перебування ОСОБА_7 в КЗДО№ 207 ДМР, не з`являлася.

Згідно інформації наданої щодо ОСОБА_1 , та затвердженої підписами громади та головою квартального комітету №10 від 03 лютого 2024року вбачається, що ОСОБА_1 опікується дочкою - ОСОБА_3 з 2019року і по теперішній час. Батько дуже добре дбає про свою дочку, дбає сам без дружини, займається її чудовим вихованням та розвитком. Крім того, дівчинка займається хореографією в танцювальному колективі «TANDEM», читає чудово, рахує, вчиться в школі, чудово спілкується, а також, добре навчається. При цьому, мати дівчинки члени громади бачили одного разу в 2019році, коли вона неадекватно висловлювалась на усю вулицю Дніпровську та кричала, після цього її ніхто не бачив.

З наданої відповіді на адвокатський запит від 26 лютого 2025року за вих. №24, повідомлено, що ОСОБА_3 навчається у Дніпровській гімназії №112 Дніпровської міської ради у 2-Б класі. Батько дитини - ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, допомагає в організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних занять та високий рівень навчання, організовує якісне проведення вільного часу дитини. Мати дівчинки - ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає, у вихованні та навчанні дитини участі не бере, з класним керівником на зв`язок не виходить, батьківські збори не відвідує.

Суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 23 квітня 2024року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини на користь ОСОБА_1 на утримання доньки – ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви до суду, 23 лютого 2024року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Слобожанським відділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01 березня 2025року, за виконавчим провадженням №7517188 встановлено, що ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму 42 967,24грн.

Згідно з квитанціями, виданими Комунальним некомерційним підприємством «Стоматологічна поліклініка №1» Дніпровської міської ради вбачається, що здійснювалась оплата стоматологічного лікування ОСОБА_3 на загальну суму 3170грн.

Відповідно до квитанції від 01 серпня 2024року та фіскального чека магазину COMFY було здійснено придбання смартфона Samsung Galaxy із супровідними матеріалами на суму 8099грн та Xiaomi Redmi Pad SE 6/128 GB разом із додатковим обладнанням та приладдям на суму 8077грн.

Позивачем долучено чеки на придбання продуктів харчування в мережі магазину АТБ-маркет за лютий-березень 2026року.

Згідно декларації №0001-5384-9КА0, виданої КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» ДМР від 06 січня 2022року, укладеної щодо ОСОБА_3 вбачається, що фактичне місце проживання дитини значиться за адресою: АДРЕСА_1 , довіреною особою дитини зазначено ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу №1-к/тр про прийняття на роботу від 25 лютого 2026року, виданого ФОП ОСОБА_8 , ОСОБА_1 з 26 лютого 2026року прийнятий на роботу на постійній основі на посаду водія автотранспортних засобів на умовах неповного робочого часу з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу від розміру посадового окладу 9920грн.

У судовому засіданні від 12 лютого 2026року судом було заслухано думку дитини, яка пояснила, що проживає разом із батьком, дідусем та бабусею. Зі слів дитини, батько забезпечує її продуктами харчування, допомагає у виконанні домашніх завдань, а під час його перебування на роботі вона залишається вдома з дідусем та бабусею. Щодо матері дитина зазначила, що з дитинства її не знає та не пам`ятає, мати з нею ніколи не спілкувалася.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності, факт самостійного виховання та утримання позивачем дитини не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд зауважив, що надані суду письмові докази лише свідчать про факт проживання малолітньої доньки разом з батьком та жодним чином не підтверджують факту ухилення матері від участі у вихованні дитини та її утриманні.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України (далі — СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 ЦПК України, та такий перелік не є вичерпним.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У цій справі ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, в якій вимагав встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини — ОСОБА_3 . Тобто, заявлені вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує та утримує дитину.

У статті 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Тобто, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки.

Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав /стаття 164 СК України/.

Тож, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в Сімейному кодексі України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024року у справі № 201/5972/22).

Це безумовно впливає на права й інтереси дитини та загрожує порушенню принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цим позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини позивач посилався на те, що починаючи з 2019року дочка проживає разом з ним та знаходиться на його повному утриманні, виключно батько самостійно виховує дочку, піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання та забезпечує всім необхідним, в той час як мати дитини не бере участі в її вихованні та утриманні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і апеляційний суд, правильно виходив з того, що під час розгляду справи не знайшов підтвердження факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Факт проживання одного з батьків окремо від дитини сам по собі не підтверджує факт самостійного виховання та утримання, оскільки проживання матері окремо від дочки не впливає на обсяг її обов`язків.

Позивач не надав суду доказів, які підтверджують, що в питанні виховання чи утримання доньки, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків.

Сукупність вищенаведених вимог закону вказує, що встановлені обставини у даній справі не можуть бути підставою встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. /частина перша, друга статті 77 ЦПК України/.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Надані суду докази не підтверджують факт, який у своєму позові просив встановити позивач.

Під час розгляду справи суд не встановив існування обставин, які б могли свідчити про обмеження або припинення певного обсягу прав матері стосовно малолітньої дочки. Будь-які докази, що відповідачка не здатна виконувати свої батьківські обов`язки в силу об`єктивних обставин, в матеріалах справи відсутні, питання про невиконання матір`ю батьківських обов`язків не вирішувалось.

Слушними є також зауваження суду щодо посилань позивача на необхідність вирішення питання щодо оформлення відстрочки від призову на службу під час мобілізації для подальшого здійснення догляду і утримання доньки.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, вони зводяться до суб`єктивного тлумачення норм законодавства, переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи позов про встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини, суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 294, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026року.

Судді: