Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №753/6630/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6630/24

провадження № 2/753/3929/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря Щербак А.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання зобов`язання виконаним та зобов`язання повернення розписки, -

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_4 , про визнання зобов`язання виконаним та зобов`язання повернення розписки. В обґрунтування позову зазначено, що 01.06.2021 року ОСОБА_1 , влаштувався на роботу в ТОВ «Альянс Будівельників України» на посаду керівника групи в роздрібній торгівлі непродовольчими товарами. Співбесіду при працевлаштуванні позивач проходив з відповідачем ОСОБА_4 , як з генеральним директором ТОВ «Альянс Будівельників України». Зазначена компанія протягом всього часу належала відповідачу. 19.08.2019 року було змінено бенефіціарного власника ОСОБА_4 , в ТОВ «Альянс Будівельників України» , проте до теперішнього часу відповідач здійснює вплив на зазначену компанію та керує нею. В ТОВ «Альянс Будівельників України» з метою ухилення від сплати податків та зборів із зарплати виплати робітникам, у тому числі й позивачу, частину заробітної плати здійснювалась в конвертах. Позивач був за вказівкою ОСОБА_4 , працевлаштований на мінімальну заробітну плату. 16.08.2021 року позивач звернувся до відповідача як до свого керівника з прохання позичити йому в борг грошові кошти в сумі 150000,00 грн. Відповідач погодився надати грошові кошти в борг але у сумі 50000,00 грн. Умовою надання коштів в позику було те, що із заробітної плати позивача які сплачуються не офіційно будуть утримуватись 10000,00 грн. За таблицею розрахунком, що була надана позивачу бухгалтерією підприємства, відраховували в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_4 , кожного місяця за період з 25.11.2021 року по 25.02.2022 року по 10000,00 грн. 25.03.2022 року грошові кошти не були відраховані, оскільки почалась війна та компанія не працювала. 25.04.2022 року, грошові кошти також не були відраховані, оскільки позивачу було виплачено лише офіційну мінімальну заробітну плату на картку з вирахуванням погашення аліментів. В травні 2022 року грошові кошти також, не були відраховані, а позивачу було повідомлено, що він має заплатити компанії 6242,39 грн., оскільки він спрацював у збиток. В травні 2022 року позивач вирішив звільнитись з ТОВ «Альянс Будівельників України» та 23.05.2022 року прийшов до кабінету ОСОБА_4 , з метою віддати останню частину боргу у розмірі 10000,00 грн., та з проханням повернути розписку. Відповідач не заперечував, що 40000,00 грн., було вже погашено шляхом утримання бухгалтерією із заробітної плати позивача, проте повідомив що позивач повинен повернути 16242,39 грн., після чого відповідач поверне розписку. Вказану розмову позивач записав за допомогою технічних пристроїв. Того ж дня позивач залишив ОСОБА_4 , останню частину боргу у розмірі 10000,00 грн., та покинув територію ТОВ «Альянс Будівельників України». Враховуючи наведене позивач просить визнати зобов`язання позивача перед відповідачем визначене у розписці від 16.08.2021 року у сумі 50000,00 грн., виконаним та зобов`язати відповідача повернути розписку.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.05.2024 року було відкрито спрощене провадження по вказаній цивільній справі, призначено справу до судового розгляду.

Від представника відповідача надійшли пояснення на позовну заяву в обґрунтування яких зазначено, що в основу позову покладено звукозапис розмов між невстановленими особами. Як стверджує позивач на вказаних звукозаписах зафіксовані розмови між позивачем та відповідачем проте не надає жодних доказів таких тверджень. Позивачем не надано жодних належних доказів виконання зобов`язання за договором позики. Таким чином, наявність оригіналу боргової розписки у відповідача, як кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане, а посилання позивача на виконання зобов`язання без надання відповідних письмових доказів є нікчемним. З урахуванням викладеного в задоволенні позову просив відмовити.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав наведених у позові, наполягали на її задоволені. Додатково позивач зазначив, що зроблений ним технічний запис його розмову із відповідачем в кабінеті останнього, повністю підтверджує його позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав зазначених в поясненнях.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , зазначив, що перебуває з позивачем в дружніх стосунках, працювали разом в одному офісі. Окремо вказав, що свідком написання розписки та отримання позивачем грошових коштів від відповідача не був, проте був двічі присутнім під час спілкування позивача та бухгалтера, щодо відрахування грошових коштів з заробітної плати на погашення боргу. Дійсно бухгалтер підприємства відраховував з заробітної плати позивача кошти на погашення наявної позики.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, приходить до наступного.

З довідки ТОВ «Альянс Будівельників України» виданої ОСОБА_1 , вбачається, що він працював у вказаному товаристві з 01.06.2021 року по 26.05.2022 року на посаді керівника групи в роздрібній торгівлі непродовольчими товарами. Дохід за період з 01.06.2021 року по 26.05.2022 року склав 80297,25 грн.

Відповідно до розписки від 16.08.2021 року, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , одержав в борг від ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти в сумі 50000,00 грн., для особистих потреб. Зобов`язується повернути отримані кошти в повному обсязі своєчасно з 05.11.2021 року по 10000,00 грн., щомісячно. Кінцевий строк погашення позики в повному обсязі 05.03.2022 року. У разі недотримання умов, зобов`язується виплатити пеню в розмірі 1% від запозиченої суми за кожен день прострочення виплати.

Згідно зі ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивної і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст.202 ЦПК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ст. 203 ЦК України, випливає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 638 ЦК України, випливає, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зі змісту ч.1 ст. 1048 ЦК України, вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним у момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого2016 року у справі № 6-50цс16.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому, наявність оригіналу розписки у позикодавця згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 18 липня 2012 року договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб`єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Аналізуючи матеріали справи, суд враховує, що предметом доказування у даній справі є, зокрема, факт повного виконання позивачем зобов`язання за розпискою від 16.08.2021 року та, як наслідок, виникнення у відповідача обов`язку повернути борговий документ. Разом із тим, належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували саме повного виконання позивачем зобов`язань за договором позики у повному обсязі, матеріали справи не містять. Позивачем не надано письмових доказів здійснення всіх платежів на погашення боргу, а також доказів прийняття відповідачем виконання зобов`язання в повному обсязі чи видачі розписки про отримання виконання. При цьому оригінал боргової розписки продовжує перебувати у відповідача, що відповідно до положень статті 545 ЦК України та усталеної судової практики свідчить про відсутність підтвердження повного виконання боржником свого обов`язку.

Суд критично оцінює долучений позивачем аудіо запис як доказ у справі. Із його змісту неможливо достовірно встановити осіб, між якими відбувається розмова, при цьому з відтвореного у судовому засіданні аудио запису не вбачається саме факту повного виконання наявного зобов`язання позивачем. Також, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 не підтвердив обставин повного виконання позивачем умов розписки, із його показань вбачається, що він лише був присутній при окремих розмовах щодо можливого відрахування коштів із заробітної плати позивача. Такі показання не підтверджують факту погашення всієї суми боргу та не спростовують наявності невиконаного зобов`язання.

З урахування викладеного суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 202,203,235,545,546,549, 638,1046,1048, 1051 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76-81,82, 84, 90, 259, 263, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання зобов`язання виконаним та зобов`язання повернення розписки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 .

Суддя С.В.Кулик