Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №180/438/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7085/26 Справа № 180/438/26 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Янжула О.С.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У березні 2026року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», Товариство) з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я в розмірі 210000,00грн, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що він працював на підприємстві АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»та за час роботи на даному підприємстві отримав хронічне професійне захворювання, яке обумовлено умовами в яких він працював. Тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм, недосконалість технологічних процесів, відсутність денного освітлення, несприятливий мікроклімат, важка фізична праця, вимушена робоча поза сприяли розвитку професійних захворювань.

04 лютого 2026року за результатами проведеного оцінювання експертною командою позивачу встановлена III група інвалідності "захворювання професійне на 1 рік" та встановлено 60% втрати працездатності, з яких: 50% - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ на 1 рік.

Позивач вважав, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки підприємство не створило безпечних умов праці, внаслідок чого він втратив здоров`я.

Стверджував, що необхідність проходити лікування позбавляє позивача можливості в достатній мірі реалізувати свої звички та бажання, що призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту втрати професійної працездатності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2026року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000,00грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, погіршення здібностей позивача, тривалість та характер моральних страждань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю у зв`язку з отриманим хронічним професійним захворюванням, необхідністю вжиття додаткових заходів для організації свого життя та визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 150 000,00грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

27 квітня 2026року АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» подало через суд першої інстанції апеляційну скаргу на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2026року.

В апеляційній скарзі Товариство висловило вимогу про скасування рішення суду та просило про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не прийняв до уваги факт укладення між ОСОБА_1 та Товариством 22 грудня 2025року договору про відшкодування моральної шкоди, відповідно до умов якого сторони погодили суму одноразового грошового відшкодування моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням у розмірі 10 000,00грн. Та заявник наполягав на тому, що у разі реалізації свого права на відшкодування моральної шкоди один раз, позивач не має право повторно вимагати компенсацію за те ж діяння.

Інший довід зводився до того, що недоведеним є причинний зв`язок між діями відповідача та виникненням у позивача хронічних захворювань, вина відповідача у настанні для позивача негативних наслідків відсутня, умови праці в структурних підрозділах Підприємства з самого початку є шкідливими та важкими, про що позивач був обізнаний та виявив бажання працювати в таких умовах, а відповідач зі свого боку робить все можливе для мінімізації негативних впливів на працівника.

Скаржник вважав, що розмір стягнутої на користь позивача моральної шкоди є завищеним, не відповідає ступеню втрати позивачем професійної працездатності та зазначав, що після звільнення з підприємства відповідача позивач отримує пенсію і певний щомісячний розмір виплати за втрату професійної працездатності, який виплачується Фондом соціального страхування за рахунок внесків роботодавця.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

04 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

21 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 11 серпня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ВАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого на даний час є АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується копією трудової книжки Серії НОМЕР_1 , заведеної 03 квітня 1995року.

За час роботи на даному підприємстві ОСОБА_1 отримав хронічні професійні захворювання, які обумовлено умовами в яких він працював.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №74/26/235/В від 04 лютого 2026року (номер рішення 74/26/235/Р) ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної в розмірі 60% за професійним захворюванням та встановлено третю групу інвалідності. Дата повторного оцінювання — 01 лютого 2027року.

Згідно медичних висновків, Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 (Форма П-4), вбачається, що у зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів на підприємстві, позивач отримав професійні захворювання.

22 грудня 2025року між АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та ОСОБА_1 було укладено Договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, який посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Єрьоменко Є.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1457, відповідно до якого 14 січня 2026року АТ “Марганецький ГЗК” добровільно сплатило позивачу грошові кошти в сумі 10 000,00гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка була завдана втратою здоров`я внаслідок виявлених професійних захворювань. Сторони погодили, що при виконанні АТ “Марганецький ГЗК” усіх своїх зобов`язань за договором, моральна шкода пов`язана з втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань позивача внаслідок роботи у шкідливих умовах в АТ “Марганецький ГЗК” - вважається відшкодованою йому у повному обсязі.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції виснував, що належними та допустимими доказами підтверджено спричинення позивачу моральної шкоди та визначив розмір відшкодування 150 000,00грн з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково так як судом першої інстанції при ухваленні рішення не повністю додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок отриманого професійного хронічного захворювання позивач був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з перенесеним фізичним болем зазнав фізичних і душевних страждань, його здібності погіршились, а також з того, що ушкодження здоров`я призвело до кардинальних негативних змін його життя, порушило його психологічний стан та нормальні життєві зв`язки.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, прийнявши до уваги факт встановлення ОСОБА_1 часткової втрати професійної працездатності та третьої групи інвалідності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 150000,00грн.

Висновок суду першої інстанції по суті спору є правильним, факт спричинення моральної шкоди доведено, проте суд апеляційної інстанції не погоджується з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди.

Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснення, наведені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв.

Відсутність прямого причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року).

Однак, апеляційний суд не погоджується з розміром моральної шкоди в сумі 150000,00грн, присудженої судом першої інстанції, враховуючи ступінь втрати позивачем професійної працездатності – 60 % та третю групу інвалідності, які встановлені йому експертною командою, та встановлені судом обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

У зв`язку з вищевикладеним, частково слушними є доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер отриманого ним ушкодження здоров`я та встановлений у зв`язку з цим відсоток втрати професійної працездатності, третю групу інвалідності, негативні зміни в його житті та необхідність проходити лікування, що завдає позивачу душевного болю та страждань, вважає, що визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди слід змінити та зменшити його зі 150 000,00грн до 120 000,00грн, який буде відповідати вимогам розумності та справедливості.

Що стосується доводів апеляційної скарги Товариства про не доведення причинного зв`язку між виникненням хронічних захворювань у ОСОБА_1 та діями відповідача, вони спростовуються актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09 січня 2026року форми П-4, у пункті 17 якого зазначено обставини виникнення захворювання — тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалості технології видобутку руди.

Факт причинно-наслідкового зв`язку із настанням хвороби, що пов`язана із виробництвом, позивачем було доведено наявними в матеріалах справи доказами, які не спростовано відповідачем.

Обізнаність позивача про важкі, шкідливі умови праці на Підприємстві відповідача та наявність добровільної згоди позивача на роботу в таких умовах праці, не звільняють роботодавця від обов`язку відшкодувати працівнику моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, оскільки роботодавець зобов`язаний забезпечувати працівників безпечними умовами праці, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги Товариства з приводу укладення між позивачем та відповідачем 22 грудня 2025року договору про відшкодування моральної шкоди та відсутності у позивача у зв`язку з наявністю цього договору правових підстав повторно вимагати від Підприємства компенсації моральної шкоди, то в даному випадку колегія суддів з такими доводами погодитись не може за таких умов.

Договір про відшкодування моральної шкоди від 22 грудня 2025рокубув укладений між позивачем та відповідачем до встановлення позивачу експертною командою ступеня втрати професійної працездатності та третьої групи інвалідності, тобто на момент укладення вказаного договору позивачу ще не була завдана моральна шкода, яка виявлялась в подальшому у відчутті фізичного болю та душевних стражданнях через неможливість відновлення здоров`я позивача, неможливість вести повноцінний спосіб життя у зв`язку з ушкодженням здоров`я, необхідність проходити лікування та приймати лікарські препарати, неможливість в подальшому виконувати роботу, якою позивач займався раніше.

На момент укладення договору про відшкодування моральної шкоди та визначення суми відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00грн позивач ще не був обізнаний, що внаслідок роботи на підприємстві він втратив 60% своєї працездатності без терміну на покращення та такі наслідки є незворотними, а також, що більше не зможе працювати в особливих умовах і буде змушений постійно проходити лікування.

За таких обставин помилковими є твердження відповідача про те, що позивач повторно просить відшкодувати ту ж саму моральну шкоду.

З приводу умов договору про відшкодування моральної шкоди від 22 грудня 2025рокупро те, що кошти в сумі 10 000,00грн сплачуються не лише у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого професійного захворювання, а і в рахунок можливого встановлення професійних захворювань у майбутньому, встановлення в подальшому стійкої втрати працездатності та групи інвалідності, то такі умови договору є нікчемними, оскільки для виникнення обов`язку відшкодування шкода повинна вже існувати, договір про відшкодування моральної шкоди не може охоплювати заподіяну шкоду, яка ще не настала (на майбутнє) та відповідно оцінити таку майбутню моральну шкоду неможливо.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що умови правочину, які обмежують можливість особи звернутися до суду за захистом своїх прав у майбутньому, є нікчемними, що узгоджується з положеннями статті 27 ЦК України.

Тож, в даному випадку, за встановлених у справі обставин наявність укладеного між сторонами договору про відшкодування моральної шкоди від 22 грудня 2025рокуне є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Отже, суд першої інстанції на вищевказані обставини уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про необхідність стягнення моральної шкоди у розмірі 150000,00грн.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не повністю виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про необхідність часткового задоволення позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 150000,00грн.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції не повністю виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити частково апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди змінити, зменшивши суму відшкодування зі 150 000,00грн до 120 000,00грн.

В решті, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2026року — змінити в частині розміру належної до стягнення з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, зменшивши суму відшкодування зі 150000,00грн до 120000,00грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026року.

Судді: