Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №240/17629/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17629/26

Головуючий у 1-й інстанції: Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

12 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адміністратора ЦНАП Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області Ястремської Людмили Валентинівни на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом адміністратора ЦНАП Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Адміністратор ЦНАП Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, і просить суд:

1) визнати дії щодо примусового, наказового проходження декларування, визначеного, «Повідомленням запобігання корупції» № 04-19/390 від 27 березня 2026 року, всупереч внесеним змінам Законом України № 3384-ІХ, якими розмежовано посадових осіб публічного права на суб`єктів декларування та посадових осіб, яких внесеними змінами звільнено від декларування - незаконним;

2) зобов`язати Чуднівську міську раду (КОД ЄДРПОУ 04344952) здійснити розмежування працівників на суб`єктів декларування та працівників, які звільнені від декларування, в силу дії Закону України № 3384-ІХ, подавши суду письмовий звіт про виконання, у визначений судом термін;

3) призначити грошове відшкодування моральної шкоди за незаконні дії, дискримінацію, приниження честі та гідності, шляхом порушення двох кримінальних проваджень №12025060630000145 та № 12025060630000252, створення ворожого середовища для неможливості перебування на посаді та умов для звільнення, в розмірі середньомісячної заробітної плати, починаючи з 07 лютого 2024 року (строк подачі повідомлень до НАЗК) по дату зупинення події нанесення шкоди, шляхом списання коштів з загального рахунку Чуднівської міської ради (код ЄДРПОУ 04344952);

4) на основі поданих доказів окремою ухвалою суду передати матеріали до Територіального відділу ДБР для внесення відомостей до ЄРДР за статтею 364 КК України щодо перевищення повноважень, порушення статті 19 Конституції України уповноваженою особою Чуднівської міської ради, що спричинило незаконне обвинувачення, приниження честі та гідності, знищення авторитету, ділової репутації.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху. Вказано на недоліки, на усунення яких, позивачеві було необхідно: зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України; уточнити в якому статусі поданий відповідний позов - як посадовою особою публічного права чи фізичною особою; уточнити відповідача з урахуванням того, що дії щодо примусового, наказового проходження декларування, визначеного, «Повідомленням запобігання корупції» № 04-19/390 від 27 березня 2026 року вчинені уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції у Чуднівській міській раді Володимиром Брохом; уточнити вимоги щодо відшкодування моральної шкоди за незаконні дії, дискримінацію, приниження честі та гідності, шляхом порушення двох кримінальних проваджень №12025060630000145 та № 12025060630000252, створення ворожого середовища для неможливості перебування на посаді та умов для звільнення з урахуванням того, зазначені кримінальні провадження порушені за матеріалами, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, та надати докази на підтвердження вчинення визначеним у позові відповідачем дій щодо дискримінації, приниження честі та гідності, створення ворожого середовища для неможливості перебування на посаді та умов для звільнення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 позовну заяву повернуто позивачу з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подала апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про невідповідність позовної заяви вимогам закону, а відтак вважає, що наявні підстави для задоволення її апеляційної скарги та скасування ухвали від 19.06.2026.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч.2 ст. 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, оскільки остання, у встановлений судом строк не виконала вимог ухвали від 11.05.2026 про залишення позовної заяви без руху, а саме: не привела позовну заяву до вимог визначених Кодексом адміністративного судочинства.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Пунктом 1 частини четвертої цієї статті кодексу встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною четвертою статті 161 КАС України, унормовано, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За приписами п. 5 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання, у тому числі про призначення експертизи; про витребування доказів; про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску тощо.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції, зокрема, вказав про те, що позивач не надала доказів на підтвердження вчинення визначеним у позові відповідачем дій щодо дискримінації, приниження честі та гідності, створення ворожого середовища для неможливості перебування на посаді та умов для звільнення.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, з огляду на таке.

Положення частини четвертої статті 161 КАС України встановлюють імперативний припис щодо поведінки заявника позову, а саме: норма цієї статті зобов`язує позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в той же час інша частина цієї статті надає право позивачу у разі подання письмових чи електронних доказів додати до позовної заяви копії відповідних доказів.

Тобто, процесуальний закон зобов`язує позивача надати до позовної заяви лише наявні в нього докази.

У той же час, колегія суддів зазначає, що питання про достатність, належність та допустимість доказів вирішується судом вже на стадії розгляду справи по суті. І тоді суд, який окрім іншого, відповідно до ч.4 ст. 9 та ч.4 ст.77 КАС України наділений повноваженнями збирати докази з власної ініціативи, має можливість під час розгляду справи за необхідності звернутись до відповідача чи інших осіб, які володіють необхідною для встановлення обставин справи інформацією, щодо витребування оригіналів документів, або належним чином завірених копій останніх.

Так, Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №320/3053/19 звернув увагу, що положення частини третьої статті 77 КАС України надають суду право пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи. Суд не повинен позбавляти особу права доступу до суду у зв`язку з відсутністю у неї певних документів, які можуть слугувати доказами у справі. Тим більше, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також підставою для залишення апеляційної скарги без руху слугувало те, що позивач визначив відповідачем Чуднівську міську раду Житомирського району Житомирської області, а тим часом дії щодо примусового, наказового проходження декларування, визначеного, «Повідомленням запобігання корупції» № 04-19/390 від 27 березня 2026 року вчинені уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції у Чуднівській міській раді Володимиром Брохом.

Разом з цим, відповідно до ч.3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно із ч.3 ст.48 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Крім того, суд вправі вийти за межі позовних вимог, або відмовити у задоволенні позову з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.

Апеляційний суд наголошує на тому, що у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Так, у постанові від 13.02.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного у справі № 826/1460/16 вказує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Однак, у даному випадку суд першої інстанції не врахував зазначених висновків, фактично ухилився від виконання вказаного обов`язку щодо встановлення належності відповідачів під час розгляду справи та на стадії відкриття провадження у справі переклав такий обов`язок на позивача.

Колегія суддів також враховує, що частина недоліків позовної заяви позивачем була усунута, зокрема у поданій до суду заяві на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків та наведено додаткові обгрунтування позовних вимог, що свідчить про намір належним чином реалізувати право на судовий захист.

Крім того, колегія суддів, зауважує, що у поданій позовній заяві, а також у заяві про усунення недоліків від 06.06.2026, наведено обставини та правові доводи, які дають можливість встановити предмет спору, його суб`єктний склад, характер спірних правовідносин та зміст заявлених позовних вимог, і не перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження у справі. Такі недоліки як неуточнення суб`єктного складу чи прохальної частини позову самі по собі також не свідчать про неможливість відкриття провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не вправі надавати оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті спору, а повинен перевіряти лише дотримання формальних вимог до позовної заяви.

Вимоги суду першої інстанції щодо додаткового обґрунтування позовних вимог фактично зводяться до передчасної оцінки їх обґрунтованості, що виходить за межі повноважень суду на цій стадії процесу.

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позивачу позовної заяви у даній справі, а тому оскаржувану ухвалу суду не можна визнати такою, що відповідає вимогам ст.242 КАС України.

Колегія суддів також ураховує, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У статтях 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A №333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - «Конвенція») містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, суд не повинен тлумачити положення статті 169 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 160,161 КАС України формально підходити до цих правових норм.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою у справах №420/45/20, №215/4776/18 та №215/5994/18.

Відтак, наведені порушення судом норм процесуального права обмежують право позивача на доступ до суду та є достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, так як постановлена з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У той же час, вимоги апелянта про визнання протиправною бездіяльності суду першої інстанції, яка полягає у ненаданні копії ухвали суду від 06.04.2026 та зобов`язанні надати вказану ухвалу не підлягають задоволенню, оскільки вказане право позивача може бути реалізоване шляхом звернення до суду з відповідною заявою у справі № № 240/13217/26 .

Щодо клопотання апелянта про розподіл судових витрат, то колегія суддів зазначає наступне.

Судове рішення про направлення справи для продовження розгляду не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для продовження розгляду.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках передачі справи на продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

При цьому, постанова суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду не є судовим рішенням, ухваленням якого завершується розгляд справи.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, не приймаючи при цьому рішення по суті позовних вимог, то підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 17 січня 2019 року справа №818/2170/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №800/234/17, від 22 лютого 2019 року справа №826/14412/17, від 16 липня 2019 року у справі №821/449/18.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу адміністратора ЦНАП Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області Ястремської Людмили Валентинівни задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом адміністратора ЦНАП Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.