Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №420/7235/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7235/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, –

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на 04.03.2026 року ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, при цьому протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася. Водночас у реєстрі «Оберіг» містяться відомості про порушення правил військового обліку, які не підтверджені належними процесуальними документами. Таким чином, відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично підтверджує відсутність законних підстав для внесення зазначеної інформації до реєстру, а вимога щодо необхідності особистої явки позивача для «зняття порушення» свідчить про неправомірність дій відповідача та необхідність їхнього виправлення. Оскільки позивач не був притягнутий ІНФОРМАЦІЯ_5 до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, то і факту притягнення до відповідальності його не було (оскільки протокол по КУпАП відносно позивача не складався), а тому відомості до Реєстру внесені безпідставно.

Ухвалою від 19.03.2025 року прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач прийнятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . До ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно не прибув, персональні данні не оновив та не повідомив свої персональні дані відповідно до п.11, ст.38, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», своїми діями в особливий період порушив вимоги ч.11 статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вимоги пункту 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. No 1487.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказано, що диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП. З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Оскільки факту притягнення до відповідальності Позивача не було, протокол по КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не складався, тому відомості до Реєстру відносно нього внесені безпідставно. Посилання Відповідача на не вчинення Позивачем активних дій, спрямованих на припинення (усунення) допущених ним порушень правил військового обліку, формально продовжує вчиняти правопорушення, передбачене частиною З статті 210-1 КУпАП є безпідставним, оскільки повістки за адресою фактичного місця реєстрації, яке було вказано Позивачем під час оновлення даних у ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів належним чином не отримував та відповідних доказів направлення Відповідачем повістки на актуальну адресу Позивача не надано.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією військово-облікового документу з мобільного додатку “Резерв+”.

Станом на 22.01.2026 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 наявна відмітка “порушення правил військового обліку”, дата звернення до поліції « 20.03.2025», причина звернення «не уточнили дані до 16.07.2024».

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та його розшук, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України №2232-ХІІ від 25.03.1992 “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію віл 21.10.1993 № 3543-ХП (далі Закон № 3543-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-ХП мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Стаття 22 Закону № 3543-ХП передбачає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Серед іншого, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (частина третя статті 22 Закону № 3543-ХП).

За змістом частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХП призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022р., територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого:

здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);

забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" ;Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах";Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України;

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення;

виконують інші функції відповідно до законодавства.

З військово-облікового документу, сформованого позивачем 22.01.2026р. через мобільний застосунок “Резерв+”, вбачається, що позивач уточнив свої персональні дані 08.05.2025р.

Також щодо ОСОБА_1 наявна відмітка “порушення правил військового обліку”, а також відмітка – дата звернення « 20.03.2025», причина звернення до Нацполіції «не уточнили дані до 16.07.2024».

В графах дата ВЛК, номер протоколу ВЛК, постанова ВЛК – відсутні будь-які відомості.

Відповідач зазначає, що позивач, прийнятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 , до ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно не прибув, персональні данні не оновив та не повідомив свої персональні дані відповідно до п.11, ст.38, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд зазначає, що відповідно до абз. 4 п. 1 ч. 2 розд. ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.

Закон України від 11.04.2024 №3633-IX набрав чинності 18.05.2024.

Отже, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані були протягом 60 днів (до 17.07.2024) з дня набрання чинності цим Законом (18.05.2024) уточнити свої персональні дані, шляхом :

самостійно прибути до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;

звернутись до центру надання адміністративних послуг;

через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Отже, як свідчать досліджені матеріали справи, позивачем уточнені дані після спливу більше ніж 10 місяців, терміну визначеного Законом України від 11.04.2024 №3633-IX для уточнення своїх персональних даних, що є порушенням п. 22 Порядку №560.

При цьому, неухильне дотримання кожним законів України передбачено статтею 68 Конституції України.

Дії ТЦК та СП щодо внесення даних про не уточнення даних базувалися виключно на нормах чинного законодавства та наявній на той момент інформації. Недбале ставлення Позивача до свого обов`язку з ведення військового обліку не може трактуватися як протиправна бездіяльність ТЦК.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст.9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VІІ до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст 27 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.1 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.

Відповідно КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.

Відповідно до ст.235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП).

Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст.284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.

Постанова про закриття справи відповідно до ст.284 КУпАП виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу (в якій зазначено, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення).

Постанова уповноваженої особи може бути оскаржена до суду.

Судом встановлено, що відносно позивача не прийнята будь-яка постанова, оскільки він до органів ТЦК не з`явився, навіть після внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він є особою, яка порушила правила військового обліку.

Позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , не підлягають задоволенню, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 є уповноваженим на це суб`єктом владних повноважень відповідно до КУпАП, який виявляє та фіксує адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП щодо порушення правил військового обліку.

Саме РТЦКСП відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу та і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст.268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.

З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що він не вчиняв адміністративних правопорушень, оскільки відсутність складу правопорушення має бути встановлено компетентним, уповноваженим органом - РТЦКСП, або судом, але лише в порядку судового контролю за прийнятим рішенням.

В рамках даної справи, суд звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку “Резерв+” примітки Порушення правил військового обліку не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає доставці до відповідного органу ТЦК та СП для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

В той же час, вимогами ч.3 ст.38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, відомості в “Резерв +” змісту “Причина звернення до Нацполіції: не уточнили дані до 16.07.2024...”, мають суто інформативний характер, як це і передбачено вимогами ст.2 Закону №1951-VІІ.

З огляду на викладене, відповідач, використовуючи інформаційно-комунікаційну систему, вніс відомості щодо позивача, в якості способу його інформування.

Таким чином, суд зазначає, що самі по собі відомості про порушення правил військового обліку не є тотожними відомостями про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому суд звертає увагу, що будь-яких доказів на підтвердження знаходження позивача у розшуку матеріали справи не містять.

Отже, відсутні підстави для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , оскільки за змістом позову питання по суті про наявність або відсутність в діях (бездіяльності) позивача складу правопорушення уповноваженим органом не вирішувалось. Як похідні, не підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Крім того, суд акцентує увагу на необхідності розмежування понять матеріального складу адміністративного правопорушення та порушення правил військового обліку. Правила військового обліку є сукупністю встановлених Законом №2232-ХІІ обов`язків, порушення яких є об`єктивним юридичним фактом, що виникає в момент невиконання особою конкретної вимоги (зокрема, не проходження ВЛК, неявки за повісткою), незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Тобто правила військового обліку є цілісною системою встановлених Законом №2232-ХІІ та Порядком № 1487 обов`язків, виконання яких має безумовний та безперервний характер, а порушення цих правил є об`єктивним юридичним фактом, що виникає безпосередньо в момент невиконання особою конкретної вимоги закону або законного розпорядження органу військового управління. Такий юридичний факт існує незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки адміністративна відповідальність за статтями 210,210-1 КУпАП є лише формою державного реагування на вже вчинене правопорушення, а не підставою для виникнення статусу особи як такої, що порушила правила військового обліку.

Отже, відмітка в реєстрі або звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо доставлення особи є наслідком саме зафіксованого об`єктивного факту ігнорування військового обов`язку, що за своєю правовою суттю є реалізацією превентивних та виконавчих функцій у сфері мобілізаційної підготовки, а не актом притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні КУпАП.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі №420/29983/25.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 7,8, 9, 10, 77, 90,139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.