Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №240/25367/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25367/26

Головуючий у 1-й інстанції: Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

12 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у конкретному розмірі 83 599,64 грн., визначеному із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, визначеної як різниця між сумою можливої індексації у березні 2018 року та розміром підвищення доходу, за період з 01.03.2018 по 09.12.2021;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію - різницю за період з 01.03.2018 по 09.12.2021 у конкретному розмірі 163932,85 грн., виходячи зі щомісячної суми 3619,60 грн., без зарахування сум поточної індексації у погашення цієї заборгованості;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 під час виплати сум, визначених пунктами 2 і 4 прохальної частини, нарахувати, утримати та сплатити до відповідних бюджетів передбачені законом податки, збори й обов`язкові платежі та одночасно компенсувати позивачу суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.12.2021, обчислену відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь час затримки по день фактичної виплати основної заборгованості включно.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що наданий представником позивача на підтвердження своїх повноважень ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Евіним Андрієм Костянтиновичем не містить положень про представництво в Житомирському окружному адміністративному суді.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана та підписана особою, яка не має право її підписувати.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частинами 1 та 2 статті 160 встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до правових норм частин 7, 8 та 10 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Так, позовна заява ОСОБА_1 підписана й подана його представником, адвокатом Евіном Андрієм Костянтиновичем.

В підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів ОСОБА_1 було додано до позовної заяви:

- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

- Ордер адвоката від 16.07.2026 року, відповідно до якого визначено назва органу, в якому надається правова допомога: «У судах усіх рівнів, інстанцій, юрисдикцій та спеціалізацій».

Як встановлено з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, підставою для повернення позовної заяви стало те, що адвокатом в Ордері №02/07/2026 від 02.07.2026 року було зазначено назва органу, у якому надається правова допомога: «У судах усіх рівнів, інстанцій, юрисдикцій та спеціалізацій», а не конкретну назву суду «Житомирський окружний адміністративний суд». Зокрема вказано, що у суду відсутні правові підстави вважати вказаний ордер належним доказом на підтвердження наявності у адвоката Евіна Андрія Костянтиновича повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 саме у Житомирському окружному адміністративному суді.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) доручення органу (установи) уповноваженої законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Згідно з ч.ч 1, 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Отже, Положенням про ордер у новій редакції, визначено, що під назвою органу, у якому надається правова допомога адвокатом, розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів наприклад: судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства. правоохоронні органи тощо.

Представником позивача - адвокатом Евіном А.К. до позовної заяви додано Ордер від 16.07.2026 року серії АМ №1220858, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 02.07.2026 року, в якому зазначено, що адвокат Евін А.К. надає правову допомогу ОСОБА_1 «У судах усіх рівнів, інстанцій, юрисдикцій та спеціалізацій». Колегія суддів розцінює зазначене як те, що адвокатом було правильно визначено назву органу, оскільки законодавством не передбачено зазначення в ордері конкретної назви суду.

Таким чином, надання адвокатом Ордера в якості підтвердження повноважень на представництво інтересів Вессера В.В. колегія суддів визнає достатнім документом для підтвердження його повноважень.

Відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №826/17175/18 зазначено:" за правового регулювання, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у адвоката Стригуна М.А. повноважень на підписання апеляційної скарги від імені ОСОБА 1 є надмірно формалізованим. Графа «Назва органу, в якому надається правова допомога» в ордері від 7 серпня 2018 року серії КВ №741853 містить посилання на судові органи, що є достатнім для висновку про повноваження адвоката Стригуна М.А. як представника в адміністративному суді".

Аналогічного висновку за схожих фактичних обставин справи дійшов Верховний Суд у справах №460/1726/19, №280/2788/20.

Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі №361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі №428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі №1754/3233/20, від 13 квітня 2022 року у справі №756/334/21 було визначено наступний висновок: «вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» необхідним підтвердженням про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій є достатнім та того, що адвокат, уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів».

Враховуючи норми КАС України, а також те, що повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо повернення такої.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в п.32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, вказане призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, в ході якого має бути вирішено питання про можливість відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.