Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №761/26062/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26062/26

Провадження № 3/761/5200/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Шевченківського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 185 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №568914, 16.06.2026 року о 19:40 год. гр. ОСОБА_1 перебуваючи в вестибюлі ст.м. "Лук`янківська" КП "Київський метрополітен" на законну вимогу працівника поліції надати документи для перевірки відмовився та проти до кімнати також, під час доставлення до кімнати поліції ховався за споруди метро та чіплявся за форму поліцейського.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 185 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).

Судом вживалися заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання останнього, однак, остання повернулася з відміткою " за закінченням встановленого терміну зберігання".

З огляду на викладене, судом не встановлено поважності причини неявки гр. ОСОБА_1 до суду, а тому суд вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та доказам, долученим до матеріалів, за відсутності останнього.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 185 КУпАП відповідальність настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов`язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення полягає у злісній непокорі, тобто відмові виконати наполегливі, неодноразово повторені законні розпорядження або вимоги працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків.

Кваліфікуючою ознакою цього адміністративного правопорушення визначають спосіб його вчинення злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

При цьому, на наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і у зв`язку з чим вона висувалась.

Отже, для того, щоб притягнути особу до відповідальності за ст. 185 КУпАП, необхідно, щоб були: законне розпорядження або вимога працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, злісна непокора порушника.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктом правопорушення може бути особа, яка досягла 16 років.

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серія ВАБ №568914, рапорт, пояснення гр. ОСОБА_1 , пояснення свідків, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, в повному обсязі зібраними по справі доказами у їх сукупності.

З пояснень гр. ОСОБА_1 вбачається, що на вимогу поліцейського пред`явити документи, останній керувався ст. 63 Конституції України та чекав адвоката.

Відповідно до пояснень свідків, гр. ОСОБА_1 на виконання вимоги поліцейського пред`явити документи, що посвідчують особу гр. ОСОБА_1 відмовився, надалі під час доставлення до кімнати поліції ховався за споруди метро та чіплявся за форму поліцейського.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, в повному обсязі зібраними по справі доказами у їх сукупності.

При накладенні адміністративного стягнення з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суд вважає, що стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідатиме вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП та є необхідним і достатнім для попередження вчинення ним нових правопорушень.

Обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за вчинене правопорушення судом не встановлено.

У порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягненню підлягає на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 185, 280, 283, 284, 291 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА