Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №611/971/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 611/971/25

Головуючий у 1-й інстанції: Швець О.Д.

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

11 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 5 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві Журавського Євгенія Руслановича, Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5967207 від 18.10.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що його притягнуто до адміністративної відповідальності постановою серії ЕНА №5967207 від 18.10.2025 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, яка є протиправною і просив скасувати.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, адміністративну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначав, що суд першої інстанції вмотивування своєї ухвали поклав обставини, що до його неявки протягом двох засідань поспіль, але суд не врахував обставину яка була достеменно відома суду, про те що він є діючим військовослужбовцем ЗСУ та постійно перебуває в районні виконання бойових завдань, дану обставину він вказував як і в позовній заяві так і в клопотаннях долучених до матеріалів справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи спірну ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що має місце повторна неявка у судове засідання позивача, який не є суб`єктом владних повноважень та вважається належним чином повідомлений про дату, час, місце проведення судового засідання, про причини неприбуття не повідомив, його неприбуття перешкоджає розгляду справи по суті, отже наявні наслідки, передбачені ст.205, п.4 ч.1 ст.240 КАС України для залишення позову без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Процесуальні наслідки неявки позивача в підготовче засідання визначаються ст. 181 КАС України, в якій зазначено, що підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу ("Розгляд справи по суті") з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Відповідно до ч.5 ст.205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Пунктом 4 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви або клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.240 КАС України, можливе за таких умов:

а) повідомлення позивача належним чином про судовий розгляд;

б) відсутність поважних причин неприбуття позивача або відсутність інформації про такі причини;

в) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2021 по справі №682/210/17.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі ухвали від 14.01.2026 року прийнято позовну заяву і відкрити провадження по справі. Призначити по справі судове засідання.

Позивач в судове засідання призначене на 27.05.2026 р. на 09 год. 30 хв., не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи у його відсутності не надходило, про дату, час та місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет в ЄСІКС «Електронний суд».

У зв`язку з цим, розгляд справи було відкладено на 10.06.2026 року о 15 год. 15 хв. Проте, позивач у призначене на 10.06.2026 року о 15 год. 15 хв. судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотання про перенесення розгляду справи, або розгляд справи у його відсутності не подавав про дату, час та місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет в ЄСІКС «Електронний суд».

Як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, в засідання позивача не прибув, не повідомив суд про причини не прибуття до суду, та не надав суду доказів поважності причин такого неприбуття до суду.

Колегія суддів звертає увагу, що правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод.

У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема суд, не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята статті 205 КАС України побудована таким чином, що дає суду можливість залишити позовну заяву особи без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС України "якщо неявка перешкоджає розгляду справи" означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусовій) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 22 травня 2025 року по справі №380/15440/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в межах даного спору, суд першої інстанції не визнавав явку сторін обов`язковою, не витребовував додаткових доказів, а в матеріалах справи наявні всі процесуальні документи, у яких викладена позиція, зокрема, позивача, отже наслідком повторної неявки представника позивача в судове засідання мало бути вирішення справи за відсутності такого учасника справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Колегія суддів зауважує, що залишаючи позовну заяву без розгляду, судом першої інстанції не встановлено, яким чином неявка позивача та його представника перешкоджала розгляду вказаної справи, при цьому не навів жодних мотивів та обґрунтування такого висновку.

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених зазначеними нормами процесуального закону, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також з`ясувати, чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладену в постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 826/10538/17, від 05 березня 2021 року у справі № 682/210/17.

Питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Таким чином враховуючи відсутність належної мотивації щодо перешкоджання неявки позивача розгляду справи по суті свідчить про передчасність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції, що є підставою для скасування відповідної ухвали.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність передбачених ч. 5 ст. 205 та п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України підстав для залишення позовної заяви у даній справі без розгляду.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 5 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві Журавського Євгенія Руслановича, Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення скасувати.

Справу направити до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.