Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №560/15494/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/15494/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

11 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,

представника позивача: Костюка В.В.,

представника відповідача: Варави В.В.,

представника відповідача: Семенюк Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 17 вересня 2024 року №0229602405, №0229612405 та №0229622405;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС від 9 жовтня 2024 року №0016031-1306-2201;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС про опис майна ФОП ОСОБА_1 у податкову заставу №2317/6/22-01-13-06-09 від 9 жовтня 2024 року;

- зобов`язати ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки майна ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 2723205,00 грн;

- зобов`язати ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки майна ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку , задекларованого у декларації з ПДВ за червень 2024 року в розмірі 9510019,00 грн.;

- зобов`язати ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки майна ФОП ОСОБА_1 шляхом зменшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень в розмірі 531547 грн. (безпідставно нараховані податкові зобов`язання за міжнародні перевезення за вересень, які оподатковуються за 0 ставкою ПДВ);

- зобов`язати ГУ ДПС здійснити для ФОП ОСОБА_1 бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 9510019,00 грн на рахунок платника у банку.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 26 лютого 2025 року позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення – рішення ГУ ДПС від 17 вересня 2024 року №0229602405, №0229612405 та №0229622405; зобов`язав ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2024 року в сумі 9 510 019,00 грн; зобов`язав ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2024 року в сумі 2 723 205,00 грн; зобов`язав ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої ФОП ОСОБА_1 шляхом зменшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2024 року в сумі 531 517,00 грн; визнав протиправною та скасував податкову вимогу ГУ ДПС від 9 жовтня 2024 року №0016031-1306-2201 про наявність у ФОП ОСОБА_1 боргу на суму 9 510 019,00 грн; визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДПС про опис майна ФОП ОСОБА_1 у податкову заставу №2317/6/22-01-13-06-09 від 9 жовтня 2024 року. У задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ДПС здійснити для ФОП ОСОБА_1 бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 9510019,00 грн на рахунок платника у банку було відмовлено.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року - без змін.

Верховний Суд постановою від 21.01.2026 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнив частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасував.

Справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд.

В результатні нового розгляду даної адміністративної справи, Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 27 травня 2026 року адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 17.09.2024 №0229602405, №0229612405, №0229622405.

Зобов`язав Головне управління ДПС у Хмельницькій області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2024 року в сумі 9510019,00 грн.

Зобов`язав Головне управління ДПС у Хмельницькій області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2024 року в сумі 2723205,00 грн.

Зобов`язав Головне управління ДПС у Хмельницькій області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом зменшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2024 року в сумі 531517,00 грн.

Визнав протиправною та скасував податкову вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.10.2024 №0016031-1306-2201.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про опис майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у податкову заставу №2317/6/22-01-13-06-09 від 09.10.2024 року.

Стягнув на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18168 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки та з метою підтвердження надання послуг по міжнародному перевезенню пасажирів ФОП ОСОБА_1 було вручено запит від 12.08.2024 щодо надання документів, обов`язок складання яких передбачено Угодою INTERBUS. Однак, у відповідь на вказаний лист ГУ ДПС у Хмельницькій області, ФОП ОСОБА_1 не надано інформацію з документальним підтвердженням надання міжнародних нерегулярних перевезень пасажирів автобусами, а саме: відповідно до Угоди про Міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами - Угода INTERBUS - журнал реєстрації шляхових листів пасажирів та шляхові листи пасажирів, інші документи які підтверджують надання послуг, кількість перевезених пасажирів та договорів-зобов`язань з УДП «Укрінтеравтосервіс» за період з 01.12.2022 по 30.06.2024.

Відтак, ФОП ОСОБА_1 не підтверджено надання послуг саме з міжнародних перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом, що згідно пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України оподатковуються за ставкою «0» відсотків до бази оподаткування за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість (01.12.2022 – 30.06.2024).

Враховуючи зазначене, 15.08.2024 за №696/22-01-24-05/ НОМЕР_1 посадовими особами контролюючого органу складено акт про ненадання документів на запит від 12.08.2024 №б/н для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Крім того, щодо наданих до суду першої інстанції документів на підтвердження надання послуг по міжнародному перевезенню пасажирів, апелянт зазначає, що в ході проведення перевірки подані до суду документи не надавались, окрім запиту на перетин кордону з 01.01.2023 по 30.06.2024.

Апелянт вважає, що відсутність журналів реєстрації шляхових листів пасажирів та шляхові листи пасажирів не дає можливості співставити дані з переліку пасажирів/туристів між ПП «Елайн-тур» (туроператор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) за період з 06.01.2024 по 28.06.2024 щодо ідентифікації пасажирів.

Також, апелянт зауважує, що ФОП ОСОБА_1 надаються послуги з міжнародних перевезень пасажирів, при цьому основним покупцем зазначених послуг є пов`язана особа - ПП "Е.ЛАЙН-ТУР" (код ЄДРПОУ 35479218). ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є директором та засновником ПП "Е.ЛАЙН-ТУР" (код ЄДРПОУ 35479218).

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не підтверджено надання послуг саме з міжнародних перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом, що згідно пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України оподатковуються за ставкою «0» відсотків до бази оподаткування за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість (01.12.2022 – 30.06.2024)

Тобто, враховуючи положення абз «а» пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, право для застосовування нульової ставки по ПДВ мають право виключно, зокрема, ті суб`єкти господарювання, хто здійснює саме міжнародні пасажирські перевезення. Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 для перевірки не надано документального підтвердження надання таких послуг, чим порушено вимоги п.188.1 ст.188, абз. «е» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України та занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 15 148 091 грн.

Також, апелянт вважає, що суд, при винесенні оскаржуваного рішення, не беручи до уваги приписи Верховного Суду, викладені у постанові від 21.01.2026 в даній справі, фактично долучивши до матеріалів справи і дослідивши первинні документи, які, як ним було встановлено, не подавались до перевірки, не з`ясував як питання щодо наявності/відсутності підстав для застосування наслідків передбачених пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України, так і не встановив чому вказані документи не було надано ФОП ОСОБА_1 до перевірки, на виконання запиту Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 12 серпня 2024 року чи після її закінчення до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом першої інстанції взагалі не надано оцінки доводам відповідача щодо факту ненадання ФОП ОСОБА_1 документів, на виконання запиту від 12 серпня 2024 року та подання до суду документів, які не було представлено до перевірки. Фактично, приймаючи документи, які не було надано до перевірки, натомість надано в судове засідання, суд не встановив обставин, які б свідчили про можливість чи неможливість їх прийняття як належних доказів.

Окрім того, констатуючи достатність поданих ФОП ОСОБА_1 суду документів для підтвердження здійснення ним міжнародних перевезень пасажирів та багажу для застосування положень підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, суд водночас не врахував норми Порядку № 75, а також не надав правову оцінку поданим позивачем суду витягам з особистого кабінету перевізника про отримання разових дозволів, постійних та тимчасових дозволів на перевезення та витягам з системи державних послуг про отримання дозволів розрізі відображення в них інформації в контексті спірних правовідносин в цій справі.

Крім того, судом не взято до уваги те, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області неодноразово наголошувало на тому, що основним покупцем у Позивача - ФОП ОСОБА_1 послуг міжнародних перевезень пасажирів є пов`язана особа - ПП «Е.лайн-тур», директором та засновником якого є той самий ОСОБА_1 .

Щодо податкової вимоги ГУ ДПС у Хмельницькій області від 09.10.2024 № 0016031-1306-2201 на суму 9 510 019 грн та рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області про опис майна ФОП ОСОБА_1 у податкову заставу від 09.10.2024 №2317/6/22-01-13-06-09, апелянт зазначає, що податкові повідомлення-рішення вручені ОСОБА_1 20.09.2024, отже граничний строк сплати визначених податкових зобов`язань 30.09.2024.

Отже, у зв`язку з зазначеним, відповідно до п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України податкові зобов`язання, що визначені відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вважаються узгодженими та набули статус податкового боргу і відповідно виникли підстави для надсилання (вручення) податкової вимоги

За умовами абз. 3 п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

В зв`язку з викладеним, 09.10.2024 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області сформовано податкову вимогу №0016031-1306-2201, яку разом із рішенням про опис майна у податкову заставу №2317/6/22-01-13-06-09 направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (копії в матеріалах справи).

Отже, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийнято відповідачем в межах повноважень та відповідно до законодавства України.

Щодо вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Хмельницькій області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 2723205 грн, апелянт зазначає, що враховуючи положення Порядку подання до контролюючого орану податкової декларації з ПДВ №21, сума завищення від`ємного значення податку на додану вартість 2 723 205,00 грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, визначена в податковому повідомленні-рішенні форми «В4» від 17.09.2024 №0229612405, не підлягає відображенню в інтегрованій картці платника податків Савчука Р.В., оскільки, у відповідності до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, дану суму зменшення від`ємного значення податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 повинен самостійно відобразити у рядку 16.3 податкової декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження податкового повідомлення- рішення, враховуючи процедуру судового оскарження, відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України.

Як наслідок, ухвалення судового рішення про зобов`язання відповідача, ГУ ДПС у Хмельницькій області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 2723205 грн, зобов`яже суб`єкта владних повноважень діяти всупереч вимогам Закону, що є неприпустимим.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Хмельницькій області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку її задекларованого у декларації з ПДВ за червень 2024 року в розмірі 9510019 грн. та зобов`язання відповідача здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 шляхом зменшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень в розмірі 531547 грн (безпідставно нараховані податкові зобов`язання за міжнародні перевезення за вересень, які оподатковуються за 0 ставкою ПДВ), апелянт зазначає, що судом не взято до уваги, що такі позовні вимоги є передчасними та розраховані на захист прав від майбутніх порушень, адже такі позовні вимоги є наслідком скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 17.09.2024 №0229602405, яким визначено завищення бюджетного відшкодування в сумі 9 510 019,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 951 002,00 грн. та форми «Р» від 17.09.2024 № 0229622405 на суму 584 668,70 грн. та не приведення останніх до статусу скасовані.

При цьому, на даний час вказані податкові повідомлення-рішення не є скасованими, а лише перебувають у статусі неузгоджених, відповідно, підстави для внесення коригувань до інтегрованої картки платника податків у відповідача відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.08.2024 року №3220-П проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.07.2024 № 9200473197 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 22.08.2024 № 19076/22-01-24-05/ НОМЕР_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- щодо заявленої до відшкодування з бюджету в сумі 9 510 019 грн встановлено порушення пункту абз.«е» п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, абз. «б» п.200.4, п.200.1, п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 за №159/28289 із змінами і доповненнями ФОП ОСОБА_1 завищено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) задекларованого у декларації з ПДВ за червень 2024 року в сумі 9 510 019 грн;

- абз.«е» п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.10 ст.201, п.200.1, ст. 200 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за червень 2024 року на суму 2 723 205 грн;

- п.188.1 ст.188, абз. «е» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (показник рядка 18 Декларації) на 2 889 214 грн, в т.ч. за грудень 2022 року в сумі 3 338 грн, за лютий 2024 року в сумі 32 745 грн, за березень 2023 року в сумі 89 709 грн, за квітень 2023 року в сумі 29 482 грн, за травень 2023 року в сумі 120256 грн, за червень 2023 року в сумі 65261 грн, за січень 2024 року в сумі 578614 грн, за лютий 2024 року в сумі 486084 грн, за травень 2024 року в сумі 952208 грн, за червень 2024 року в сумі 531517 грн;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.5, п.11, п.12, п.18 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015, №1307 ФОП ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 15 148 091 грн;

- п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.5, п.12, п.18 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015, №1307 ФОП ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 1 028 500 грн в т.ч. ПДВ 0 грн з надання послуг з перевезень пасажирів автомобільним транспортом з міжнародних перевезень.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області 17.09.2024 винесені податкові повідомлення-рішення:

-форми «Р» від 17.09.2024 № 0229622405 на суму 584 668,70 грн;

-форми «В1» від 17.09.2024 №0229602405, яким визначено завищення бюджетного відшкодування в сумі 9 510 019,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 951 002,00 грн;

-форми «В4» від 17.09.2024 №0229612405 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 2 723 205,00 грн.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень стало встановлене в ході проведення документальної перевірки заниження податкових зобов`язань по ПДВ за період з 01.12.2022 по 30.06.2024 в сумі 15 148 091 грн., в т.ч. за грудень 2022 року в сумі 38000 грн, лютий 2023 року в сумі 40 300 грн, березень 2023 року в сумі 95 400 грн, квітень 2023 року в сумі 32 000 грн, травень 2023 року в сумі 123 200 грн, червень 2023 року в сумі 115 200 грн, липень 2023 року в сумі 10 800 грн, січень 2024 року в сумі 650 000 грн, лютий 2024 року в сумі 1 190 370 грн, березень 2024 року в сумі 602 022 грн, квітень 2024 року в сумі 2 030 614 грн, травень 2024 року в сумі 3 220 185 грн, червень 2024 року в сумі 7 000 000 грн.

Внаслідок прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень у позивача виник податковий борг. Тому 09.10.2024 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області сформовано податкову вимогу №0016031-1306-2201, яку разом із рішенням про опис майна у податкову заставу №2317/6/22-01-13-06-09 направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач не погоджується із прийнятими відповідачем рішеннями, вважає їх протиправним, тому звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, щодо аргументів контролюючого органу стосовно того, що ФОП ОСОБА_1 не надавались документи на виконання запиту відповідача від 12.08.2024 щодо підтвердження надання послуг по міжнародному перевезенню пасажирів, відсутності доказів здійснення міжнародних перевезень та в результаті винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 17.09.2024 року №0229602405, №0229612405 та №0229622405, суд першої інстанції вказав, що відповідно до п.п. а) п.п. 195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг, як міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Разом з тим, чинним законодавством України не передбачено єдиного міжнародного перевізного документу щодо перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом.

Суд першої інстанції вказав, що зі змісту акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено, що на підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем надано та відповідачем під час проведення перевірки досліджувались укладені агентський договір від 01.01.2022 №1 з ТОВ "Елайн-тур", договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на міжнародних маршрутах від 01.01.2024 №1 з ПП "Елайн-Тур", довгостроковий договір на перевезення туристів від 20.03.2024 №831118161 з ТОВ "Акорд тур", акти приймання передачі робіт (послуг) за період від 31.12.2022 по 15.06.2024, банківські виписки за період від 30.01.2023 по 28.06.2024 рр.(а.с.113, том 1).

Водночас, відповідачем визначено шляхові листи як єдиний документ, який підтверджує здійснення саме міжнародних перевезень.

Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що для підтвердження факту здійснення господарської операції, та як наслідок, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ, необхідним є підтвердженням первинними документами руху активів у процесі здійснення господарської операції та понесенням, у зв`язку з цим, відповідних витрат.

Таким чином, матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що відповідач не надав доказів, які б спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції, фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами, відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що позивач не надавав послуги з міжнародного перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом.

Відтак, висновок контролюючого органу про допущення ФОП ОСОБА_1 , безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ, що мало наслідком завищення суми цього податку, який підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, є такими, що суперечать долученим до матеріалів справи письмовим доказам.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваних ППР та наявності підстав для їх скасування.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.10.2024 №0016031-1306-2201 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 9510019 грн та рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про опис майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у податкову заставу №2317/6/22-01-13-06-09 від 09.10.2024, суд першої інстанції вказав, що оскільки у позивача відсутнє узгоджене податкове зобов`язання (борг), не сплачене у встановлений строк, дана обставина виключає можливість стягнення боргу згідно податкової вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.10.2024 р №0016031-1306-2201.

Як наслідок, рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про опис майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у податкову заставу №2317/6/22-01-13-06-09 від 09.10.2024 також підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання Головне управління ДПС у Хмельницькій області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував позицію Верховного Суду у постанові від 23.04.19 у справі № 825/3211/15-а, відповідно до якої зазначено, що Міністерством фінансів України був виданий наказ № 5, яким затверджений Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 5).

За результатами аналізу положень Порядку № 5, суд першої інстанції зазначив, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Наявність в інтегрованій картці платника неправомірно обліковуваного податкового боргу, дає право контролюючим органам застосовувати положення статті 87 Податкового кодексу України відповідно до якої поточна сплата платником податків його самостійно нарахованих податкових зобов`язань зараховується в рахунок сплати податкового боргу.

Отже, в інтегрованій картці платника одночасно погашається податковий борг, який обліковується протиправно, а також виникає новий борг за самостійно нарахованими платником податковими зобов`язаннями, що в подальшому може призвести до застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату та нарахування пені. Отже, неправомірне відображення в інтегрованій картці платника сум грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, має безпосередній вплив на господарську діяльність платника у зв`язку із потенційним понесенням ним додаткових витрат.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підпунктом «е» пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За змістом п.200.10 ст.200 ПК України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено з акта документальної позапланової виїзної перевірки від 22 серпня 2024 року № 19076/22-01-24-05/2874017837, контролюючий орган зазначив, що основною причиною формування позивачем від`ємного значення податку на додану вартість є надання ФОП ОСОБА_1 послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом, які позивач відобразив як такі, що оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

При цьому, зі змісту акта перевірки та доводів апеляційної скарги вбачається, що контролюючий орган не заперечує факту здійснення позивачем перевезень пасажирів автомобільним транспортом як таких. Водночас спірним є питання щодо підтвердження міжнародного характеру таких перевезень, який є необхідною умовою застосування нульової ставки податку на додану вартість відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи доводи апеляційної скарги та висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.01.2026 в даній справі, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити чи підтверджується факт здійснення позивачем саме міжнародних перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом у розумінні підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, та як наслідок, наявність правових підстав для застосування нульової ставки податку на додану вартість.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам контролюючого органу щодо ненадання позивачем на виконання вимог запиту від 12 серпня 2024 року документів, необхідних для проведення перевірки, а також щодо подання до суду документів, які не були предметом оцінки контролюючим органом під час перевірки. На думку апелянта, зазначене свідчить про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 січня 2026 року у цій справі.

Зокрема, апелянт вказує, що у відповідь на лист ГУ ДПС у Хмельницькій області від 12.08.2024, ФОП ОСОБА_1 не надано інформацію з документальним підтвердженням надання міжнародних нерегулярних перевезень пасажирів автобусами, а саме: відповідно до Угоди про Міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами - Угода INTERBUS - журнал реєстрації шляхових листів пасажирів та шляхові листи пасажирів, інші документи які підтверджують надання послуг, кількість перевезених пасажирів за період з 01.12.2022 по 30.06.2024.

На думку контролюючого органу, ненадання зазначених документів свідчить про непідтвердження позивачем факту надання послуг саме з міжнародних перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом, у зв`язку з чим відповідні операції не могли оподатковуватися за нульовою ставкою відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено, що на підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем надано та відповідачем під час проведення перевірки досліджувались укладені агентський договір від 01.01.2022 №1 з ТОВ "Елайн-тур", договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на міжнародних маршрутах від 01.01.2024 №1 з ПП "Елайн-Тур", довгостроковий договір на перевезення туристів від 20.03.2024 №831118161 з ТОВ "Акорд тур", акти приймання передачі робіт (послуг) за період від 31.12.2022 по 15.06.2024, банківські виписки за період від 30.01.2023 по 28.06.2024 роки (а.с.113, том 1).

Так, відповідно до п.п. а) п.п. 195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг, як міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Тобто, аналізуючи положення вказаної статті, в межах спірних правовідносин підтвердженню підлягає саме факт здійснення міжнародного перевезення і багажу, оскільки факт перевезення пасажирів контролюючим органом не заперечується, про що представником відповідача зазначено під час розгляду справи в судовому засіданні.

Апелянт вважає, що документом, який підтверджує факт здійснення міжнародного перевезення є сформований журнал реєстрації шляхових листів пасажирів та шляхові листи пасажирів згідно Угоди INTERBUS.

В свою чергу, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 січня 2026 року під час попереднього судового розгляду судами не було враховано положення Порядку № 75, а також не надано правової оцінки поданим позивачем до суду витягам з особистого кабінету перевізника щодо отримання разових, постійних та тимчасових дозволів на перевезення та витягам із системи державних послуг про отримання дозволів у частині відображеної в них інформації у контексті спірних правовідносин.

З огляду на вказані висновки суду касаційної інстанції, під час розгляду судом апеляційної інстанції досліджувалось питання щодо того, яким чином позивачем підтверджується факт здійснення міжнародного перевезення пасажирів та багажу в контексті положень Порядку №75 та тих документів, які контролюючим органом було запропоновано надати позивачу згідно запиту від 12.08.2024 під час проведення перевірки.

Під час розгляду справи в судовому засіданні позивачем та його представником надано пояснення стосовно того, що міжнародні перевезення пасажирів здійснювались ФОП ОСОБА_1 на підставі дозволів, виданих УДП Укртрансбезпека за результатом поданих до Мінінфраструктури України документів на конкретне (одноразове) перевезення. При цьому, позивач заперечив необхідність підтвердження таких перевезень журналом реєстрації шляхових листів пасажирів та шляховими листами відповідно до Угоди INTERBUS, з огляду на те, що міжнародні перевезення здійснювалися на підставі відповідних дозволів, виданих уповноваженим органом.

Також позивач зазначив, що оскільки дозволи на виконання міжнародних нерегулярних перевезень пасажирів після завершення відповідної поїздки поверталися до Укртрансбезпеки, відтак документи, зазначені у запиті контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 фактично не формувалися, а тому у зв`язку з їх фактичною відсутністю не були надані під час перевірки.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про автомобільний транспорт» розроблено Порядок № 75, який визначає основні засади організації міжнародних регулярних, спеціальних регулярних, маятникових, нерегулярних, транзитних перевезень пасажирів і є обов`язковим для виконання, підприємствами та організаціями, перевізниками, автостанціями, автовокзалами (далі - автостанції) всіх форм власності і замовниками транспортних послуг (пункт 1.1 розділу 1 Порядку № 75).

Згідно з пунктом 6.1 розділу 6 Порядку № 75 нерегулярні та маятникові перевезення, які здійснюються з використанням українськими перевізниками та іноземними перевізниками шляхових листів груп пасажирів (зразок у додатку 9), звільняються від дозволів, якщо інше не передбачене міжнародними угодами.

Пунктом 6.2 Порядку №75 визначено, що з використанням пасажирськими перевізниками шляхових листів груп пасажирів здійснюються нерегулярні та маятникові перевезення у разі:

1) поїздки "з зачиненими дверима", коли той самий автобус здійснює перевезення тієї ж самої групи пасажирів протягом поїздки та для їх доставки назад на місце відправлення (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу);

2) перевезення, що передбачає пряму поїздку з пасажирами та зворотну поїздку без пасажирів (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу);

3) перевезення, що передбачає пряму поїздку без пасажирів і посадку всіх пасажирів зворотного рейсу в одному й тому ж місці за наявності однієї з таких умов:

- пасажири складають групу, що була сформована згідно з договором перевезень;

- пасажири попередньо були доставлені тим самим перевізником за умов, визначених у пункті 2 цього Порядку, на територію іноземної держави, де вони знову здійснили посадку і прямують на територію України;

- пасажири були запрошені здійснити поїздку на територію іншої держави, і вартість транспортування сплачується особами, що зробили запрошення (такі пасажири повинні складати групу, яка не була сформована виключно з метою здійснення саме цієї поїздки і яку буде доставлено на територію України);

4) поїздки автобусів без пасажирів, що використовуються виключно для повернення пошкодженого автобуса, що здійснював міжнародні нерегулярні чи маятникові перевезення або групи пасажирів, яка перевозилась цим автобусом.

Пунктами 6.3, 6.5, 6.6, 6.7, 6.8 та 6.9 розділу 6 Порядку № 75 встановлено, що журнал реєстрації шляхових листів груп пасажирів (зразок у додатку 9) має містити відривні шляхові листи груп пасажирів (по два примірники кожен) у кількості 25 одиниць. За дорученням Мінінфраструктури України Укртрансбезпека видає журнал реєстрації шляхових листів груп пасажирів перевізнику з реєстрацією у відповідному журналі. Передавання журналу реєстрації шляхових листів іншому перевізнику забороняється. Шляховий лист групи пасажирів має складатись перевізником перед початком рейсу у двох примірниках для кожної поїздки. Перший примірник шляхового листа групи пасажирів повинен зберігатись в автобусі протягом поїздки, для якої він складений, а другий - у книзі реєстрації шляхових листів груп пасажирів у перевізника. При підготовці шляхового листа групи пасажирів перевізник може використовувати попередньо складений список пасажирів, який додається до шляхового листа групи пасажирів. У цьому разі на попередньо складеному списку пасажирів наводиться прізвище водія, назва перевізника та підпис перевізника, який скріплюється печаткою. Для перевезень, що здійснюються у відповідності до п. 3 цього Порядку шляховий лист групи пасажирів може складатись, як передбачено п. 6.6 цього Порядку, водієм під час посадки пасажирів.

Пунктом 6.12 розділу 6 Порядку № 75 визначено перелік документів для отримання дозволу на міжнародні нерегулярні перевезення, що не підпадають під дію пункт 6.2 розділу 6 зазначеного Порядку, які український перевізник подає до Мінінфраструктури України.

Відповідно до пункту 6.15 Порядку № 75 використані дозволи на міжнародні нерегулярні перевезення підлягають поверненню в Укртрансбезпеку.

Тобто, аналізуючи положення Порядку №75, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що пунктом 6.2 Порядку №75 визначено конкретний перелік нерегулярних та маятникових перевезень, які здійснюються з використанням шляхових листів груп пасажирів.

В свою чергу, пунктом 6.12 Порядку № 75 прямо передбачено процедуру отримання дозволу на міжнародні нерегулярні перевезення, що не підпадають під дію пункту 6.2 цього Порядку.

Отже, колегія суддів вважає, що Порядком № 75 передбачено різні правові режими здійснення міжнародних нерегулярних перевезень, зокрема, для перевезень, визначених пунктом 6.2 цього Порядку, - із використанням шляхових листів груп пасажирів, які за загальним правилом звільняються від необхідності отримання дозволу, та для нерегулярних перевезень, що не підпадають під дію пункту 6.2, - на підставі відповідного дозволу.

Під час розгляду справи позивачем також надано пояснення згідно яких, міжнародні перевезення пасажирів здійснювались ним на підставі виданих одноразових дозволів, що враховуючи положення Порядку №75, свідчить про відсутність обов`язку позивача як перевізника від необхідності використання шляхових листів груп пасажирів.

На підтвердження вказаного, позивачем до матеріалів справи надано копії наступних документів:

- перелік пасажирів/туристів до актів приймання-передачі робіт (послуг) між ПП «Е.лайн-тур» (туроператор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) за період з 06.01.2024 по 28.06.2024, де зазначено дату рейсу, маршрут, турист (прізвище та ім`я), компанію;

- запити на перетин кордону з 01.01.2023 по 30.06.2024;

- позиції видачі дозволів з 03.12.2022 по 30.06.2024;

- дозвіл Міністерства Інфраструктури України АК №005042 від 27.05.2024 на міжнародні регулярні перевезення пасажирів між Україною (Київ) та Турецькою Республікою (Анталія);

- угоду про міжнародні регулярні перевезення пасажирів між Києвом та Анталією.

В свою чергу, апелянтом не наведено доводів та не надано доказів, які б спростовували зазначені пояснення позивача або свідчили про те, що надані ним документи щодо здійснення перевезень не відповідали передбаченому Порядком № 75 порядку їх документального оформлення.

Відтак, колегія суддів вважає, що ненадання позивачем шляхових листів груп пасажирів не є достатньою підставою про непідтвердження міжнародного характеру відповідних операцій, оскільки за обставин здійснення перевезень на підставі разових дозволів наявність таких документів не є обов`язковою умовою для здійснення відповідних перевезень у передбаченому Порядком № 75 режимі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що долучені позивачем під час розгляду справи документи з урахуванням тих доказів, які були предметом дослідження контролюючим органом під час проведення перевірки (договори, акти приймання передачі робіт (послуг) та банківські виписки за спірний період ) дають підстави вважати, що документально оформлені позивачем операції відповідали ознакам міжнародних нерегулярних пасажирських перевезень, здійснюваних у встановленому Порядком № 75 режимі.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно ненадання позивачем на виконання вимог запиту від 12.08.2024 інформацію з документальним підтвердженням надання міжнародних нерегулярних перевезень пасажирів автобусами, а саме: відповідно до Угоди про Міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами - Угода INTERBUS - журнал реєстрації шляхових листів пасажирів та шляхові листи пасажирів, інші документи які підтверджують надання послуг, кількість перевезених пасажирів за період з 01.12.2022 по 30.06.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як зазначалось судом вище та встановлено під час розгляду справи з пояснень позивача, міжнародні перевезення пасажирів здійснювалися ФОП ОСОБА_1 на підставі разових дозволів, у зв`язку з чим відповідно до Порядку № 75 у нього не виникало обов`язку щодо оформлення журналу реєстрації шляхових листів пасажирів та самих шляхових листів.

Відтак, ненадання під час перевірки документів, які не підлягали обов`язковому складанню за обраним позивачем правовим режимом здійснення перевезень відповідно до вимог Порядку №75, не може бути підставою для застосування наслідків, передбачених пунктом 44.6 статті 44 ПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та надаючи оцінку наявним доказам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення відповідних господарських операцій з міджнародного перевезення пасажіврів та їх відображення у податковому обліку.

При цьому, контролюючим органом не наведено належних та достатніх доказів, які б спростовували реальність здійснених позивачем операцій або підтверджували, що позивачем фактично не надавалися послуги з міжнародного перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом. Саме по собі ненадання документів, обов`язок щодо складання яких за встановлених у справі обставин у позивача був відсутній, не може свідчити про безпідставність відображення відповідних операцій у податковому обліку.

Відтак, висновки контролюючого органу про безпідставне формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту з ПДВ, що мало наслідком завищення суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, а також завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, не відповідають встановленим у справі обставинам та сукупності наявних у матеріалах справи доказів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.10.2024 №0016031-1306-2201 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 9510019 грн та рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про опис майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у податкову заставу №2317/6/22-01-13-06-09 від 09.10.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога є письмовою вимогою контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається у разі виникнення у платника податків податкового боргу.

Відтак, передумовою формування податкової вимоги є наявність у платника податків податкового боргу, який, у свою чергу, має ґрунтуватися на належній правовій підставі.

Як встановлено судом та зазначено вище, визначені контролюючим органом грошові зобов`язання, на підставі яких сформовано податковий борг та прийнято оскаржувану податкову вимогу і рішення про опис майна у податкову заставу, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, правомірність яких є предметом розгляду у цій справі.

В свою чергу, за результатами апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про протиправність та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень. Відтак, правова підстава для нарахування відповідних грошових зобов`язань та існування сформованого на їх підставі податкового боргу, враховуючи висновки суду щодо протиправності та наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 17 вересня 2024 року №0229602405, №0229612405 та №0229622405;

Відтак, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що на момент формування податкової вимоги визначені податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання були узгодженими, оскільки наведені обставини не спростовують висновків суду про протиправність таких податкових повідомлень-рішень та не усувають правових наслідків їх скасування.

Як наслідок, рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про опис майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у податкову заставу №2317/6/22-01-13-06-09 від 09.10.2024 також підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 09.10.2024 №0016031-1306-2201 та рішення про опис майна у податкову заставу від 09.10.2024 №2317/6/22-01-13-06-09.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Хмельницькій області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів бере до уваги позицію Верховного Суду у постанові від 23.04.2019 у справі № 825/3211/15-а, відповідно до якої зазначено, що Міністерством фінансів України був виданий наказ № 5, яким затверджений Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 5).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу II Порядку № 5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Податковому органу, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.

Для забезпечення повноти та своєчасності відображення в підсистемах інформаційної системи резолютивної частини рішень судів, прийнятих по суті, що набрали законної сили, не пов`язаних з контрольно-перевірочною роботою, структурним підрозділом судового оскарження щодекадно проводиться попередній контроль. В інформаційній системі в автоматичному режимі формується реєстр контролю виконання рішень судів, прийнятих по суті, що набрали законної сили, не пов`язаних з контрольно-перевірочною роботою (далі - реєстр контролю виконання рішень судів), щодекадно та станом на 01 число місяця, наступного за звітним. Відпрацювання наявних записів у реєстрі контролю виконання рішень судів здійснюється підрозділом судового оскарження спільно зі структурними підрозділами за напрямами роботи у період з дня, наступного за днем формування такого реєстру, до третього робочого дня місяця, наступного за звітним, включно. Фактом проходження попереднього контролю є відсутність записів у реєстрі контролю виконання рішень судів. Моніторинг повноти та своєчасності відпрацювання наявних записів у реєстрі контролю виконання рішень судів забезпечується керівником підрозділу, що здійснює судове оскарження (підпункт 2 пункту 3 розділу VІІ Порядку №5).

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Наявність в інтегрованій картці платника неправомірно обліковуваного податкового боргу, дає право контролюючим органам застосовувати положення статті 87 Податкового кодексу України відповідно до якої поточна сплата платником податків його самостійно нарахованих податкових зобов`язань зараховується в рахунок сплати податкового боргу.

Отже, в інтегрованій картці платника одночасно погашається податковий борг, який обліковується протиправно, а також виникає новий борг за самостійно нарахованими платником податковими зобов`язаннями, що в подальшому може призвести до застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату та нарахування пені. Отже, неправомірне відображення в інтегрованій картці платника сум грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, має безпосередній вплив на господарську діяльність платника у зв`язку із потенційним понесенням ним додаткових витрат.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду зазначеному у постанові від 19.02.2019 у справі № 825/999/17, належним способом захисту, що відновить порушені права підприємства, є коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки. Фактично, визнається порушення прав платника податків безпідставними записами в інтегрованій картці платника, а також право платника податків на поновлення відповідних прав шляхом коригування відповідних даних, за умови відсутності правових підстав у контролюючого органу для здійснення відповідних донарахувань та внесення відповідних даних до інформаційних систем.

Судом першої інстанції встановлено протиправність нарахування позивачу грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Протиправне відображення грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника без належних правових підстав вказує на порушення прав платника податків та необхідність проведення коригування даних ІКП в цілях поновлення порушених прав.

Інформація, яка відображена у рішенні суду про оскарження частини суми податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №825/999/17), від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а), 30.11.2021 (справа №300/3157/20).

Отже, у випадку скасування податкових повідомлень-рішень відповідач зобов`язаний відобразити інформацію в обліковій картці платника.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що сума завищення від`ємного значення податку на додану вартість 2 723 205,00 грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, визначена в податковому повідомленні-рішенні форми від 17.09.2024 №0229612405, не підлягає відображенню в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , оскільки відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, дану суму зменшення від`ємного значення податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 повинен самостійно відобразити у рядку 16.3 податкової декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження податкового повідомлення- рішення, враховуючи процедуру судового оскарження, колегія суддів вважає, що наведені аргументи не спростовують висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, положення Порядку №21 передбачають, що у рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо оскарження податкового повідомлення-рішення грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим визначені ними грошові зобов`язання не набули статусу узгоджених. При цьому, за результатами розгляду цієї справи податкові повідомлення-рішення від 17.09.2024 №0229602405, №0229612405, №0229622405, визнано протиправними та скасовано.

Отже, визначене, зокрема, податковим повідомленням-рішенням №0229612405 від 17.09.2024 зменшення від`ємного значення ПДВ у сумі 2 723 205,00 грн не було узгоджене, а відтак, передбачений підпунктом 5 пункту 4 розділу V Порядку № 21 механізм відображення відповідної суми у рядку 16.3 податкової декларації у звітному періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що слід зобов`язати відповідача здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 2723205 грн, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку її задекларованого у декларації з ПДВ за червень 2024 року в розмірі 9510019 грн та зменшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень в розмірі 531517 грн.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 серпня 2026 року.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.