Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №120/73/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/73/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

12 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-2), у якому відповідно до уточнених позовних вимог позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області №023830027350 від 02.12.2025 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області, яка полягає у неврахуванні довідок Офісу Генерального прокурора України для перерахунку пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідок Офісу Генерального прокурора №21-224зп та №21-225зп від 20.11.2025, з дати її призначення - 05.02.2025, без обмеження її максимальним розміром, з виплатою різниці між належною до виплатою та фактично отриманою пенсією.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона з 05.02.2025 отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру». В пенсійний орган позивачка звернулась із заявою про перерахунок пенсії з дати її призначення з урахуванням довідок Офісу Генерального прокурора №21-224зп та №21-225зп від 20.11.2025 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_2 за відповідною посадою військового прокурора гарнізону, без обмеження її максимальним розміром. У відповідь на звернення рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №023830027350 від 02.12.2025 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з огляду на те, що перерахунок пенсії в разі втрати годувальника згідно із Законом України «Про прокуратуру» не передбачений діючим законодавством.

Позивачка спірне рішення вважає протиправним, оскільки відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», пенсії призначені згідно з цим Законом, підлягають перерахунку у разі підвищення заробітної плати працівників прокуратури. Оскільки пенсія у зв`язку з втратою годувальника є похідною від пенсії за вислугу років, право на її перерахунок виникає з тих самих підстав.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.12.2025 №023830027350, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідок Офісу Генерального прокурора №21-224зп та №21-225зп від 20.11.2025, з дати її призначення - 05.02.2025.

В іншій частині вимог відмовлено.

У задоволенні клопотання щодо звернення рішення суду до негайного виконання відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір у розмірі 887,46 грн. (вісімсот вісімдесят сім гривень 46 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, позивач оскаржила його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги щодо виплати належних до виплати сум пенсії є внутрішньо суперечливим. Зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі довідок Офісу Генерального прокурора з дати її призначення - 05.02.2025 року, суд фактично визнав право позивача на отримання пенсії у належному розмірі саме з цієї дати. За таких обставин виплата різниці між належною та фактично отриманою пенсією не є самостійною чи передчасною вимогою, а становить безпосередній правовий наслідок проведення такого перерахунку та необхідну складову повного поновлення порушеного права позивача. Таким чином, відмова у задоволенні вимоги про виплату належних до виплати сум пенсії фактично позбавляє судове рішення його практичної ефективності, не забезпечує повного поновлення порушеного права та створює необхідність нового звернення до суду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області також подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, перерахунок пенсії в разі втрати годувальника згідно із Законом України «Про прокуратуру» не передбачений діючим законодавством. З приводу обмеження пенсії максимальним розміром, то відповідач вважає, що такі обмеження регулюються чинними нормами права, зокрема, ч.1 ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668.

23.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу апелянта без задоволення; Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року, залишити без змін.

26.06.2026 року від позивачки надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 . У поданій відповіді вказує, що належним та ефективним способом захисту у даній справі є покладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області обов`язку не лише провести перерахунок пенсії Позивача на підставі довідок Офісу Генерального прокурора, а й виплатити всі належні суми пенсії та заборгованості, що виникла внаслідок протиправних дій Відповідача, без обмеження пенсії максимальним розміром. Просить врахувати викладені у цій відповіді доводи Позивача при прийнятті рішення у справі №120/73/26. Задовольнити позовні вимоги Позивача в повному обсязі.

10.07.2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. У поданому відзиві позивачка просить відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти та долучити до матеріалів справи. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

14.07.2026 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі. У поданих додаткових поясненнях позивачка вказала, що вимога про зобов`язання не лише провести перерахунок, а й виплатити належні суми пенсії не є передчасною, а спрямована на забезпечення реального та остаточного поновлення порушеного права. Зазначені обставини не є предметом безпосереднього розгляду у цій справі, однак мають значення для оцінки доводів про передчасність вимоги Позивача, оскільки підтверджують, що за відсутності прямого визначення судом обов`язку щодо виплати належних сум між сторонами вже виникали аналогічні спори на стадії реалізації судових рішень. Отже, вимога Позивача про зобов`язання Пенсійного фонду не лише здійснити перерахунок, а й виплатити належні суми пенсії не є передчасною. Вона спрямована на повне та ефективне поновлення порушеного права Позивача в межах одного судового провадження та на запобігання виникненню нового спору щодо виконання майбутнього судового рішення.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 05.02.2025 отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Позивач звернулася за місцем проживання до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії з дати її призначення з урахуванням довідок Офісу Генерального прокурора №21-224зп та №21-225зп від 20.11.2025 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_2 за відповідною посадою станом на 15.03.2021, 01.01.2022 відповідно. Окрім того, у заяві просила поновити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

Заяву позивачки розглянуто за принципом екстериторіальності та рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №023830027350 від 02.12.2025 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з огляду на те, що перерахунок пенсії в разі втрати годувальника згідно із Законом України «Про прокуратуру» не передбачений діючим законодавством.

Позивач рішення вважає протиправним, тому звернулася до суду за захистом своїх прав щодо належного пенсійного забезпечення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про прокуратуру» є спеціальним та визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України від 14.10.2014 № 1697-VII.

Відповідно до п. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», чинного на час спірних правовідносин, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вищевказаного рішення, положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Окрім того, встановлено такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно з ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» напряму залежить від середньомісячного (чинного) заробітку прокурора - померлого годувальника.

Конституційний Суд України у Рішенні №6-р/2020 від 26.03.2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, Конституційний Суд України вважає, що заробітна плата прокурора регулюється Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 01.01.2021р. посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 01.01.2022р. - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, законодавством встановлено відповідне підвищення як заробітної плати прокурорів, так і їх пенсій. За таких обставин у пенсіонерів виникає право, а у держави в особі ПФУ обов`язок на перерахунок пенсій.

Відтак, зазначені зміни посадового окладу прокурора, є підставою для проведення перерахунку пенсії.

За обставин справи, право позивачки на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника не є оспорюваним.

Спірним у цій справі є питання перерахунку призначеної позивачці пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідок Офісу Генерального прокурора №21-224зп та №21-225зп від 20.11.2025, з дати її призначення - 05.02.2025.

Так, відповідно до довідок Офісу Генерального прокурора №21-224зп та №21-225зп від 20.11.2025 зазначений розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_2 за відповідною посадою прокурора гарнізону (керівника окружної прокуратури) станом на 15.03.2021, 01.01.2022 відповідно.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивачу на підставі довідок Офісу Генерального прокурора про складові заробітної плати/грошового забезпечення померлого годувальника, діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перерахунку пенсії підлягають задоволенню, з зобов`язанням розглянути повторно заяву позивача та прийняти рішення про перерахунок її пенсії згідно із наданими довідками.

З приводу вимоги визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області, яка полягає у неврахуванні довідок Офісу Генерального прокурора України для перерахунку пенсії, суд вважає, що окремого окреслення судовим рішенням дій відповідача не потребує, адже суд надав оцінку спірному рішенню з питань перерахунку позивачу пенсії з урахуванням цих довідок, та визнав рішення протиправним.

Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо позовних вимог, які стосуються перерахунку без обмеження максимальним розміром, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на наведене на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26 грудня 2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

Розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові від 21.12.2021 Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 580/5962/20.

Від наведених вище, правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС України не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні цього спору немає.

З приводу вимог, які стосуються здійснити виплату пенсії та різницю суми між належною до виплати та фактично отриманою пенсією, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку та виплаті будуть порушені.

Надаючи оцінку доводам позивачки щодо незаконності обмеження виплат на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1778, то колегія суддів їх відхиляє як необґрунтовані, оскільки при вирішення питання про перерахунок пенсії за заявою позивачки від 02.12.2025 Постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», не була прийнятою.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 у подібних правовідносинах дійшов висновку, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення/перерахунку пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території. Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10). Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

У межах спірних правовідносин заява позивача про перерахунок пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та за результатом її розгляду прийняте спірне рішення.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що похідна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області вчинити певні дії. Натомість, Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії, тому відсутні правові та фактичні обставини для покладення на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.

Відповідно з статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.