Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №185/14979/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/14979/25

Провадження № 2/185/5565/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 вересня 1998 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого відповідач продав, а позивач придбав житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначений договір 25 вересня 1998 року був зареєстрований на Павлоградській товарній біржі за № 9/28ф-НД. За умовами договору вартість житлового будинку та земельної ділянки становила 13 960 грн, які продавець отримав від покупця до підписання договору. Позивач зазначає, що сторони погодили всі істотні умови договору та повністю його виконали. Відповідач після укладення договору не заявляв про невизнання права позивача на придбане нерухоме майно та не ставив питання про недійсність укладеного правочину. У листопаді 2025 року позивач з метою проведення державної реєстрації права на належне йому нерухоме майно звернувся до приватного нотаріуса Павлоградського районного нотаріального округу. Листом від 10 листопада 2025 року № 457/01-16 приватний нотаріус повідомив про неможливість проведення відповідної реєстрації на підставі наданого договору. Посилаючись на те, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір був укладений у письмовій формі, зареєстрований на товарній біржі та повністю виконаний сторонами, позивач просить визнати його дійсним.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача просила розглянути справу без участі сторони позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

За таких обставин, з огляду на наявність передбачених статтею 280 ЦПК України умов та відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 25 вересня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1 договору продавець продав, а покупець придбав житловий будинок АДРЕСА_1 .

Зі змісту договору вбачається, що житловий будинок належав продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори 21 січня 1998 року за № 41 та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації м. Павлограда за № 16-186. Земельна ділянка належала продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю № 1167/98 від 22 вересня 1998 року, виданого на підставі рішення сесії Богданівської сільської ради народних депутатів від 24 грудня 1997 року № 10/22, та реєстраційного свідоцтва на земельну ділянку, виданого міжміським БТІ м. Павлограда 25 вересня 1998 року.

Відповідно до пункту 3 договору житловий будинок та земельну ділянку продано за 13 960 грн, які продавець отримав від покупця до підписання договору.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що сторони погодили предмет та ціну договору, договір уклали в письмовій формі, продавець отримав обумовлену сторонами грошову суму, а покупець придбав визначене договором нерухоме майно.

Договір зареєстрований 25 вересня 1998 року на Павлоградській товарній біржі за реєстраційним № 9/28ф-НД та скріплений підписами сторін і уповноваженої посадової особи біржі.

Правовідносини сторін виникли у 1998 році, тому при вирішенні питання про форму та юридичні наслідки укладення договору суд виходить із норм матеріального права, чинних на момент виникнення відповідних правовідносин.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК Української РСР було передбачено вимоги щодо форми договору купівлі-продажу жилого будинку за участю громадянина та його реєстрації.

Водночас частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, при оцінці правових наслідків укладеного сторонами правочину суд ураховує спеціальне правове регулювання біржових угод, яке діяло станом на 25 вересня 1998 року.

Установлені судом обставини свідчать, що договір купівлі-продажу був укладений сторонами в письмовій формі, містив усі необхідні умови щодо предмета договору та його ціни, був зареєстрований на Павлоградській товарній біржі, а сторони фактично виконали взяті на себе зобов`язання.

Доказів того, що договір купівлі-продажу від 25 вересня 1998 року був визнаний недійсним у судовому порядку, матеріали справи не містять.

Так само матеріали справи не містять доказів того, що після його укладення продавець оспорював факт відчуження нерухомого майна, отримання від покупця визначеної договором грошової суми чи право покупця на придбане майно.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших відповідних реєстрів, сформованою 16 червня 2026 року, підтверджується відсутність відомостей за параметрами здійснених судом запитів щодо житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки за відповідною адресою.

Суд ураховує, що за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права або інтересу в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статей 317, 319 ЦК України власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Неможливість позивача здійснити державну реєстрацію речового права на придбане ним нерухоме майно перешкоджає повноцінній реалізації його прав щодо цього майна.

Оцінивши надані докази відповідно до статей 76–81, 89 ЦПК України, суд установив, що між сторонами відбулося реальне виконання договору купівлі-продажу: продавець відчужив визначене договором нерухоме майно та отримав установлену договором грошову суму, покупець сплатив ціну майна, а укладений сторонами договір був зареєстрований на Павлоградській товарній біржі.

За таких обставин суд доходить висновку про доведеність обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас представник позивача в позовній заяві просила судові витрати залишити за позивачем, тому питання про стягнення судового збору з відповідача суд не вирішує.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 280–282 ЦПК України, статтями 224, 227 ЦК Української РСР 1963 року, статтею 15 Закону України «Про товарну біржу», суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна — задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна — житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 25 вересня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 25 вересня 1998 року на Павлоградській товарній біржі за № 9/28ф-НД.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , року народження, код ЄДРПОУ/РНОКПП , АДРЕСА_3 .

Суддя М. М. Перекопський