Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №560/20991/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20991/25

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

11 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу за мобілізацією в період з 26.02.2022 по 12.09.2025. Військова частина НОМЕР_1 , як правонаступник в/ч НОМЕР_2 , при звільненні позивача здійснила нарахування та виплату грошового забезпечення, розмір якого, на думку позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, відповідач при розрахунку грошового забезпечення у 2025 році використовував застарілу величину прожиткового мінімуму, замість встановленого законом станом на 01.01.2025 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 3028 грн. Позивач наполягає, що оклади мали визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою КМУ №704. Через неправильне обчислення основних окладів, відповідачем було невірно нараховано всі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема: надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, індексацію, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та одноразову грошову допомогу при звільненні.

Позивач вказував на неповне нарахування компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток як учаснику бойових дій та зазначає про необхідність перевірки правильності розрахунків, проведених відповідачем при обчисленні та виплати відповідних сум.

Позивач вважаючи дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у повному обсязі протиправними та такими, що порушують його право на належне соціальне забезпечення. Досудові спроби врегулювати спір шляхом подання адвокатських запитів були ігноровані відповідачем.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 року по 12.09.2025 року грошового забезпечення (основних, щомісячних і одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, діяв протиправно.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 26.02.2022 року по 12.09.2025 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення), із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року та за період з 01.01.2024 року по 12.09.2025 року згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року та за період з 01.01.2024 року по 12.09.2025 року згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно згідно з Постановою КМУ від 16.03.2016 № 178.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за весь період проходження військової служби відповідно до вимог Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою КМУ від 16.03.2016 № 178.

У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що при нарахуванні грошового забезпечення військова частина керувалася чинною на момент виплати редакцією пункту 4 Постанови КМУ №704. Цією нормою чітко встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з фіксованого розміру 1762 гривні, а не з актуального прожиткового мінімуму. Відповідач стверджує, що нарахування всіх видів грошового забезпечення, допомог та компенсацій здійснювалося у суворій відповідності до норм законодавства, чинних на дату звільнення та виключення позивача зі списків особового складу. Протиправної бездіяльності з боку військової частини не було, оскільки виплати проведені на підставі діючих нормативно-правових актів. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в його відмовній частині, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вказує на хибність застосування відповідачем пункту 4 Постанови КМУ №704 у редакції Постанови КМУ №481. Зауважує, що ця редакція суперечить нормам закону вищої юридичної сили (Закону №1774-VІІІ), згідно з якими розрахунковою величиною має бути саме актуальний прожитковий мінімум станом на 1 січня відповідного року. Посилається на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24), якою пункт 2 Постанови КМУ №481 визнано протиправним та нечинним. Також наголошує на неможливості звуження змісту соціальних прав військовослужбовців через підзаконні акти.

Крім того, суд неправомірно та необґрунтовано відмовив у задоволенні вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування під час складання грошового атестата правильного розміру грошового забезпечення та зобов`язання виготовити і направити новий грошовий атестат, а також про визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі довідок про щомісячні додаткові види грошового забезпечення для призначення та обчислення пенсії із зазначенням правильного розміру грошового забезпечення та зобов`язання їх виготовити і направити до пенсійного фонду. Вважає що зазначені вимоги із задоволеними вимогами щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення нерозривно пов`язані і не є передчасними. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

25.06.2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві позивач просить апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2026 року у справі № 560/20991/25 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2026 року у справі № 560/20991/25 задовольнити, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його резолютивну частину в новій редакції відповідно до вимог апеляційної скарги позивача. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені під час апеляційного провадження у справі, докази таких витрат будуть надані суду не пізніше 5 днів після ухвалення судового рішення

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року був призваний у Збройні Сили України по мобілізації та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 3 (по стройовій частині) від 26.02.2022 року зарахований у списки військової частини НОМЕР_2 , де проходив військову службу на займаній посаді старшого водія, 6 тарифний розряд, у військовому званні старший солдат, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 05.10.2022 року, виданому ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.04.2025 № Д-321/42/дск військову частину НОМЕР_2 було переформовано та передано до складу військової частини НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) Сухопутних військ Збройних Сил України. Зазначена обставина підтверджується листом Центрального управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 № 116/2/1/93768 від 04.10.2025 року, виданим на запит про доступ до публічної інформації, згідно з яким станом на 31.05.2025 року військову частину НОМЕР_2 переформовано у військову частину НОМЕР_1 .

Згідно з Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280, військова частина НОМЕР_2 з 01 травня 2025 року знята з фінансового забезпечення з військової частини НОМЕР_5 та зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

У зв`язку з переформуванням відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 11 (по стройовій частині) від 22.05.2025 року ОСОБА_1 був зарахований у списки військової частини НОМЕР_1 , де проходив військову службу за мобілізацією в період з 22.05.2025 року по 12.09.2025 року.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 127 від 12.09.2025 року ОСОБА_1 виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із звільненням з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 13.07.2023 року, виданим військовою частиною НОМЕР_7 .

На дату звільнення з військової служби (12.09.2025 року) військовою частиною НОМЕР_1 позивачу було видано Грошовий атестат № 1688 від 12.09.2025 року.

Також на дату звільнення позивачу було видано Атестат військовослужбовця № 203 на речове майно від 12.09.2025 року, а також дві довідки: № 1689 від 12.09.2025 року - про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії, та № 1690 від 12.09.2025 року - про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії.

Після звільнення з військової служби, маючи сумніви у правильності нарахування та виплати грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся за отриманням професійної правничої допомоги.

З метою отримання інформації та документів, необхідних для захисту прав позивача, представником позивача було направлено низку адвокатських запитів.

Станом на дату подання позовної заяви (09.12.2025 року) відповіді на жоден із зазначених адвокатських запитів отримано не було.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг відповідача та позивача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Так, Постановою №704 зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте постановою №103 (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови КМ України №704 внесено зміни, внаслідок яких п.4 Постанови КМ України №704 викладено у новій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Міністерством оборони України з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України відповідно до постанови КМ України № 704 видано наказ №90 від 01.03.2018 Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.03.2018 за №315/31767.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 1, 2 ст.49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870 затверджено Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормо-проектувальної техніки (далі - Правила).

У пунктах 6, 11, 14, 15 Правил №870 зазначено, що проект постанови Кабінету Міністрів України готується зокрема у разі затвердження положення або іншого нормативно-правового акта. Проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків. Постановляюча частина постанови повинна містити: нормативні положення; конкретні доручення суб`єктам суспільних відносин у відповідній сфері; умови та порядок дії інших постанов (окремих норм); посилання на додатки (у разі їх наявності); норми, пов`язані з набранням чинності постановою (окремими нормами). У разі потреби визначаються орган (органи) виконавчої влади або посадова особа (особи), що здійснюють контроль за виконанням постанови. Структурно постановляюча частина постанови викладається у такій послідовності: пункти, що містять нормативні положення; пункти, що стосуються внесення змін до постанов (розпоряджень) або визнання їх (окремих норм) такими, що втратили чинність; пункти, що містять окремі доручення; пункт, що стосується визначення дати набрання чинності постановою.

У п.20 Правил №870 наведені вимоги, які встановлюються до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою.

Так, згідно з абз.7 пп.2 п.20 Правил №870 в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.

Підпунктом 6 п.20 Правил №870 передбачено, що додатки до проекту документа повинні містити перелік елементів, включення яких до тексту ускладнило б його сприйняття. Додатки позначаються цифрами.

Відповідно до п.24 Правил №870 метою підготовки проекту акта про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України є їх приведення у відповідність з прийнятими законами, актами Президента України, а також забезпечення взаємоузгодження норм окремих актів Кабінету Міністрів України.

Згідно з п.2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Суд зазначає, що Постанова №704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України відповідно до частини 4 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей встановлено види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Зі структури Постанови №704 вбачається, що пунктом 1 її постановляючої частини затверджені нормативні акти, зокрема тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).

У п.4 постановляючої частини Постанови №704 містяться нормативні положення, наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Відповідно до п.4 Постанови №704 у редакції, чинній на час прийняття цієї постанови передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, містять примітки пояснюючого характеру, у яких, зокрема, наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Як зазначалось вище, Постановою №103 до п.4 Постанови №704 внесені зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року. Умова, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року, з вказаного пункту була вилучена.

Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Колегія суддів звертає увагу, що п.3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774), який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Тому, згідно з Постановою №704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Разом з цим, на момент набрання чинності Постановою № 704, а саме з 01.03.2018 п.4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), а саме: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

З урахуванням викладеного, згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.

Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, отже п. 6 Постанови № 103 втратив чинність і у зв`язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у редакції до внесення скасованих судом змін.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Також, судом враховано правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21:

«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.».

Схожа правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, №500/1813/21 від 12.09.2022, №120/648/22 від 16.11.2022, від 10.10.2022 у справі №400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а.

Колегія суддів зауважує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704" (далі - Постанова КМУ №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.

Пунктом 2 вказаної постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, в межах справи № 320/29450/24, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними.

Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року в справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в межах справи №520/5814/24 (постанова від 17.02.2026), зазначив таке:

"... 45. Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

46. При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

47. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

48. Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

...

59. Натомість пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.

60. Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.

61. Приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року."

Крім того, прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, на підставі аналізу положень нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, обставин у цій справі, застосовуючи висновки Верховного Суду у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24, суд дійшов висновку, що з 20.05.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Колегія суддів звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпусток, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні тощо.

Разом з тим, перерахунку з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року підлягають лише ті одноразові додаткові види грошового забезпечення, які вже були нараховані та виплачені позивачу за спірний період.

Суд виходить із того, що вимога про перерахунок одноразових виплат може бути обґрунтованою лише щодо тих із них, які фактично нараховувалися та виплачувалися відповідачем у спірний період, оскільки саме в цьому випадку існує підстава вважати, що базою для їх обчислення слугував неправильно визначений розмір посадового окладу. Тобто, якщо певна одноразова виплата відповідачем здійснювалась, але її розмір обчислювався виходячи з посадового окладу, визначеного з порушенням вимог пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції (із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018, або фіксованої величини 1762 грн замість актуального прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного календарного року), така виплата підлягає перерахунку та доплаті різниці.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення за період з 26.02.2022 року по 12.09.2025 року, щомісячні і одноразові додаткові види грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, діяв протиправно.

Таким чином, необхідно зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 26.02.2022 року по 12.09.2025 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визначаючись щодо позовних вимог про нарахування та доплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2022 року по 12.09.2025 року згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, то колегія суддів зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII).

Відповідно до ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-XII, в редакції від 02 грудня 2012 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, який набрав чинність з 01 січня 2016 року, внесені зміни у частину першу статті 4 Закону № 1282-XII, число « 101» замінено числом « 103».

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1282-XIIпідприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-XII).

Згідно з положеннями частини шостої статті 5 Закону № 1282-XIIпроведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XIIу разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються, як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (в редакції чинній на час виникнення спору), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З аналізу положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців, і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Зокрема, в редакції Постанови № 1013, пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції: «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».

Отже, починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Тобто, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09 грудня 2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078).

Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника (в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок), а саме від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

З 01 березня 2018 року відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

На період з 01.01.2023 по 31.12.2023 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення правомірно призупинено у зв`язку із зупиненням на 2023 рік дії Закону № 1282 відповідно до пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що в 2024 та 2025 роках показник (індекс) інфляції розраховується послідовно та накопичується від початку періоду, тобто з 01.01.2024 та з 01.01.2025 відповідно.

Отже, у 2024 році місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року, в 2025 році січень 2025 року.

Тобто, правове регулювання спірних правовідносин було змінено Законом №3460-ІХ, Законом №4059-ІХ та Законом № 4695-IX, а тому безпідставними є доводи позивача щодо застосування коефіцієнтів індексу споживчих цін обчислених наростаючим підсумком починаючи з березня березень 2018 року.

Положення вищевказаних нормативних Закону №3460-ІХ та Закону №4059-ІХ є чинним та не визнавались неконституційними.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22 наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного врядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

При цьому суд вважає за необхідне вказати і те, що у спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та статті 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078.

Колегія суддів зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня по травень 2024 року не перевищував 103% (січень 100,4%, лютий 100,3%, березень 100,5%, квітень 100,2%, травень 100,6%).

Отже, у період з січня по травень 2024 року індексація не проводилася, оскільки не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.

Разом з цим варто зазначити, що підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, у відповідача виник обов`язок щодо нарахування індексації в серпні 2024 року.

Згідно з опублікованими даними Держстату за наростаючим підсумком лютого, березня, квітня та травня 2025 року в червні індекс споживчих цін становить 104,4 %, тобто поріг індексації перевищений лише в цьому місяці. Отже, право на індексацію виникло у липні 2025 року, коли індекс споживчих цін перевищив поріг у 103%.

Ухвалою суду у відповідача було витребувано докази на підтвердження нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період. Однак відповідач зазначену ухвалу суду не виконав, витребуваних доказів до суду не надав та жодним чином не підтвердив факту нарахування і виплати позивачу індексації у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити повноту та правильність нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, оскільки жодних розрахункових документів, відомостей про нарахування чи виплату відповідних сум до матеріалів справи не долучено. Ненадання відповідачем витребуваних судом доказів розцінюється судом як підтвердження того, що індексація позивачу в належному розмірі у спірний період не нараховувалась і не виплачувалась.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2024 по 12.09.2025, і для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату відповідних сум індексації грошового забезпечення, з урахуванням вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078.

Визначаючись щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно згідно з Постановою КМУ від 16.03.2016 року №178, то колегія суддів зазначає таке.

Як зазначено позивачем та встановлено судом в ході розгляду справи, позовні вимоги щодо речового майна колишнього військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 стали предметом розгляду Хмельницького окружного адміністративного суду в іншій справі № 560/1446/26 за участю цих самих сторін, і у цій справі стосовно вимог про речове майно суд ухвалив наступне рішення: 1. визнав протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненадання належним чином оформленої довідки про вартість речового майна, що належало до видачі Позивачу за період з 26.02.2022 року по 12.09.2025 року та щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно. 2. зобов`язав Відповідача надати Позивачу довідку про вартість речового майна, що належало до видачі за період з 26.02.2022 року по 12.09.2025 року та нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 26.02.2022 року по 12.09.2025 року, належної станом на день звільнення - 12.09.2025 року.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 червня 2026 року у справі №560/1446/26 апеляційну скаргу Військової частини залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року - без змін.

Отже, рішення набуло законної сили.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період його військової служби відповідно до вимог Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, то з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Визначаючись щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування під час складання грошового атестата правильного розміру грошового забезпечення та зобов`язання виготовити і направити новий грошовий атестат, а також про визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі довідок про щомісячні додаткові види грошового забезпечення для призначення та обчислення пенсії із зазначенням правильного розміру грошового забезпечення та зобов`язання їх виготовити і направити, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 11.1 наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій ЗСУ", грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).

Грошовий атестат є документом, що засвідчує фактичні дані про нараховані та виплачені військовослужбовцю суми грошового забезпечення за період проходження служби. Відповідно, зміст грошового атестата є похідним від розміру грошового забезпечення, яке фактично було нараховано та виплачено військовослужбовцю. Аналогічно, довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, що видаються для призначення та обчислення пенсії, відображають фактичні дані про нараховане грошове забезпечення за відповідні місяці служби.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначені позовні вимоги є передчасними, оскільки виготовлення нового грошового атестата та нових довідок для обчислення і призначення пенсії з правильними показниками грошового забезпечення є можливим лише після фактичного здійснення відповідачем перерахунку та донарахування позивачу грошового забезпечення за спірний період з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Тобто виготовлення зазначених документів у правильних розмірах є наслідком, а не самостійним заходом захисту, і воно об`єктивно не може передувати завершенню процедури перерахунку.

У відповідності з статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно згідно з Постановою КМУ від 16.03.2016 № 178 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за весь період проходження військової служби відповідно до вимог Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою КМУ від 16.03.2016 № 178.

Провадження в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно згідно з Постановою КМУ від 16.03.2016 № 178 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за весь період проходження військової служби відповідно до вимог Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою КМУ від 16.03.2016 № 178 - закрити.

В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.