Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №289/854/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 289/854/26

Головуючий у 1-й інстанції: Мельник О.В.

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

12 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Радомишльського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 7013629 від 12.04.2026 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 06.05.2026 поновлено строк на звернення до адміністративного суду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Одночасно зобов`язано відповідача надати до суду відеозапис з нагрудних камер та належним чином завірену копію поштової квитанції (вих. № 4559 від 13.04.2026) про надсилання копії оскаржуваної постанови позивачу з відміткою про вручення відправлення.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження висновок про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, оскільки з дослідженого відеозапису з нагрудних камер вбачається, що 12.04.2026 ОСОБА_1 був присутній під час винесення відносно нього оскаржуваної постанови, йому роз`яснювались суть адміністративних правопорушень, його права і обов`язки, а копію постанови він не отримав умисно, внаслідок своїх свідомих дій. Суд зазначив, що до суду із позовом представник ОСОБА_1 звернувся 01.05.2026, тобто поза межами процесуального строку на оскарження, а підстави пропущення строку звернення до суду не підтверджені жодними доказами, у зв`язку з чим на підставі частин третьої та четвертої статті 123, пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.06.2026 і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги частини 2 статті 286 КАС України, яка чітко визначає, що позовну заяву щодо оскарження постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови), а не з дня його винесення чи проголошення. Апелянт стверджує, що оскаржувана постанова в його присутності не складалась, не була вручена 12.04.2026 відповідно до вимог статті 285 КУпАП, а поштовим зв`язком не отримана, оскільки лист повернувся у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Про прийняття відносно нього оскаржуваної постанови позивач дізнався лише 28.04.2026 під час ознайомлення стороною захисту із матеріалами судових справ № 295/6688/26 та № 295/6693/26, а тому позовна заява подана 01.05.2026 у межах 10-денного строку. Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2020 у справі № 686/28291/19, від 31.01.2020 у справі № 755/7433/19 та від 16.11.2023 у справі № 290/606/23, згідно з якими строк оскарження постанови про порушення ПДР починається з моменту отримання (вручення) такої постанови. Крім того, апелянт вказує, що відеозапис 475026, на який посилається суд першої інстанції, не зазначений у постанові як доказ, не направлявся до Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, а тому не може бути належним та допустимим доказом.

УПП в Житомирській області через представника подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів та мотивів такої скарги та просило залишити оскаржувану ухвалу без змін. У відзиві зазначено, що з відеозапису з нагрудних камер вбачається, що 12.04.2026 ОСОБА_1 працівниками поліції неодноразово роз`яснювалась суть адміністративних правопорушень, його права і обов`язки, а копію постанови він не отримав умисно, внаслідок своїх свідомих дій, після чого за власною ініціативою залишив місце події, тим самим відмовившись від отримання копії. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 12.04.2026 був присутній під час винесення відносно нього оскаржуваної постанови та достовірно знав про її існування, а відмова від отримання постанови призвела до набрання нею законної сили та розпочала відлік строку на її оскарження. Відповідач посилається на практику ЄСПЛ щодо обов`язковості дотримання процесуальних строків, а також на ухвалу Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 739/304/22, де зазначено, що сам факт відмови позивача від підпису постанови та отримання її копії свідчить про обізнаність про наявність відповідної постанови ще в день її винесення. Щодо відсутності у постанові посилання на технічний засіб відеофіксації відповідач зазначає, що це не свідчить про недопустимість відеозапису як доказу та не може бути безумовною підставою для скасування постанови, посилаючись на практику Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах № 682/889/23 та № 136/452/22.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 12.04.2026 відносно ОСОБА_1 працівниками поліції винесена постанова серії ЕНА № 7013629 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП (адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

В оскаржуваній постанові міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання копії постанови. Також зазначено про надсилання оскаржуваної постанови рекомендованим листом вих. № 4559 від 13.04.2026.

Згідно з трекінгом відправлень Укрпошта R067145973977 від 13.04.2026, лист із постановою серії ЕНА № 7013629 від 12.04.2026 не був вручений ОСОБА_1 з причин закінчення встановленого терміну зберігання.

01.05.2026 позивач через представника звернувся до Радомишльського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування зазначеної постанови. Одночасно подано заяву про поновлення строку на звернення до суду, в якій позивач зазначив, що про прийняття оскаржуваної постанови він дізнався лише 28.04.2026 під час ознайомлення стороною захисту із матеріалами судових справ № 295/6688/26 та № 295/6693/26.

Ухвалою від 06.05.2026 суд першої інстанції поновив строк на звернення до адміністративного суду та відкрив провадження у справі, зазначивши, що з наданих позивачем матеріалів вбачається поважність причин пропуску строків звернення до суду.

Ухвалою від 01.06.2026 суд першої інстанції, дослідивши відеозапис з нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що висновок про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, та залишив позовну заяву без розгляду на підставі частин третьої та четвертої статті 123, пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частин першої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавець розмежував порядок обчислення строку звернення до суду залежно від категорії адміністративного правопорушення. Для загальних справ про притягнення до адміністративної відповідальності строк обчислюється з дня ухвалення рішення (постанови), тоді як для справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - з дня вручення такого рішення (постанови).

Оскільки у цій справі оскаржується постанова про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, тобто правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, строк звернення до суду обчислюється саме з дня вручення постанови.

Згідно зі статтею 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2023 року у справі № 290/606/23 зазначив, що норми законодавства не пов`язують право позивача на звернення до суду з позовом про оскарження відповідної постанови саме з моментом її проголошення. Верховний Суд не взяв до уваги твердження судів попередніх інстанцій про те, що позивач був ознайомлений зі змістом оскаржуваної постанови у момент її винесення, проте він відмовився від її отримання.

Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах від 12.06.2020 у справі № 686/28291/19 та від 31.01.2020 у справі № 755/7433/19, де зазначено, що строк оскарження постанови про порушення ПДР починається з моменту отримання (вручення) такої постанови.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 7013629 від 12.04.2026 не була вручена ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. Зокрема, в постанові міститься відмітка про відмову від підпису та отримання копії, а рекомендований лист вих. № 4559 від 13.04.2026 повернувся відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, тобто також не був вручений.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, фактично обчислив строк звернення до суду з дня винесення постанови (12.04.2026), встановивши, що ОСОБА_1 був присутній при її винесенні та достовірно знав про її існування. Однак частина 2 статті 286 КАС України для справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху пов`язує початок перебігу строку саме з днем вручення постанови, а не з днем її винесення чи проголошення.

Таким чином, суд першої інстанції, обчислюючи строк звернення до суду з дня винесення постанови (12.04.2026), а не з дня її вручення, невірно застосував норму частини 2 статті 286 КАС України та не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладені у постановах від 16.11.2023 у справі № 290/606/23, від 12.06.2020 у справі № 686/28291/19 та від 31.01.2020 у справі № 755/7433/19.

Водночас колегія суддів зазначає, що питання про те, коли саме ОСОБА_1 була вручена оскаржувана постанова (чи була вручена взагалі), потребує додаткового з`ясування судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, оскільки від встановлення цієї обставини залежить як вирішення питання про дотримання строку звернення до суду, так і вирішення спору по суті.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху набирає законної сили, зокрема, після повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Отже, момент повернення поштового відправлення з позначкою про невручення має правове значення як для набрання постановою законної сили, так і для обчислення строку її оскарження, що також підлягає з`ясуванню судом першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відеозапису з нагрудних камер, колегія суддів зазначає, що ці доводи стосуються оцінки доказів у справі та підлягають дослідженню судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про дотримання строку звернення до суду.

Щодо доводів відзиву на апеляційну скаргу про те, що позивач1 був обізнаний про наявність постанови ще в день її винесення та відмовився від її отримання, колегія суддів зазначає, що обізнаність особи про факт винесення постанови та вручення постанови у розумінні частини 2 статті 286 КАС України є різними правовими категоріями. Законодавець у частині 2 статті 286 КАС України для справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху пов`язує початок перебігу строку саме з днем вручення постанови, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.11.2023 у справі № 290/606/23.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29-30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неправильно застосував норму частини 2 статті 286 КАС України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права та не з`ясував обставини, що мають значення для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду, зокрема обставини вручення оскаржуваної постанови, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду.

За таких обставин, ухвала Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.06.2026 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення скасувати.

Справу направити до Радомишльського районного суду Житомирської області для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.