Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №760/20007/18 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/20007/18

Провадження № 1-в/760/200/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_4 та заяву захисника ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100090004031 від 13 квітня 2018 року, стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,

засудженого за ч 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком, та покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року, ОСОБА_4 було визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років один місяць.

Вироком від 07 лютого 2025 року встановлено, що будучи раніше судимим вироком від 17.05.2012 року Корабельного районного суду м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вирішив вчинити новий корисливий злочин за наступних обставин.

12 квітня 2018 року близько 13 години ОСОБА_4 прибув до місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де проживав спільно з ОСОБА_6 , з метою пакування власних речей для переїзду.

Встановивши, що в будинку відсутні інші особи, ОСОБА_4 , перебуваючи у своїй кімнаті на другому поверсі та здійснюючи пакування речей, з корисливих мотивів здійснив пошук грошових коштів у сусідній кімнаті, де виявив майно ОСОБА_6 , а саме годинник марки «Tommy Hilfiger», який знаходився на підвіконні, та грошові кошти у сумі 600 гривень, які знаходилися у другій шухляді тумбочки біля ліжка. У цей час у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_4 таємно взяв годинник марки «Tommy Hilfiger» вартістю 2 800 гривень та грошові кошти у сумі 600 гривень, поклав їх до кишені своїх штанів, після чого направився на перший поверх будинку, де у дальній кімнаті виявив та також таємно викрав грошові кошти у сумі 900 гривень.

Після цього ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденими грошовими коштами та годинником розпорядився на власний розсуд.

Усього ОСОБА_4 таємно повторно викрав належне ОСОБА_6 майно на загальну суму 4 300 гривень.

Зазначені дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Під час постановлення вироку від 07 лютого 2025 року ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та щиро розкаявся. Оскільки фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювалися, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, роз`яснивши обвинуваченому процесуальні наслідки такого порядку судового розгляду.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 липня 2026 року відкрито кримінальне провадження за нововиявленими обставинами за заявами ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про перегляд вироку від 07 лютого 2025 року.

Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_4 зазначив, що остаточне покарання за вироком Солом`янського районного суду міста Києва було визначено шляхом часткового складання дворічного покарання за ч. 2 ст. 185 КК України з покаранням за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року.

За твердженням ОСОБА_4 , після перегляду вироку Святошинського районного суду апеляційним судом відпала правова підстава для застосування ч. 4 ст. 70 КК України. У зв`язку із цим він просив виключити з вироку Солом`янського районного суду застосування ч. 4 ст. 70 КК України та залишити призначене за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Захисник ОСОБА_5 у своїй заяві також просила виключити з вироку від 07 лютого 2025 року посилання на ч. 4 ст. 70КК України.

Захисник мотивувала заяву тим, що на день постановлення вироку Солом`янського районного суду вирок Святошинського районного суду від 08 серпня 2023 року перебував на стадії апеляційного перегляду. На її думку, визначення остаточного покарання за сукупністю із цим вироком порушувало положення статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України та правила статті 70 КК України.

Крім того, захисник посилалася на тривалість перебування ОСОБА_4 під вартою, стверджувала, що призначений безпосередньо за ч. 2 ст. 185КК України дворічний строк фактично відбутий, та просила визнати це покарання відбутим і звільнити ОСОБА_4 з-під варти.

Дослідивши заяви, вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року, інші надані матеріали, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленою обставиною визнається скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що підлягає перегляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі № 759/1839/21, провадження № 11-кп/824/638/2026, вирок Святошинського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_4 скасовано в частині призначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Київський апеляційний суд постановив вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. В іншій частині вирок Святошинського районного суду залишено без змін. Одночасно апеляційний суд визнав ОСОБА_4 таким, що відбув покарання за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року.

Таким чином, після постановлення вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року було частково скасоване судове рішення, покарання за яким було використане для визначення ОСОБА_4 остаточного покарання у виді шести років одного місяця позбавлення волі.

Ухвала Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року є належним підтвердженням нововиявленої обставини, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 459 КПК України.

Зазначена обставина впливає виключно на законність застосування ч. 4 ст. 70 КК України та визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Вона не впливає на встановлені вироком фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, доведеність його винуватості та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185КК України.

Частиною 4 ст. 466 КПК України передбачено, що суд має право не досліджувати докази щодо обставин, установлених судовим рішенням, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо такі обставини не оспорюються.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 21 січня 2020 року у справі №315/793/16-к, провадження №51-3062км19, зазначив, що процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. Під час такого перегляду суд перевіряє наявність передбачених частиною другою статті 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та оцінює, чи могли ці обставини, які не були відомі суду під час первісного розгляду справи, вплинути на правильність судового рішення, що переглядається.

Ураховуючи положення ч. 4 ст. 466 КПК України та наведений висновок Верховного Суду, суд не здійснює повторного дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального правопорушення і не переглядає кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185КК України.

Доводи заявників про необхідність виключення застосування ч. 4 ст. 70 КК України є обґрунтованими, оскільки після часткового скасування вироку Святошинського районного суду та визнання покарання за цим вироком відбутим, відсутня правова підстава для призначення вироком Солом`янського районного суду остаточного покарання у виді шести років одного місяця позбавлення волі.

Разом із тим доводи захисника про необхідність зарахування всього періоду перебування ОСОБА_4 під вартою одночасно у строк дворічного покарання за цим вироком задоволенню не підлягають.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року вже вирішено питання про відбуття ОСОБА_4 чотирирічного покарання за ч. 2 ст. 194 КК України. Періоди попереднього ув`язнення та відбування покарання, враховані під час виконання вироку Святошинського районного суду, стали підставою для висновку апеляційного суду про відбуття цього чотирирічного покарання.

Повторне використання цих самих періодів для висновку про відбуття дворічного покарання за ч. 2 ст. 185КК України призвело б до подвійного врахування одного строку фактичного позбавлення волі за двома окремими покараннями після усунення сукупності, передбаченої ч. 4 ст. 70 КК України.

З огляду на те, що Київський апеляційний суд 26 травня 2026 року визнав відбутим покарання за вироком Святошинського районного суду, а ОСОБА_4 після цієї дати продовжував утримуватися на підставі вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року, строк відбування дворічного покарання за ч. 2 ст. 185КК України належить обчислювати наступним чином.

Так, вироком Святошинського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року строк відбування ОСОБА_4 покарання визначено обчислювати з 10 травня 2022 року та зараховано у цей строк періоди його попереднього ув`язнення з 10 грудня 2018 року до 12 грудня 2018 року включно, з 19 жовтня 2020 року до 21 жовтня 2020 року включно та з 10 грудня 2021 року до 03 квітня 2022 року включно, загальною тривалістю 121 день. Ураховуючи зазначені періоди, призначений цим вироком чотирирічний строк позбавлення волі закінчився 08 січня 2026 року.

Оскільки після цієї дати ОСОБА_4 продовжував перебувати в місцях позбавлення волі на підставі вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року, покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, призначене зазначеним вироком за ч. 2 ст. 185 КК України, він фактично почав відбувати з 09 січня 2026 року. У зв`язку із цим строк відбування покарання за новим вироком підлягає обчисленню з 09 січня 2026 року.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд виходить з установлених вироком від 07 лютого 2025 року обставин та враховує вимоги ст. 50 і 65 КК України, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_4 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі кримінальні правопорушення.

Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.

Висновок вироку від 07 лютого 2025 року про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки за ч. 2 ст. 185КК України є обґрунтованим. Нововиявлена обставина не дає підстав для зміни виду або розміру цього покарання.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ч. 1 ст. 467 КПК України за результатами кримінального провадження за нововиявленими обставинами суд має право скасувати вирок та ухвалити новий вирок або залишити заяву про перегляд судового рішення без задоволення.

Ураховуючи встановлену нововиявлену обставину, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяви ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 , скасувати вирок від 07 лютого 2025 року в частині застосування ч. 4 ст. 70 КК України, визначення остаточного покарання у виді шести років одного місяця позбавлення волі та зарахування строків, пов`язаного із застосуванням зазначеної норми, і ухвалити в цій частині новий вирок.

Керуючись ст.ст. 370, 374, 459, 466, 467 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 70 КК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву засудженого ОСОБА_4 та заяву захисника ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року задовольнити частково.

Вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_4 скасувати в частині застосування ч. 4 ст. 70 КК України, визначення остаточного покарання у виді шести років одного місяця позбавлення волі та зарахування строків, здійсненого у зв`язку із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України.

У цій частині ухвалити новий вирок.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

В іншій частині вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року залишити без змін.

Строк відбування ОСОБА_4 покарання у виді двох років позбавлення волі обчислювати з 09 січня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів із дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, у той самий строк із дня вручення йому копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися та докази щодо яких не досліджувалися відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Якщо апеляційну скаргу не буде подано, вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1