Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №120/14758/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14758/25

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

10 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Хмельницькому про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Хмельницькому про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024240040000506, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України, на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.02.2024.

У межах зазначеного кримінального провадження старшою слідчою ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_2 26.05.2025 прийнято постанову про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Надалі ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23.07.2025 постанову слідчої про закриття кримінального провадження скасовано як передчасну, а матеріали кримінального провадження повернуто для продовження досудового розслідування.

Після відновлення досудового розслідування та проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, слідчим ТУ ДБР у м. Хмельницькому 17.09.2025 повторно прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 62024240040000506 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діях прокурорів ознак кримінального правопорушення.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначена постанова слідчого від 17.09.2025 у порядку, визначеному статтями 303–306 КПК України, позивачем не оскаржувалась.

Водночас, вважаючи, що висновки, викладені в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 23.07.2025, свідчать про неналежне виконання слідчою своїх службових обов`язків, ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДБР у м. Хмельницькому зі скаргою від 05.09.2025, у якій просив притягнути слідчу ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

За результатами розгляду вказаної скарги ТУ ДБР у м. Хмельницькому листом від 16.09.2025 № К-1428/х/14-01-05-69029/2025 повідомило позивача про відсутність обставин, які б свідчили про вчинення слідчою дисциплінарного проступку чи кримінального правопорушення, а також роз`яснило порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого відповідно до статей 303–307 КПК України.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції здійснив висновок, що відповідач діяв у межах наданих законом повноважень, розглянув звернення позивача належним чином та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Відповідно до ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", з метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань в його складі діють підрозділи внутрішнього контролю, що підпорядковуються безпосередньо Директору Державного бюро розслідувань. Підрозділи внутрішнього контролю діють у складі центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань.

Підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань має такі обов`язки, зокрема, проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань.

Згідно з ст. 25 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Державного бюро розслідувань утворюється Дисциплінарна комісія у складі п`яти осіб. До складу Дисциплінарної комісії входять три особи, визначені Радою громадського контролю при Державному бюро розслідувань.

Склад та положення про Дисциплінарну комісію Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.

Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.

Рішення про застосування дисциплінарного стягнення приймає Дисциплінарна комісія. Зазначене рішення може бути оскаржено до суду.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників ДБР затверджена наказом ДБР від 20.01.2020 № 9 (далі - Інструкція № 9).

Пунктом 1, 2 розділу ІІ Інструкції № 9 визначено перелік підстав для проведення службового розслідування.

Зокрема, підставами для проведення службового розслідування є наявність даних про, зокрема, невиконання чи неналежне виконання обов`язків (пп. 1 п. 1), а також отримання інформації про скоєння інших дій, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення, а щодо осіб рядового та начальницького складу Бюро також з підстав, визначених Дисциплінарним статутом Національної поліції України (пп. 26 п. 1).

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою з`ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника Бюро.

Законом України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VІІІ України" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Статтею 14 Статуту визначено поняття та порядок призначення службового розслідування.

Так, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Суд також ураховує, що положення Закону України «Про Державне бюро розслідувань», а також Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників ДБР, затвердженої наказом ДБР від 14.01.2020 № 9, не встановлюють безумовного обов`язку уповноважених осіб ДБР призначати службове розслідування за кожним зверненням чи скаргою особи.

Відтак, суд виходить із того, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки такого суб`єкта, яка полягає у неприйнятті рішення чи нездійсненні юридично значимих та обов`язкових дій, що віднесені до його компетенції, є об`єктивно необхідними та реально можливими, однак фактично не були вчинені.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДБР у м. Хмельницькому зі скаргою від 05.09.2025, у якій просив:

- відібрати у слідчої ОСОБА_3 пояснення із приводу того, чому не було вчинено заходів процесуального характеру необхідних для з`ясування істини в межах кримінального провадження, зокрема щодо:

– перевірки наявності бланків постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування у томі № 8 провадження № 120180200000000004 від 03.01.2018;

– перевірки наявності копії постанови про об`єднання в матеріалах наглядового провадження прокурора та, за наявності, її співставлення з документом, долученим до судової справи № 127/28466/19;

– встановлення обставин, у який спосіб до матеріалів досудового розслідування було долучено непідписані бланки постанови, зокрема через перевірку супровідних листів, журналів реєстрації вихідної документації прокуратури та вхідної документації поліції;

– дослідження картки руху матеріалів досудового розслідування для встановлення хронології руху матеріалів і процесуальних рішень;

– отримання електронних копій фотографій бланків постанови про об`єднання, що перебувають у розпорядженні адвокатського бюро та були відкриті стороні захисту;

– дослідження протоколів ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування для їх співставлення із результатами дослідження фотографій;

– належного допиту прокурора ОСОБА_4 щодо дати нанесення підпису на бланк постанови, особи, яка виготовила відповідний бланк, способу його долучення до матеріалів та місцезнаходження постанови, з якої виготовлялася копія для матеріалів наглядового провадження;

– належного обґрунтування клопотання про тимчасовий доступ до матеріалів судової справи з метою вилучення оригіналу постанови про об`єднання, поданої прокурором Вознюком

Наведений перелік в скарзі свідчить, що вказана скарга не була абстрактним висловленням незгоди з постановою слідчої або спробою повторно оскаржити процесуальне рішення в адміністративному порядку. Позивач конкретизував, які саме обставини, документи, джерела інформації та процесуальні дії, на його думку, не були перевірені слідчою належним чином. Саме ці обставини, на переконання позивача, розкривали можливе неналежне виконання слідчою службових обов`язків і потребували службово-дисциплінарної оцінки з боку ДБР.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що скарга містила конкретизований перелік обставин, які позивач просив перевірити, оскільки скарга не була спрямована на процесуальне оскарження постанови слідчої в порядку статей 303–307 КПК України. Вона була спрямована на службово-дисциплінарну оцінку поведінки працівника ДБР у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції вже встановив істотні недоліки досудового розслідування, які стали підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що відповідач при розгляді та наданні відповіді на скаргу позивача не в повному обсязі розглянув та перевірив посилання та дововди позивача які містились у скарзі від 05.09.2025, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що необхідно зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05.09.2025 з урахуванням правової оцінки суду, перевірити інформацію, викладену у скарзі, в межах повноважень, передбачених статтями 24– 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», та надати відповідь.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 05.09.2025 про притягнення старшої слідчої ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05.09.2025 з урахуванням правової оцінки суду, перевірити інформацію, викладену у скарзі, в межах повноважень, передбачених статтями 24–25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», та надати відповідь.

Стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.