Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №120/11491/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11491/25

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

11 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2025 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач у 2024 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 робочого місця, і як наслідок повинен сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 0,5 середньої річної заробітної плати в розмірі 82535,93 грн. Крім цього, відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та Порядку нарахування пені та її сплати №223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Оскільки, заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 82535,93 грн. та пені на суму 3466,68 грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю заборгованість з адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 86002,61 грн. (вісімдесят шість тисяч дві гривні шістдесят одна копійка).

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зауважує, що Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю безпідставно нараховано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" адміністративно-господарські санкції в розмірі 0,5 середньої річної заробітної плати в сумі 82535,93 грн., оскільки у 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у ТОВ "ДРУЖБА" становила 1 особу, що у повній мірі відповідає встановлено нормативу.

Вказує, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік підприємством було сформовано неправильно.

Зазначає, що у період з 08.12.2011 року та на день виникнення заборгованості на підприємстві працювала особа, якій встановлена інвалідність - ОСОБА_1 , який працює по даний час. Після виявлення даної помилки підприємством подано уточнюючі звіти, де вказану помилку було виправлено, а тому на переконання відповідача у 2024 році ним виконано вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону №875-ХІІ.

22 липня 2026 року від Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві просить вішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2026року по справі № 120/11491/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» без задоволення.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" зареєстроване у статусі юридичної особи в установленому законом порядку.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, який був надісланий відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали на Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА", за рік склала 14 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" становить 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 82535,93 грн.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконав нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 робочого місця та не сплатив адміністративно-господарські санкції з урахуванням пені в загальній сумі 86002,61 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Такі заходи спрямовані на створення можливостей для інтеграції та економічної незалежності осіб з інвалідністю. Підприємства та організації також повинні активно співпрацювати з державною службою зайнятості, надаючи необхідні дані та сприяючи реалізації індивідуальних програм реабілітації, щоб забезпечити не лише формальне виконання законодавчих вимог, а й реальну підтримку інклюзивного працевлаштування.

Згідно зі статтями 18 та 19 Закону № 875-XII встановлюється обов`язок підприємств, установ та організацій створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначення нормативу таких місць, порядок їх розрахунку, забезпечення умов праці та відповідальність за невиконання цього нормативу.

Положеннями частини третьої статті 18 Закону № 875-XII (тут і далі - у редакції Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю») визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до положень статті 19 Закону № 875-XII передбачено обов`язковий для підприємств, установ та організацій норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його розрахунку, контроль за виконанням, відповідальність за його недотримання та процедуру інформування і перевірки. Для забезпечення виконання цих зобов`язань установлюється норматив робочих місць для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу». При цьому, частиною четвертою статті 19 Закону № 875-XII чітко визначено, що Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Так, у 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу СГ ТОВ «ДРУЖБА» за рік становила 14 осіб, при цьому середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у ТОВ «ДРУЖБА» становила саме 1 особа, що в повній мірі відповідає встановленому нормативу.

У зазначений період на підприємстві працював наступний працівник з інвалідністю за основним місцем роботи, а саме: 1. ОСОБА_1 , інвалід 3-ї групи строком з 08 грудня 2011 року – безстроково. Вказані обставини підтверджуються відповідними документами, що підтверджують його статус особи з інвалідністю, а також кадровими документами (наказом про прийняття на роботу, трудовою книжкою), які маються в матеріалах справи.

Із зазначеного слідує висновок про те, що СГ ТОВ «ДРУЖБА», як роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а саме працевлаштував осіб з інвалідністю згідно межі нормативів робочих місць для даної категорії громадян. Більш того, статтею 20 Закону №875-XІI встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до частини першої та другої ст. 238 Господарського кодексу України (який діяв на час спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій ст. 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами. Спірні санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону №875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу. На підставі вищевикладеного вважаємо, що СГ ТОВ «ДРУЖБА» у 2024 році не тільки виконано вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону №875-XІI, а й самостійно працевлаштовано особу з інвалідністю ще у 2021 році, тобто ще за три роки до виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів суддів також звертає увагу на те, що несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця та не звільняє його від сплати адміністративно-господарських санкції, передбачених ст. 20 Закону №875-ХІІ, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звідності)

Так, бухгалтером СГ ТОВ «ДРУЖБА» у поданій звітності за 2024 рік, помилково (механічно) в графі 8 «код застрахованої особи» навпроти прізвища ОСОБА_1 , який є інвалідом було проставлено цифру 1 замість цифри 2. Вказані обставини в позасудовому порядку доводилися до Позивача по справі задовго до подання ним даної позовної заяви.

В свою чергу, у повідомленні позивача №01-11/128 від 06.03.2025 року відповідач зазначив, що в електронному кабінеті був розміщений Розрахунок адміністративно господарської санкції у зв`язку з не виконанням нормативу та повідомлено, що у разі виявлення помилок чи неточностей, які призвели до нарахування суми АГС, роботодавець може змінити показники у Державної реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом подання уточнюючої звітності, але не пізніше 31 березня 2025 року . У зв`язку з допущеною технічною помилкою вказана вище категорія застрахованої особи, була виправлена, що підтверджується долученою до матеріалів справи звітністю, яка була подана 18 березня 2025 року , тобто у відведений для цього строк. Більше, листом №11/04/25 від 11 квітня 2025 року позивач був проінформований про це з наданням підтверджуючих документівм, однак останній зазначив, що не може самостійно скасувати нарахування адміністративно господарських санкцій та пені, а питання виконання/невиконання нормативу буде предметом правової оцінки у разі розгляду спору судом. Тобто знаючи про наявність на підприємстві працевлаштованого за основним місцем роботи особу з інвалідністю ще з 2021 року та виправлення СГ ТОВ «ДРУЖБА» у визначений строк механічної помилки, позивач незважаючи на це аж 15 серпня 2025 року звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 13 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності формує та надсилає уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку.

Отже, контрольною датою є 31 березня 2025 року.

Колегія суддів констатує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік. Таких висновків суд дійшов виходячи з того, що у 2024 році середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача склала – 14 осіб; середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875, - 0 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність, - 0 осіб; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, - 0 осіб.

В той же час СГ ТОВ «ДРУЖБА» такі фактичні обставини не визнавало. Натомість, під час розгляду справи в суді першої інстанцій наполягало, що у 2024 році середньооблікова чисельність його штатних працівників складала 14 осіб, а працевлаштованих осіб з інвалідністю – 1 особа, що своєю чергою впливає на правильність визначення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та розрахунку адміністративно-господарських санкцій.

СГ ТОВ «ДРУЖБА» стверджувало та стверджує, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ним виконано, оскільки у 2024 році у нього була працевлаштована 1 особа з інвалідністю, що відповідає середньообліковій чисельності його штатних працівників у 14 особи.

Відхиляючи такі доводи суд першої інстанцій виходив з того, що відповідно до частини одинадцятої статті 19 Закону № 875-XII, в редакції Закону № 2682-IX, Фонд здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23.

Натомість висновок щодо обґрунтованості вимог Фонду судом першої інстанцій зроблено на підставі розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

Відповідно до ч.11 ст.19 Закону №875-XII, в редакції Закону №2682-IX, визначення підприємств, установ та організацій, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць, Фонд хоч і здійснює в автоматизованому режимі, однак не самостійно, а на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Отже, належними та допустимими засобами доказування, на підставі яких суд у цій справі може встановити фактичні обставини щодо дійсної середньооблікової чисельності працівників СГ ТОВ «ДРУЖБА» та середньооблікової чисельності осіб з інвалідністю СГ ТОВ «ДРУЖБА», є саме дані Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Саме такими засобами доказування, з дотриманням передбачених частиною другою статті 74 КАС України вимог щодо допустимості доказів, можна або підтвердити або ж спростувати доводи позивача щодо неправильного визначення кількості осіб у розрахунку середньооблікової чисельності працівників, в т.ч. осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Закону № 875-XII, в редакції Закону № 2682-IX, в автоматизованому режимі Фонд лише здійснює визначення підприємств, установ та організацій, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць. Натомість суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, визначаються не автоматично, а обчислюються відповідно до статті 20 цього Закону. При цьому, для розрахунку адміністративно-господарських санкцій Фонд використовує розрахункові величини, отримані з даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Таким чином, розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій не містить даних, на підставі яких суд, виконуючи вимоги частини першої статті 90 КАС України щодо безпосереднього дослідження доказів, може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Такий розрахунок лише визначає суму адміністративно-господарських санкцій, однак в разі, якщо відповідач заперечує достовірність використаних у ньому розрахункових величин, такі підлягають перевірці на підставі належних та допустимих доказів, якими в цьому випадку, звітність відповідача, кадрові документи відповідача щодо прийняття особи з інвалідністю, документи, що підтверджують статус особи з інвалідністю, дані Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2026 року у справі № 160/19526/24.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України).

Судом встановлено, що скаржником за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 3633,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3633,60 грн. підлягають стягненню на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову. У задоволенні адміністративного позову Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - відмовити.

Стягнути з Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3633, 60 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.