Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №191/5707/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5707/25

Провадження № 2/191/2934/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря – Омельченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Шостої Харківської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вовкожа Оксана Миколаївна про визнання права приватної власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Шостої Харківської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вовкожа Оксана Миколаївна про визнання права приватної власності на спадкове майно. В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та бабуся відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 та яка належала спадкодавцю на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.05.1997 року Відділом по приватизації житлового фонду Луганської міської Ради народних депутатів, записана у реєстрову книгу за №9/4848. На день відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 до кола спадкоємців першої черги спадкодавця відносилися чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які успадкували по частці вкладу з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться у ТВБВ №10012/0226 філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Відповідач є співвласником спірного спадкового майна.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивача – ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 та яка належала спадкодавцю на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.05.1997 року Відділом по приватизації житлового фонду Луганської міської Ради народних депутатів, та 1/8 частки вищезгаданої квартири на праві власності в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 . На день відкриття спадщини після померлого ОСОБА_4 до кола спадкоємців першої черги спадкодавця відносилася лише позивач - донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач була вимушена залишити своє місце проживання у місті Луганську Луганської області з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та переїхала до м.Харкова Харківської області.

За заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Шостою Харківською міською державною нотаріальною конторою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 14.08.2020 року було заведено спадкову справу №512/2020. Однак, у видачі свідоцтва про право власності за законом було відмовлено через пропуск строку для прийняття спадщини у передбачений діючим законодавством термін.

Рішенням Шевченківського (колишня назва - Дзержинський) районним судом м.Харкова по справі №644/3172/21 позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа Шостої Харківської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини було задоволено, визначено додатковий строк для прийняття заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду

Від нотаріуса позивач отримала роз`яснення щодо неможливості видачі їй, як спадкоємцю ОСОБА_4 , свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки в матеріалах спадкової справи № 512/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі в його архівній складовій частині відсутні інформація, що підтверджує державну реєстрацію права власності на вищезазначену нерухомість.

Наразі м. Луганськ Луганської області є тимчасово окупованою територією України, спадкова справа на території міста Луганська після смерті батька позивача не заводилась. Після смерті матері Позивача спадкова справа заведена у місті Луганськ. Згідно відповіді на адвокатський запит про надання інформації щодо можливості отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру, отриманого від Східного міжрегіонального управління юстиції № 34766/42083-26-25/15.1 від 27 жовтня 2025 року, документи нотаріального діловодства та архіву П`ятої Луганської державної нотаріальної контори, у тому числі спадкова справа №586/2012, не були вивезені на підконтрольну Уряду України територію, відомості про стан збереження архіву відсутні.

Просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право приватної власності на спадкове майно: - 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала за життя спадкодавцю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.05.1997 року Відділом по приватизації житлового фонду Луганської міської Ради народних депутатів, записана у реєстрову книгу за №9/4848;- 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала за життя спадкодавцю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку він прийняв після смерті дружини, але помер, не оформивши спадщину;- 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала за життя спадкодавцю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , яку позивач прийняла після смерті матері, але не оформила спадщину;-1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.05.1997 року Відділом по приватизації житлового фонду Луганської міської Ради народних депутатів, записана у реєстрову книгу за №9/4848

У судове засідання сторони не з`явилися.

Від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 надав заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності відповідача. Проти задоволення позовних вимог не заперечують.

В.о. завідувача Шостої Харківської державної нотаріальної контори Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України В.Теленков у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без представника нотконтори. При вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Суд, вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.

На підтвердження викладених в позові обставин позивачем були надані наступні докази:

-Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Луганськ, серії НОМЕР_1 , видане Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції;

-Повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Луганськ, серії НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків);

-Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 ;

-Повідомлення в.о.начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції М.Рудь від 27.10.2025 про те, що документи нотаріального діловодства та архіву П`ятої луганської державної нотаріальної контори, у тому числі спадкова справа № 586/2012, не були вивезені на підконтрольну Уряду України територію, відомості про стан збереження архіву відсутні;

-Довідка ПП «Луганськбудсервіс» від 19.10.2010 про склад сім`ї ОСОБА_1 та осіб, які проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 ;

-Повідомлення державного нотаріуса Шостої Харківської державної нотаріальної контори від 24.09.2025 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на квартиру;

-Свідоцтво про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьками якої вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;

-Свідоцтво про одруження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , прізвище дружини після реєстрацїї шлюбу- ОСОБА_11 ;

-Свідоцтво про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якої вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

-Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 17.11.2012, на підставі якого ОСОБА_4 (чоловік) та ОСОБА_1 (дочка) є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 . Спадщина складається з грошових вкладів у ТВБВ №10012/0226 філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно зіст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу спадкоємців за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Вимогами п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Між тим, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Наведене узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається на те, що спадкове майно – квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належала спадкодавцю ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.05.1997 року Відділом по приватизації житлового фонду Луганської міської Ради народних депутатів, записана у реєстрову книгу за №9/4848. Але жодних доказів на підтвердження вказаного факту, у тому числі свідоцтва про право власності на житло, суду не надано.

Крім того, позивач зазначає, що вона є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.05.1997 року Відділом по приватизації житлового фонду Луганської міської Ради народних депутатів, записана у реєстрову книгу за №9/4848, але включає цю частку у спадкову масу та просить визнати за нею право власності на належну їй частину квартири в порядку спадкування за законом.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 908/236/18 зазначено, що позов про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

За змістом статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При цьому у спорах про визнання права власності позивач повинен довести такі факти: наявність спірного майна, тобто його фактичне існування; обставини, що свідчать про набуття позивачем права власності на спірне майно, тобто створення майна позивачем або набуття ним майна на підставі договору тощо; володіння позивача спірним майном.

Вказані вимоги законодавства позивачем не дотримані, а саме не доведені обставини, що свідчать про набуття позивачем та померлими батьками позивача права власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, відповідачем за даним позовом позивач визначила ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вона є співвласником спірного спадкового майна, але при цьому не відносить її до кола спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, а будь яких доказів на підтвердження факту належності відповідачеві ОСОБА_2 на праві власності частки у спірній квартирі позивачем не надано.

Як роз`яснено в підпункті 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», за відсутності інших спадкоємців за заповітом чи за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. З огляду на викладене, відповідачем у справах про визнання права власності на спадкове майно, можуть бути інші спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутності – орган місцевого самоврядування за місцем розташування спірного майна.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у разі відмови у задоволенні позову залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Шостої Харківської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вовкожа Оксана Миколаївна про визнання права приватної власності на спадкове майно- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя Я. Ю. Костеленко