Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №560/11794/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11794/26

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

11 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

29 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення наказ Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 10.06.2026 №249/ЦЗ-К "Про зміну істотних умов державної служби".

06.07.2026 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 10.06.2026 №249/ЦЗ-К "Про зміну істотних умов державної служби".

В обґрунтування заяви зазначено, що спірний наказ має очевидні ознаки протиправності, а саме: порушує трудові права позивача, безпосередньо впливає на інтереси, пов`язані з реалізацією права на працю; відсутні правові підстави для його винесення та прийняття (відсутні реальні зміни в організації виробництва і праці); дискримінаційний характер та порушення принципу рівності (адреса робочого місця змінюється виключно для позивача). Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до протиправного звільнення, що потягне нанесення матеріальних та моральних збитків; призведе до необхідності підготовки позовів; негативно позначиться на матеріальному забезпеченні сім`ї у вкрай складних умовах воєнного стану.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію наказу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 10.06.2026 №249/ЦЗ-К "Про зміну істотних умов державної служби", до набрання законної сили рішенням суду у справі №560/11794/26.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (частина 1 статті 154 КАС України).

При цьому, згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, а тому, вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

При цьому зазначені підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, а тому, містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2020 у справі №461/3212/17.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №640/5463/19.

Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Водночас, суд звертає увагу на те, що посилання на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Суд при вирішенні цього питання враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 28.03.2020 у справі №800/521/17, а саме: "позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом".

Сама лише незгода позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання такого протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Із матеріалів справи слідує, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених статтею 150 КАС України.

Однак уже 06 липня 2026 року той самий суд, розглянувши повторну заяву позивача, постановив ухвалу про забезпечення позову та зупинив дію наказу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 10.06.2026 №249/ЦЗ-К до набрання законної сили рішенням у справі.

Колегія суддів вважає, що зазначена ухвала постановлена з істотним порушенням норм процесуального права, без належного встановлення передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову, із фактичним вирішенням спору до його розгляду по суті та без урахування усталеної практики Верховного Суду.

Суд першої інстанції без належного мотивування відступив від власної процесуальної позиції, висловленої в ухвалі від 01.07.2026, не встановивши жодних нових обставин, які могли б виправдати постановлення протилежного за змістом судового рішення.

Зазначене свідчить про неправильне застосування судом статей 150–154, 242 КАС України та є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року суд уже надав оцінку доводам позивача та дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України.

Фактично суд встановив, що: позивачем не доведено існування очевидних ознак протиправності спірного наказу; відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення унеможливить виконання майбутнього рішення суду; наведені заявником ризики мають припущений характер.

Натомість уже через п`ять днів суд дійшов прямо протилежного висновку.

При цьому в мотивувальній частині ухвали від 06.07.2026 відсутній аналіз того: які саме нові фактичні обставини виникли після постановлення ухвали від 01.07.2026; які нові докази були подані позивачем; чому висновки, викладені в попередній ухвалі, втратили актуальність; з яких мотивів суд відступив від власної правової оцінки.

Фактично суд повторно розглянув тотожне процесуальне питання та без належної мотивації змінив власну процесуальну позицію.

Такий підхід суперечить принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України та статтею 6 КАС України.

Принцип правової визначеності вимагає послідовності судової практики в межах однієї справи та покладає на суд обов`язок належним чином мотивувати будь який відступ від раніше висловленої правової позиції. Саме по собі подання повторної заяви не створює нових процесуальних підстав для забезпечення позову.

Повторне вирішення питання про забезпечення позову допускається лише за умови виникнення нових обставин або подання нових доказів, які не існували та не могли бути предметом оцінки суду під час попереднього розгляду.

У даній справі таких обставин суд не встановив. Більше того, зі змісту повторної заяви вбачається, що вона ґрунтується на тих самих доводах щодо можливого звільнення, необхідності зміни місця роботи, погіршення матеріального становища та інших можливих наслідків, які вже були предметом оцінки суду під час постановлення ухвали від 01.07.2026.

Таким чином, суд фактично переглянув власну процесуальну ухвалу поза межами передбаченої законом процедури та без будь-якого належного мотивування причин такого відступу.

Верховний Суд послідовно наголошує, що забезпечення позову є винятковим процесуальним засобом, який застосовується лише за наявності належно доведених обставин та не може використовуватися для попереднього вирішення спору.

Так, у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №320/28579/24 суд зазначив, що застосування заходів забезпечення позову допускається лише після перевірки судом наявності реальної загрози невиконання майбутнього рішення, оцінки співмірності обраного заходу та балансу інтересів сторін.

Верховний Суд наголосив, що забезпечення позову не може підміняти собою розгляд спору по суті та призводити до фактичного задоволення позовних вимог до ухвалення рішення.

Проте суд першої інстанції зазначених критеріїв не дотримався. У постанові Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №320/37366/23 сформульовано правовий висновок про те, що заявник повинен довести існування саме реальних, а не гіпотетичних ризиків, а припущення про можливість негативних наслідків не можуть бути достатньою підставою для забезпечення позову.

Саме на припущеннях щодо можливого звільнення, зміни місця роботи та інших потенційних наслідків ґрунтується заява позивача у даній справі.

Жодного доказу того, що майбутнє рішення суду не зможе бути виконане без застосування заходів забезпечення позову, матеріали справи не містять.

Крім того, Верховний Суд у своїх численних рішеннях (зокрема, у постановах від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, 11.01.2022 у справі №640/18852/21, 28.07.2022 у справі №640/31850/20, 27.09.2023 у справі №280/5917/22) неодноразово підкреслював, що забезпечення позову не повинно підміняти вирішення спору по суті та має застосовуватися лише тоді, коли менш обтяжливі засоби захисту є недостатніми.

Оскаржувана ухвала зазначеним правовим висновкам не відповідає.

Навпаки, суд першої інстанції фактично досяг результату, якого позивач прагне отримати за наслідками розгляду справи по суті, — припинив дію спірного наказу до ухвалення рішення у справі.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та відступив від усталеної практики Верховного Суду, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити повністю.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.