Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №363/3540/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"11" серпня 2026 р. Справа № 363/3540/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Свєтушкіна Д.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 971587 від 29.05.2026 року, 29.05.2026 року ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме вчини психологічний тиск та виражалася нецензурною лайкою, чим було завдано шкоди його психологічному здоров`ю, тим самим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Юрченко А.І., зазначила, що в період шлюбу 15.03.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали кімнату за адресою: АДРЕСА_1 . Титульним володільцем у реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено ОСОБА_2 , який виступав стороною у договорі купівлі-продажу. Наразі між сторонами виник конфлікт з приводу користування та поділу спільного майна подружжя. В період з 15.05.2026 року по 26.05.2026 року, коли ОСОБА_1 перебувала в лікарні, ОСОБА_2 змінив замки та 28.05.2026 року виписав її з кімнати, користуючись тим, що саме він зазначений титульним володільцем зазначеного нерухомого майна. Повернувшись з лікарні, ОСОБА_1 не змогла потрапити до вказаної кімнати, яка є місцем її проживання. У зв`язку з чим між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почався конфлікт, під час якого вдвох виражалися нецензурною лайкою. Наразі ОСОБА_1 вимушена винаймати інше житло. Просила суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

11.08.2026 року від представника ОСОБА_2 – адвоката Усманової Є.І. надійшло клопотання у якому просить проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 без участі потерпілого та його представника. Надані працівникам поліції пояснення потерпілий підтримує. Наполягає на тому, що ОСОБА_1 вчинила щодо нього психологічне та економічне насильство, що виражається у тому, що вона образила його словесно та принизила перед сторонніми людьми, навмисно знищила документи, перешкоджала користуванню житлом. Потерпілий просить притягнути ОСОБА_1 до відповідальності та застосувати щодо неї стягнення на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Так, 19.12.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, яким стаття 173-2 Вчинення домашнього насильства викладена в новій редакції.

Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

При цьому, державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Водночас конфліктна ситуація, яка сталася між ОСОБА_1 та її колишнім чоловіком ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завданої шкоди психічному здоров`ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП в редакції ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024 року, оскільки завдання шкоди в цьому випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього адміністративного правопорушення.

Під поняттям «домашнє насильство» розуміється певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації. При цьому «домашнє насильство» - це не будь-яке насильство, що трапляється між членами сім`ї.

Так, з огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, та повідомлені учасниками справи обставини конфліктної ситуації, яка, як було встановлено судом під час судового розгляду, була спровокована саме поведінкою ОСОБА_2 , який під час перебування ОСОБА_1 у лікарні змінив замки у вхідних дверях та виписав останню з кімнати, внаслідок чого остання не змогла потрапити до місця свого проживання, суд не вбачає, що ОСОБА_2 став жертвою домашнього насильства та був умисно поставлений колишньою дружиною у більш вразливу та підконтрольну йому ситуацію.

Суддя зауважує, що за сам лише факт наявності між учасниками справи обопільної конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП адміністративна справа підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 173-2, 283 і 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП .

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Д.А. Свєтушкіна