Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №505/4277/24 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/4277/24

Провадження № 2/505/1069/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участі секретаря судового засідання Бондарчук А.Ю.,

представника позивача Івасишина В.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

До Подільського міськрайонного суду Одеської області 07.11.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказала, що 09.11.2021 між нею та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір позики, на підтвердження якого остання власноруч написала розписку про отримання грошових коштів у сумі 70 939 грн та зобов`язалася повернути їх до 09.11.2022. Однак у встановлений строк відповідачка свої зобов`язання не виконала, суму позики не повернула, незважаючи на неодноразові звернення позивача з вимогами про повернення боргу.

За розрахунком позивача, враховуючи курс валют, станом на 09.11.2021 сума боргу складала 70 939 грн, що становило 2 720 доларів США. Станом на 13.03.2026 сума боргу складає 120 124,90 грн.

Посилаючись на положення статей 509, 625, 1048, 1049 ЦК України, позивач вважає, що відповідачка зобов`язана повернути суму позики, а також сплатити три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Уточнивши вимоги позову, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики у розмірі 120 124,90 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 21 087,24 грн, три проценти річних у сумі 7 090 грн, а всього 148 302,14 грн, а також судові витрати.

Позиція відповідача

Відповідачем заяви по суті справи не подано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

16.03.2026 позивачем подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.03.2026 заяву позивача про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 24.03.2026 заяву позивача про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 25.05.2026 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 07.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судовий розгляд справи

Представник позивача адвокат Івасишин В.П. у судовому засіданні підтримав вимоги позову та просив його задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час та місце, у судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 12.08.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 09.11.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір позики, за умовами якого позивач передала відповідачці грошові кошти у сумі 70 939 грн, що на дату їх передачі відповідало 2 720 доларам США за курсом Національного банку України.

На підтвердження укладення договору позики та отримання грошових коштів відповідачкою складено власноручну розписку від 09.11.2021, оригінал якої долучено до матеріалів справи та досліджено судом.

Із змісту розписки встановлено, що ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 70 939 грн та зобов`язалася повернути їх до 09.11.2022.

Відповідачка у встановлений договором строк отримані в позику грошові кошти не повернула.

Доказів виконання відповідачкою зобов`язання щодо повернення позики, у тому числі доказів її часткового погашення, матеріали справи не містять.

При цьому вимога позивача про стягнення 120 124,90 грн основного боргу задоволенню у повному обсязі не підлягає, оскільки вона ґрунтується на визначенні розміру заборгованості виходячи з гривневого еквівалента суми, зазначеної у розписці в доларах США, тоді як, як установлено судом, предметом позики були саме 70 939 грн.

За таких обставин суд установив, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, предметом яких є обов`язок відповідачки повернути позивачці отримані грошові кошти у визначений договором строк.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що розписка позичальника може підтверджувати як укладення договору позики, так і факт передання грошових коштів, а перебування оригіналу боргового документа у позикодавця за відсутності доказів належного виконання зобов`язання може свідчити про його невиконання.

Щодо стягнення коштів за основною сумою боргу

Оцінивши наявні у справі докази, суд установив, що власноруч написана відповідачкою розписка від 09.11.2021 підтверджує факт отримання нею від позивача грошових коштів та виникнення обов`язку щодо їх повернення.

Також судом установлено, що відповідно до змісту розписки відповідачка отримала 70 939 грн, що за курсом Національного банку України станом на 09.11.2021 відповідало 2 720 доларам США, та зобов`язалася повернути отримані кошти до 09.11.2022.

При цьому зазначення у розписці суми 2 720 доларів США не визначає її як суму, яку відповідачка зобов`язалася повернути, а лише відображає еквівалент переданих їй у гривнях грошових коштів за курсом Національного банку України на дату їх отримання. Розписка не містить умови про повернення позики у сумі, еквівалентній 2 720 доларам США за курсом на день її повернення, як і не містить будь-якого валютного застереження, відповідно до якого розмір грошового зобов`язання визначався б залежно від зміни курсу долара США.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що предметом договору позики були саме грошові кошти у національній валюті України в сумі 70 939 грн, а тому вимога позивача про стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню саме у цьому розмірі.

Доказів повернення відповідачкою отриманих у позику коштів, у тому числі їх часткового повернення, матеріали справи не містять.

Оскільки встановлений договором строк повернення позики сплив 09.11.2022, а відповідачка свого обов`язку не виконала, з неї на користь позивача підлягає стягненню 70 939 грн.

При цьому вимога позивача про стягнення 120 124,90 грн основного боргу задоволенню у повному обсязі не підлягає, оскільки вона ґрунтується на визначенні розміру заборгованості виходячи з гривневого еквівалента суми, зазначеної у розписці в доларах США, тоді як, як установлено судом, предметом позики були саме 70 939 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних

Позивач також просила стягнути з відповідачки, відповідно до уточненої позовної заяви від 16.03.2026, інфляційні втрати за період з 09.11.2022 до 13.03.2026 у розмірі 21 087,24 грн та три проценти річних за цей же період у розмірі 7 090 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Разом з тим, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Верховний Суд у постанові Пленуму від 07.02.2025 № 6 зазначив, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється, зокрема, на договори позики, а встановлене ним звільнення охоплює відповідальність, визначену ч. 2 ст. 625 ЦК України, у тому числі обов`язок сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який безперервно діє з 24.02.2022.

Позивач визначила період нарахування з 09.11.2022 до 13.03.2026, однак прострочення виконання зобов`язання виникло 10.11.2022.

Строк повернення позики, встановлений сторонами, сплив 09.11.2022, а тому прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання виникло 10.11.2022, тобто в період дії воєнного стану.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання виникло 10.11.2022, тобто після введення в Україні воєнного стану, весь заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних припадає на період дії п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

За таких обставин підстав для нарахування та стягнення з відповідачки інфляційних втрат і трьох процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України немає.

У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог про стягнення 21 087,24 грн інфляційних втрат та 7 090 грн трьох процентів річних слід відмовити.

Відтак, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення між сторонами договору позики, передачі відповідачці грошових коштів у сумі 70 939 грн та невиконання нею взятого на себе обов`язку щодо їх повернення у встановлений договором строк.

При цьому судом установлено, що предметом позики були саме грошові кошти в національній валюті України в сумі 70 939 грн, тоді як зазначення у розписці їх еквівалента в іноземній валюті не змінює розміру та валюти зобов`язання.

У зв`язку з цим позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 70 939 грн.

У задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Оскільки позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог, у сумі 579,37 грн (1 211,20 грн ? (70 939 грн / 148 302,14 грн)).

Вирішення інших питань

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позов задоволено частково, підстав для скасування заходів забезпечення позову у зв`язку з повною відмовою в позові немає, а тому такі заходи продовжують діяти відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України.

Керуючись ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 625, 626, 629, 1046-1049, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 09.11.2021 у розмірі 70 939 (сімдесят тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 579 (п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 37 копійок.

Заходи забезпечення позову згідно ухвали Подільського міськрайонного суду Одеської області від 25.05.2026 продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. якщо протягом цих 90 днів за заявою позивача буде відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення діють до повного виконання рішення

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складене 12.08.2026.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ