Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №759/10783/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10783/26

пр. № 2/759/9737/26

14 липня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 року ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 791900 від 14.04.2019 року у розмірі 18453,24 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 791900 відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 16000,00 грн. строком на 30 дні. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству відсотки за користування, що становлять: 1,80 % в день за весь строк користування кредитом (стандартна процента ставка), 0,01 % в день знижена процентна ставка.

12.04.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права вимоги до Боржників, вказаними у реєстрі боржників.

25.07.2024 р. протоколом загальних зборів № 1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було перейменовано на ТОВ

12.09.2019 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» було укладено додаткову угоду № 24 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 25 від 12.09.2019 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ВІН ФІНАНС» правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором № 791900 від 14.04.2019 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на дату відступлення прав вимоги заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 791900 від 14.04.2019 року становила 14424,00 грн., з якої: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8424,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» посилаються на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, має заборгованість в загальному розмірі 18453,24 грн., яку просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідача та/або позивач до суду не подавали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 791900 відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 16000,00 грн. строком на 30 дні. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству відсотки за користування, що становлять: 1,80 % в день за весь строк користування кредитом (стандартна процента ставка), 0,01 % в день знижена процентна ставка.

12.04.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права вимоги до Боржників, вказаними у реєстрі боржників.

25.07.2024 р. протоколом загальних зборів № 1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було перейменовано на ТОВ

12.09.2019 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» було укладено додаткову угоду № 24 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 25 від 12.09.2019 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ВІН ФІНАНС» правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором № 791900 від 14.04.2019 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на дату відступлення прав вимоги заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 791900 від 14.04.2019 року становила 14424,00 грн., з якої: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8424,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафом.

З надано позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 791900 від 14.04.2019 року, вбачається, що станом на момент подачі позовної заяви загальний розмір заборгованості становить 18453,24 грн. з якої: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8424,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафом, 1204,50 грн. 3 % річних, 2824,74 грн. інфляційні втрати.

Відповідно до ст. ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Виходячи із правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право позивача на пред`явлення будь-якої вимоги.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Станом на день укладення договору позики 14.04.2019 року здійснення безготівкових розрахунків регулювалось відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно додатку 3 до Інструкції № 22, платіжне доручення містить обов`язкові реквізити про дату одержання платіжного доручення банком та дату проведення, з підписом банку.

З Додатку 9 до Інструкції № 22 слідує, що датою надходження є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік отримання банком платника розрахункового документа, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Датою виконання є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік списання коштів з рахунку платника, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, з яких можна було б достовірно встановити факт перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 4000,00 грн. за кредитним договором № 791900 від 14.04.2019 року.

Позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по справі були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем по справі, а наявні в матеріалах справи документи, а саме розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги, у якому зазначено суму заборгованості за відступленою вимогою, лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

З урахуванням того, що наданий позивачем розрахунок суми боргу за договором позики та витяг з реєстру прав вимоги не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором позики у розмірах, зазначених у розрахунку.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Тягар доказування покладено на сторони, що забезпечує реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо отримання відповідачем коштів, наявності заборгованості та її розміру матеріали справи не містять, а відтак позов ТОВ «ВІН ФІНАНС» про стягнення заборгованості за договором позики задоволенню не підлягає.

За таких умов, оскільки факту отримання ОСОБА_1 коштів за договором позики в межах даного розгляду справи не встановлено, нарахування процентів за користування коштами в будь-якому розмірі та за будь-який період є безпідставним.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-16, 22, 203, 215,626-628, 641,644,1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5-7 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук