Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №369/23053/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/23053/25

Провадження № 2/369/8034/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 74 323, 88 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 гривень; витрати на правову допомогу у розмірі 25 000, 00 грн, судові витрати у розмірі 1816, 80 грн, витрати на проведення діагностичного висновку психолога у розмірі 1 500,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідачем була завдана шкода майну позивача.

Так, 30 вересня 2025 року за адресою Київська область, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 132 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача та автомобіля «Volvo V40», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року у справі № 369/19469/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 324 323 грн 88 коп.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом № 227659850 із лімітом відповідальності за шкоду майну у розмірі 250 000 грн. Позивач отримав страхове відшкодування у сумі 215 000 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди 324 323 грн 88 коп та страховим лімітом 250000 грн становить 74 323 грн 88 коп.

Крім того, позивач зазнав моральної шкоди, яка полягала у душевних переживаннях, пов`язаних із пошкодженням його майна, необхідністю витрачати час та зусилля на відновлення своїх порушених прав, взаємодію зі страховою компанією та організацію ремонту автомобіля. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.12.2025 заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на транспортний засіб марки VOLVO V40 2014 р.в., д.н.з НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.12.2025 за вказаним позовом було відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючи на те, що автомобіль позивача мав певний знос, у тому числі й його пошкоджені деталі, що підлягали заміні, проте їх заміна на нові деталі буде поліпшенням стану вказаного автомобіля, тобто, необґрунтованим збагаченням його власника за рахунок відповідача.

Позивачем не надані допустимі докази на підтвердження розміру завданої шкоди.

Так, замість звіту про оцінку завданої шкоди позивачем був наданий рахунок-фактура № 0000014680 від 08.10.2025, який є попереднім розрахунком вартості послуг конкретного суб`єкта господарювання та не може вважатися об`єктивним показником розміру заподіяної шкоди, оскільки він не враховує середньоринкові ціни та коефіцієнт фізичного зносу ТЗ.

Також, рахунок-фактура містить податок на додану вартість у розмірі 54 053, 98 грн, проте, позивачем не надано фіскальних чеків, які б підтверджували фактичну оплату цих послуг саме у такому розмірі. Сума ПДВ не підлягає стягненню, якщо факт надання послуг з ремонту та сплати податку не підтверджено належними фіскальними документами. Рахунок – фактура № 0000014680 від 08.10.2025 це лише пропозиція СТО щодо вартості послуг, а не підтвердження ринкової вартості відновлювального ремонту з урахуванням норм закону.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому

У позовній заяві зазначено, що позивач власними силами відремонтував транспортний засіб, але доказів щодо вартості ремонтних робіт та закуплених запчастин до позовної заяви не долучив.

Також є недоведеним розмір моральної шкоди, завданої позивачу. Адже на обґрунтування таких вимог позивачем подано «Діагностичний висновок ОСОБА_1 », складений ФОП ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка є психологом. Разом з тим, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , не є надання послуг психолога. Крім того, зазначений висновок не містить підпису, печатки особи, яка його склала. У платіжній інструкції від 02.12.2025 № 109, наданої позивачем як додаток до позовної заяви на підтвердження оплати висновку психолога, зазначено про оплату за висновок та послуги психіатра, а не психолога. Крім того, на офіційному сайті ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за адресою: https://privatbank.ua/check, у розділі, призначеному для перевірки платіжних інструкцій, зазначається інформація, що в базі даних така платіжна інструкція відсутня, що ставить під сумнів реальність звернення позивача за допомогою психолога та отримання ним долученого висновку.

До позовної заяви не додано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які поніс відповідач, становлять 10 000 грн.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому посилався на необґрунтованість доводів відповідача та, крім того, зазначив, що коефіцієнт фізичного зносу застосовується лише для розрахунку суми страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а з винного водія підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням.

Позивач не відремонтував автомобіль «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 . У матеріалах справи міститься рахунок-фактура № 0000014680 від 08 жовтня 2025 року та калькуляція до рахунку-фактури № 0000014680 від 08 жовтня 2025 року, складені офіційним дилером Mercedes-Benz – філією «УКРАВТО КИЇВ» ТОВ «Українська автомобільна корпорація» Крім того, автомобіль «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 є складним технічним виробом преміум-класу. Згідно з вимогами заводу-виробника, гарантування безпеки експлуатації після ДТП можливе лише за умови відновлення на авторизованій сервісній станції з використанням оригінальних комплектуючих. Рахунок-фактура офіційного дилера філії "УКРАВТО КИЇВ" є найбільш об`єктивним показником вартості такого відновлення.

Акт виконаних робіт відсутній, оскільки, страхового відшкодування не було достатньо для відновлювального автомобіля «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , до того стану яке воно було до ДТП, а, позивач не має зайвих коштів аби покрити ремонт за власний рахунок. Відсутність коштів на проведення ремонту в даний момент не позбавляє позивача права на відшкодування збитків у повному обсязі, включаючи ПДВ, оскільки ремонт на офіційному СТО (яке є єдиним здатним гарантувати безпеку авто) автоматично передбачає сплату цього податку згідно з Податковим кодексом. Своєю чергою відповідач не надав власного контр-розрахунку. Висновок психолога відповідає вимогам належного та допустимого доказу.

Відповідач надав заперечення на відповідь, в якому посилався на безпідставність доводів позивача. Крім того, зазначив, що позивач не надав доказів (актів виконаних робіт, касових чеків), що ремонт взагалі проводився або буде проводитися на СТО, яка є платником ПДВ. Стягнення ПДВ без наміру ремонтувати авто у платника податків перетворює цю суму на додатковий дохід потерпілого, а не на компенсацію збитків.

Згідно з п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість частково задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Mercedes-Вenz» д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.10.2025 у справі № 369/19469/25 ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за таких обставин.

30.09.2025 близько 15 год 30 хв в м. Боярка, вул. Білогородська, 132, водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_2 , виїжджаючи із прибудинкової території на головну, не надав перевагу в русі транспортному засобу «MERCEDES» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталось їх зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_3 в судове засідання з`явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, визнав.

Так, вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №469542 від 30.09.2025; схемою ДТП від 30.09.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 30.09.2025.

Судом встановлено, що автомобіль «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 .

Згідно з Полісом ОСЦПВВНТЗ №227659850 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу відповідача була застрахована ПАТ СК «Альфа Гарант», страхова сума за шкоду заподіяну майну потерпілого складає 250 000 грн. Моторне (транспортне) бюро України здійснило позивачу виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 215 000,00 грн.

Відновлювальний ремонт автомобіля позивачем не проведено.

Вказані обставини визнаються сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є , зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) . Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме : шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

На підтвердження розміру майнової шкоди позивач надав рахунок-фактуру № 0000014680 від 08 жовтня 2025 року та калькуляцію до нього, складені Філією «Укравто Київ» ТОВ «Українська автомобільна корпорація», відповідно до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 270269,90 грн, ПДВ становить 54053,98 грн, що у сумі становить 324 323 грн 88 коп. Підприємство є платником ПДВ.

Відповідачем у заявах по суті справи не оспорювалися види та кількість послуг та запчастин, які необхідні для відновлювального ремонту транспортного засобу позивача, що були перелічені у вищевказаних документах, не зазначалося про невідповідність переліку пошкоджень, яких зазнав автомобіль позивача від неправомірних дій відповідача, такому переліку робіт та запчастин, не вказувалося на відсутність підстав для складання таких документів Філією «Укравто Київ» ТОВ «Українська автомобільна корпорація» та відповідно не подавалося клопотання про проведення судової експертизи для спростування вищевказаного розрахунку.

А отже, суд бере до уваги вказані докази як належні та допустимі.

Вказаний висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 03 лютого 2025 року у справі № 676/6556/20, в якій зазначено, що

«вирішуючи питання розміру майнової шкоди, яку завдано позивачці внаслідок ДТП, суд першої інстанції виходив із наданого позивачкою акту обстеження, за яким вартість послуг і робіт із відновлення пошкоджень складатиме 542 700,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення районного суду в частині, зокрема, розміру майнової шкоди, обґрунтовано виходив із того, що зазначений акт не вказує на розмір реальної вартості втраченого майна або необхідних для його відновлення робіт, тобто не підтверджує розмір завданих особі прямих збитків. Апеляційний суд надав належну правову оцінку вказаному акту.

Цей акт є неналежним і недопустимим доказом, а тому він не може бути врахований при визначенні розміру майнової шкоди. Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що на відповідача не можуть бути покладені витрати позивачки за складання цього акта у розмірі 4 950,00 грн.

Вирішуючи питання розміру майнової шкоди, який завдано позивачці відповідачем, суд апеляційної інстанції правильно врахував звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції, з урахуванням зносу без податку на додану вартість, становить 372 263,00 грн. Цей звіт об`єктивно вказує на розмір завданих особі прямих збитків.»

не спростовує висновків суду, адже у вищевказаній справі був наявний звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, в якому встановлений розмір збитку не відповідав іншим поданим позивачем доказам.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що заміна пошкоджених деталей на нові буде поліпшенням стану вказаного автомобіля, що призведе до необґрунтованого збагачення його власника за рахунок відповідача, адже потерпіла особа має право на відшкодування реальних збитків, тобто на відшкодування витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18, відповідно до якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Водночас за відсутності проведеного ремонту автомобіля та відповідно не сплати ПДВ, кошти в розмірі 54053,98 грн, не можуть на теперішній час бути стягнуті з відповідача.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц (провадження № 61-18781св18) зроблено висновок, що «всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ. В зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають».

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20269,90 грн (324 323,88 - 54053,98 – 250 000).

Посилання позивача на те, що ТОВ «Українська автомобільна корпорація», філією якого буде виконуватися ремонт автомобіля після отримання позивачем коштів від відповідача, є платником ПДВ, не спростовують висновків суду, адже вказані збитки ще не були понесені позивачем.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо). Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

На підтвердження наявності моральних страждань у позивача було надано діагностичний висновок, складений сертифікованим психологом ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у важкому тривожно-депресивному стані, ускладненими симптомами ПТСР, що вимагає довготривалої та структурованої психотерапії.

Встановлюючи наявність душевних страждань позивача, суд виходить з того, що пошкодження майна особи іншою особою не може не спричиняти йому моральні страждання.

Зважаючи на характер правопорушення, а також на те, що позивач був змушений звертатися до суду за захистом свого порушеного права, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача зумовили здійснення позивачем додаткових зусиль для відновлення порушеного права, та, враховуючи вимоги розумності і справедливості, беручи до уваги характер і тривалість страждань, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000 гривень 00 копійок.

Також з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1500 грн, сплачені ним за послуги та висновок психолога ОСОБА_4 , що підтверджується платіжною інструкцією №109 від 02.12.2025.

Посилання відповідача на відсутність у психолога кваліфікації для надання такого висновку спростовується наявністю у ОСОБА_4 диплому про перепідготовку серії НОМЕР_5 від 14 червня 2013 року, виданим Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова, відповідно до рішення державної кваліфікаційної комісії від 12 червня 2013 року, яким присвоєно кваліфікацію «психолог»; Сертифікату спеціаліста № 3540-12/С-25-567, виданим атестаційною комісією при Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна 30 червня 2025 року, яким присвоєно кваліфікацію спеціаліста за спеціальністю «Клінічна психологія». Довід відповідача про відсутність доказів оплати послуг психолога суд відхиляє, адже належним доказом для спростування проведення банківської операції є витребування у банківської установи відповідного доказу. Проте клопотання про витребування доказів не було заявлене відповідачем. Посилання відповідача на те, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , не є надання послуг психолога, а сам висновок не містить підпису, печатки особи, яка його склала, спростовується матеріалами справи, а саме: відповідно до доданого Витягу з ЄДР додатковим видом діяльності ФОП ОСОБА_4 є КВЕД 86.90 «Інша діяльність у сфері охорони здоров`я», а висновок містить підпис та печатку в графі « Спеціалістка, що провела консультацію».

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1816,80 грн, що підтверджується відповідними квитанціями в матеріалах справи.

Згідно з ч.1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 464,25 грн (25269,90*1816,80/79323,88).

Відповідно до ч. ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем долучено до позову договір про надання правової допомоги №01/12-25-РО від 01.12.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Резнік К.О., відповідно до якого розмір гонорару адвоката становить 25000 грн, акт приймання наданих послуг від 16.02.2026 та квитанцію про сплату 25000 грн на виконання умов договору від 12.02.26.

Зважаючи на те, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача фактично понесені судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 7 964,15 грн (25269,90*25000/79323,88).

Відповідачем долучено до позову договір про надання правової допомоги від 29.01.2026, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом Зубцовим О.О., відповідно до додатку №1 якого розмір гонорару адвоката становить 10000 грн, акт приймання наданих послуг від 10.02.2026.

Зважаючи на те, що заявлений відповідачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з позивача на користь відповідача фактично понесені судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, пропорційно розміру позовних вимог, у задоволені яких відмовлено, в розмірі 6 814,33 грн (54053,98*10000/79323,88).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

А отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути різницю між судовими витратами, що були стягнуті з обох сторін в розмірі 1 149,82 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 259, 264-265, 273, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 20269 гривень 90 копійок та у відшкодування моральної шкоди 5000 гривень, а всього 25269 гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 464 гривень 25 копійок, а також витрати за складання діагностичного висновку у розмірі 1500 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1149 гривень 82 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.12.2025 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя Мартиненко В.С.