Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №177/2846/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2846/26

Провадження № 1-кп/177/221/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026046720000183 від 05.08.2026 за ч. 1 ст. 162 КК України, із доданими до нього матеріалами, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, який утриманців не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.07.2026 приблизно о 02 год. 00 хв., ОСОБА_2 , перебував біля магазину «Дар`я», за адресою Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Веселе, вул. Шкільна 15А, де у останнього виник кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Реалізовуючи свій прямий умисел, перебуваючи у вказаний час та місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що не має законного права проникати до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » без дозволу власника, за відсутності визначених законом підстав, рукою, за допомогою власної сили завдав удару по вікну, чим спричинив пошкодження віконного механізму, після чого відчинив його та приблизно о 02 год. 04 хв. незаконно проник до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Унаслідок своїх кримінально-протиправних дій ОСОБА_2 , який незаконно проник до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , грубо порушив право останньої, гарантоване їй ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.

Зазначені умисні дії ОСОБА_2 кваліфікуються за ч. 1 ст. 162 КК України, за ознаками незаконного проникнення до іншого володіння особи.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 ознайомившись з матеріалами дізнання, добровільно, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчиненого ним кримінального проступку, ознайомлений із обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 394 КПК України, та за участі захисника, адвоката ОСОБА_5 подав письмову заяву про розгляд обвинувального акта в спрощеному порядку, без судового розгляду в судовому засіданні за його відсутністю.

Потерпіла ОСОБА_4 зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального проступку погодилася, будучи обізнаною про обмеження права апеляційного оскарження, надала письмову згоду на розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні, цивільного позову не заявлено.

Таким чином, за результатами спрощеного провадження встановлено, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчить клопотання прокурора викладене в обвинувальному акті щодо його розгляду в порядку спрощеного провадження та заява обвинуваченого ОСОБА_2 , складена в присутності захисника, а також заява потерпілої.

Із урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акта та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України, за ознаками незаконного проникнення до іншого володіння особи.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання останнього.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває та не перебував (а.п.55-62).

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які б обтяжували його покарання, не встановлено.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у виді обмеження волі у межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України.

При цьому, призначаючи покарання у виді обмеження волі, суд враховує, що альтернативні покарання у виді штрафу та виправних робіт, які передбачені санкцією ч. 1 ст. 162 КК України до обвинуваченого ОСОБА_2 не можуть бути застосовані, оскільки останній офіційно не працевлаштований та постійного джерела доходу не має. Обмежень, передбачених ч. 3 ст. 61 КК України, які б виключали можливість застосування до ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, суду не надано.

Окрім того, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обтяжуючих, суд вважає, що наявні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді обмеження волі, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 50 КК України, саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення покарання обвинуваченому з урахуванням положень ст. ст. 69, 69-1 КК України, суд не вбачає.

Речові докази та процесуальні витрати в справі відсутні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не пред`являвся.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у рамках цього кримінального провадження не обирався.

Керуючись ст. ст. 369-370, 373-374, 381-382, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 162 КК України та піддати покаранню у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Покласти на ОСОБА_2 обов`язки, визначені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його отримання, в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, через Криворізький районний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 1 ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: