Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №120/10564/22 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10564/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

11 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,

представника відповідача: Колівошко С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправними діянь та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2024 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Вінницької обласної прокуратури щодо ненадання доступу до публічної інформації згідно запиту від 17.10.2022 року в частині ознайомлення з оригіналами документів; надання мотивованої відповіді щодо відмови у наданні оригіналів; зазначення порядку оскарження відмови в ознайомленні із оригіналами документів та зобов`язано Вінницьку обласну прокуратуру повідомити про мотивовані підстави відмови в ознайомленні з оригіналами запитуваних в запиті від 17 жовтня 2022 року документами, якщо така відмова матиме місце, та порядок оскарження відмови в ознайомленні з оригіналами документів.

Окрім того, ухвалою суду від 02.03.2024 закрито провадження у частині позовних вимог про: - визнання протиправними діянь відповідача, що виразились з його вини у: 1) не зазначенні порядку оскарження відмови зазначеної в листі від 05.09.2022 р.; 2) повідомленні неправдивої не достовірної та не точної інформацію про знищення матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи Козятинської міжрайонної прокуратури за 2010-2011 роки (в листі від 05.09.2022 р.); 3) передчасному знищенні матеріалів запитуваних мною в запиті від 28.08.2022 року документів (проваджень) та справ (документів) зазначених в акті №11 затвердженому 13.05.2012 р. керівником Хмільницької окружної прокуратури та схваленому про протоколом ЕК відповідача 13.05.2022 р. №2-22; 4) приховуванні та ненаданні запитуваних в запиті від 28.08.2022 р. інформації та документів; 5) не виконанні постанови Калинівського районного суду від 11.05.2011 р. зазначену в запиті від 28.08.2011 р.;6) не збереженні та не наданні для ознайомлення остаточних процесуальних рішень по двом провадженням зазначеним в запиті від 28.08.2022 р. ; 7) наданні незаконних переваг фігурантам проваджень по моїх заявах вказаних в запиті від 28.08.2022 року порівняно з іншими громадянами та дискримінації мене за ознакою складу (персоналій, належності до суддів) фігурантів (осіб) на яких я вказував в заявах про злочини ним вчинені порівняно з іншими особами мною зазначеними в інших заявах про вчинені ними злочини, що виразилось у формі знищення та укритті інформації та документів стосовно таких осіб, незбереженні остаточних рішень по провадженням стосовно вчинених ними злочинів викладених мною в моїх заявах ( в той час як інші роками застарілі провадження по моїм подібним заявам збережені, остаточні рішення також та надані мені для ознайомлення), ненаданні таких документів та інформації мені (її приховуванні) та збереженні і наданні для ознайомлення інформації та документів відносно інших осіб та збереження такої інформації про них в уповноваженому підрозділі відповідача; 8) повідомлені неправдивої недостовірної інформації про надання належним чином завірених копій мого звернення від 28.08.2022 р. та відповіді від 05.09.22 н\п 5612-2247- 21 (так як це прості ксерокопії і з зверненням я не звертався); 9) не завірені належним чином (не проставленні напису “Згідно з оригіналом” та не скріпленні печаткою прокуратури з найменуванням) створений нею запитуваний документ - відповіді від 05.09.22 н\п 56\2-2247-21; 10) повідомленні листом від 05.09.22 р. не достовірної та неправдивої неточної інформацію про надання запитуваної у запиті від 28.09.2022 р. інформації для ознайомлення (так як надали лише часткову яка зазначена в розписці від 13.10.22 р. а решту запитувану не надано та приховано в т.ч.. всупереч офіційному листу від 04.10.22 р); 11) не наданні доступу для ознайомлення з запитуваною в запиті від 28.09.2022 р. усієї інформації що містилась в оригіналах зазначених в ньому документах з урахуванням застережень запиту щодо способу та умов її надання окрім наданої та зазначеної в моїй розписці від 13.10.22 р.; 12) не зазначенні в акті про відібрання матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи для знищення від 13.05.2012 позначки (запису) про дату знищення документів та справ зазначених в акті, прізвища та ініціалів членів експертної комісії Відповідача або їх ваги та номеру накладної про передачу організації із заготівлі вторинної сировини та дати здачі; 13) затвердженні акту про відібрання матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи для знищення від 13.05.2012 керівником Хмільницької окружної прокуратури без дати затвердження та датою 13.05.2012 року (заднім числом) та до моменту і без погодження (схвалення) акту експертно-перевірною комісією державного архіву; 14) повідомленні неправдивої недостовірної інформацію про надання належним чином завірених копій мого звернення від 28.08.2022 р. та відповіді від 05.09.22 н\п 56\2-2247- 21, запиту від 28.09.22 р. №2-АРХ, розписки та відповіді прокуратури від 04.10.2022 за №56/2-1290 вих22; 15) не завірені належним чином (не проставленні напису “Згідно з оригіналом” та не скріпленні печаткою прокуратури з найменуванням) створений нею запитуваний документ - відповіді від 05.09.22 н\п 56\2-2247-21 та від 04.10.2022 р. за №56/2-1290 вих22; 16) повідомленні листом від 21.10.22 р. не достовірної та неправдивої неточної інформацію про надання для ознайомлення 13.10.2022 року всієї наявної у Хмільницькій окружній прокуратурі інформації що стосується запитуваних мною документів; 17) приховуванні та не наданні запитуваної наявної інформації зазначеної в пунктах 1, 2, 3, 4 інформаційного запиту від 14.10.2022 року мого, отриманого Хмільницькою окружною прокуратурою; 18) повідомленні неправдивої недостовірної інформації про надання належним чином завірених копій моєї розписки від 21.11.2022 р у листі від 08.12.2022 р.; 19) повідомленні листом від 08.12.22 р. не достовірної та неправдивої неточної інформацію про надання мені для ознайомлення працівниками Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури в повному обсязі наявної в розпорядженні інформації (оскільки це не так, так як не надали інформацію, викладену вище в позові, зокрема акти знищення документів зазначених віще, актів для відібрання для знищення з усіма реквізитами і урахуванням застережень, остаточні рішення по заявам моїм про злочини зазначені в запиті від 28.08.2022 р. тощо; 20) не наданні наявної інформації зазначену в п. 1 та п. 2 запиту від 04.12.2022 р.; 21) відмові, приховуванні та ненаданні інформації зазначеної в інформаційному запиті від 30.09.21 р. з моменту реагування на мій запит до 13.10.22 та 21.11.22 року; 22) надання для ознайомлення документів наглядового провадження 13.10 та 21.11.2022 року зазначеного в запиті від 30.09.21 р.;23) відмові, приховуванні та не наданні інформації зазначеної в запиті від 12.05.2021 р. з моменту реагування на мій запит до 13.10. 22 та 21.11.22 року; 24) надання для ознайомлення документів наглядового провадження 13.10 та 21.11.2022 року зазначених в запиті від 12.05.21 р.; 25) не вилучення перед знищенням (повідомленим листом 05.09.2022 р. за підписом 1*. Нечепоренко) остаточних постанов про відмову в порушенні кримінальної справи та (або) про закриття кримінальних справ (проваджень) по моїм заявам зазначеним в запиті від 28.08.2022 року, та не збереження і не надання мені для ознайомлення їх;

- зобов`язання : 1) повідомити про порядок оскарження відмови зазначеної в листі від 05.09.2022 р.; 2) утриматись від знищення матеріалів запитуваних мною в запиті від 28.08.2022 року документів (проваджень) та справ (документів) зазначених в акті №11 (карандашем написано) затвердженому 13.05.2012 р. керівником Хмільницької окружної прокуратури та схваленому протоколом ЕК Відповідача 13.05.2022 р. №2-22 з яким частково ознайомився; 4) надати запитувану в запиті від 28.08.2022 року інформації; 5) виконати Постанову Калинівського районного суду від 11.05.2011 року зазначену в запиті від 28.08.2022 року; 6) зберегти, відновити та надати для ознайомлення остаточні процесуальні рішення по двом провадженням зазначеним в запиті від 28.08.2022 року; 7) завірити належним чином ( проставленні напису “Згідно з оригіналом” скріпленні печаткою прокуратури з найменуваннні) створений нею запитуваний документ - відповіді від 05.09.22 н\п 56\2-2247-21; 8)надати доступ для ознайомлення з запитуваною в запиті від 28.09.2022 р. усією інформації що містилась в оригіналах зазначених в ньому документах з урахуванням застережень запиту щодо способу та умов її надання окрім наданої та зазначеної в моїй розписці від 13.10.22 р.; 9)завірити належним чином ( вчинити напис “Згідно з оригіналом” та скріпити печаткою прокуратури з найменуванням) створений нею запитуваний документ - відповідь від 05.09.22 н\п 56\2-2247-21 та від 04.10.2022 за №56/2-1290 вих 22; 10)надати запитувану наявну інформацію зазначену в пунктах 1, 2, 3, 4 інформаційного запиту від 14.10.2022 року мого, отриманого Хмільницькою окружною прокуратурою окрім наданої (зазначеної в обох моїх розписках вищевказаних); 11)надати інформацію зазначену в п. 1 та п. 2 запишу від 04.12.2022 р.; 12) вилучити перед знищенням остаточні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та (або) про закриття кримінальних справ (проваджень) по моїм заявам зазначеним в запиті від 28.08.2022 року, і надати мені для ознайомлення їх; 13) зобов`язати Відповідача відновити справи та документи, про знищення яких повідомлено мене листом від 05.09.2022 р. за підписом заступника Хмільницької окружної прокуратури Р.Нечепоренка, як незаконно знищені, а в разі неможливості — поновити мої права та законні інтереси в інший встановлений судом спосіб (наприклад, здійснити розгляд моїх заяв про злочини зазначені в запиті від 28.08.2022 року у встановленому законом порядку; я готовий і можу сприяти).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 року вказану ухвалу залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2024 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

15.08.2024 року відповідні матеріали надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 25.09.2024 року відкрито провадження у цій справі та надано учасникам справи строк на подання додаткових пояснень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників учасників справи, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.05.2021 року позивач направив запит до Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури про надання для ознайомлення та зняття фотокопій матеріалів наглядових проваджень по злочинах № 12021025230000133, № 120210252230000127, № 1202102523000144 та матеріалів розгляду його заяв 05.05.2021 року щодо об`єднання вказаних кримінальних проваджень та скарги від 29.04.2021 року.

Листом Хмільницької окружної прокуратури від 07.05.2021 року № 0256/2-665вих-21 повідомлено, що для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та його звернень позивач може звернутися безпосередньо до підрозділу дізнання відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області. Окремо зауважено, що можливість ознайомлення із наглядовими провадженнями відсутня.

30.09.2021 року позивачем адресовано запит до Хмільницької окружної прокуратури із вимогами про надання йому фотокопій матеріалів наглядових проваджень за кримінальними провадженнями № 12019020170000576.

Листом Хмільницької окружної прокуратури від 08.10.2021 року № 56-346-21 повідомлено, що ознайомлення з матеріалами кримінального провадження здійснюється відповідно до вимог КПК.

28.08.2022 року позивач звернувся до Хмільницької окружної прокуратури із запитом від 28.08.2022 року у якому вказав, що постановою Калинівського районного суду від 11.05.2011 року для проведення додаткової перевірки направлено матеріали по заяві про скоєння злочину після скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.07.2010 року. Так, зокрема, просив надати інформацію щодо того чи виконано вказану постанову суду, чому його не повідомлено про результати розгляду справи, надіслати йому процесуальні рішення або вручити під розпис, а також надати можливість ознайомитися з матеріалами справи (т.1, а.с.13).

Листом Хмільницької окружної прокуратури від 05.09.2022 року № Н/П 56/2-2247-21 позивача повідомлено, що матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи в органах прокуратури мають строк зберігання 5 років, у зв`язку з чим, усі відомості знищені (т.1, а.с.14).

28.09.2022 року до Хмільницької окружної прокуратури позивач направив інформаційний запит № 2-АРХ, у якому просив надати оригінали актів про вилучення для знищення матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи Козятинської районної прокуратури за 2010-2011 року, акти про знищення таких документів та накладних чи інших супровідних про передачу їх організаціям із заготівлі вторинної сировини, погоджені описи, протоколи засідань експертних комісій - починаючи з 01.01.2010 року по теперішній час та наглядових проваджень за його зверненнями, а також надати належним чином завірену копію його інформаційного запиту від 28.08.2022 року та відповіді від 05.09.2022 року № Н/П 56/2-2247-21 (т.1, а.с.15).

Листом Хмільницької окружної прокуратури від 04.10.2022 року № 71/П1056/2-2247-21 надано позивачеві завірені копії запитуваних запитів та відповіді, а також повідомлено, що надання іншої запитуваної у запиті інформації з метою ознайомлення буде проводитися у приміщенні Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури (т.1, а.с.16).

14.10.2022 року позивачем направлено інформаційний запит до Хмільницької окружної прокуратури з таким змістом: " 1)Чи відповідає дійсним обставинам подій та є достовірними факти, викладені мною 13.10.2022 р. в роз`ясненні у розписці на запит письмовому моєму від 28.09.2022 р. щодо результатів надання доступу до запитуваних мною документів? Якщо ні, то що саме і чому? 2) Чи є вказані мною в розписці документи усіма тими документами, що запитувались мною в запиті від 28.09.2022 року? Якщо ні, то чому мені не надали доступ до інформації, що міститься в решті документах і в яких саме з числа запитуваних мною? 3) Коли керівник окружної прокуратури Кандзьоба М. затверджував та підписував акт № 11 до трьох сторінках якого мені надано доступ (до проставлення дати затвердження, після проставлення дати затвердження, а з якого саме числа)? 4) Коли (число, місяць, рік), ким (ПІБ, посада, місце роботи), яким чином, де (місце, адреса, тощо), саме було знищено (якщо було) документи зазначені в акті № 11 до якого частково мені надано доступ? 5) Надати завірені належним чином копію мого інформаційного запиту, на який надано відповідь заступника прокурора Р-Нечипоренка від 05.09.22 р. №П/П/56/2-2247-21 та самої відповіді (або її дублікат), відповіді на запит від 28.09.2022 р. та цього запиту від 28.09.23 р. включно. 6) Чи є Хмільницька окружна прокуратура та чи була Козятинська міжрайонна прокуратура юридичними особами?" (т.1, а.с. 17)

Листом Хмільницької окружної прокуратури від 21.10.2022 року № Н/ПW56/2-2247-21 позивачеві надано належним чином завірені копії інформаційних запитів та відповідей, повідомлено, що окружні прокуратури не є юридичними особами. Також повідомлено, що 13.10.2022 року позивачеві надано усю наявну інформацію, а з відомостями щодо підстав та інших обставин знищення документів позивача ознайомлено особисто (т.1, а.с. 18).

Надалі позивачем адресовано запит до Хмільницької окружної прокуратури № 4-АРХ від 04.12.2022 року із таким змістом: "Чи відповідає дійсним обставинам подій та достовірним фактам, викладеним мною 21.11.2022 р. власноруч у розписці про ознайомлення з документами, наданими в приміщенні Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури? Якщо ні, то що саме і чому? Чи є ще якісь в Хмільницькій окружній прокуратурі нагляду провадження за моїми письмовими зверненнями або які містять інформацію про мою особу, які мені не надано було для ознайомлення на мою письмову запити? Надати завірену належним чином копію вказаної моєї письмової розписки від 21.11.2022." (т.1, а.с.19).

Так, листом від 03.12.2022 року № 56/2-1596 вих-22 позивачеві надано відповідні копії та повідомлено, що щодо іншої запитуваної Хмільницька окружна прокуратура не є розпорядниками інформації (т.1, а.с.20).

Надалі позивачем скеровано інформаційний запит до Вінницької обласної прокуратури від 17.10.2022 року із проханням надати для ознайомлення усі оригінали документів про створення та діяльність експертних комісій з проведення експертизи цінностей документів Хмільницької окружної прокуратури та колишньої Козятинської міжрайонної прокуратури, протоколи засідань експертних комісій за 2021-2022 роки що проводилися для організації і проведення експертизи цінностей документів вказаних органів прокуратури (т.1, а.с.21).

Так, листом від 20.10.2022 року № 270696 вих надано запитувані копії та повідомлено, що Хмільницькою окружною прокуратурою у період з 2021-2022 років на розгляд експертної комісії Вінницької обласної прокуратури (у травні 2022 року) подано для схвалення опис справ тривалого зберігання, опис справ з кадрових питань (особового складу) за 2019-2021 роки, до яких надійшли документи колишньої Калинівської місцевої прокуратури (т.1, а.с.22).

Також Хмільницькою окружною прокуратурою для схвалення подані акти про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду. В акти включені документи за 2010-2015 роки колишніх прокуратур Калинівського, Погребищенського, Літинського районів Козятинської транспортної прокуратури, Козятинської та Хмільницької міжрайонних прокуратур.

31.10.2022 року позивачем адресовано звернення до Вінницької обласної прокуратури щодо ознайомлення з оригіналами документів, наданих на запит від 17.10.2022 року (т.1,а.с.24), у відповіді на яке Вінницькою обласною прокуратурою листом від 03.11.2022 року № 27-1147-15 роз`яснено позивачеві порядок ознайомлення з документами у приміщенні (т.1, а.с.25).

Позивач вважаючи, що при розгляді його запитів, наданні на них відповідей, органами прокуратури не дотримано положень Закону України "Про доступ до публічної інформації", що призвело до порушення його прав, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Статтею 1 Закону № 2939-VI передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Водночас, види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону № 2939-VI, у частині другій якої встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

При цьому визначення таємної інформації міститься у статті 8 Закону № 2939-VI та означає інформацію, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Згідно зі статтею 9 Закону №2939-VI відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Відповідно до статті 10 Закону №2939-VI кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації (стаття 12 Закону № 2939-VI).

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації належать суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).

У частинах четвертій та п`ятій статті 22 Закону № 2939-VI наведено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Положеннями статті 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, частиною другою статті 7 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Умови, за яких можливо поширити конфіденційну інформацію, також передбачені частиною першою статті 29 Закону України "Про інформацію", відповідно до якої інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Загалом можливість віднесення інформації до конфіденційної не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до неї.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Положення частини другої статті 6 Закону № 2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту".

Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

За таких умов, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник у листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, у чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №806/1959/16, від 17.02.2020 у справі №826/8891/16, від 05.03.2020 у справі №823/1811/16, від 06.08.2020 у справі №440/3005/19 та випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №9901/249/19, у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 640/21008/18.

Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Згідно з частиною першою статті 221 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається

Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим (частина перша статті 222 КПК України).

У частині другій статті 214 КПК України передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України

За приписами абзацу другого частини третьої статті 290 КПК України відкриття матеріалів досудового розслідування, що містяться в інформаційно-комунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій таких матеріалів, засвідчених в установленому порядку.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку незгодою позивача з відмовою відповідача у наданні інформації на його запит в частині відмови: 1) повідомити про порядок оскарження відмови зазначеної в листі від 05.09.2022 р.; 2) утриматись від знищення матеріалів запитуваних мною в запиті від 28.08.2022 року документів (проваджень) та справ (документів) зазначених в акті №11 (карандашем написано) затвердженому 13.05.2012 р. керівником Хмільницької окружної прокуратури та схваленому протоколом ЕК Відповідача 13.05.2022 р. №2-22 з яким частково ознайомився; 4) надати запитувану в запиті від 28.08.2022 року інформації; 5) виконати Постанову Калинівського районного суду від 11.05.2011 року зазначену в запиті від 28.08.2022 року; 6) зберегти, відновити та надати для ознайомлення остаточні процесуальні рішення по двом провадженням зазначеним в запиті від 28.08.2022 року; 7) завірити належним чином ( проставленні напису “Згідно з оригіналом” скріпленні печаткою прокуратури з найменуваннні) створений нею запитуваний документ - відповіді від 05.09.22 н\п 56\2-2247-21; 8)надати доступ для ознайомлення з запитуваною в запиті від 28.09.2022 р. усією інформації що містилась в оригіналах зазначених в ньому документах з урахуванням застережень запиту щодо способу та умов її надання окрім наданої та зазначеної в моїй розписці від 13.10.22 р.; 9)завірити належним чином ( вчинити напис “Згідно з оригіналом” та скріпити печаткою прокуратури з найменуванням) створений нею запитуваний документ - відповідь від 05.09.22 н\п 56\2-2247-21 та від 04.10.2022 за №56/2-1290 вих 22; 10)надати запитувану наявну інформацію зазначену в пунктах 1, 2, 3, 4 інформаційного запиту від 14.10.2022 року мого, отриманого Хмільницькою окружною прокуратурою окрім наданої (зазначеної в обох моїх розписках вищевказаних); 11)надати інформацію зазначену в п. 1 та п. 2 запишу від 04.12.2022 р.; 12) вилучити перед знищенням остаточні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та (або) про закриття кримінальних справ (проваджень) по моїм заявам зазначеним в запиті від 28.08.2022 року, і надати мені для ознайомлення їх; 13) зобов`язати Відповідача відновити справи та документи, про знищення яких повідомлено мене листом від 05.09.2022 р. за підписом заступника Хмільницької окружної прокуратури Р.Нечепоренка, як незаконно знищені, а в разі неможливості — поновити мої права та законні інтереси в інший встановлений судом спосіб (наприклад, здійснити розгляд моїх заяв про злочини зазначені в запиті від 28.08.2022 року у встановленому законом порядку; я готовий і можу сприяти).

Отже, спірним питанням у цій справі є наявність або відсутність у позивача, як заявника у кримінальному провадженні, права на отримання на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформації, створеної за кримінальним провадженням.

Системний аналіз вище наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона за своєю суттю є заздалегідь створеним та зафіксованим на певному матеріальному носії інформаційним продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання покладених на нього функцій.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити нову інформацію, за винятком випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але відповідно до законодавства зобов`язаний нею володіти.

При цьому законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту. Також встановлено обов`язкові реквізити такої відмови, зокрема у відповіді про відмову в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу такої відмови.

Закон № 2939-VI, гарантуючи доступ до публічної інформації, не може слугувати альтернативним способом отримати інформацію, режим доступу до якої є предметом спеціального правового регулювання.

Внесення відомостей до Єдиний реєстр досудових розслідувань є юридичним фактом, з яким процесуальний закон пов`язує початок досудового розслідування. Наведені правовідносини регулюються, зокрема, положеннями Кримінального процесуального кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Таким чином, доступ до інформації, що втримується або створюється у зв`язку зі здійсненням досудового розслідування, може бути забезпечений лише з дотриманням вимог спеціального законодавства, яке регулює відповідні правовідносини.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 826/7244/18 та у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/3155/17, від 21.01.2021 у справі № 160/7938/19.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності ненадання відповідачем запитуваної інформації, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічною є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена суб`єктом владних повноважень у процесі виконання ним своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка перебуває у володінні такого суб`єкта.

Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є її існування у вигляді вже створеного та задокументованого документа чи іншого носія інформації, який перебуває у володінні розпорядника на момент розгляду запиту. Закон України «Про доступ до публічної інформації» не покладає на розпорядника інформації обов`язку створювати нову інформацію, відновлювати документи, які відсутні у його володінні, або надавати пояснення, висновки чи правову оцінку певних обставин.

Як установлено судом першої інстанції, частина документів, доступ до яких просив надати позивач, була знищена після закінчення строків їх зберігання відповідно до вимог законодавства у сфері архівної справи та діловодства. За таких обставин зазначені документи на момент розгляду запиту не перебували у володінні відповідача, а тому останній був об`єктивно позбавлений можливості надати їх позивачу в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Крім того, окремі вимоги позивача фактично стосувалися надання матеріалів кримінального провадження, а також пояснення причин їх знищення та оцінки правомірності відповідних дій посадових осіб прокуратури. Разом з тим порядок доступу до матеріалів кримінального провадження врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України, які є спеціальними щодо Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому такі відомості не можуть бути отримані шляхом направлення інформаційного запиту.

Також колегія суддів зазначає, що вимога позивача надати пояснення щодо мотивів прийняття певних рішень, причин знищення документів чи надати оцінку законності відповідних дій виходить за межі визначеного поняття про надання публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки фактично передбачає створення нової інформації та формування правової позиції розпорядником інформації.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідач зобов`язаний був надати позивачу матеріали кримінальних проваджень у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», колегія виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 12.05.2021 року позивач звертався щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та його звернень, а листом від 07.05.2021 року йому було роз`яснено можливість звернутися безпосередньо до відповідного підрозділу поліції. 30.09.2021 року позивач звернувся із запитом про надання фотокопій матеріалів наглядових проваджень, у відповідь на що йому було повідомлено про застосування порядку, встановленого кримінальним процесуальним законодавством.

Отже, у цій частині суд першої інстанції обґрунтовано виходив з необхідності розмежування права на доступ до публічної інформації та спеціального порядку доступу до матеріалів кримінального провадження.

Саме по собі те, що відповідні документи створені або перебувають у володінні органів прокуратури, не означає, що доступ до них у будь-якому випадку має здійснюватися виключно на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на незаконність знищення документів, однак колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що відповідні матеріали належали до документів, строк зберігання яких становив п`ять років.

Судом першої інстанції встановлено, що документи були відібрані для знищення після закінчення встановленого строку їх зберігання, відповідний акт було оформлено, а його розгляд здійснювався у межах діяльності експертної комісії.

Отже, сам по собі факт знищення/відсутності документів, запитуваних позивачем, не свідчить про порушення права позивача на доступ до публічної інформації, якщо на момент звернення з запитом такі документи вже об`єктивно не перебували у володінні розпорядника.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» не покладає на розпорядника обов`язку відновлювати документи, які були у встановлено порядку знищені після закінчення строку їх зберігання, лише у зв`язку з подальшим зверненням особи із запитом.

Тому доводи апелянта щодо необхідності надати йому знищені документи, а також про порушення відповідачем вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації» є безпідставними з урахуванням встановлених у цій справі обставин.

В частині доводів апеляційної скарги про недотримання процедури знищення документів та відсутність погодження державного архіву колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи містять документи, які підтверджують проходження відповідної процедури відбору документів для знищення та їх схвалення експертною комісією.

При цьому апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги не надав належних та допустимих доказів, що свідчать про фактичне незаконне знищення документів.

Саме лише посилання на окремі положення нормативних актів без доведення конкретного порушення процедури у спірних правовідносинах не може бути підставою для висновку про протиправність дій відповідача.

Колегія суддів також враховує, що предметом розгляду у цій справі є дотримання органом прокуратури Закону України «Про доступ до публічної інформації», тому перевірка всієї діяльності органу прокуратури у сфері ведення архівної справи не відповідає меті встановлення правомірності його дій.

Відтак апелянтом не доведено, що обставини знищення документів порушують його право на доступ до публічної інформації у межах спірних правовідносин.

Апелянт також зазначає, що відповідач не надав усієї інформації, якою володів, та посилається на те, що під час ознайомлення з матеріалами йому було надано лише частину документів.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи апеляційної скарги, оскільки з матеріалів справи встановлено, що на запити позивача органом прокуратури надавалися відповіді із зазначенням наявної інформації та правових підстав щодо можливості або неможливості надання окремих документів.

Зокрема, листом від 21.10.2022 року № Н/ПW56/2-2247-21 (т.1, а.с.18) позивачеві було надано відповідь з відповідним переліком документів. Також на запит від 04.12.2022 року позивача було повідомлено про результати розгляду листом від 08.12.2022 року за № 56/2-1596вих-22. (т.1, а.с.20).

При цьому законодавство про доступ до публічної інформації не покладає на розпорядника обов`язку доводити відсутність кожного документа. Обов`язок розпорядника полягає у наданні тієї публічної інформації, яка перебуває у його володінні, або мотивованому повідомленні про відсутність такої інформації.

Позивачем не надано належних доказів того, що на момент розгляду кожного з його запитів у володінні відповідача фактично перебували конкретні документи, які не були йому надані.

Саме по собі посилання позивача на наявність інших матеріалів не може бути достатньою підставою для висновку про протиправну бездіяльність відповідача.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано встановив відсутність порушення відповідачем права позивача на доступ до публічної інформації в цій частині.

Щодо запитів від 12.05.2021 року (т.1, а.с.9) та 30.09.2021 (т.1, а.с.11) року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач фактично просив надати йому матеріали, доступ до яких регулюється спеціальними нормами кримінального процесуального законодавства.

Зокрема, 12.05.2021 року позивач звертався щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а 30.09.2021 року- щодо надання фотокопій матеріалів наглядових проваджень.

У відповідях прокуратури від 17.05.2021 року (т.1, а.с.15) та від 08.10.2021 року (а.с.12) йому було роз`яснено порядок отримання цих матеріалів.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що сам факт перебування певних матеріалів у розпорядженні прокуратури не означає можливості їх безумовного отримання у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Доводи апеляційної скарги в цій частині встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв`язку з чим не підлягають врахуванню.

Не приймаються колегією суддів доводи апелянта про необхідність встановлення факту невиконання органами прокуратури постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 11.05.2011 року.

Як встановив суд першої інстанції, запити позивача пов`язані з його переконанням у тому, що уповноваженими особами органів прокуратури не виконано вказівки суду, надані у межах відповідного кримінального провадження.

Водночас оскарження процесуальних актів, дій чи бездіяльності прокурора має здійснюватися у порядку, визначеному відповідним процесуальним законом, та не охоплюється процедурою розгляду запиту на публічну інформацію.

У зв`язку з цим порушені питання щодо виконання постанови суду у кримінальному провадженні виходить за межі адміністративного спору.

При цьому позивач має право отримувати документовану інформацію про стан виконання відповідної постанови, якщо така інформація існує та перебуває у володінні розпорядника. Однак вимога про безпосереднє виконання судового рішення не є належним способом захисту в межах спору про доступ до публічної інформації.

Доказів, які б підтверджували протиправність дій відповідача саме у спірних правовідносинах, апелянтом не надано.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ стосується інформації, яка існує у документованій формі та перебуває у володінні розпорядника.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач при розгляді інформаційних запитів ОСОБА_1 діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом, а позивачем не доведено порушення його права на доступ до публічної інформації.

Доводи апелянта про необґрунтованість розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження також не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Вибір форми провадження здійснюється судом з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування та інших обставин справи.

Сам по собі розгляд справи без виклику сторін не свідчить про порушення права на справедливий суд, якщо учасникам справи була забезпечена можливість подати свої пояснення, заперечення та докази.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач реалізував право на подання позовної заяви, додаткових пояснень, доказів та клопотань, які були розглянуті судом.

Незгода позивача з оцінкою судом наданих ним доказів та з відмовою у задоволенні окремих клопотань не є самостійною підставою для висновку про порушення норм процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що питання вирішення клопотань щодо витребування та дослідження зазначених позивачем в апеляційній скарзі доказів знаходиться поза межами встановлення спірних правовідносин у справі, оскільки не підтверджує порушення органом прокуратури Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 серпня 2026 року.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.