Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №240/27472/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Дата: 10 серпня 2026 р.

Справа: №240/27472/25

Суддя: Шидловський В.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/27472/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

11 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які призвели до нарахування 22.07.2025 з 28.12.2023 пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі №240/12503/24 без виконання вимог ч.4 ст.54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.01.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування з 28.12.2023 пенсію на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі №240/12503/24 з виконанням вимог ч.4 ст.54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанов Кабінету Міністрів України від 16.02,2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівця соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», тобто зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати з 28.12.2023 пенсію з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та з 13.12.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як отримувач пенсії по інвалідності II групи відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі 240/12503/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 28.12.2023 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.

На виконання вказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провело перерахунок пенсії позивача з 28.12.2023, застосувавши прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 28.12.2023 у розмірі 2093,00 грн, внаслідок чого основний розмір пенсії становив 22339,76 грн, в тому числі 16744,00 грн (2093,00 грн х 8) та до виплати становив 20930,00 грн, а з 01.03.2024 у розмірі 2361 грн, внаслідок чого основний розмір пенсії склав 25171,76 грн, в тому числі 18888,00 грн (2361,00 грн х 8) та до виплати становив 23610,00 грн.

Позивач звернулась до відповідача з вимогою провести індексацію пенсії за 2022-2025 роки з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 №209 та донарахувати різницю, однак відповідач відмовився проводити індексацію, посилаючись на відсутність такого обов`язку в рішенні суду від 20.09.2024.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування пенсії без застосування індексації протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України 05.10.2000 №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017-III), в якій зазначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, вирішальним питанням для розв`язання спору є визначення наявності правових підстав для проведення індексації пенсії, призначеної згідно зі статтею 54 Закону № 796-XII.

Відповідно до названої правової норми, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

- для I групи інвалідності 6000 гривень;

- для II групи інвалідності 4800 гривень;

- для III групи інвалідності 3700 гривень;

- для дітей з інвалідністю 3700 гривень.

Розміри пенсії, передбачені частиною 3 цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини 2 статті 42 Закону №1058-ІV.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 67 Закону №796-XII передбачено, що крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною 2 статті 42 Закону №1058-ІV.

Частиною 2 статті 67 Закону №796-XII передбачено, що крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною 2 статті 42 Закону №1058-ІV.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону №796-ХІІ, а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення закріплює Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі - Порядок №1210).

Згідно з пунктом 1 названого Порядку, пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Тим часом пункт 10 Порядку №1210 передбачає, що призначення пенсії із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу за межами зони відчуження, провадиться на загальних підставах відповідно до Закону №1058-ІV або за вибором особи призначення пенсії провадиться відповідно до Закону №796-ХІІ у розмірах, визначених частиною 3 статті 54 цього Закону, тобто у фіксованих сумах: 6000 грн, 4800 грн, 3700 грн та 3700 грн.

Однак судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 дійшла висновку, що законодавець в чергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим під час обрахунку пенсії по інвалідності згідно з приписами частини 3 статті 54 Закону №796-ХІІ слід застосовувати норми названого Закону у редакції Закону №230/96-ВР, тобто проводити нарахування та виплату пенсій по інвалідності згідно з приписами частини 3 статті 54 Закону України у розмірі 10, 8, 6 та 3 мінімальних пенсій за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком визначений положеннями статті 28 Закону №1058-ІV.

Згідно з частиною 1 цієї правової норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що прожитковий мінімум є динамічною величиною, яка визначається законодавчим органом щороку в залежності, зокрема, від економічних показників, для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості на визначену у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік дату.

Отже, пенсія, розрахована виходячи з показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підлягає перерахунку щоразу, коли Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік змінюється відповідна величина.

Тим часом передбачена частиною 2 статті 42 Закону №1058-ІV індексація проводиться саме у зв`язку з незмінністю розрахункової величини, з якої проведено обрахунок пенсії згідно з положеннями Закону №1058-ІV, а саме середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частина 4 статті 54 Закону №796-XII, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, встановлює: розміри пенсії, передбачені частиною 3 цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, механізм індексації, передбачений частиною 4 статті 54 Закону №796-XII, є спеціальним і стосується виключно фіксованих розмірів, встановлених частиною 3 цієї статті. Оскільки частина третя не застосовується в даній справі (через її неконституційність), а пенсія позивача розрахована за кратним принципом до мінімальної пенсії за віком відповідно до попередньої редакції норми, частина 4 статті 54 Закону №796-XII не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Коефіцієнти збільшення вже враховані при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком на відповідні періоди, оскільки мінімальна пенсія за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а прожитковий мінімум і мінімальна пенсія підлягають щорічному збільшенню відповідно до вказаних постанов Кабінету Міністрів України. Тому застосування додаткових коефіцієнтів до вже проведеного перерахунку на основі актуального розміру мінімальної пенсії за віком означало б подвійне врахування одного і того самого механізму індексації, що суперечить принципу однократності підвищення пенсійних виплат і вимогам бюджетного законодавства.

Порядок №1210 також не передбачає додаткового кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації за минулі роки до пенсій, розрахованих у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, спеціальний механізм індексації, передбачений частиною 4 статті 54 Закону №796-XII, застосовується виключно до фіксованих розмірів, визначених частиною третьою цієї статті, яка наразі не діє. Для пенсій, встановлених у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до попередньої редакції норми, підвищення відбувається через загальний механізм індексації мінімальної пенсії за віком, який вже враховує всі зазначені коефіцієнти.

Такий висновок суду не суперечить наведеним вище положенням Закону №796-ХІІ, які передбачають проведення індексації пенсії по інвалідності, призначеної згідно з названим Законом.

Стаття 54 Закону №796-ХІІ передбачає два можливих варіанти розрахунку пенсії по інвалідності: виходячи з заробітку, отриманого за період роботи у зоні забруднення, або виходячи з мінімальної пенсії за віком.

Відрізняються і способи проведення індексації таких пенсій:

- для першого варіанту шляхом застосування коефіцієнтів збільшення,

- для другого шляхом зміни розміру мінімальної пенсії за віком, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Викладене узгоджується з приписами Постанови №124, яка передбачає проведення перерахунку пенсій, обчислених відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ саме у розмірі відшкодування фактичних збитків, а не у мінімальному розмірі.

На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі №240/12503/24 відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 28.12.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (2093,00 грн) за період з 28.12.2023 по 29.02.2024 та Законами України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" і "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (2361,00 грн) з 01.03.2024, в результаті чого основний розмір пенсії склав 22339,76 грн, в тому числі 16744 грн (8 х 2093,00 грн) за лютий 2024 року, та до виплати становив 20930,00 грн, та у розмірі 25171,76 грн, у тому числі 18888 грн (8 х 2361,00 грн), та до виплати становив 23610,00 грн, починаючи з березня 2024 року. Цей розмір повністю відповідає судовому рішенню і враховує всі механізми підвищення мінімальної пенсії за віком, які відбулися у тому числі з 2022 по 2025 роки.

Мінімальний розмір пенсії за віком визначений положеннями статті 28 Закону України №1058-ІV.

Згідно частини 1 названої правової норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 4 Закону України № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що прожитковий мінімум є динамічною величиною, яка визначається законодавчим органом щороку в залежності, зокрема, від економічних показників, для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості на визначену у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік дату.

Отже, пенсія, розрахована виходячи з показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підлягає перерахунку щоразу, коли Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік змінюється відповідна величина.

Тим часом передбачена частиною 2 статті 42 Закону України №1058-ІV індексація проводиться саме у зв`язку з незмінністю розрахункової величини, з якої проведено обрахунок пенсії згідно положень Закону України №1058-ІV, а саме середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

У разі застосування коефіцієнтів збільшення до пенсій, які обраховані виходячи з такої розрахункової величини як мінімальна пенсія за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, буде мати місце подвійна індексація, оскільки при визначенні щороку розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, законодавець вже ураховує інфляційній процеси, що відбуваються у державі на момент прийняття Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 травня 2026 року у справі № 240/16039/25.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для проведення індексації пенсії позивача, яка перерахована у зв`язку зі зміною розміру мінімальної пенсії за віком, із застосуванням коефіцієнтів збільшення відсутні.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, однак не вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua